Правова позиція
Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 13 березня 2019 року
у справі № 814/218/14
Адміністративна юрисдикція
Щодо встановлення ознак зловживанням процесуальними правами
Фабула справи: у провадженні окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ТОВ «Терра-Юг», ТОВ «Агро-інгрес» до Головного управління юстиції, Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби, управління Пенсійного фонду України, Центрального відділу Державної виконавчої служби, відділу Державної виконавчої служби управління юстиції про визнання протиправними дій та бездіяльності, скасування постанов, актів.
Ухвалою окружного адміністративного суду закрито провадження у справі в частині позовних вимог ТОВ «Агро-інгрес», у зв'язку із припиненням діяльності вказаної юридичної особи.
Ухвалою апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу окружного адміністративного суду повернуто апелянту.
Мотивація касаційної скарги: ОСОБА_2 вказує, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про зловживання позивачем процесуальними правами, оскільки після прийняття даної адміністративної справи до провадження судді остання систематично порушувала права позивачів, здійснювала розгляд справи упереджено, в інтересах суб'єкта владних повноважень.
Правова позиція Верховного Суду: повертаючи апеляційну скаргу без розгляду суд апеляційної інстанції виходив з того, що така подана ОСОБА_2 з метою зловживання своїми процесуальними правами задля затягування розгляду справи по суті.
Зловживання правом на подання скарги становить собою такий вид зловживань процесуальними правами, за якого вся процедура розгляду спору є невиправданою та неефективною, адже особа звертається до суду з метою, відміною від захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Серед таких зловживань можна виокремити подання сутяжницьких, завідомо безпідставних (явно необґрунтованих) позовів або скарг.
Колегія суддів зауважує, що ознакою зловживання процесуальними правами є не просто конкретні дії, а дії, спрямовані на затягування розгляду справи, створення перешкод іншим учасникам процесу.
Слід враховувати, що наведений у ч. 2 ст. 45 КАС України перелік дій, що можуть бути визнані судом зловживанням процесуальними правами, не є вичерпним, суд може визнати таким зловживанням також інші дії, які мають відповідну спрямованість і характер.
Як видно з матеріалів справи, ухвалу окружного адміністративного суду ОСОБА_2 отримала того ж дня, натомість, з апеляційною скаргою на зазначене судове рішення вона звернулася за спливом більш, ніж два роки після постановлення ухвали.
Суд також врахував, що про обставини зловживання апелянтом своїми процесуальними правами свідчить також і численна кількість клопотань, які подаються нею до суду першої інстанції, та є ідентичними. З огляду на затягування ОСОБА_2 розгляду справи, суд першої інстанції з 2014 року позбавлений можливості розглянути справу по суті спору.
За такої невиправданої тяганини нагальні питання, що дійсно потребують судового розгляду, залишаються невирішеними протягом тривалого періоду часу.
Висновки: апеляційним судом встановлено, що протягом тривалого розгляду даної справи ОСОБА_2 неодноразово оскаржувала процесуальні ухвали суду першої інстанції, навіть ті, які не оскаржуються окремо від рішення суду. Так, суд установив, що апелянтом було подано 22 апеляційні скарги на процесуальні ухвали окружного адміністративного суду, більшість з яких було повернуто апелянту або відмовлено у відкритті апеляційного провадження.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції визнав, що подаючи численні апеляційні скарги, в тому числі і на ухвалу окружного адміністративного суду, ОСОБА_2 вчиняє дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства, зловживаючи своїми процесуальними правами.
Ключові слова: розумність строків, поведінка учасника провадження, оскарження рішення суду
