Правова позиція
Великої Палати Верховного Суду
згідно з Постановою
від 21 січня 2026 року
у справі № 490/10876/23
Адміністративна юрисдикція
Щодо кола осіб, наділених правом на оскарження окремої ухвали
Фабула справи: ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції, у якому просила:
- скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі;
- закрити справу про адміністративне правопорушення про притягнення до відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову.
Також постановив і направив Кваліфікаційно-дисциплінарній комісії адвокатури окрему ухвалу для вжиття відповідних дисциплінарних заходів щодо адвоката Шилова В. Ю. Зобов'язав Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури області повідомити суд про вжиті заходи протягом одного місяця з дня отримання копії ухвали.
Через підсистему «Електронний суд» Шилов В. Ю. як представник ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на окрему ухвалу та просив її скасувати.
Ухвалою апеляційний адміністративний суд закрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на окрему ухвалу. Закриваючи апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача, суд апеляційної інстанції керувався тим, що відповідно до вимог ч. 7 ст. 249 КАС України окрема ухвала може бути оскаржена особами, яких вона стосується.
Мотивація касаційної скарги: ОСОБА_1 вважає, що зі змісту приписів ч.1 ст. 42, ч. 1 ст. 46, ч. 1 ст. 55, ч. 1 ст. 60 КАС України слідує, що адвокат позивача є представником, а не окремою стороною у справі. Відповідно, адвокат не має права на самостійне оскарження окремої ухвали суду, а будь-якого іншого порядку оскарження окремої ухвали суду нормами КАС України не передбачено. Право ж оскаржити окрему ухвалу визначено п. 23 ч. 1 ст. 294 КАС України.
Правова позиція Верховного Суду: за своєю правовою природою окрема ухвала суду є особливим видом судового рішення, за допомогою якого реалізується процесуальний механізм фіксації судом виявлених під час судового розгляду справи порушень закону (законодавства) чи недоліків у діяльності відповідних суб'єктів з метою доведення їх до відома уповноважених органів задля їх усунення та недопущення в майбутньому.
Особливістю окремої ухвали є те, що безпосередньо внаслідок її постановлення не вирішується спір або пов`язані з його вирішенням процесуальні питання. Суду надано право спрямувати дію окремої ухвали не лише на учасників справи. Її дія може бути поширена на будь-яких інших осіб, стосовно яких під час вирішення спору було виявлено порушення законодавства чи інші недоліки їх діяльності. Метою застосування такого засобу судового реагування є усунення недоліків у правозастосовчій діяльності, попередження та припинення порушень з боку державних органів та інших осіб, припинення зловживання процесуальними правами сторонами у справі тощо. Вирішення означених питань судом, насамперед, спрямоване на забезпечення принципу законності як складової частини принципу верховенства права.
Таким чином, окрема ухвала є особливим видом судового рішення, яке хоча й постановлене під час судового розгляду конкретної справи, але безпосередньо не стосується вирішення судового спору в ній та не впливає на кінцевий результат його вирішення. У такій ситуації окрема ухвала впливає на суспільні відносини автономно від судового рішення, яким вирішено спір, і не завжди стосується прав, обов`язків чи інтересів учасників цього спору.
Ст.ст. 293, 328 КАС України встановлюють загальне правило, відповідно до якого ухвали суду підлягають апеляційному та/або касаційному оскарженню у прямо визначених процесуальним законом випадках. Зокрема, окремі ухвали включені до переліку ухвал, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду та в касаційному порядку у разі постановлення такої окремої ухвали апеляційним судом.
У свою чергу, ч. 7 ст. 249 КАС України для окремої ухвали як для особливого виду судових рішень встановлює спеціальне правило, згідно з яким правом на її оскарження наділені тільки особи, яких вона стосується. З огляду на особливу правову природу окремої ухвали як судового акта законодавець застеріг, що сам факт участі особи у справі та наділення її статусом учасника справи у розумінні приписів ст. 42 КАС України не надає їй автоматичного права на оскарження окремої ухвали, постановленої судом під час розгляду справи. Таким правом наділені саме ті особи (учасники справи або особи, які не брали участі у справі), для яких окрема ухвала породжує юридично значущі наслідки та безпосередньо впливає або може вплинути на їх права, свободи та/або інтереси. Виправданість такого підходу зумовлена тим, що здійснення апеляційного (касаційного) перегляду судового рішення має на меті виправлення судової помилки задля захисту прав і законних інтересів конкретної особи, але не слугує засобом загального контролю над судовими рішеннями. Відсутність впливу окремої ухвали на права, свободи та/або інтереси відповідного учасника справи перетворює оскарження такої ухвали на формальний процесуальний інструмент та суперечить меті постановлення судом окремої ухвали.
Та обставина, що окрема ухвала безпосередньо не стосується вирішення судового спору та не впливає на кінцевий результат його вирішення, не дає підстав для розширювального тлумачення приписів ч. 2 ст. 293 КАС України та надання права учасникам справи на оскарження такої ухвали в усіх випадках безвідносно до того, чи вона їх стосується.
Висновки: з огляду на особливу правову природу окремої ухвали правом на її оскарження в апеляційному або касаційному порядку наділені саме ті особи (учасники справи або особи, які не брали участі у справі), для яких окрема ухвала породжує юридично значущі наслідки та безпосередньо впливає або може вплинути на їхні права, свободи та/або інтереси, тобто їх стосується.
Ключові слова: доступ до правосуддя, захист прав адвоката, умови апеляційного перегляду
