Правова позиція
Верховного Суду України
згідно з Постановою
від 11 лютого 2015 року
у справі № 6-5цс15
Цивільна юрисдикція
Щодо способів обміну сільськогосподарських земельних ділянок
Фабула справи: заступник прокурора звернувся до суду в інтересах держави з позовом до ОСОБА_8 - ОСОБА_25, треті особи: Державна фінансова інспекція, ОСОБА_26, приватний нотаріус міського нотаріального округу ОСОБА_27, про визнання договорів міни земельних ділянок недійсними та визнання незаконними державних актів на право власності на земельні ділянки.
Зазначав, що між відповідачами (від імені яких діяла ОСОБА_26) та ОСОБА_8 укладені договори міни земельних ділянок, за умовами яких вони обміняли належні їм земельні ділянки на земельні ділянки належні ОСОБА_8 із доплатою. Договори міни посвідчені приватним нотаріусом ОСОБА_27.
Посилаючись на оплатний характер договорів міни та на те, що фактично відбулось відчуження земельних ділянок, які позивачі отримали у власність на їхню частку (пай) в обмін на земельні ділянки, що отримані не в рахунок частки (паю), чим було порушено накладений законодавством мораторій на відчуження таких земельних ділянок, прокурор просив на підставі п. 15 розділу Х Перехідних положень ЗК України (в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) задовольнити позов.
Рішенням суду першої інстанції позов заступника прокурора задоволено.
Рішенням апеляційного суду вищезазначене рішення суду першої інстанції змінено: виключено з мотивувальної частини висновок про удаваність договорів міни та посилання на ст. 235 ЦК України як на підставу вирішення спору. У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Рішенням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вказані рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині визнання недійсними договорів міни земельних ділянок та визнання незаконними відповідних державних актів на право приватної власності на земельні ділянки скасовані та ухвалено у цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Мотивація заяви про перегляд: заступник Генерального прокурора України порушує питання про скасування зазначеного судового рішення суду касаційної інстанції та передачу справи на новий касаційний розгляд з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України, - неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а саме п.15 Перехідних положень ЗК України. Для прикладу наявності зазначеної підстави подання заяви про перегляд судового рішення заступник Генерального прокурора України посилається на ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 травня 2014 року.
Правова позиція Верховного Суду України: згідно з п.15 розділу Х Перехідних положень ЗК України (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) до набрання чинності законами України про державний земельний кадастр та про ринок земель, але не раніше 1 січня 2012 року, не допускається купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб.
Законом України № 899-IV «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», зокрема ст.14 передбачено, що у разі, якщо власник земельної ділянки, яка знаходиться всередині єдиного масиву, що використовується спільно власниками земельних ділянок чи іншими особами для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, виявляє бажання використовувати належну йому земельну ділянку самостійно, він може обміняти її на іншу земельну ділянку на межі цього або іншого масиву. Обмін земельними ділянками здійснюється за згодою їх власників відповідно до закону та посвідчується нотаріально. Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень цього Закону зобов'язано Кабінет Міністрів України розробити рекомендації щодо обміну земельними ділянками, одержаними власниками земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості).
На реалізацію цієї норми Закону Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 17 листопада 2003 року № 288 було затверджено рекомендації щодо обміну земельними ділянками, згідно з пп. 3, 5 яких власник земельної ділянки, яка знаходиться всередині єдиного масиву, що використовується спільно власниками земельних ділянок чи іншими особами для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, звертається усно або письмово до власника іншої земельної ділянки на межі цього або іншого масиву, на яку він бажає обміняти свою земельну ділянку, із пропозицією укласти договір міни земельних ділянок. Оскільки обмін земельними ділянками здійснюється за згодою їх власників, то у разі відхилення пропозиції укласти договір міни земельних ділянок власник земельної ділянки, який виявив бажання її обміняти, має право звернутись із зазначеною вище пропозицією до власника іншої земельної ділянки на межі цього або іншого масиву.
Висновки: обміненими можуть бути тільки земельні ділянки за схемою «пай на пай».
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 5 листопада 2014 року.
Ключові слова: захист прав власності на землю, порядок відчуження сільськогосподарських земель, особливості мораторію
