Правова позиція
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 02 травня 2018 року
у справі № 925/1218/17
Господарська юрисдикція
Щодо визнання недійсною угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог у правовідносинах з постачання електроенергії
Фабула справи: Національне антикорупційне бюро України звернулось з позовною заявою до ПАТ "Азот" та ПАТ "Черкасиобленерго" про визнання недійсною угоди у формі заяви ПАТ "Азот" про зарахування зустрічних однорідних вимог.
Позовна заява мотивована тим, що спірний односторонній правочин укладений в порушення ст. 15-1, 26 ЗУ "Про електроенергетику", п. 6.3 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України № 28. Спірний правочин порушує законодавчо регульований спеціальний порядок розрахунків за електричну енергію, а отже, укладений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та є недійсним відповідно до статей 203, 215, 228 ЦК України.
Рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін судом апеляційної інстанції, позов було задоволено.
Мотивація касаційної скарги: ПАТ "Азот" зазначає, що судами не досліджено норми чинного законодавства щодо наявності у позивача права на оскарження спірного правочину з огляду, зокрема, на обсяг частки держави в статутному фонді ПАТ "Черкасиобленерго".
Спеціальне законодавство про електроенергетику не містить заборони на припинення зобов'язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог. При цьому позивач не довів невідповідності правочину інтересам держави і суспільства, наявності у сторін умислу на вчинення спірного правочину з такою метою.
Правова позиція Верховного Суду: відповідно до ч. 2 ст. 15-1 Закону України "Про електроенергетику" споживачі, які купують електричну енергію у енергопостачальників, що здійснюють господарську діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, вносять плату за поставлену їм електричну енергію виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання енергопостачальника в уповноваженому банку.
Згідно з ч. 8 ст. 26 вказаного Закону споживач, якому електрична енергія постачається енергопостачальником, що здійснює господарську діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, зобов'язаний оплачувати її вартість виключно коштами шляхом їх перерахування на поточний рахунок із спеціальним режимом використання енергопостачальника.
Пунктом 6.3 Правил користування електричною енергією визначено, що оплата вартості електричної енергії постачальнику електричної енергії за регульованим тарифом, у тому числі на підставі визнаної претензії, здійснюється виключно коштами в уповноваженому банку на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії за регульованим тарифом.
У цій справі встановлено, що внаслідок вчинення спірного правочину погашення зобов'язань відповідача-1 перед відповідачем-2 відбулося шляхом перерахування першим заборгованості за поставлену електроенергію не на розрахунковий рахунок із спеціальним режимом використання, а на звичайний поточний рахунок.
Зазначене свідчить, що спірний правочин вчинявся завідомо з метою, яка суперечить економічним інтересам держави, так як був спрямований на те, щоб обійти встановлений Законом України "Про електроенергетику" і ПКЕЕ порядок оплати поставленої електричної енергії, оплатити її без використання передбаченого цим порядком рахунку із спеціальним режимом використання і тим самим уникнути перерахування коштів із такого поточного рахунку за відповідним алгоритмом оптового ринку електричної енергії, що призвело до неотримання іншими учасниками оптового ринку електричної енергії своїх частин від цієї суми коштів згідно з алгоритмом.
Висновки: законодавством чітко визначено спеціальний порядок проведення розрахунків за електроенергію, за яким розрахунки проводяться виключно грошовими коштами та шляхом їх перерахування споживачем електричної енергії виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії і сторони у відповідних правовідносинах не можуть відступати від визначеного законом порядку, зокрема, проведення таких розрахунків.
