Справа № 308/5040/17
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
04 червня 2018 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області
в складі: головуючого судді Данко В.Й.,
при секретарі Павлюх Л.М.,
за участю представників позивача ОСОБА_1 , ОСОБА_2,
представника відповідача ОСОБА_3 – ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_5 до виконавчого комітету Ужгородської міської ради, Управління архітектури та містобудування Ужгородської міської ради, ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування пункту рішення та містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки,-
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА _5 звернулася до суду з позовом до виконавчого комітету Ужгородської міської ради, Управління архітектури та містобудування Ужгородської міської ради, ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування пункту рішення та містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки. Мотивуючи свої вимоги вказує на те, що 30.09.2015 року виконкомом Ужгородської міської ради прийнято рішення №309 «Про переведення житлових приміщень у нежитлові». Пунктом 1.1. даного рішення виконкому було надано дозвіл на переведення з житлового приміщення у нежитлове квартири АДРЕСА_1, загальною площею 44,2 кв.м., яка належить ОСОБА_3, з функціональним призначенням – офісне приміщення. Вважає що вказаний пункт рішення суперечить вимогам житлового законодавства, є противоправним та підлягає скасуванню. Так з матеріалів наданих ОСОБА_3 слідує, що для вирішенням питання про переведення житлового приміщення у нежитлове додано довідку де власниця квартири №20 ОСОБА_5 надає згоду на переведення квартири гр. ОСОБА_3 в офісне приміщення. Вказує, що така згода дійсно існує, але як протокол намірів за умови проведення ОСОБА_3 у своєму приміщенні перебудов, щоб нічого не заважало сім’ї ОСОБА_5 нормально жити, а саме зробити шумоізоляцію, ліквідувати один з двох виходів, а головний вхід продумати таким чином, щоб відвідувачів не зазирали в щільно розташовану лоджію. Зазначає, що відповідач жодних із своїх обіцянок не виконала. Водночас ОСОБА_1, яка проживає в даній квартирі з травня 2011 року своєї згоди переведення приміщення не надавала. Таким чином передбачена порядком згода всіх повнолітніх власників та жителів суміжних квартир відсутня.
Також вказує, що 15.07.2016 року відповідач отримала від Управління архітектури та містобудування Ужгородської міської ради містобудівні умови та обмеження під магазин з кафетерієм на основі оскаржуваного рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради №309 від 30.09.2015 року.
Вказує, що видача дозвільного документа – містобудівних умов та обмежень 15.07.2016 року для «Реконструкції власного нежитлового приміщення під магазин з кафетерієм з влаштуванням входу з вулиці по вул. Гойди, 28/1 в м. Ужгороді» є незаконним, зокрема, тому що видані містобудівні умови і обмеження на основі вказаного рішення, яким гр. ОСОБА_3 надано право змінити функціональне призначення своєї квартири АДРЕСА_2 не на магазин з кафетерієм, а на офісне приміщення що суперечить порядку надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст.
10.10.2017 року представником позивач подано заяву про зміну позовних вимог, згідно якої просив суд визнати незаконним та скасувати п.1.1 рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради №309 від 30.09.2015 року про надання дозволу на переведення з житлового приміщення у нежитлове приміщення квартири АДРЕСА_3, загальною площею 44,2 кв.м., яка належить на праві привітної власності ОСОБА_3, функціональне призначення – офісне приміщення; визнати незаконним та скасувати надані ОСОБА_3 Управлінням архітектури та містобудування Ужгородської міської ради 15.07.2016 року містобулівних умов та обмеження забудови земельної ділянки №87/20-17/2016 року для «реконструкції власного нежитлового приміщення №1 під магазин з кафетерієм з влаштуванням входу з вулиці по вул. Гойди, 28.1 в м. Ужгород»
В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали та просили суд їх задовольнити.
Представник виконавчого комітету та управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради в судове засідання не з’явився, подав до суду письмові заперечення, згідно яких просив у задоволенні позовних вимог відмовити.
Представник відповідача ОСОБА_3 – ОСОБА_4 в судовому засіданні проти позову заперечив та просив у задоволенні позову відмовити.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням виконавчого комітету Ужгородської міської ради №309 від 30.09.2015 року надано дозвіл на переведення з житлового приміщення у нежитлове квартири АДРЕСА_1, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_6 Функціональне призначення офісне приміщення.
Відповідно до Тимчасового порядку переведення житлових будинків і приміщень (квартир) у нежитлові у м. Ужгород, затвердженого рішенням Ужгородської міської ради №210 від 22 липня 2011 року, переведення житлового будинку, приміщення (квартири) у нежитлові проводиться у випадку зміни функціонального призначення житлового будинку, приміщення (квартири) (пункт 1.5).
Пунктами 1.6. 1.7 вказаного порядку передбачено, що переведення може бути здійснено тільки за умови, що сім'я власника має житлову площу відповідно до санітарних норм. Житлове приміщення (квартира, будинок), стосовно якого вирішується питання щодо переведення із житлового у нежитловий фонд для розміщення в ньому об’єкта певного виду діяльності, повинно відповідати наступним умовам: - перебувати в приватній власності; -житловий будинок, у якому знаходиться таке приміщення, не повинен бути ветхим, внесеним до графіків зносу, мати наявні пошкодження огороджуючих та несучих конструкцій, належати до об’єктів культурної спадщини; - у ньому не повинно бути зареєстровано мешканців; - розташовано у цокольних, перших поверхах багатоповерхових будинків (крім приміщень на другому поверсі будинку, якщо воно розташовано безпосередньо над нежитловим) або відокремлено збудовані житлові будинки (або їх частини), які є у приватній власності, для розміщення в них об’єктів невиробничої сфери. - мати можливість облаштування окремого входу, орієнтованого на вулицю.
Згідно пункту 2.1 вказаного порядку, для вирішення питання переведення житлових приміщень у нежитлові власник житла надає до виконкому міської ради наступні документи: - заяву (власника приміщення або уповноваженої за дорученням особи з додаванням копії доручення, засвідченого нотаріально) на ім’я міського голови із зазначенням цільового призначення приміщення; - нотаріально завірену копію документа, яка підтверджує право власності на житлове приміщення, та свідоцтво або витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданий КП “ БТІ м.Ужгорода, давність видачі якого не повинна перевищувати 3 місяці); - довідки відповідних підприємств, які надають мешканцям міста послуги з постачання води, газу, теплової та електричної енергії, обслуговування житлових будинків та прибудинкових територій, про відсутність заборгованості по оплаті цих послуг по приміщенню, відносно якого вирішується питання переведення його в нежитловий фонд та місцем реєстрації власника; - довідка про відсутність проживаючих та зареєстрованих осіб за адресою приміщення, що переводиться до нежитлового фонду; - документи про забезпечення сім'ї власника житлом, яке відповідає санітарним нормам для постійного проживання; - дозвіл опікунської ради про зміну статусу приміщення (якщо власником є неповнолітня особа); - письмову згоду всіх повнолітніх власників та мешканців суміжних квартир 1-го та 2-го поверхів з квартирою, зазначеною в заяві, щодо її перепланування та переобладнання для подальшого використання за певним призначення (додаток 2). У разі розміщення квартири в будинку житлово- будівельного кооперативу або де створено об'єднання співвласників багатоквартирного будинку - виписку з протокольного рішення загальних зборів; - копія технічного паспорту на житлові приміщення (житлові будинки); - відомості про державну реєстрацію (для юридичних осіб, свідоцтво про реєстрацію, статут, витяг з бази даних ЄДРПОУ); - паспортні дані (для фізичних осіб).
Судом встановлено, що ОСОБА_3 отримала письмову згоду всіх повнолітніх власників та мешканців суміжних квартир першого та другого поверху з квартирою по вул. Гойди 28/1 в м. Ужгороді.
З досліджених в судовому засіданні матеріалів справи слідує, що позивачка ОСОБА_5 також надала згоду на переобладнання приміщення з житлового приміщення у нежитлове квартири АДРЕСА_1, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_6
15.07.2016 року Управлінням архітектури та містобудування Ужгородської міської ради ОСОБА_3 надано містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки №87/20-17/2016 для «Реконструкції власного нежитлового приміщення під магазин з кафетерієм з влаштуванням входу з вулиці по вул. Гойди 28/1 в м. Ужгороді.»
Позивач в позовній заяві вказує на те, що нею була дійсно надана відповідачу згода на переобладнання приміщення за умови проведення ОСОБА_3 у своєму приміщенні перебудов, щоб нічого не заважало її нормально жити, а саме зробити шумоізоляцію, ліквідувати один з двох виходів, а головний вхід продумати таким чином, щоб відвідувачів не зазирали в щільно розташовану лоджію. Однак відповідач жодних із своїх обіцянок не виконала.
Разом з тим, суд критично відноситься до вказаних тверджень позивача, оскільки такі спростовуються наявним в матеріалах справи копією акту засвідчення прихованих робіт від 16.11.2016 року , згідно якого провадилося влаштування утеплення та шумоізоляція власного нежитлового приміщення №1. Реконструкція власного нежитлового приміщення під магазин з кафетерієм та влаштування окремого входу з вулиці по вул. Гойди, 28 в м. Ужгород.
Крім того, з висновку Будівельно-технічного дослідження від 18.08.2017 року складного судовим експертом ОСОБА_7, слідує, що з території приміщення магазину-кафетерію та з території тераси (площадки) перед ним дивитися через непрозорі конструкції в сусідні квартири є технічно неможливим.
Як вбачається з матеріалів справи позивач зверталася до Ужгородської міської ради щодо реконструкції сусідньої квартири АДРЕСА_4.
Згідно відповіді міського голови №КО-00315/06-06 від 14.02.2017 року на звернення позивача щодо реконструкції сусідньої квартири АДРЕСА_5 слідує, що підстав відмовити у наданні адмінпослуг не було оскільки заявник – ОСОБА_3 подав усі необхідні документи, а відповідно до п. 2.50 ДБН В.2.2-15-2005 «Житлові будинки» у першому поверсі житлових будинків допускається розміщувати приміщення громадського харчування.
У відповідності до п. 2.50 Державних будівельних норм України (ДБН В.2.2-15-2005), у першому, другому і цокольному поверхах житлових будинків допускається розміщувати приміщення: адміністративні, магазинів роздрібної торгівлі, громадського харчування, побутового обслуговування, відділень зв'язку загальною площею не більше 700 м2 , банків, магазинів і кіосків з продажу преси, поліклінік, жіночих консультацій, рентгено-стоматологічних кабінетів (в разі забезпечення вимог НРБУ); роздавальних пунктів молочних кухонь, юридичних консультацій і нотаріальних контор, загсів, філій бібліотек, виставкових залів, контор житлово-експлуатаційних організацій, фізкультурно- оздоровчих занять загальною площею до 150 м2 , культурно-масової роботи з населенням (для проведення лекцій, зборів, бібліотек-читалень, кімнат для індивідуальних занять, роботи гуртків, прийому громадян депутатами тощо), дитячих художніх шкіл, центрів соціального захисту населення, центрів зайнятості населення базового рівня до 50 відвідувачів і до 15 співробітників центрів, а також груп короткотривалого перебування дітей дошкільного віку (крім цокольного поверху).
Статтею 319 ЦК України, передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
Приймаючи до уваги що у відповідності до наведених Державних будівельних норм, передбачено розміщення магазину або закладу громадського харчування на перших поверхах житлових будинків, суд приходить до висновку, що отримані відповідачем ОСОБА_3 містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки №87/20-17/2016 для «Реконструкції власного нежитлового приміщення №1 під магазин з кафетерієм з влаштуванням вхлду з вул. Гойди, 28/1 в м. Ужгород» видані правомірно.
Також позивач посилається на те, що ОСОБА_1 яка проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1 не надавала своєї згоди не переобладнання приміщення з житлового в нежитлове.
Разом з тим, згідно ст. 4, 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Однак, як встановлено матеріалами справи ОСОБА_1 не є стороною у справі та нею не заявлено позовних вимог до відповідачів щодо правомірності п.1.1 рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради №309 від 30.09.2015 року та дозволу про надання ОСОБА_3 Управлінням архітектури та містобудування Ужгородської міської ради 15.07.2016 року містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки №87/20-17/2016 року.
Відповідно до ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст.76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
За таких обставин, суд, всебічно з'ясувавши обставини справи та надавши належну оцінку зібраним по справі доказам, приходить до висновку про безпідставність заявлених ОСОБА_5 позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 16, 319 ЦК України, ст.ст. ст.ст. 4, 7, 10, 49, 76, 79, 211, 228, 258 259, 264, 265, 354 ЦПК України , суд
В И Р І Ш И В:
У задоволенні позову ОСОБА_5 до виконавчого комітету Ужгородської міської ради, Управління архітектури та містобудування Ужгородської міської ради, ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування пункту рішення та містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки- відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до апеляційного суду Закарпатської області.
Повне рішення складено 05.06.2018 року.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду ОСОБА_8
