Єдиний державний реєстр судових рішень
ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 січня 2022 рокуЛьвівСправа № 308/5040/17 пров. № А/857/20517/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Курильця А.Р.,
суддів Кушнерика М. П., Мікули О.І.
з участю секретаря Михальської М.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Виконавчого комітету Ужгородської міської ради, Управління архітектури та містобудування Ужгородської міської ради, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення,-
суддя в 1-й інстанції Ващилін Р.О.,
час ухвалення рішення 24.09.2021 року,
місце ухвалення рішення м. Ужгород,
дата складання повного тексту рішення 01 жовтня 2021 року,
в с т а н о в и в:
Позивачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися в суд з позовом до відповідачів - Виконавчого комітету Ужгородської міської ради, Управління архітектури та містобудування Ужгородської міської ради та ОСОБА_1 , в якому просили з урахуванням уточнених позовних вимог визнати незаконним та скасувати п.1.1 рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради №309 від 30.09.2015 р. про надання дозволу на переведення з житлового приміщення у нежитлове приміщення квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 44,2 кв.м., яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , функціональне призначення офісне приміщення; визнати незаконним та скасувати надані ОСОБА_1 Управлінням архітектури та містобудування Ужгородської міської ради 15.07.2016 р. містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки №87/20-17/2016 р. для «реконструкції власного нежитлового приміщення №1 під магазин з кафетерієм з влаштуванням входу з АДРЕСА_2 ».
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2021 року позов ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_3 , ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ), ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_3 , ідентифікаційний код - НОМЕР_2 ) до Виконавчого комітету Ужгородської міської ради (місцезнаходження: пл. Поштова, буд. 3, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ - 04053699), Управління архітектури та містобудування Ужгородської міської ради (місцезнаходження: вул. Небесної Сотні, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ - 41284929), ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_4 , ідентифікаційний код - НОМЕР_3 ) про визнання незаконним та скасування пункту рішення та містобудівних умов та обмежень -задоволено повністю.
Визнано протиправним та скасовано п.1.1 рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради №309 від 30.09.2015 про надання дозволу на переведення з житлового приміщення у нежитлове приміщення квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 44,2 кв.м., яка належить на праві привітної власності ОСОБА_1 , функціональне призначення офісне приміщення.
Визнано протиправними та скасовано надані ОСОБА_1 Управлінням архітектури та містобудування Ужгородської міської ради 15.07.2016 містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки №87/20-17/2016 р. для «реконструкції власного нежитлового приміщення №1 під магазин з кафетерієм з влаштуванням входу з вулиці по АДРЕСА_2 ».
Стягнуто солідарно з Виконавчого комітету Ужгородської міської ради (місцезнаходження: пл. Поштова, буд. 3, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ - 04053699) та Управління архітектури та містобудування Ужгородської міської ради (місцезнаходження: вул. Небесної Сотні, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ - 41284929) на користь ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_3 , ідентифікаційний код - НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань 1681 грн. 60 коп. (одна тисяча шістсот вісімдесят одна гривня шістдесят копійок) судових витрат.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що ОСОБА_1 дотрималася форми та способу отримання згоди передбаченої додатком 2 до Тимчасового порядку переведення житлових будинків і приміщень (квартир) у нежитлові у м. Ужгороді, затвердженим рішенням Ужгородської міської ради №210 від 22.07.2011 року. Враховуючи зазначене, апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Згідно ч.4 ст.229 КАС України, фіксування процесу не здійснювалося, оскільки всі учасники справи в судове засідання не з`явилися.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 05.12.2012 являється власником житлової квартири за адресою: АДРЕСА_5 (арк. спр. 152157, т. 1).
09 вересня 2015 року ОСОБА_1 звернулася до міського голови м. Ужгорода із заявою, в якій просила надати дозвіл на переведення із житлового в нежитловий фонд житлової квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_5 , що належить їй на праві приватної власностіз метою розміщення офісного приміщеннядля здійснення підприємницької діяльності.
За результатами розгляду поданої ОСОБА_1 заяви рішенням Виконавчого комітету Ужгородської міської ради №309 від 30.09.2015 надано дозвіл на переведення з житлового приміщення у нежитлове квартири АДРЕСА_5 , загальною площею 44,2 кв. м. (арк. спр. 7, т. 1).
09 липня 2016 року ОСОБА_1 звернулася до начальника Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради (даліУправління містобудування) із заявою, в якій просила видати містобудівні умови та обмеження на реконструкцію власного приміщенняпід магазин з кафетеріємпо АДРЕСА_5 (арк. спр. 138, т. 1).
Розглянувши подану ОСОБА_1 заяву, 15 липня 2016 року Управлінням містобудування видано містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки на об`єкт будівництва «Реконструкція власного нежитлового приміщенняпід магазин з кафетеріємз влаштуванням входу з АДРЕСА_2 », замовником якого є ОСОБА_1 (арк. спр. 102104, т. 1).
ОСОБА_2 є власником сусідньої квартири АДРЕСА_6 , в якій проживає разом зі своєю донькою ОСОБА_3 .
Не погоджуючись і прийнятими рішенням органами місцевого самоврядування, позивачки звернулися в суд з цим позовом.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржене рішення органу місцевого самоврядування було прийнято з порушенням законодавчих норм, що регулюють порядок переведення житлового приміщення у нежитлове відповідно до Тимчасового порядку проведення житлових будинків і приміщень (квартир) у нежитлові у АДРЕСА_7 , а містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки видані Управлінням містобудування всупереч наданому уповноваженим органом дозволу на об`єкт будівництва з цільовим призначенням, що відрізняється від передбаченого в рішенні №309 від 30.09.2015.
Такий висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, не відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи є не обґрунтованим, виходячи з наступного.
Ч.2 ст.19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Житлом фізичної особи, в розумінні нормст. 379 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 №435-IV, є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них.
Ст. 10 Житлового кодексу Української РСР від 30.06.1983 №5464-X(даліЖК) встановлено обов`язок громадян дбайливо ставитися до будинку, в якому вони проживають, та використовувати жиле приміщення відповідно до його призначення з додержанням правил користування жилими приміщеннями, економно витрачати воду, газ, електричну і теплову енергію. Жилі будинки і жилі приміщення не можуть використовуватися громадянами на шкоду інтересам суспільства.
Отже, оскільки житло є специфічним об`єктом права власності, тому свобода використання житла його власниками обмежується нормами, спрямованими на схоронність жилих приміщень та не порушення прав інших осіб, зокрема, інших мешканців жилого будинку. При цьому, право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності в порядку та з обмеженнями, встановленими законом, прямо закріпленестаттею 320 Цивільного кодексу України.
Відповідно дост. 8 ЖК, переведення придатних для проживання жилих будинків і жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду в нежилі, як правило, не допускається. У виняткових випадках переведення жилих будинків і жилих приміщень у нежилі може здійснюватися за рішенням органів, зазначених у частині другійстатті 7 цього Кодексу.
Ст. 5 Закону України «Про основи містобудування» від 16.11.1992 №2780-XIIпередбачено, що при здійснені містобудівної діяльності повинні бути забезпеченні, зокрема, урахування законних інтересів та вимог власників або користувачів об`єктів нерухомості, що оточують місце будівництва.
Постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 №572затверджено Правила користування приміщеннями житлових будинків. Так, згідно п. 4 зазначених Правил власникам, наймачам (орендарям) приміщень житлових будинків надано право на переобладнання і перепланування житлових і підсобних приміщень, балконів і лоджій за відповідними проектами без обмеження, але з урахуванням інтересів інших громадян, які проживають у цьому будинку.
Отже, за нормами чинного законодавства для проведення перебудови та переобладнання житлових приміщень в нежитлові власники таких приміщень зобов`язані урахувати інтереси інших громадян, які проживають у цьому будинку.
Статтею 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 №280/97-ВРвизначено повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у галузі житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, громадського харчування, транспорту і зв`язку. Зокрема, до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать управління об`єктами житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, транспорту і зв`язку, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг населенню.
Таким чином, виконавчі органи сільських, селищних, міських рад здійснюють безпосереднє управління лише житловим фондом, який віднесений до комунальної власності. В усіх інших випадках вони надають відповідні дозволи, здійснюючи при цьому контроль за дотриманням прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку. А відтак, виконавчий орган міської ради вправі вирішувати питання переведення житлових приміщень (квартир), що належать на праві власності юридичним або фізичним особам, у нежитлові за умови, що проведені зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.
На виконання повноважень у сфері управління об`єктами житлово-комунального господарства рішенням VII сесії VI скликання Ужгородської міської ради від 22.07.2011 №210 затверджено Тимчасовий порядок переведення житлових будинків і приміщень (квартир) у нежитлові у м. Ужгороді (даліПорядок №210).
Відповідно до Тимчасового порядку переведення житлових будинків і приміщень (квартир) у нежитлові у м. Ужгород, затвердженого рішенням Ужгородської міської ради №210 від 22 липня 2011 року, переведення житлового будинку, приміщення (квартири) у нежитлові проводиться у випадку зміни функціонального призначення житлового будинку, приміщення (квартири) (пункт 1.5).
Пунктами 1.6. 1.7 вказаного порядку передбачено, що переведення може бути здійснено тільки за умови, що сім`я власника має житлову площу відповідно до санітарних норм. Житлове приміщення (квартира, будинок), стосовно якого вирішується питання щодо переведення із житлового у нежитловий фонд для розміщення в ньому об`єкта певного виду діяльності, повинно відповідати наступним умовам: - перебувати в приватній власності; -житловий будинок, у якому знаходиться таке приміщення, не повинен бути ветхим, внесеним до графіків зносу, мати наявні пошкодження огороджуючих та несучих конструкцій, належати до об`єктів культурної спадщини; - у ньому не повинно бути зареєстровано мешканців; - розташовано у цокольних, перших поверхах багатоповерхових будинків (крім приміщень на другому поверсі будинку, якщо воно розташовано безпосередньо над нежитловим) або відокремлено збудовані житлові будинки (або їх частини), які є у приватній власності, для розміщення в них об`єктів невиробничої сфери, - мати можливість облаштування окремого входу, орієнтованого на вулицю.
Згідно пункту 2.1 вказаного порядку, для вирішення питання переведення житлових приміщень у нежитлові власник житла надає до виконкому міської ради наступні документи: - заяву (власника приміщення або уповноваженої за дорученням особи з додаванням копії доручення, засвідченого нотаріально) на ім`я міського голови із зазначенням цільового призначення приміщення; - нотаріально завірену копію документа, яка підтверджує право власності на житлове приміщення, та свідоцтво або витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданий КП " БТІ м.Ужгорода, давність видачі якого не повинна перевищувати 3 місяці); - довідки відповідних підприємств, які надають мешканцям міста послуги з постачання води, газу, теплової та електричної енергії, обслуговування житлових будинків та прибудинкових територій, про відсутність заборгованості по оплаті цих послуг по приміщенню, відносно якого вирішується питання переведення його в нежитловий фонд та місцем реєстрації власника; - довідка про відсутність проживаючих та зареєстрованих осіб за адресою приміщення, що переводиться до нежитлового фонду; - документи про забезпечення сім`ї власника житлом, яке відповідає санітарним нормам для постійного проживання; - дозвіл опікунської ради про зміну статусу приміщення (якщо власником є неповнолітня особа); - письмову згоду всіх повнолітніх власників та мешканців суміжних квартир 1-го та 2-го поверхів з квартирою, зазначеною в заяві, щодо її перепланування та переобладнання для подальшого використання за певним призначення (додаток 2). У разі розміщення квартири в будинку житлово - будівельного кооперативу або де створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку - виписку з протокольного рішення загальних зборів; - копія технічного паспорту на житлові приміщення (житлові будинки); - відомості про державну реєстрацію (для юридичних осіб, свідоцтво про реєстрацію, статут, витяг з бази даних ЄДРПОУ); - паспортні дані (для фізичних осіб).
Судом першої інстанції досліджувалися документи, що стосувалися поданої ОСОБА_1 09 вересня 2015 року заяви. Так, серед іншого, до матеріалів справи було долучено довідки про місце проживання заявника, про відсутність заборгованості за електроенергію, утримання будинку, послуги водопостачання та про склад її сім`ї, датовані червнем 2015 року. Крім того, зазначено, що акт-заява про згоду власників суміжних квартир міститься в матеріалах рішення Виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 06.03.2013 №81, що сторонами не заперечується.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 отримала письмову згоду всіх повнолітніх власників та мешканців суміжних квартир першого та другого поверху з квартирою по АДРЕСА_5 .
15.07.2016 року Управлінням архітектури та містобудування Ужгородської міської ради ОСОБА_1 надано містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки №87/20-17/2016 для «Реконструкції власного нежитлового приміщення під магазин з кафетерієм з влаштуванням входу з вулиці по АДРЕСА_5 ».
З матеріалів справи встановлено, що позивачкою була надана відповідачу згода на переобладнання приміщенняза умови проведення ОСОБА_1 , у своєму приміщенні перебудов.
Покликання позивачів, що акт-заява про згоду власників суміжних квартир міститься в матеріалах рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 06.03.2013 №81, яке скасоване рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16.01.2014 року колегія суддів відхиляє, оскільки вищевказаний акт незаконним в судовому порядку не визнавався, а вищевказана постанова суду не є преюдиційною для даного спору.
Колегія суддів зазначає, що позивач ОСОБА_3 не здійснила у встановленому законом порядку реєстрацію місця свого проживання за адресою: АДРЕСА_8 тому не можна стверджувати про порушення її прав внаслідок прийняття оскарженого рішення і така не є співвласником квартири або нежитлового приміщення в багатоквартирному будинку.
Згідно відповіді міського голови №КО-00315/06-06 від 14.02.2017 року на звернення позивача щодо реконструкції сусідньої квартири АДРЕСА_1 слідує, що підстав відмовити у наданні адмінпослуг не було оскільки заявник ОСОБА_1 подала усі необхідні документи, а відповідно до п. 2.50 ДБН В.2.2-15-2005 «Житлові будинки» у першому поверсі житлових будинків допускається розміщувати приміщення громадського харчування.
У відповідності до п. 2.50 Державних будівельних норм України (ДБН В.2.2-15-2005), у першому, другому і цокольному поверхах житлових будинків допускається розміщувати приміщення: адміністративні, магазинів роздрібної торгівлі, громадського харчування, побутового обслуговування, відділень зв`язку загальною площею не більше 700 м2 , банків, магазинів і кіосків з продажу преси, поліклінік, жіночих консультацій, рентгено-стоматологічних кабінетів (в разі забезпечення вимог НРБУ); роздавальних пунктів молочних кухонь, юридичних консультацій і нотаріальних контор, загсів, філій бібліотек, виставкових залів, контор житлово-експлуатаційних організацій, фізкультурно- оздоровчих занять загальною площею до 150 м2 , культурно-масової роботи з населенням (для проведення лекцій, зборів, бібліотек-читалень, кімнат для індивідуальних занять, роботи гуртків, прийому громадян депутатами тощо), дитячих художніх шкіл, центрів соціального захисту населення, центрів зайнятості населення базового рівня до 50 відвідувачів і до 15 співробітників центрів, а також груп короткотривалого перебування дітей дошкільного віку (крім цокольного поверху).
Статтею 319 ЦК України, передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд . Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
Суд апеляційної інстанції вивчивши матеріали справи та взявши до уваги вказані вище норми законодавства дійшов до переконання, що висновок суду першої інстанції щодо порушення процедури переведення житлового приміщення в нежитлове не відповідає дійсності, оскільки зазначене переведення відбулось без порушення прав позивача, оскільки відповідачами було дотримано у повній мірі вимоги п. 1.6, 1.7 та 2.1 Тимчасового порядку переведення житлових будинків і приміщень (квартир) у нежитлові у м. Ужгороді, затвердженого рішенням Ужгородської міської ради від 22 липня 2011 року №210.
Крім того, колегія суддів зазначає, що позивачами не наведено доказів порушення відповідачкою щодо необхідності погодження зміни функціонального призначення власного нежитлового приміщення (колишньої житлової квартири) при проведенні її реконструкції з власниками суміжних квартир.
Приймаючи до уваги що у відповідності до наведених Державних будівельних норм, передбачено розміщення магазину або закладу громадського харчування на перших поверхах житлових будинків, суд приходить до висновку, що отримані відповідачем містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки №87/20-17/2016 для «Реконструкції власного нежитлового приміщення №1 під магазин з кафетерієм з влаштуванням входу з АДРЕСА_5 » видані правомірно.
Посилання на рішення Ужгородської міської ради № 309 «Про переведення житлових приміщень у нежитлові», в якому нібито заборонено в багатоквартирних житлових будинках розміщувати заклади громадського харчування - при обгрунтуванні незаконності виданих містобудівних умов, є неправильним так як вказаний порядок не регулює правовідносини щодо отримання таких містобудівних умов та проведення реконструкції власного нерухомого майна.
Вказане рішення органу місцевого самоврядування як нормативно-правовий акт не підлягає застосуванню при видачі містобудівних умов та проведення реконструкції, в тому числі коли внаслідок такої змінюється функціональне призначення приміщення.
Вищенаведене свідчить про необгрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.
Отже, доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, яке призвело до неправильного вирішення справи, а також наявна невідповідність висновків суду обставинам справи.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що 11 січня 2022 на адресу Восьмого апеляційного адміністративного суду поступила копія свідоцтва про смерть ОСОБА_2 Серія НОМЕР_4 від 30 грудня 2021 року.
Правові підстави закриття провадження у справі визначеністаттею 238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до п. 5 ч. 1ст. 238 КАС України, суд закриває провадження у справі у разі смерті або оголошення в установленому законом порядку померлою фізичної особи або припинення юридичної особи, за винятком суб`єкта владних повноважень, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.
Відповідно достатті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення; скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково; визнати нечинним судове рішення суду першої інстанції повністю або частково у визначених цим Кодексом випадках і закрити провадження у справі у відповідній частині; скасувати судове рішення і направити справу для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю; у визначених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених у пунктах 1-5 частини першої цієї статті.
Статтею 319 КАС Українивстановлено, що судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями238,240цьогоКодексу.
Згідно зістаттею 1219 Цивільного кодексу України, не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбаченістаттею 608 цього Кодексу.
Отже, суд апеляційної інстанції встановивши смерть позивачки ОСОБА_2 , вважає що спірні правовідносини не допускають правонаступництва, тобто перехід прав та обов`язків щодо оскарження рішень органів місцевого самоврядування по даній справі щодо позовних вимог ОСОБА_2 не допускається, а провадження у цій частині підлягає до закриття.
Керуючись ст. 238, ч.3 ст.243, ст.ст.308,310,315,317,321,322,325,329 КАС України, суд,-
п о с т а н о в и в :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2021 року у справі №308/5040/17скасувати та прийняти постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_3 до Виконавчого комітету Ужгородської міської ради, Управління архітектури та містобудування Ужгородської міської ради, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення відмовити.
Закрити провадження у справі № 308/5040/17 у частині вимог ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Ужгородської міської ради, Управління архітектури та містобудування Ужгородської міської ради, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя А. Р. Курилець судді М. П. Кушнерик О. І. Мікула Повне судове рішення складено 24 січня 2022 року.
