Правова позиція
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 16 квітня 2019 року
у справі № 927/623/18
Господарська юрисдикція
Щодо встановлення вини особи під час закриття провадження у справі про адміністративні правопорушення за п. 7 ст. 247 КУпАП України
Фабула справи: ПАТ "Державний ощадний банк України" звернулося до господарського суду з позовом до Державного пожежно-рятувального загону Управління державної служби України з надзвичайних ситуацій в області (далі - Державного пожежно-рятувального загону), треті особи: Управління державної служби України з надзвичайних ситуацій в області та ОСОБА_5, про стягнення коштів.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок порушення ОСОБА_5 - водієм Державного пожежно-рятувального загону Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року, відбулась дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП). Як результат, належний ПАТ "Державний ощадний банк України" автомобіль зазнав механічних пошкоджень, для усунення яких позивачу необхідно провести відновлювальний ремонт.
Рішенням господарського суду, залишеним без змін, апеляційним господарським судом, у задоволенні позову відмовлено повністю. Висновки судів обґрунтовані тим, що вини відповідача у вчиненні ДТП встановлено не було, оскільки у постанові про закриття провадження у справі про притягнення ОСОБА_5 до адміністративної відповідальності не досліджувались обставини ДТП та відповідно не було встановлено протиправність дій, вина працівника відповідача та останнього до адміністративної відповідальності притягнуто не було.
Мотивація касаційної скарги: ПАТ "Державний ощадний банк України" зазначає, що висновки судів попередніх інстанцій про непідтвердження вини ОСОБА_5 у порушенні правил дорожнього руху, що спричинило ДТП, суперечить наявним в матеріалах доказам.
Правова позиція Верховного Суду: спір про відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, самим джерелам підвищеної небезпеки кожним із їх володільців перед іншим із них, вирішується за правилами ст. 1188 ЦК України, а саме: шкода, завдана одному з володільців із вини іншого, відшкодовується винним; не відшкодовується шкода, завдана володільцю лише з його вини; за наявності вини всіх володільців розмір відшкодування визначається судом у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення (тобто залежно від ступеня вини кожного); у разі відсутності вини володільців у взаємному завданні шкоди жоден із них не має права на відшкодування.
Суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позову ПАТ "Державний ощадний банк України" про стягнення з Державного пожежно-рятувального загону вартості відновлювального ремонту транспортного засобу, який зазнав ушкоджень в результаті ДТП, обґрунтовували свої висновки тим, що вина водія Державного пожежно-рятувального загону ОСОБА_5 у ДТП не доведена.
Висновки судів попередніх інстанцій засновані на постанові суду першої інстанції, якою закрито провадження про притягнення ОСОБА_5 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП, у зв’язку з закінченням строків, передбачених ст. 38 КУпАП.
Однак, такі висновки судів попередніх інстанцій є передчасними, оскільки як вбачається з вищевказаної постанови суду першої інстанції провадження у справі про притягнення ОСОБА_5 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП, закрито на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП.
Висновки: застосування норми п. 7 ст. 247 КУпАП можливе лише у випадку наявності вини особи у вчиненні правопорушення, адже у разі відсутності вини особи в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП - через відсутність події і складу адміністративного правопорушення, відтак така обставина як закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених ст. 38 КУпАП, не є реабілітуючою, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 910/18319/16.
Ключові слова: підстава адміністративної відповідальності, обставини адміністративного проступку, сплив строку накладення адміністративного стягнення, підстави закриття провадження
