Правова позиція
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 07 жовтня 2026 року
у справі № 908/1555/24
Господарська юрисдикція
Щодо відсутності підстав для втрати виконавцем послуг теплопостачання права розрахунково визначати обсяг спожитої теплової енергії через несвоєчасний огляд вузла обліку
Фабула справи: Головне управління статистики (далі - Управління статистики) отримувало від Концерну "Міські теплові мережі" (далі - Концерн) теплову енергію для опалення своєї будівлі. Її обсяг обліковував теплолічильник. За договором представники Концерну мали щомісяця знімати показання та оглядати вузол обліку.
05.03.2024 представники Концерну обстежили лічильник і склали акт про некоректне відображення його показань. Після цього Концерн перерахував обсяг теплової енергії за частину лютого та за березень 2024 року за розрахунковим методом, використавши дані попереднього опалювального періоду.
Управління статистики звернулося до суду з позовом про визнання неправомірним нарахування обсягу спожитих послуг. Воно не погодилося з нарахуваннями за періоди з 08.02.2024 до 29.02.2024 та з 01.03.2024 до 04.03.2024; вважає, що через непроведення огляду в лютому Концерн міг застосувати розрахункове визначення обсягу спожитої теплової енергії лише з 05.03.2024, коли його представники виявили несправність.
Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, відмовив у задоволенні позову. Суди виходили з того, що останні коректні показання були зафіксовані 07.02.2024, тому Концерн правомірно визначив обсяг спожитої у будівлі теплової енергії розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг.
Мотивація касаційної скарги: Управління статистики зазначає, що:
- відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування частин 1, 2 ст.612 ЦК у відносинах, в яких виконавець послуги з постачання теплової енергії не прибув у встановлений Договором строк для зняття показань та огляду вузла обліку;
- неприбуття представників Концерну з 25 до 28 лютого 2024 року є простроченням виконання його обов'язку; внаслідок такого прострочення Концерн позбавляється права нараховувати обсяг послуги розрахунково за періоди з 08.02.2024 до 29.02.2024 та з 01.03.2024 до 04.03.2024;
- за відсутності електронного архіву п.3 розд.XI Методики №315 пов`язує початок періоду несправності з днем після останнього періодичного огляду; оскільки огляд відбувся 05.03.2024, нарахування за теплопостачання, на думку скаржника, повинно здійснюватися саме з цієї дати;
- хоча в позові й апеляційній скарзі Управління статистики не посилалося на ст.612 ЦК, суд мав самостійно застосувати відповідну норму за принципом jura novit curia; скаржник посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду у справі №904/5726/19.
Правова позиція Верховного Суду: боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК). Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ч.2 ст.612 ЦК).
Ці положення законодавства потрібно застосовувати до конкретного обов'язку, строк виконання якого порушено. В межах одного і того самого договору виконавець послуги може бути боржником щодо огляду та зняття показань, водночас споживач може бути боржником щодо оплати послуги. Порушення одного з цих обов`язків не створює будь-яких наслідків для іншого, якщо інше не передбачене законом або договором.
Такий підхід відповідає ст.611 ЦК, відповідно до якої правові наслідки порушення зобов'язання визначаються договором або законом. Положення частин 1, 2 ст.612 ЦК самі по собі не встановлюють втрати виконавцем права визначити обсяг послуги за спеціальними правилами комерційного обліку.
Частина 3 ст.9 Закону "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" передбачає, що у разі виходу з ладу або втрати вузла комерційного обліку, зазначеного в частині першій цієї статті, до відновлення його роботи або заміни комерційний облік здійснюється розрахунково відповідно до методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, з урахуванням середнього споживання: теплової енергії - протягом попереднього опалювального періоду; гарячої та питної води - протягом попередніх 12 місяців.
Такою методикою в розумінні ч.3 ст.9 Закону "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" є Методика №315. Розділ XI Методики №315 визначає період та спосіб такого розрахунку.
Отже, розрахункове визначення обсягу спожитої теплової енергії у цьому випадку є способом комерційного обліку, передбаченим законом на період, коли вузол комерційного обліку не функціонує або втрачений.
Частини 1, 2 ст.612 ЦК регулюють наслідки прострочення зобов`язання. Вони не замінюють спеціальних правил визначення обсягу та періоду споживання.
Тому, навіть якщо Концерн несвоєчасно виконав обов`язок щодо огляду вузла обліку, це саме по собі не виключає застосування ч.3 ст.9 Закону "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання". Питання відповідальності за прострочення і питання правильності визначення обсягу спожитої енергії є різними за предметом і підлягають вирішенню за відповідними нормами, які їх регулюють.
У цій справі Управління статистики не заявляло вимог, пов`язаних із наслідками прострочення Концерном огляду вузла комерційного обліку. Предметом позову є визнання неправомірним застосування розрахункового визначення обсягу спожитої теплової енергії за визначені періоди. Частини 1 та 2 ст.612 ЦК регулюють наслідки прострочення зобов`язання, тому не можуть бути підставою для задоволення такої вимоги з наведеної скаржником причини.
Крім того, необхідно розмежовувати дату виявлення несправності вузла обліку та початок періоду, за який закон допускає застосування розрахункового обліку.
Відповідно до п.3 розд.XI Методики №315 початок періоду виходу з ладу вузла комерційного обліку визначається: за даними електронного архіву в разі отримання з нього інформації щодо дати початку періоду виходу з ладу вузла комерційного обліку; з дати, що настає за днем останнього періодичного огляду вузла комерційного обліку (в разі відсутності електронного архіву). Ця норма не пов`язує початок розрахункового обліку виключно з датою виявлення несправності.
Потрібно враховувати передбачений Методикою критерій, а не визначати іншу початкову дату безпосередньо з факту прострочення, посилаючись на положення ст.612 ЦК. Тому, посилання скаржника на проведення обстеження 05.03.2024 не підтверджує висновку про те, що розрахунковий облік за законом у будь-якому разі можливий тільки із цієї дати.
Висновки: частини 1 та 2 ст.612 ЦК не передбачають втрати виконавцем права розрахунково визначити обсяг спожитої теплової енергії лише через прострочення огляду вузла обліку.
Ключові слова: договірні зобов'язання, наслідки прострочення зобов'язання, комерційний облік комунальних послуг, порядок визначення обсягу споживання теплової енергії
