Правова позиція
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 01 вересня 2026 року
у справі № 907/1030/25
Господарська юрисдикція
Щодо обов’язку перевізника укласти новий договір з автостанцією замість внесення змін до раніше укладеного договору
Фабула справи: ПрАТ "Закарпатавтотранс" звернулося до господарського суду з позовом до фізичної особи - підприємця (Підприємець, Перевізник) про визнання укладеною між сторонами додаткової угоди до договору про надання послуг автостанцією перевізникові на умовах запропонованого ПрАТ "Закарпатавтотранс" проєкту, посилаючись на положення статей 641, 644, 649, 651 ЦК України, статті 188 ГК України, чинного до 27.08.2025, статей 7, 28, 32, 36, 40, 561 Закону України "Про автомобільний транспорт", пункту 3 розділу ІІ, пункту 7 розділу ІІІ Порядку організації регулярних, нерегулярних та маятникових (човникових) перевезень пасажирів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України від 05.09.2024 № 966 (далі - Порядок № 966).
Позовна заява обґрунтовується тим, що, отримавши у травні 2025 року нові дозволи на виконання міжнародних перевезень пасажирів за трьома рейсами CZ0013, CZ0162, CZ0183 за маршрутом "Тячів (Україна) - Кладно (Чеська Республіка)", Підприємець не уклав із Товариством додаткової угоди до чинного договору надання послуг від 11.02.2019, як того вимагають стаття 32 Закону України "Про автомобільний транспорт" і пункт 7 розділу ІІІ Порядку № 966.
Господарський суд рішенням, залишеним без змін постановою апеляційного господарського суду, позов задовольнив.
Мотивація касаційної скарги: ФОП стверджує, зокрема, що суди не врахували висновків щодо застосування положень статей 651, 652 ЦК України у подібних правовідносинах (у контексті того, що: а) загальними підставами для зміни договору є: істотне порушення договору другою стороною (стаття 651 ЦК України) та істотна зміна обставин (стаття 652 ЦК України). Такі предмети позову, як спонукання до укладення договору про внесення змін та внесення змін до договору, є схожими, однак за своєю суттю та характером правового регулювання є різними, що зумовлює різні правові підходи до вирішення спорів за такими позовами; б) додаткова угода є правочином, що вносить зміни до вже існуючого договору), викладених у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2022 у справі № 922/2054/21 і від 31.05.2021 у справі № 917/265/18 відповідно, унаслідок чого суди вирішили спір про зміну договору за правилами вирішення переддоговірних спорів, тобто із застосуванням закону (статті 179, 187 ГК України, стаття 649 ЦК України), який регулює порядок укладення договорів, тоді як до відносин укладення додаткової угоди до договору, якою змінюється предмет договору (маршрути) і строк його дії, є зміною договору, підлягали застосуванню положення статей 651, 652 ЦК України.
Правова позиція Верховного Суду: відповідно до частини 1 статті 648 та частини 1 статті 649 ЦК України зміст договору, укладеного на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, обов`язкового для сторін (сторони) договору, має відповідати цьому акту. Розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування та в інших випадках, встановлених законом, вирішуються судом.
Частиною 2 статті 651 ЦК України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Згідно з частиною 1 статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Таким чином, стаття 649 ЦК України регулює порядок вирішення переддоговірних спорів, тоді як положення статей 651, 651 ЦК України визначають порядок і підстави зміни або розірвання договору (у разі істотного порушення договору; в інших випадках, встановлених договором або законом; у зв`язку з істотною зміною обставин), а тому правовідносини, які є предметом регулювання наведених норм цивільного законодавства, не слід ототожнювати.
За змістом положень частин 3, 4 статті 32 Закону України "Про автомобільний транспорт" власники автостанцій зобов'язані укласти договір з автомобільним перевізником, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, тільки за наявності в нього договору із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування про організацію перевезення на автобусних маршрутах загального користування чи дозволу органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування на обслуговування маршрутів загального користування, що пролягають через цю автостанцію. Відправлення чи прибуття автобусів приміських, міжміських та міжнародних автобусних маршрутів загального користування здійснюється тільки з автостанцій, а в разі їх відсутності - із зупинок, передбачених розкладом руху.
Проте частина 3 статті 32 Закону України "Про автомобільний транспорт" покладає саме на власника автостанції обов'язок укласти з автомобільним перевізником договір про надання послуг, пов'язаних із відправленням і прибуттям пасажирів, але за наявності в нього договору із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування про організацію перевезення на автобусних маршрутах загального користування чи дозволу органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування на обслуговування маршрутів загального користування, що пролягають через відповідну автостанцію.
Згідно з пунктом 7 розділу ІІІ Порядку № 966, який набрав чинності з 04.12.2024 та є в розумінні частини 1 статті 649 ЦК України правовим актом органу державної влади, на підставі якого може укладатися обов'язковий для сторін договір, після отримання дозволів на міжнародний маршрут перевізник зобов'язаний укласти договір з автостанціями, відправлення з яких передбачене розкладом руху.
Висновки: у нормі пункту 7 розділу ІІІ Порядку № 966, яка є чинною вже після укладення між сторонами договору надання послуг, йдеться саме про обов'язок перевізника укласти з автостанціями новий договір, а не вносити зміни до вже укладеного договору, зокрема й шляхом укладання додаткової угоди до нього, що узгоджується з положеннями частини 2 статті 651 ЦК України, в якій однією із підстав зміни договору визначено випадки, встановлені договором або законом, тобто не підзаконним нормативно-правовим актом, яким безумовно є наказ Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України від 05.09.2024 № 966.
Ключові слова: спори з перевізниками, вимоги до автомобільного перевізника, договірні спори, обов'язки автостанції
