Єдиний державний реєстр судових рішень
ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
і м е н е м У к р а ї н и
24 вересня 2021 року м. Ужгород№ 308/5040/17 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ващиліна Р.О.
при секретарі судового засідання Неміш Т.В.
за участю:
позивача 1 - представник - Триченець Н.П.,
позивача 2: Насонова О.Т., представник - Триченець Н.П., Дудурич І.В.,
відповідача 1: представник - Данканич А.Е.,
відповідача 2: представник - не з`явився,
відповідача 3: представник - не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Ужгородської міської ради, Управління архітектури та містобудування Ужгородської міської ради, ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування пункту рішення та містобудівних умов та обмежень, -
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернулася до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з цивільним позовом до Виконавчого комітету Ужгородської міської ради, Управління архітектури та містобудування Ужгородської міської ради, ОСОБА_3 , в якому (з урахуванням уточнених позовних вимог) просила: 1) визнати незаконним та скасувати п.1.1 рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради №309 від 30.09.2015 р. про надання дозволу на переведення з житлового приміщення у нежитлове приміщення квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 44,2 кв.м., яка належить на праві привітної власності ОСОБА_3 , функціональне призначення офісне приміщення; 2) визнати незаконним та скасувати надані ОСОБА_3 Управлінням архітектури та містобудування Ужгородської міської ради 15.07.2016 р. містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки №87/20-17/2016 р. для «реконструкції власного нежитлового приміщення №1 під магазин з кафетерієм з влаштуванням входу з вулиці по АДРЕСА_2 ».
Заявлені позовні вимоги аргументує тим, що надаючи дозвіл на переведення з житлового приміщення у нежитлове квартири АДРЕСА_1 , яка належить громадянці ОСОБА_3 , з функціональним призначенням офісне приміщення, відповідач 1 діяв протиправно, оскільки порушив визначену законодавством процедуру. Зокрема, до поданої до органу місцевого самоврядування заяви ОСОБА_3 долучила рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради, яке було скасовано в судовому порядку. Також звертає увагу суду на те, що нею була надана згода на переведення вказаної квартири в офісне приміщення тільки за умови дотримання попередньо узгодженого переліку вимог, які в кінцевому результаті дотримані не були. Більше того, зазначає, що громадянка ОСОБА_2 , що також проживає в її квартирі, своєї згоди на таке переведення не надавала. Вважає, що вказані обставини є достатніми для скасування спірного рішення органу місцевого самоврядування. В обґрунтування протиправності отриманих ОСОБА_3 містобудівних умов та обмежень зазначає, що такі видані щодо магазина з кафетерієм, хоча в рішенні виконавчого комітету Ужгородської міської ради №309 від 30.09.2015 функціональне призначення зазначено «офісні приміщення».
10 жовтня 2017 року позивач подала до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області заяву про зміну позовних вимог, в якій заявлені позовні вимоги виклала в наступній редакції: « 1. Визнати незаконним та скасувати п.1.1 рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради №309 від 30.09.2015 про надання дозволу на переведення з житлового приміщення у нежитлове приміщення квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 44,2 кв.м., яка належить на праві привітної власності ОСОБА_3 , функціональне призначення офісне приміщення. 2. Визнати незаконним надані ОСОБА_3 Управлінням архітектури та містобудування Ужгородської міської ради 15.07.2016 містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки №87/20-17/2016 для «реконструкції власного нежитлового приміщення №1 під магазин з кафетерієм з влаштуванням входу з вулиці по АДРЕСА_2 ».
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 04.06.2018, залишеним без змін постановою апеляційного суду Закарпатської області від 25.09.2018, у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 червня 2020 року рішення Ужгородського міськрайонного суду від 04.06.2018 та постанову апеляційного суду Закарпатської області від 25.09.2018 скасовано, а провадження у справі закрито з тих мотивів, що даний спір повинен розглядатися в порядку адміністративного судочинства.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2020 року відкрито провадження у адміністративній справі №260/5040/17.
Окрім того, ОСОБА_2 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Виконавчого комітету Ужгородської міської ради, Управління архітектури та містобудування Ужгородської міської ради, ОСОБА_3 , в якому просить: 1) визнати протиправним та скасувати п. 1.1 рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради №309 від 30.09.2015 про надання дозволу на переведення з житлового приміщення у нежитлове квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 44,2 кв. м, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_3 , функціональне призначення - офісні приміщення; 2) визнати протиправним та скасувати надані ОСОБА_3 Управлінням архітектури та містобудування Ужгородської міської ради 15.07.2016 містобудівних умов та обмеження забудови земельної ділянки №87/20-17/2016 для "реконструкції власного нежитлового приміщення №1 під магазин з кафетерієм з влаштуванням входу з вулиці по АДРЕСА_2 ".
Мотиви звернення до суду з даним позовом є аналогічними тим, що наводить ОСОБА_1 у своїй позовній заяві. Окрім того, ОСОБА_2 звернула увагу суду на ту обставину, що повторно звернувшись до органу місцевого самоврядування із заявою про надання дозволу на переведення з житлового приміщення у нежитлове, ОСОБА_3 визначеного законодавством переліку документів не подала, натомість зазначила, що такі містяться в матеріалах розгляду її попередньої заяви, рішення за якою було скасовано в судовому порядку. Отже, фактично оскаржене рішення органу місцевого самоврядування прийнято за відсутності всіх передбачених законодавством документів. Також звертає увагу суду на те, що нормами чинного законодавства заборонено розміщення кафе у житловому фонді.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2021 року відкрито провадження у адміністративній справі №260/3642/20.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2021 року об`єднано в одне провадження адміністративну справу №308/5040/17 за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Ужгородської міської ради, Управління архітектури та містобудування Ужгородської міської ради, ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування пункту рішення та №260/3642/20 за позовами ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Ужгородської міської ради, Управління архітектури та містобудування Ужгородської міської ради, ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування рішення.
15 квітня 2021 року на електронну пошту суду від відповідача 1 надійшов відзив на позов, відповідно до змісту якого проти задоволення позову заперечує. Зазначає, що переведення житлового приміщення по АДРЕСА_3 в нежитлове відбулося без порушень прав позивача, оскільки при цьому було дотримано норми, передбачені Тимчасовим порядком переведення житлових будинків і приміщень (квартир) у нежитлові у м. Ужгород, затвердженим рішенням Ужгородської міської ради від 22 липня 2011 №210. Більше того, позивач 1 надала згоду на переобладнання спірного приміщення за умови здійснення відповідачем 3 усіх необхідних перебудов, які будуть виключати можливість втручання відвідувачів кафетерію у її приватне життя. В свою чергу за результатами проведеного будівельно-технічного дослідження підтверджено дотримання відповідачем 3 усіх необхідних будівельних норм. Вважає безпідставними посилання позивачів на відсутність згоди ОСОБА_2 на переобладнання спірного приміщення, оскільки Тимчасовим порядком не передбачено необхідність отримання згоди від мешканців суміжних квартир. Окрім того, вважає неналежним доказом на підтвердження факту проживання позивача 2 в суміжній квартирі надану ТОВ "Наш Добробут" довідку, оскільки таке підприємство не є уповноваженим на ведення паспортного обліку громадян органом. До 2015 року такі повноважені виконувало КП "ЖРЕР №1". Звертає увагу суду на те, що ОСОБА_2 не здійснила у встановленому законом порядку реєстрацію місця свого проживання за адресою: АДРЕСА_4 , а тому не можна стверджувати про порушення її прав внаслідок прийняття оскарженого рішення.
Відповідачі 2 та 3 відзив на позов у встановлений судом строк не подали, з клопотанням про продовження процесуального строку для подання такого не зверталися.
В судовому засіданні 24 вересня 2021 року представники позивачів 1 та 2 заявлені позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили суд позов задовольнити.
Представник відповідача 1 проти задоволення позову заперечив, обґрунтовуючи безпідставністю заявлених позовних вимог.
Відповідачі 2 та 3 явку свого представника у судове засідання 24 вересня 2021 року не забезпечили, хоча були належним чином повідомлені про дату та час судового розгляду.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, заслухавши пояснення представника сторін, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 (далі ОСОБА_3 ) на підставі договору купівлі-продажу квартири від 05.12.2012 являється власником житлової квартири за адресою: АДРЕСА_5 (арк. спр. 152 157, т. 1).
09 вересня 2015 року ОСОБА_3 звернулася до міського голови м. Ужгорода із заявою, в якій просила надати дозвіл на переведення із житлового в нежитловий фонд житлової квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_5 , що належить їй на праві приватної власності з метою розміщення офісного приміщення для здійснення підприємницької діяльності.
Жодних додатків до поданої заяви ОСОБА_3 долучено не було. Натомість у примітках до такої зазначено, що акт-заява про згоду власників суміжних квартир міститься в матеріалах рішення Виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 06.03.2013 №81 (арк. спр. 130, т. 1).
За результатами розгляду поданої ОСОБА_3 заяви рішенням Виконавчого комітету Ужгородської міської ради №309 від 30.09.2015 надано дозвіл на переведення з житлового приміщення у нежитлове квартири АДРЕСА_1 , загально площею 44,2 кв. м. При цьому визначено, що функціональне призначення такої офісне приміщення (арк. спр. 7, т. 1).
09 липня 2016 року ОСОБА_3 звернулася до начальника Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради (далі Управління містобудування) із заявою, в якій просила видати містобудівні умови та обмеження на реконструкцію власного приміщення під магазин з кафетерієм по АДРЕСА_5 (арк. спр. 138, т. 1). До такої заяви, серед іншого, було долучено копію витягу з рішення Виконавчого комітету Ужгородської міської ради №309 від 30.09.2015.
Розглянувши подану ОСОБА_3 заяву, 15 липня 2016 року Управлінням містобудування видано містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки на об`єкт будівництва «Реконструкція власного нежитлового приміщення під магазин з кафетерієм з влаштуванням входу з вулиці по АДРЕСА_5 », замовником якого є ОСОБА_3 (арк. спр. 102 104, т. 1).
ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 ) є власником сусідньої квартири АДРЕСА_6 , в якій проживає разом зі своєю донькою ОСОБА_2 (далі ОСОБА_2 ).
Вважаючи, що зазначені рішення органу місцевого самоврядування та містобудівні умови та обмеження видані з порушенням законодавчих норми та порушують їх право на повагу до приватного життя, позивачі звернулися з даним адміністративним позовом до суду.
Житлом фізичної особи, в розумінні норм ст. 379 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 №435-IV, є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них.
Ст. 10 Житлового кодексу Української РСР від 30.06.1983 №5464-X (далі ЖК) встановлено обов`язок громадян дбайливо ставитися до будинку, в якому вони проживають, та використовувати жиле приміщення відповідно до його призначення з додержанням правил користування жилими приміщеннями, економно витрачати воду, газ, електричну і теплову енергію. Жилі будинки і жилі приміщення не можуть використовуватися громадянами на шкоду інтересам суспільства.
Отже, оскільки житло є специфічним об`єктом права власності, тому свобода використання житла його власниками обмежується нормами, спрямованими на схоронність жилих приміщень та не порушення прав інших осіб, зокрема, інших мешканців жилого будинку. При цьому, право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності в порядку та з обмеженнями, встановленими законом, прямо закріплене статтею 320 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 8 ЖК, переведення придатних для проживання жилих будинків і жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду в нежилі, як правило, не допускається. У виняткових випадках переведення жилих будинків і жилих приміщень у нежилі може здійснюватися за рішенням органів, зазначених у частині другій статті 7 цього Кодексу.
Ст. 5 Закону України «Про основи містобудування» від 16.11.1992 №2780-XII передбачено, що при здійснені містобудівної діяльності повинні бути забезпеченні, зокрема, урахування законних інтересів та вимог власників або користувачів об`єктів нерухомості, що оточують місце будівництва.
Постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 №572 затверджено Правила користування приміщеннями житлових будинків. Так, згідно п. 4 зазначених Правил власникам, наймачам (орендарям) приміщень житлових будинків надано право на переобладнання і перепланування житлових і підсобних приміщень, балконів і лоджій за відповідними проектами без обмеження, але з урахуванням інтересів інших громадян, які проживають у цьому будинку.
Отже, за нормами чинного законодавства для проведення перебудови та переобладнання житлових приміщень в нежитлові власники таких приміщень зобов`язані урахувати інтереси інших громадян, які проживають у цьому будинку.
Статтею 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 №280/97-ВР визначено повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у галузі житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, громадського харчування, транспорту і зв`язку. Зокрема, до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать управління об`єктами житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, транспорту і зв`язку, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг населенню.
Таким чином, виконавчі органи сільських, селищних, міських рад здійснюють безпосереднє управління лише житловим фондом, який віднесений до комунальної власності. В усіх інших випадках вони надають відповідні дозволи, здійснюючи при цьому контроль за дотриманням прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку. А відтак, виконавчий орган міської ради вправі вирішувати питання переведення житлових приміщень (квартир), що належать на праві власності юридичним або фізичним особам, у нежитлові за умови, що проведені зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.
Так, на виконання повноважень у сфері управління об`єктами житлово-комунального господарства рішенням VII сесії VI скликання Ужгородської міської ради від 22.07.2011 №210 затверджено Тимчасовий порядок переведення житлових будинків і приміщень (квартир) у нежитлові у м. Ужгороді (далі Порядок №210).
Вказаний Порядок №210 визначає механізм переведення житлових будинків і приміщень (квартир) у нежитлові з метою відкриття об`єктів певного виду призначення, є обов`язковим для фізичних та юридичних осіб незалежно від форм власності у регулюванні правових відносин, що виникають у процесі розміщення об`єктів у житловому фонді міста, та регулює порядок підготовки документів для прийняття відповідного рішення виконкому міськради.
Відповідно до п. 1.5 Порядку №210, переведення придатних для проживання житлових приміщень (квартир) у місті в нежитлові допускається, як виняток, зокрема за умови наявності документів, зазначених у пункті 2.1 Порядку.
Положення п. 1.8 Порядку №210 не допускають влаштування приміщень нежитлового призначення в житлових будинках (квартирах) для розміщення, в тому числі, об`єктів, які виконують роботи та надають послуги, що призводять до псування приміщень, порушують умови проживання мешканців будинку, передбачені Правилами користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 №572, а також громадського харчування та ресторанного господарства у багатоповерхових житлових будинках (крім студентських гуртожитків).
П. 2.1 Порядку №210 визначено перелік документів, які власник житла повинен подати до виконкому міської ради для вирішення питання переведення житлових приміщень у нежитлові, серед яких:
- заява (власника приміщення або уповноваженої за дорученням особи з додаванням копії доручення, засвідченого нотаріально) на ім`я міського голови із зазначенням цільового призначення приміщення;
- нотаріально завірена копія документа, яка підтверджує право власності на житлове приміщення, та свідоцтво або витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданий КП БТІ м. Ужгорода, давність видачі якого не повинна перевищувати 3 місяці);
- довідка відповідних підприємств, які надають мешканцям міста послуги з постачання води, газу, теплової та електричної енергії, обслуговування житлових будинків та прибудинкових територій, про відсутність заборгованості по оплаті цих послуг по приміщенню, відносно якого вирішується питання переведення його в нежитловий фонд та місцем реєстрації власника;
- довідка про відсутність проживаючих та зареєстрованих осіб за адресою приміщення, що переводиться до нежитлового фонду;
- документи про забезпечення сім`ї власника житлом, яке відповідає санітарним нормам для постійного проживання;
- дозвіл опікунської ради про зміну статусу приміщення (якщо власником є неповнолітня особа);
- письмова згода всіх повнолітніх власників та мешканців суміжних квартир 1-го та 2-го поверхів з квартирою, зазначеною в заяві, щодо її перепланування та переобладнання для подальшого використання за певним призначення. У разі розміщення квартири в будинку житловобудівельного кооперативу або де створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку - виписку з протокольного рішення загальних зборів;
- копія технічного паспорту на житлові приміщення (житлові будинки);
- відомості про державну реєстрацію (для юридичних осіб, свідоцтво про реєстрацію, статут, витяг з бази даних ЄДРПОУ);
- паспортні дані (для фізичних осіб).
Отже, Порядком №210 передбачено, що переведення житлових приміщень, що розміщуються у багатоквартирному будинку, дозволяється лише за наявності письмової згоди власників (наймачів) суміжних квартир 1-го та 2-го поверхів. Вказана вимога спрямована на захист прав інших жителів будинку, в тому числі на повагу до приватного та сімейного життя.
Зазначений Порядок №210 як на момент виникнення спірних правовідносин, так і на момент розгляду справи є чинним.
Судом встановлено, що з метою отримання дозволу на переведення житлового приміщення у нежитлове (офісне приміщення) ОСОБА_3 звернулася до міського голови м. Ужгорода із заявою. Разом з тим, до такої не було долучено передбачених п. П. 2.1 Порядку №210 документів, натомість зазначено, що акт-заява про згоду власників суміжних квартир міститься в матеріалах рішення Виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 06.03.2013 №81. Вказана обставина відповідачами не заперечується.
На виконання вимоги Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області представником відповідача 1 було надано документи, що стосувалися поданої ОСОБА_3 09 вересня 2015 року заяви. Так, серед іншого, до матеріалів справи було долучено довідки про місце проживання заявника, про відсутність заборгованості за електроенергію, утримання будинку, послуги водопостачання та про склад її сім`ї, датовані червнем 2015 року. Однак в судових засіданнях в Закарпатському окружному адміністративному суді пояснити джерела надходження таких документів до органу місцевого самоврядування, враховуючи факт їх неподання ОСОБА_3 разом із заявою від 09.09.2015, представник відповідача 1 не зміг.
Згідно п. 2.2 Порядку №210 власник приміщення, яке переводиться із житлового в нежитловий фонд, несе відповідальність за достовірність інформації, зазначеної в заяві та документах, що додаються до неї.
Заява з комплектом документів, перелічених в п.2.1 цього Порядку, після реєстрації у 3-денний термін з відповідною резолюцією міського голови або його заступника передається для подальшого опрацювання в управління майном міста Ужгородської міської ради (п. 2.3 Порядку №210).
П. 2.4 Порядку №210 передбачено, що проект рішення виконкому міської ради про надання дозволу на переведення житлових приміщень із житлового фонду в нежитловий готує управління майном міста. До проекту рішення додається заява, копії документів, а також при наявності акти комісійного обстеження. Виконавчий комітет, на підставі поданих документів, приймає рішення про надання дозволу або відмову в наданні дозволу на переведення житлових приміщень із житлового фонду в нежитловий. У разі відмови виконкому міської ради надати дозвіл на переведення житлових приміщень до нежитлового фонду, управління майном міста видає заявнику рішення виконкому міської ради про відмову.
Отже, законодавством визначена певна процедура переведення житлового приміщення у нежитлове, у разі не дотримання якої виконавчий орган місцевого самоврядування зобов`язаний відмовити власнику приміщення у наданні такого дозволу.
Вирішуючи питання правомірності оскарженого рішення крізь призму основних засад адміністративного судочинства, суд повинен дослідити, чи прийнято таке на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Зазначене кореспондується також з встановленим Конституцією України обов`язком будь-якого суб`єкта владних повноважень діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За результатами проведеного дослідження рішення Виконавчого комітету Ужгородської міської ради №309 від 30.09.2015 судом встановлено, що таке було прийнято за заявою, що не відповідача вимогам Порядку №210, оскільки не містила обов`язкового переліку документів.
Більше того, така містить посилання на акт-заяву про згоду власників суміжних квартир, що міститься в матеріалах рішення Виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 06.03.2013 №81. Разом з тим, зазначений акт досліджувався в межах розгляду Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області справи №308/18175/13-а щодо оскарження рішення Виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 06.03.2013 №81.
Так, відповідно до постанови Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16.01.2014 №308/18175/13-а, судом було встановлено наявність суттєвих неточностей акту-заяви про згоду власників суміжних квартир, що не дозволяють встановити дійсність волевиявлення всіх мешканців суміжних квартир.
Зазначена постанова залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2015 року №876/2229/14, а отже встановлені у ній обставини, згідно ст. 78 КАС України, не підлягають доказуванню повторно (арк. спр. 16 22, т. 1).
Суд зазначає, що виконавчий орган Ужгородської міської ради був відповідачем у справі №308/18175/13-а, а тому безумовно обізнаний про зазначені висновки суду.
Окрім того, в межах розгляду даної адміністративної справи судом також встановлено, що в квартирі АДРЕСА_6 , що є суміжною з квартирою, що належить на праві власності ОСОБА_3 , разом з ОСОБА_1 проживає її донька ОСОБА_2 . Вказана обставина підтверджується довідкою Товариства з обмеженою відповідальністю «Наш Добробут» №25 від 14.01.2014 та актом перевірки дотримання паспортного режиму від 14.01.2014 (акр. спр. 10 11, т. 1).
Однак згоду на переведення житлової квартири у нежитлову ОСОБА_3 від ОСОБА_2 , як жителя суміжної квартири, не отримала. При цьому суд відхиляє посилання відповідача 1 на відсутність належних доказів проживання такої особи в суміжній квартирі з огляду на наявні в матеріалах справи копії довідки Товариством з обмеженою відповідальністю «Наш Добробут» №25 від 14.01.2014 та акту перевірки дотримання паспортного режиму від 14.01.2014.
Суд звертає увагу відповідача 1 на те, що приймаючи рішення №309 від 30.09.2015, органом місцевого самоврядування було взято до уваги в якості належного доказу місця проживання ОСОБА_3 та членів її сім`ї аналогічну довідку, видану Товариства з обмеженою відповідальністю «Наш Добробут», та жодних зауважень щодо відсутності у зазначеного підприємства повноважень видавати таку не заявлялось.
З огляду на вищенаведене суд вважає, що оскарженне рішення органу місцевого самоврядування було прийнято з порушенням законодавчих норм, що регулюють порядок переведення житлового приміщення у нежитлове, а тому таке є протиправним та підлягає скасуванню.
Стосовно позовної вимоги про протиправність виданих ОСОБА_3 містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, суд зазначає наступне.
Положеннями п. 2.7 Порядку №210 встановлений обов`язок власника приміщення одержати в управлінні містобудування та архітектури виконкому міської ради містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки згідно із законодавчими актами, де визначений порядок і умови оформлення дозволів на реконструкцію нежитлових приміщень.
За відсутності містобудівельних обмежень, управління архітектури і містобудування погоджує проект переобладнання (реконструкції) житлового приміщення в нежитлове за умови сплати внеску до цільового фонду соціально-економічного розвитку бюджету міста (п. 2.8 Порядку №210).
Правові та організаційні основи містобудівної діяльності регулюються Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» №3038-VI від 17.02.2011 (далі Закон).
П. 8 ч. 1 ст. 1 Закону надано визначення поняттю «містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки», відповідно до якого такими є документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.
Приймаючи рішення по суті спірних правовідносин, суд виходить з норм законодавства, чинних на момент їх виникнення.
Порядок видачі та склад містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки врегульований нормами ст. 29 Закону.
Так, зокрема, відповідно до положень зазначеної статті, містобудівні умови та обмеження являються основними складовими вихідних даних разом з технічними умовами та завданнями на проектування, на підставі яких в подальшому розроблюється проектна документація та здійснюється будівництво.
Ч. 2 ст. 29 Закону передбачено, що фізична або юридична особа, яка подала виконавчому органові сільської, селищної, міської ради або у разі розміщення земельної ділянки за межами населених пунктів - районній державній адміністрації заяву про намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва.
Згідно ч. 3 ст. 29 Закону містобудівні умови та обмеження надаються відповідними спеціально уповноваженими органами містобудування та архітектури на безоплатній основі.
Відповідно до ч. 4 ст. 29 Закону, спеціально уповноважений орган містобудування та архітектури визначає відповідність намірів щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.
Розгляд заяви і надання містобудівних умов та обмежень або прийняття рішення про відмову у їх наданні здійснюються спеціально уповноваженим органом містобудування та архітектури протягом семи робочих днів з дня реєстрації заяви. Рішення про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень приймається у разі невідповідності намірів щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні (ч. 5 ст. 29 Закону).
Як вбачається з оскаржених містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, виданих Управлінням містобудування ОСОБА_3 на об`єкт будівництва «Реконструкція власного нежитлового приміщення під магазин з кафетерієм з влаштуванням входу з вулиці по АДРЕСА_5 », такі видані, в тому числі, на підставі рішення Виконавчого комітету Ужгородської міської ради №309 від 30.09.2015. Разом з тим, суд зауважує, що таким рішенням органом місцевого самоврядування ОСОБА_3 надано дозвіл на переведення житлового приміщення у нежитлове з функціональним призначенням офісне приміщення. Саме на переобладнання квартири АДРЕСА_7 для офісного приміщення надала згоду 03 червня 2015 року ОСОБА_1 , що підтверджується актом-заявою (арк. спр. 136, т. 1). Тоді як оскаржені містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки стосуються реконструкції нежитлового приміщення під магазин з кафетерієм.
У зв`язку з вищенаведеним суд вважає, що оскаржені містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки були видані Управлінням містобудування всупереч наданому уповноваженим органом дозволу на об`єкт будівництва з цільовим призначенням, що відрізняється від передбаченого в рішенні №309 від 30.09.2015.
З огляду на встановлені обставини справи та законодавчі норми, що регулюють спірні правовідносини, суд вважає, що оскаржені містобудівні умови та обмеження, прийняті з порушенням законодавчих вимог, що регулюють порядок здійснення містобудівної діяльності, а тому підлягають скасуванню.
Таким чином, провівши правовий аналіз обставин справи крізь призму законодавчих вимог, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача 1 підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 804,80 грн. В той же час питання про розподіл судових витрат зі сплати судового збору на користь позивача 2 судом не вирішується, оскільки такий звільнений від сплати судового збору.
Керуючись ст. 241, 243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
В И Р І Ш И В:
1. Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_8 , ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_8 , ідентифікаційний код - НОМЕР_2 ) до Виконавчого комітету Ужгородської міської ради (місцезнаходження: пл. Поштова, буд. 3, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ - 04053699), Управління архітектури та містобудування Ужгородської міської ради (місцезнаходження: вул. Небесної Сотні, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ - 41284929), ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_9 , ідентифікаційний код - НОМЕР_3 ) про визнання незаконним та скасування пункту рішення та містобудівних умов та обмежень - задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати п.1.1 рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради №309 від 30.09.2015 про надання дозволу на переведення з житлового приміщення у нежитлове приміщення квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 44,2 кв.м., яка належить на праві привітної власності ОСОБА_3 , функціональне призначення офісне приміщення.
3. Визнати протиправними та скасувати надані ОСОБА_3 Управлінням архітектури та містобудування Ужгородської міської ради 15.07.2016 містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки №87/20-17/2016 р. для «реконструкції власного нежитлового приміщення №1 під магазин з кафетерієм з влаштуванням входу з вулиці по АДРЕСА_2 ».
4. Стягнути з солідарно з Виконавчого комітету Ужгородської міської ради (місцезнаходження: пл. Поштова, буд. 3, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ - 04053699) та Управління архітектури та містобудування Ужгородської міської ради (місцезнаходження: вул. Небесної Сотні, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ - 41284929) на користь ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_8 , ідентифікаційний код - НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань 1681 грн. 60 коп. (Одна тисяча шістсот вісімдесят одна грн.60 коп.) судових витрат.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України).
Повний текст рішення виготовлено 01 жовтня 2021 року.
СуддяР.О. Ващилін
