Правова позиція
Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 20 лютого 2019 року
у справі № 404/4467/16-а(2-іс/811/3/17)
Адміністративна юрисдикція
Щодо підстав доставлення затриманого транспортного засобу для зберігання на спеціальний майданчик
Фабула справи: ОСОБА_1 звернувся з позовом до інспектора патрульної поліції,тимчасово виконуючого обов'язки начальника Управління патрульної поліції, директора філії державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України «Інформ-Ресурси» у якому просив: визнати протиправними дії інспектора патрульної поліції (далі відповідач 1) щодо тимчасового затримання належного позивачу власноруч зробленого, з окремих запчастин, без мети експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування, мотоцикла; визнати протиправними дії тимчасово виконуючого обов'язки начальника Управління патрульної поліції (далі відповідач 2), директора філії державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України «Інформ-Ресурси» (далі відповідач 3) щодо неповернення тимчасово затриманого, належного позивачу, власноруч зробленого, з окремих запчастин, без мети експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування, мотоцикл.
Окружний адміністративний суд постановою позов задовольнив у повному обсязі. Задовольняючи позов суд виходив з того, що обов'язковою підставою для застосування приписів ст. 265-2, ч. 6 ст. 121, ч. 2 ст. 126 КУпАП, з метою притягнення до відповідальності винних осіб, є наявність факту керування чи експлуатації цими особами транспортним засобом, а не перебування його у власності певної особи.
Апеляційний адміністративний суд постановою скасував постанову окружного адміністративного суду та прийняв нову постанову, якою відмовив у задоволенні позову. Таке рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції не звернув увагу, що постановою районного суду у справі № 33/781/137/17, залишеною без змін постановою апеляційного суду визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 484 МК України та накладено адміністративне стягнення у вигляді конфіскації, яка полягає у примусовому вилученні транспортного засобу, що знаходиться на зберіганні на складі митниці ДФС та безоплатної передачі вказаного транспортного засобу у власність держави.
Мотивація касаційної скарги: ОСОБА_1 вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та надано належну оцінку нормам діючого законодавства, проте суд апеляційної інстанції необґрунтовано відхилив докази позивача та дійшов невірного висновку про відсутність в діях відповідачів порушень.
Правова позиція Верховного Суду: з аналізу ч. 6 ст. 121 та ч.1 ст. 126 КУпАП вбачається, що відповідальність водія за порушення цих норм, в тому числі, у зв'язку з неналежністю державного номерного знаку даному транспортному засобу та відсутністю реєстраційного документу, настає у разі керування або експлуатації цим транспортним засобом.
Верховний Суд зазначає, що само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в простірі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.
Проте, акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу не містить відомостей про те, що позивач керував транспортним засобом або експлуатував його. Навпаки, зазначено, що огляд транспортного засобу було здійснено працівником поліції у дворі домоволодіння позивача, тобто не під час керування чи експлуатації позивачем транспортного засобу на вулично-дорожній мережі.
Крім того, приписами ч. 1 ст. 265-2 КУпАП у разі наявності підстав вважати, що водієм вчинено порушення, передбачені, зокрема, ч. 6 ст. 121 та ч. 1 ст. 126 КУпАП, працівник уповноваженого підрозділу України, що забезпечує безпеку дорожнього руху, тимчасово затримує транспортний засіб шляхом блокування або доставляє його для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку, що дозволяється виключно у випадку, якщо розміщення затриманого транспортного засобу суттєво перешкоджає дорожньому руху. Про тимчасове затримання робиться відповідний запис у протоколі про адміністративне правопорушення.
Частиною 3 ст. 265-2 КУпАП визначено, що у разі якщо розміщення затриманого транспортного засобу суттєво не перешкоджає дорожньому руху, такий транспортний засіб не може бути доставлений для зберігання на спеціальний майданчик.
Тобто, виключною підставою для доставлення затриманого транспортного засобу для зберігання на спеціальний майданчик дозволяється лише у випадку, якщо транспортний засіб суттєво перешкоджає дорожньому руху.
Висновки: транспортний засіб був оглянути та затриманий у дворі домоволодіння, яке належить позивачу, а докази того, що транспортний засіб знаходився на вулично - дорожній мережі та суттєво перешкоджав дорожньому руху в матеріалах справи відсутні, тому доставлення працівниками поліції тимчасово затриманого транспортного засобу на зберігання на спеціальний майданчик, відбулось у порушення ч. 3,4 ст. 265-2 КУпАП.
Ключові слова: стягнення плати, спеціальний майданчик, касовий ордер, триденний строк
