Правова позиція
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 25 квітня 2019 року
у справі № 918/541/18
Господарська юрисдикція
Щодо форми та порядку здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог
Фабула справи: ТОВ "Лотівка Еліт" звернулося з позовом до ТОВ СП "Імені Воловікова" про стягнення з відповідача грошової суми, з яких суму основного боргу, 3 % річних, інфляційні втрати та пеню.
В обґрунтування позовних вимог вказано, що позивач на підставі договору складського зберігання зерна надав послуги відповідачу по зберіганню, сушці, доробці, відвантаженню, переоформленню зерна, що підтверджується актами здачі - прийняття робіт (надання послуг), однак останнім свої зобов'язання щодо оплати вартості наданих послуг не виконані, внаслідок чого утворилась заборгованість.
Рішенням господарського суду у справі позов ТОВ "Лотівка Еліт" задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 3 % річних; інфляційні втрати; пеню та судовий збір. В решті позову відмовлено.
Постановою апеляційного господарського суду апеляційні скарги ТОВ "Лотівка Еліт" та ТОВ СГ "Імені Воловікова" залишено без задоволення, а рішення господарського суду - без змін.
Мотивація касаційної скарги: ТОВ “Лотівка Еліт” вважає, що взаємозалік зустрічних однорідних вимог передбачає наявність документального підтвердження боргу однієї сторони перед іншою, якщо наявність боргу не підтверджено належними доказами, відсутні підстави для проведення взаємозаліку. Наведено практику, в якій суд, на думку скаржника дійшов аналогічного висновку, зокрема у постанові ВГСУ від 09.07.2014 у справі № 921/1253/13-г/17. Факт звернення позивача до суду із даним позовом свідчить про незгоду позивача із проведеним зарахування та фактичне оспорювання такого правочину, відтак вимоги відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог не можуть зараховані як зустрічні в порядку ст. 601 ЦК України, оскільки заборгованість не є безспірною. Водночас суди не дали належну оцінку заяві ТОВ СП "Імені Воловікова" про залік зустрічних однорідних вимог, прийнявши її в якості належного доказу. Наведено практику, в якій суди, на думку скаржника дійшли аналогічного висновку, зокрема у постановах ВГСУ від 13.12.2017 у справі № 910/8296/17, від 24.10.2016 у справі № 910/25428/14, від 29.09.2014 у справі № 922/299/14, від 18.12.2014 у справі № 18/2434/12.
Правова позиція Верховного Суду: відповідно до ч. 1, 2 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї зі сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Згідно зі ст 601 ЦК України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
За змістом ч. 1 ст. 601 ЦК України, вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам:
- бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим);
- бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв'язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов'язань по передачі родових речей, зокрема, грошей). Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо);
- строк виконання таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги
Недопустимість зарахування зустрічних вимог визначено ст. 602 ЦК України, відповідно до положень якої не допускається зарахування зустрічних вимог про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю; про стягнення аліментів; щодо довічного утримання (догляду); у разі спливу позовної давності; за зобов'язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом; в інших випадках, встановлених договором або законом.
Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду); строк виконання таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення таких вимог. Допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо).
Висновки: в розумінні ст. 601 ЦК України, спеціального порядку та форми здійснення відповідної заяви про зарахування зустрічних вимог як одностороннього правочину не передбачено законодавством. За загальними правилами про правочини (наслідки недодержання його письмової форми) здійснення відповідної заяви про зарахування на адресу іншої сторони як односторонній правочин слід вважати зробленою та такою, що спричинила відповідні цивільно-правові наслідки, в момент висловлення учасником відповідних правовідносин волевиявлення у відповідній формі, зокрема письмовій, що містить чітке однозначне волевиявлення на припинення зустрічних вимог зарахуванням. Моментом припинення зобов'язань сторін в такому разі є момент вчинення заяви про зарахування у визначеному порядку.
Ключові слова: договір зберігання, товарний склад, первісний кредитор, відступлення права вимоги
