Правова позиція
Верховного Суду України
згідно з Постановою
від 30 листопада 2016 року
у справі № 922/1008/15
Господарська юрисдикція
Щодо відшкодування неодержаних доходів внаслідок користування земельною ділянкою без укладання договору оренди
Фабула справи: міська рада звернулася з позовом до ТОВ «КЦ «Москва», в якому просила зобов'язати відповідача повернути в натурі територіальній громаді міста безпідставно набуте майно - земельну ділянку; стягнути з відповідача на підставі ст.ст. 1212 - 1214 ЦК 340 298,64 грн доходів, отриманих відповідачем від використання безпідставно набутої земельної ділянки у виді несплаченої орендної плати.
Рішенням господарського суду позов задоволено.Стягнуто з ТОВ «КЦ «Москва» на користь міської ради доходи, отримані від безпідставно набутого майна, в розмірі 340 298,64 грн. У частині позовних вимог про зобов'язання відповідача повернути в натурі спірну земельну ділянку провадження припинено на підставі п. 4 ст. 80 ГПК. Задовольняючи заявлені позовні вимоги на підставі ст.ст. 1212 - 1214 ЦК, суд першої інстанції виходив із того, що невнесення відповідачем плати за використання земельної ділянки призвело до одержання ним доходів, розрахованих як розмір плати за користування земельною ділянкою, що перебуває у комунальній власності.
Постановою апеляційного господарського суду рішення господарського суду скасовано в частині стягнення з ТОВ «КЦ «Москва» на користь міської ради доходів, отриманих від безпідставно набутого майна, у розмірі 340 298,64 грн. Суд апеляційної інстанції зазначив про помилковість висновку суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог про стягнення доходу, отриманого від безпідставно набутого майна, зважаючи на те, що спірна земельна ділянка не є безпідставно набутим майном у розумінні положень ст. 1212 ЦК, оскільки відповідач у 2001 році набув право власності на нерухоме майно, розташоване на цій земельній ділянці.
Вищий господарський суд України залишив без змін постанову апеляційного господарського суду.
Вищий господарський суд України погодився з висновком суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні заявлених позовних вимог, зазначивши, що правове регулювання відносин, пов'язаних із використанням земельних ділянок, здійснюється спеціальним земельним законодавством, що виключає можливість стягнення з відповідача коштів у порядку ст.ст. 1212 - 1214 ЦК.
Мотивація заяви про перегляд: міська рада зазначає про неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень ст.ст. 22, 1212 ЦК, ст.ст. 224, 225 ГК України.
Правова позиція Верховного Суду України: ст. 1212 ЦК широко визначає підстави виникнення зобов'язань у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави. Але предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Підставами заявленого позову відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 54 ГПК є обставини, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, а не саме по собі посилання на норми матеріального права.
Тому помилковим є висновок Вищого господарського суду України про відмову у задоволенні позовних вимог міської ради про стягнення 340 298,64 грн на підставі ст.ст. 1212 - 1214 ЦК з огляду на те, що спірні правовідносини не регулюються зазначеними нормами права.
Правовий механізм переходу прав на землю, пов'язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду викладено у ст. 120 ЗК. Правила визначення належності земельної ділянки у разі відчуження розташованих на ній будинків, будівель або споруд з часу прийняття ЗК змінювалися неодноразово.
Виходячи зі змісту всіх редакцій ст. 120 ЗК, норма щодо переходу права на земельну ділянку у разі переходу права на будинок, будівлю і споруду може бути застосована у випадках, якщо земельна ділянка перебуває у власності або у користуванні колишнього власника будівлі.
Як вбачається із положень ст. 120 ЗК, виникнення права власності на об'єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки.
Водночас зі змісту ст. 125 ЗК, редакція якої також неодноразово змінювалася після прийняття цього Кодексу, випливає, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають із моменту державної реєстрації цих прав.
Зважаючи на положення ст. 125 ЗК, новий власник земельної ділянки не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до вимог законодавства.
Підстави та порядок стягнення коштів, які особа мала би отримати за звичайних умов, втім не отримала, визначено також ст. 22 ЦК та ч. 2 ст. 224, ст. 225 ГК, за змістом яких упущеною вигодою вважаються доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене, а друга сторона додержувалася правил здійснення господарської діяльності.
Відшкодування збитків (упущеної вигоди) є видом цивільно-правової відповідальності.
Підстави для настання цивільно-правової відповідальності за порушення земельного законодавства встановлено, зокрема, ЗК.
За змістом ст. 152 ЗК держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Водночас відповідно до ст. 156 ЗК власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок, зокрема, неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.
Згідно зі ст. 157 ЗК відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 3 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року № 284, відшкодуванню підлягають збитки власників землі та землекористувачів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані.
Висновки: фактично відповідачем лише отримано рішення про надання згоди на розробку проекту відведення земельної ділянки та розроблено такий проект відведення. При цьому відповідач не вчинив дій, спрямованих на укладення договору оренди з позивачем, незважаючи на те, що рішенням міської ради, яким ТОВ «КЦ «Москва» надано згоду на розробку проекту відведення земельної ділянки, відповідача попереджено про необхідність вчинення конкретних дій з метою укладення відповідного договору, незважаючи на здійснення відповідачем фактичного землекористування з 2001 року. Шкоду в розмірі 340 298,64 грн було заподіяно позивачеві внаслідок такої протиправної поведінки ТОВ «КЦ «Москва».
Ключові слова: збереженням майна без достатньої правової підстави, використання безпідставно набутої земельної ділянки, плата за використання земельної ділянки, не сплачена орендна плата, виникнення права власності на об'єкт нерухомості, оформлення права на земельну ділянку, неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки
