Правова позиція
Великої Палати Верховного Суду
згідно з Постановою
від 04 червня 2019 року
у справі № 826/14015/17
Адміністративна юрисдикція
Щодо юрисдикції спорів про зобов'язання відновити відомості про попередні межі земельної ділянки, що були змінені без згоди її власника
Фабула справи: ТОВ «Агропромислова фірма «Агрома» звернулося до суду з позовом до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (далі - Держгеокадастр), треті особи: сільська рада (далі - сільрада), ТОВ «ОМОКС», про зобов'язання відновити відомості Державного земельного кадастру на електронних та паперових носіях про земельну ділянку, яка належить на праві власності ТОВ «Агропромислова фірма «Агрома».
Окружний адміністративний суд у задоволенні позову відмовив.
Апеляційний адміністративний суд рішення суду першої інстанції скасував, провадження у справі закрив на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України, оскільки справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Мотивація касаційної скарги: ТОВ «Агропромислова фірма «Агрома» вказує на те, що у правовідносинах, пов'язаних з унесенням відомостей до Державного земельного кадастру Держгеокадастр і його територіальні органи здійснюють публічно-владні управлінські функції. Результати їх дій (бездіяльності) щодо внесення змін до Державного земельного кадастру та визначення конкретних меж земельної ділянки позивача безпосередньо пов'язані з колом прав та обов'язків власника відповідної земельної ділянки. Спір про право цивільне, на переконання скаржника, в цьому випадку відсутній, тому перевірка законності діянь та рішень Держгеокадастру та його територіальних органів має здійснюватися в порядку адміністративного судочинства.
Правова позиція Верховного Суду: відповідно до ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи в публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Визначальною ознакою для правильного вирішення такого питання є характер правовідносин, з яких виник спір.
Водночас приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до п.п. 6, 10, 15 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб'єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб'єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; й інші справи у спорах між суб'єктами господарювання.
У спірних правовідносинах позивач обґрунтовує свої вимоги наявністю у нього права власності на земельну ділянку, межі якої змінено внаслідок протиправних дій державного кадастрового реєстратора, що пов'язано із самовільним зайняттям та забудовою ТОВ «ОМОКС» частини земельної ділянки позивача.
Висновки: вимога позивача про зобов'язання Держгеокадастру відновити у Державному земельному кадастрі відомості про попередні межі земельної ділянки, що були змінені без згоди її власника, спрямована на захист прав власника земельної ділянки, які перебувають у приватноправовій площині, а тому, зважаючи на суб'єктний склад та характер правовідносин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов правильних висновків про необхідність розгляду цієї справи в порядку господарського судочинства.
Ключові слова: захист права власності на нерухоме майно, підсудність спорів про захист речового права, розмежування адміністративної та господарської юрисдикції, внесення змін до Державного земельного кадастру
