Правова позиція
Верховного Суду України
згідно з Постановою
від 05 листопада 2014 року
у справі № 6-172цс14
Цивільна юрисдикція
Щодо особливостей обміну сільськогосподарських земельних ділянок
Фабула справи: прокурор звернувся до суду з позовом до ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 про визнання договорів міни недійсними та скасування державної реєстрації права власності на земельні ділянки.
Зазначав, що ОСОБА_10 (від імені якої діяв ОСОБА_11) уклала з ОСОБА_8 договір міни земельних ділянок, згідно з яким ОСОБА_10 передала у власність ОСОБА_8, а останній прийняв у власність земельну ділянку; ОСОБА_8 передав у власність ОСОБА_10, а остання прийняла у власність земельну ділянку. ОСОБА_9 (від імені якої діяв ОСОБА_11.) уклала з ОСОБА_8 три договори міни земельних ділянок.
Посилаючись на оплатний характер договору міни, позивач стверджував, що фактично відбулось відчуження земельних ділянок, які ОСОБА_10 та ОСОБА_9 отримали у власність на їхню частку (пай) за рахунок земель, виділених у власність реорганізованим сільськогосподарським підприємствам, на користь ОСОБА_8 в обмін на належні йому земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства, що отримані попереднім власником не в рахунок частки (паю), чим було порушено накладений законодавством мораторій на відчуження таких земельних ділянок, і просив на підставі п. 15 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України (в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) та ст. 14 Закону України № 899-IV «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» визнати вказані договори міни недійсними та скасувати державну реєстрацію права власності на земельні ділянки.
Рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду, позов прокурора задоволено.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відмовлено у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_8 на підставі п. 5 ч.4 ст. 328 ЦПК України.
Мотивація заяви про перегляд: ОСОБА_8 порушує питання про скасування зазначених рішень судів та ухвалення нового рішення про відмову в позові з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України, - неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а саме: п. 15 «Перехідні положення» ЗК України та ст. 14 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)». Для прикладу наявності зазначеної підстави подання заяви про перегляд судового рішення ОСОБА_8 посилається на ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 лютого 2012 року, від 21 травня 2014 року та від 25 червня 2014 року.
Правова позиція Верховного Суду України: згідно з п. 15 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) до набрання чинності законами України про державний земельний кадастр та про ринок земель, але не раніше 1 січня 2012 року, не допускається купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб.
Законом України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», зокрема ст. 14 передбачено, що у разі, якщо власник земельної ділянки, яка знаходиться всередині єдиного масиву, що використовується спільно власниками земельних ділянок чи іншими особами для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, виявляє бажання використовувати належну йому земельну ділянку самостійно, він може обміняти її на іншу земельну ділянку на межі цього або іншого масиву. Обмін земельними ділянками здійснюється за згодою їх власників відповідно до закону та посвідчується нотаріально. Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень цього Закону зобов'язано Кабінет Міністрів України розробити рекомендації щодо обміну земельними ділянками, одержаними власниками земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості).
На реалізацію цієї норми Закону Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 17 листопада 2003 року № 288 було затверджено рекомендації щодо обміну земельними ділянками, згідно пп. 3, 5 яких власник земельної ділянки, яка знаходиться всередині єдиного масиву, що використовується спільно власниками земельних ділянок чи іншими особами для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, звертається усно або письмово до власника іншої земельної ділянки на межі цього або іншого масиву, на яку він бажає обміняти свою земельну ділянку, із пропозицією укласти договір міни земельних ділянок. Оскільки обмін земельними ділянками здійснюється за згодою їх власників, то у разі відхилення пропозиції укласти договір міни земельних ділянок власник земельної ділянки, який виявив бажання її обміняти, має право звернутись із зазначеною вище пропозицією до власника іншої земельної ділянки на межі цього або іншого масиву.
Висновки: аналіз зазначених норм права дає можливість дійти висновку про те, що обміненими можуть бути тільки земельні ділянки за схемою «пай на пай». Проте заявник на підставі договору купівлі-продажу набув право власності на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності (а не за рахунок земель, виділених на частку (пай) у реорганізованому сільськогосподарському підприємстві), які згодом поділено на частини, які на підставі договорів міни ним були обміняні на земельні ділянки, набуті в розмірі земельних часток (паїв). Оскільки спірні договори міни земельних ділянок укладено в період дії заборони на відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), це в силу положень закону є підставою для визнання їх недійсними
Ключові слова: заборона відчуження сільськогосподарських земель, порядок відчуження земельних ділянок, процедура обміну земельних ділянок
