Правова позиція
Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 05 листопада 2018 року
у справі № 2а-9232/12/2670
Адміністративна юрисдикція
Щодо розстрочення виконання судового рішення про стягнення податкового боргу
Фабула справи: ПАТ «Київспецтранс» звернулося до окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції (далі - податковий орган, ДПІ), в якому просило суд скасувати податкове повідомлення-рішення.
Постановою окружного адміністративного суду у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Постановою апеляційного адміністративного суду скасовано постанову окружного адміністративного суду та задоволено позовні вимоги: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення.
Мотивація касаційної скарги: ДПІ вказала, що факт надання судом розстрочення виконання постанови не відміняє відповідальності за порушення термінів сплати грошових зобов'язань.
Правова позиція Верховного Суду: п. 126.1 ст. 126 ПК України передбачено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання (як в даному випаду), - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Ч. 1 ст. 263 КАС України (у редакції на момент ухвалення рішення судом першої інстанції) визначено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження можуть звернутися до адміністративного суду першої інстанції (незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист) із заявою про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення.
В контексті спірних правовідносин процедура виконання судового рішення, на підставі якого з платника податків стягуються кошти, є самостійною процедурою, яка регулюється окремими нормами ПК України (порядок стягнення податкового боргу платників податків регулюється ст. ст. 95 - 99 ПК України).
Розстрочення є лише формою розрахунків платника з бюджетом шляхом зміни строків платежу, яка може застосовуватись в тому числі і у процедурі примусового стягнення податкового боргу. Рішення суду про розстрочення сплати податкового боргу є лише процесуальним рішенням, що визначає спосіб виконання судового рішення про стягнення податкового боргу.
Постановлення такого рішення не змінює статус такої заборгованості - податковий борг - несплачена сума узгодженого (самостійно задекларованого) грошового зобов'язання, та не спростовує того факту, що боржник вчинив податкове правопорушення у вигляді несплати такого і таке правопорушення триває до часу погашення боргу в добровільному чи примусовому порядку.
Висновки: судове рішення про стягнення податкового боргу, яким встановлено порядок його виконання шляхом розстрочення сплати боргу, не звільняє платника податків від відповідальності у вигляді штрафних санкцій, передбачених ст. 126 ПК України.
Розстрочення виконання судового рішення про стягнення податкового боргу приймалось судом за заявою платника податків, який усвідомлював, що ним було допущено податкове правопорушення у вигляді несвоєчасної сплати самостійно узгоджених податкових зобов'язань. Тобто позивач був обізнаний, що несплата податкових зобов'язань заподіює шкоду суспільним інтересам у вигляді несвоєчасного надходження до Бюджету узгоджених сум податкових зобов'язань, і така шкода є наслідком протиправної бездіяльності саме позивача, а отже втручання держави шляхом нарахування штрафних санкцій на такі суми податкового боргу є правомірним та передбачуваним для позивача, з огляду на встановлену відповідальність за несвоєчасне перерахування податкових зобов'язань, та не є надмірним з огляду на визначеність розміру такої відповідальності та правовідносин, що склались.
Вказана правова позиція вже була викладена в постанові Верховного Суду від 20.03.2018 у справі № 812/8730/13-а (К/9901/4427/18).
Ключові слова: камеральна перевірка, акт перевірки, податкова декларація, фінансові санкції
