Правова позиція
Великої Палати Верховного Суду
згідно з Постановою
від 23 жовтня 2019 року
у справі № 723/304/16-ц
Цивільна юрисдикція
Щодо способу визначення суми заборгованості за кредитом у валюті
Фабула справи: ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися з позовом до Приватного підприємства «Світвуд Україна» (далі - ПП «Світвуд Україна»), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_3, про стягнення боргу у розмірі 42 270,00 дол. США, а також відсотків за користування вказаними грошовими коштами.
Рішенням суду першої інстанції позов задоволено. Рішенням апеляційного суду рішення суду першої інстанції змінено, стягнуто з ПП «Світвуд Україна» грошові кошти у розмірі 78 626,50 дол. США, що еквівалентно 1 957 013,58 грн.
Мотивація касаційної скарги: ПП «Світвуд Україна», посилаючись на те, що суди попередніх інстанцій неповно з`ясували обставини, що мають значення для справи, неналежним чином дослідили надані докази у їх сукупності.
Правова позиція Верховного Суду: відповідно до чинного законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.
Ст. 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Заборони на виконання грошового зобов'язання у іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить.
У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов'язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.
Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті. При цьому з огляду на положення ч. 1 ст. 1046 ЦК України, а також ч. 1 ст. 1049 ЦК України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.
Висновки: зазначення судом у своєму рішенні двох грошових сум, які необхідно стягнути з боржника, внесло двозначність до розуміння суті обов'язку боржника, який може бути виконаний примусово. У разі зазначення у судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквівалента такої суми у гривні стягувачеві має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні.
Тому, як суд першої інстанції, так і апеляційний суд помилково зазначили у своїх рішеннях висновок про стягнення з відповідача на користь позивачів боргу одночасно з визначенням у іноземній валюті та в еквіваленті у гривні.
Ключові слова: стягнення боргу в іноземній валюті, способи виконання грошового зобов'язання, правовий режим іноземної валюти на території України, укладення цивільно-правових угод в іноземній валюті, надання кредиту
