Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 03 квітня 2019 року
у справі № 761/15053/13-ц
Цивільна юрисдикція
Щодо захисту прав, що виникають в разі порушення договору про пайову участь у фінансуванні будівництва
Фабула справи: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Фірма «Консоль ЛТД» про визнання майнових прав на об'єкт незавершеного будівництва.
На обґрунтування позовних вимог зазначав, що між ТОВ «Фірма «Консоль ЛТД» та ним укладено договір про пайову участь у фінансуванні будівництва багатоквартирного житлового будинку, відповідно до якого він зобов'язався в якості внеску у спільну діяльність внести грошові кошти у розмірі 6 060 000,00 грн, а ТОВ «Фірма «Консоль ЛТД» зобов'язалося завершити будівництво багатоквартирного будинку відповідно до проекту та вимог державних будівельних норм і передати йому квартиру.
Заявник свої зобов'язання щодо сплати пайового внеску виконав у повному обсязі. На порушення умов договору ТОВ Фірма «Консоль ЛТД» багатоквартирний житловий будинок не здало та не ввело його в експлуатацію. Відповідач у своєму листі зазначив, що ТОВ Фірма «Консоль ЛТД» не визнає майнові права позивача на зазначену дворівневу квартиру.
Заочним рішенням суду першої інстанції позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано за ОСОБА_1 майнові права на квартиру як на частку в об'єкті незавершеного будівництва згідно договору про пайову участь у фінансуванні будівництва.
Постановою апеляційного суду апеляційну скаргу ТОВ «Фірма «Консоль ЛТД» задоволено частково, заочне рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «Фірма «Консоль ЛТД» про визнання майнових прав на об'єкт незавершеного будівництва відмовлено.
Апеляційний суд дійшов висновку, що відповідно до умов укладеного між сторонами договору позивач отримав лише право на набуття права власності на спірне нерухоме майно в майбутньому, а не саме право власності на це майно, а тому його позовні вимоги є необґрунтованими.
Мотивація касаційної скарги: ОСОБА_1 вказав, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення його позову, оскільки предметом позову є визнання його майнових прав на об'єкт незавершеного будівництва, а не визнання права власності на спірну квартиру.
Правова позиція Верховного Суду: правовідносини, що виникли між сторонами регулюються Законом України № 1560-XII «Про інвестиційну діяльність» (далі - Закон № 1560-XII) від 18 вересня 1991 року.
Відповідно до ч.5 ст. 7 Закону № 1560-XII, зараз і надалі в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об'єктами результатами інвестицій відповідно до законодавчих актів.
Згідно ч.1 ст. 4 Закону№ 1560-XII об'єктами інвестиційної діяльності можуть бути будь яке майно, а також майнові права.
Відповідно до ст.190 ЦК України майном як особливим об'єктом вважаються окрема сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Майнові права є неспоживчою річчю. Майнові права визнаються речовими правами.
Майнові права на нерухомість, що є об'єктом будівництва (інвестування), не вважаються речовими правами на чуже майно, тому що об'єктом цих прав є не чуже майно, а також не вважаються правом власності.
Отже, майнове право, яке можна визначити як «право очікування», є складовою частиною майна як об'єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.
Згідно з абз.абз. 1, 3 ч.2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, споруди, тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Захист майнових прав здійснюється у порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
За змістом ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зазначене узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 27 лютого 2019 року у справі № 14-606цс18.
Висновки: висновок апеляційного суду про відсутність підстав для задоволення позову, з огляду на те, що позивач відповідно до умов договору про пайову участь у фінансуванні будівництва отримав лише право на набуття права власності в майбутньому, а не саме право власності на нерухоме майно є помилковим, оскільки суд апеляційної інстанції не звернув увагу, що предметом позову є визнання майнових прав на об'єкт незавершеного будівництва, а не визнання права власності на нього.
Ключові слова: захист прав інвесторів, порушення строків введення в експлуатацію будинку, способи захисту майнових прав
