Правова позиція
Верховного Суду України
згідно з Постановою
від 12 жовтня 2016 року
у справі № 748/1529/13-ц[6-464цс16]
Цивільна юрисдикція
Щодо можливості обміну сільськогосподарських земельних ділянок
Фабула справи: заступник прокурора звернувся до суду в інтересах держави з позовом до ОСОБА_1 - ОСОБА_18, треті особи: Державна фінансова інспекція, ОСОБА_19, приватний нотаріус міського нотаріального округу ОСОБА_20, про визнання недійсними договорів міни земельних ділянок сільськогосподарського призначення та визнання незаконними державних актів на право власності на земельні ділянки.
Обґрунтовуючи позов прокурор зазначав, що під час дії мораторію на продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення, між відповідачами, від імені яких діяла ОСОБА_19, та ОСОБА_1 укладені договори міни земельних ділянок сільськогосподарського призначення, за умовами яких вони обміняли належні їм земельні ділянки на земельні ділянки, належні ОСОБА_1, з доплатою.
Рішенням суду першої інстанції позов заступника прокурора задоволено.
Рішенням апеляційного суду вищезазначене рішення суду першої інстанції змінено в частині підстав задоволення позову. В іншій частині рішення залишено без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу ПАТ «Дельта Банк» відхилено, рішення судів попередніх інстанцій залишено без змін.
Мотивація заяви про перегляд: ПАТ «Дельта Банк» вказувало на передбачену п. 1 ч.1 ст. 355 ЦПК України підставу неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а саме п.15 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України. На підтвердження зазначеної підстави подання заяви про перегляд судового рішення ПАТ "Дельта Банк" посилається на ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 лютого 2012 року та ухвали Вищого адміністративного суду України від 8 листопада 2012 року та 12 березня 2013 року, в яких, на думку заявника, зазначена норма права застосована по-іншому.
Правова позиція Верховного Суду України: громадяни можуть отримувати земельні ділянки у власність з підстав та в порядку, визначеними положеннями ЗК України.
Міна (обмін) земельних часток (паїв) відповідно до вимог закону є цивільно-правовою угодою, яка, однак, може укладатися та реалізовуватись лише у порядку, передбаченому в Законі «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» (далі - Закон).
Цей Закон застосовується лише одноразово при переведенні земельної ділянки (паю) з невизначеними межами в закріплену на місцевості земельну ділянку з конкретним цільовим призначенням.
Відповідно до ст. 14 цього Закону передбачено, що в разі якщо власник земельної ділянки, яка знаходиться всередині єдиного масиву, що використовується спільно власниками земельних ділянок чи іншими особами для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, виявляє бажання використовувати належну йому земельну ділянку самостійно, він може обміняти її на іншу земельну ділянку на межі цього або іншого масиву. Обмін земельними ділянками здійснюється за згодою їх власників відповідно до закону та посвідчується нотаріально.
Відповідно до п. 2 ст. 15 «Прикінцеві положення» цього Закону зобов’язано Кабінет Міністрів України розробити рекомендації щодо обміну земельними ділянками, одержаними власниками земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості).
На реалізацію цієї норми Закону Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 17 листопада 2003 року № 288 було затверджено рекомендації щодо обміну земельними ділянками, згідно з пп. 3, 5 яких власник земельної ділянки, яка знаходиться всередині єдиного масиву, що використовується спільно власниками земельних ділянок чи іншими особами для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, звертається усно або письмово до власника іншої земельної ділянки на межі цього або іншого масиву, на яку він бажає обміняти свою земельну ділянку, із пропозицією укласти договір міни земельних ділянок. Оскільки обмін земельними ділянками здійснюється за згодою їх власників, то у разі відхилення пропозиції укласти договір міни земельних ділянок власник земельної ділянки, який виявив бажання її обміняти, має право звернутись із зазначеною вище пропозицією до власника іншої земельної ділянки на межі цього або іншого масиву. У разі прийняття пропозиції власником іншої земельної ділянки щодо обміну земельними ділянками власники земельних ділянок укладають договір міни земельних ділянок. Договір міни земельних ділянок укладається відповідно до вимог ЗК України та ЦК України. Право власності на земельну ділянку за договором міни виникає після нотаріального посвідчення договору міни земельних ділянок, одержання документа, що посвідчує право власності на земельну ділянку, та його державної реєстрації.
Відповідно до ч.1 ст.5 Закону встановлено, що матеріали обміну земельними частками (паями), проведеного за бажанням їх власників, оформлюють сільські, селищні, міські ради та районні державні адміністрації в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) до моменту видачі державних актів на право власності на земельну ділянку.
Згідно з п. 15 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) до набрання чинності законами України про державний земельний кадастр та про ринок земель, але не раніше 1 січня 2012 року, не допускається купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб.
З 2012 року мораторій на продаж земель сільськогосподарського призначення неодноразово продовжувався шляхом внесення відповідних змін до ЗК України і діє до сьогодні.
Отже, законодавець передбачив декілька підстав отримання у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення, зокрема як земельний пай при приватизації сільськогосподарських підприємств для ведення товарного сільськогосподарського виробництва або як землі для ведення сільського господарства.
Зазначеною нормою право на обмін земельних часток (паїв) можна реалізувати в період між проведенням зборів власників земельних часток (паїв) щодо розподілу земельних ділянок та видачею їхнім власникам державних актів на право власності на землю.
Законодавець не закріпив у ЗК України чи інших законах України порядок міни земельних часток (паїв) в інших випадках.
Висновки: обміняними можуть бути тільки земельні ділянки за схемою «пай на пай» та лише у випадку, передбаченому ст. 14 Закону «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)». Оскільки спірні договори міни земельних ділянок укладено в період дії заборони на відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв) та з порушенням вимог Закону «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», це є підставою для визнання їх недійсними.
Ключові слова: встановлення заборони відчуження сільськогосподарських земель, особливості мораторію, підстави визнання правочину недійсним, оплатне відчуження земельної ділянки
