Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 14 січня 2019 року
у справі № 308/12128/15-ц
Цивільна юрисдикція
Щодо визнання договору недійсним з підстав вчинення правочину під впливом обману
Фабула справи: ОСОБА_4 звернулася до суд з позовом до ОСОБА_5 про визнання договору недійсним, скасування реєстрації об'єкта нерухомого майна. Рішенням міськрайонного суду позов задоволено частково. Визнано договір купівлі-продажу квартири із встановленням сервітуту недійсним. Скасовано реєстрацію номеру запису про право власності квартири. Ухвалою апеляційного суду рішення міськрайонного суду залишено без змін.
Позов обґрунтовано тим, що позивач проживає у однокімнатній квартирі і перебуває на обслуговуванні Ужгородського міського територіального центру соціального обслуговування з 2012 року. Крім неї у квартирі ніхто не проживає та не зареєстрований. Після тривалого лікування з червня по жовтень 2014 року їй прооперували очі, а у жовтні 2014 року виявила відсутність документів на вказану квартиру, копії яких вона мала надати до Ужгородського міського територіального центру соціального обслуговування. До неї до дому приходили племінниця ОСОБА_5 зі своєю матір'ю та нотаріусом з документами на підпис, однак їхній зміст ОСОБА_4 не знала, оскільки прочитати вказані документи вона не могла через вади зору. Позивач вважала, що вказані документи будуть надані до Ужгородського міського територіального центру соціального обслуговування.
Мотивація касаційної скарги: суди необґрунтовано дійшли висновків, що мав місце і обман, і помилка через відсутність волевиявлення, що є суперечливими висновками, та неправильно визначили характер спірних правовідносин та не надали належну оцінку доказам.
Правова позиція Верховного Суду: згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
У ст. 215 ЦК України вказано, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені ч. 1-3 та 6 ст. 203 ЦК України. Тобто зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; волевиявлення учасників правочину має бути вільним і відповідати його волі.
Відповідно до положення ч. 1 ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч. 1 ст. 229 Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.
Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
Правочин, вчинений під впливом обману, належить до правочинів з вадами волі, оскільки у сторони, яка діяла під впливом обману, внутрішня воля сформувалася невірно, під впливом хибних відомостей про обставини правочину, спричинених діями інших осіб.
Під обманом необхідно розуміти навмисне введення в оману однією стороною правочину іншої сторони з метою вчинення правочину. Обман - це певні винні, навмисні дії сторони, яка намагається запевнити іншу сторону про такі властивості й наслідки правочину, які насправді наступити не можуть. При обмані наслідки правочину, що вчиняється, є відомими й бажаними для однієї із сторін.
Встановлення наявності умислу у недобросовісної сторони ввести в оману другу сторону, щоб спонукати її до укладення правочину, є неодмінною умовою кваліфікації недійсності правочину (ст. 230 ЦК України).
Обман може стосуватися насамперед як елементів та обставин самого правочину, що мають істотне значення (природа правочину, права та обов'язки сторін, такі властивості речі, які значно знижують її цінність або унеможливлюють використання за цільовим призначенням (ст. 229 ЦК України), так і обставин, що знаходяться за межами правочину, в тому числі мотиву й мети правочину.
Верховний Суд виходить з того, що правочин вчинено під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину.
Відповідно до пункту 6 глави 9 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, якщо фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, має вади зору або з інших причин не має змоги самостійно прочитати документ, нотаріус уголос прочитує їй текст документа, про що на документі робиться відповідна відмітка.
Відповідно до п. 3 глави 9 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, перед підписанням документа нотаріус зобов'язаний забезпечити ознайомлення зі змістом документа сторін (учасників).
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено відсутність вказівки у договорі про те, що його текст зачитано вголос, а оскільки ОСОБА_4 особисто не могла прочитати текст договору і договір не зачитувався нотаріусом, позивач вважала, що підписує документи, які будуть надаватися до центру соціального обслуговування.
Висновки: дії відповідача під час укладання спірного кредитного договору суперечили волевиявленню ОСОБА_4, що свідчить про умисел у таких діях відповідача на введення особи похилого віку в оману. При встановленні вищезазначеного Верховний Суд виходить із встановлених судами обставин: позивач є особою похилого віку, має вади зору, особисто не могла прочитати текст договору і договір нотаріусом не зачитувався, продавати квартиру у неї наміру не було, а кошти за договором не отримувала, тому відповідач під час укладення договору купівлі-продажу, не ознайомивши ОСОБА_4 з його текстом, ввела позивача в оману шляхом замовчування.
