Правова позиція
Великої Палати Верховного Суду
згідно з Постановою
від 05 листопада 2019 року
у справі № 9901/133/19
Адміністративна юрисдикція
Щодо права особи на доступ до публічної інформації
Фабула справи: ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія), у якому просив визнати протиправними дії щодо безпідставного продовження відповідачем строку надання відповіді на запит на інформацію та незазначення причин продовження строку надання відповіді на запит на інформацію.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду рішенням позов задовольнив: визнав протиправними дії ВККС щодо продовження строку надання відповіді на запит ОСОБА_1 про інформацію.
Мотивація касаційної скарги: ВККС вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що Комісія на запит про надання публічної інформації ОСОБА_1 листом лише повідомила позивача про продовження строку розгляду його запиту. На думку скаржника, системний аналіз ч. ч. 1 та 4 ст. 20 Закону від 13 січня 2011 року «Про доступ до публічної інформації» (далі - Закон № 2939-VI) свідчить про те, що розпорядник інформації, яким є Комісія, у випадку, визначеному законом, має право продовжити строк розгляду запиту на інформацію. При цьому суд не врахував доводи ВККС про те, що у відповіді на запит ОСОБА_1 запитувача повідомлено про те, що згідно з вимогами ч. 4 ст. 20 Закону № 2939-VI строк розгляду його запиту на інформацію продовжено й про результати розгляду запиту його буде поінформовано в порядку та строки, визначені законом. Проте суд на порушення п. 3 ч. 4 ст. 246 КАС України щодо вимог до змісту рішення не зазначив мотивованої оцінки кожного аргументу, наведеного представником Комісії у судовому засіданні, щодо наявності підстав обґрунтування продовження строку розгляду запиту позивача в листі Комісії. На думку скаржника, суд першої інстанції не взяв до уваги обсяг запитуваної інформації та не встановив підстави продовження строку розгляду запиту. Натомість обгрунтованість дій розпорядника інформації, спрямованих на продовження строку розгляду запиту, насамперед пов`язана із необхідністю надання великого обсягу інформації або потреби в пошуку такої інформації серед значної кількості даних.
Правова позиція Верховного Суду: у п. 6 ч.1 ст. 14 Закону № 2939-VI визначено, що розпорядники інформації зобов`язані надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.
За змістом ч. 1 ст. 5 Закону № 2939-VI доступ до інформації забезпечується шляхом систематичного та оперативного оприлюднення інформації та надання інформації за запитами на інформацію.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону № 2939-VI запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.
Згідно з ч. ч. 1, 4 ст. 20 Закону № 2939-VI розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.
У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.
Положеннями ст. 23 Закону № 2939-VI передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.
Запитувач має право оскаржити:
- відмову в задоволенні запиту на інформацію;
- відстрочку задоволення запиту на інформацію;
- ненадання відповіді на запит на інформацію;
- надання недостовірної або неповної інформації;
- несвоєчасне надання інформації;
- невиконання розпорядниками обов`язку оприлюднювати інформацію відповідно до ст. 15 цього Закону;
- інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.
Висновки: право особи на доступ до публічної інформації включає в себе не лише право на отримання відповідної інформації, а й право на своєчасність її отримання. Відповідач на запит про надання публічної інформації листом лише повідомив позивача про продовження строку розгляду цього запиту, однак не виконав вимог ч. 4 ст. 20 Закону «Про доступ до публічної інформації» щодо належного обгрунтування необхідності продовження строку надання відповіді на запит.
Ключові слова: конкурс на зайняття вакантних посад суддів, засідання ВККС, досьє кандидатів, невідповідність кандидатів критеріям доброчесності
