Єдиний державний реєстр судових рішень
ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/12137/20
УХВАЛА
19 жовтня 2021 року м. Київ
Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Кузьменка В. В.,
суддів: Ганечко О.М., Василенка Я.М.,
за участю секретаря Кірієнко Н.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві клопотання Головного управління ДПС у Київській області про закриття провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РГК" до Головного управління ДПС у Київській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області про стягнення коштів та моральної шкоди, за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 01.06.2021,
В С Т А Н О В И Л А:
Товариство з обмеженою відповідальністю "РГК" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Київській області, в якому просило:
- стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області на користь ТОВ "РГК" пеню в розмірі 4939747,76 грн., нараховану на суму бюджетної заборгованості за період з 21.04.2014 по 04.04.2018; пеню в розмірі 903111,78 грн., нараховану на суму бюджетної заборгованості за період з 05.04.2019 по 25.12.2019; збитки у розмірі 7151915,51 грн.; інфляційні втрати у розмірі 14317514,54 грн. за період з 01.05.2014 по 25.12.2019; 3 проценти річних у розмірі 1858076,87 грн. за період з 01.05.2014 по 25.12.2019; моральну шкоду у розмірі 10000000,00 грн., а всього 39170366,46 грн., у зв`язку з протиправною бездіяльністю Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області щодо неподання до Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області висновку із зазначенням суми податку на додану вартість в розмірі 10952811,00 грн., заявленої згідно з декларацією за лютий 2014 року (вх. №9015879312 від 19.03.2014), як такої, що є неузгодженою та підлягає відшкодуванню з бюджету на користь ТОВ "РГК".
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 01.06.2021 позов задоволено частково.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РГК" пеню на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України за порушення строків бюджетного відшкодування за лютий 2014 року за період з 30.04.2014 по 04.04.2018 у розмірі 4912380,75 грн. та за період з 05.04.2019 по 23.12.2019 у розмірі 899690,90 грн.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РГК" інфляційні втрати за період з 01.05.2014 по 23.12.2019 у розмірі 14317514,54 грн.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РГК" три відсотки річних за період з 01.05.2014 по 22.12.2019 у розмірі 1856276,41 грн.
В решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.08.2021 було відкрито апеляційне провадження у справі та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.
Надалі, представником Головного управління ДПС у Київській області подано клопотання про закриття провадження у справі.
Представник апелянта в судовому засіданні підтримав вимоги клопотання та просив його задовольнити.
Представник позивача в судовому засіданні просив залишити вищезгадане клопотання без задоволення.
Розглянувши вказане клопотання про закриття провадження у справі, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні даного клопотання, з огляду на наступне.
Відповідно до 2 другої статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно пункту 4 частини 1 статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
За приписами частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Разом з тим, у клопотанні Головного управління ДПС у Київській області зазначено, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2021 у справі №905/2030/19 за позовом Приватного акціонерного товариства «Геркулес» до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення, Верховним Судом зроблено висновки про те, то вказана категорія спорів, підвідомча судам господарської юрисдикції, оскільки стосовно ТОР «РГК» відкрито провадження у справі про банкрутство.
Оцінюючи можливість застосування зазначеної правової позиції Верховного Суду до спірних правовідносин, колегія суддів зазначає, що предметом спору у справі №905/2030/19, на яку посилається відповідач, є податкове повідомлення-рішення.
Натомість предметом спору, який розглядається є стягнення з Державного бюджету України на користь ТОВ "РГК" пені, нарахованої на суму бюджетної заборгованості, збитків, інфляційних втрат, 3 процентів річних у зв`язку з протиправною бездіяльністю Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області щодо неподання до Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області висновку із зазначенням суми податку на додану вартість, заявленої згідно з декларацією за лютий 2014 року, як такої, що є неузгодженою та підлягає відшкодуванню з бюджету на користь ТОВ "РГК". Відтак, предмети даних спорів суттєво відрізняються, що свідчить про відсутність обов`язку суду враховувати висновки Верховного Суду у справі №905/2030/19 при розгляді даного спору.
Окрім того, у пункті 8 частини першої статті 20 ГПК закріплена спеціальна юридична норма, відповідно до якої до справ, що належать до юрисдикції господарських судів, входять справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, зокрема, справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до ПК, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених ПК.
Положеннями частини четвертої статті 10 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» було визначено, що суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов`язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до ПК, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений ПК.
Після втрати чинності Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» такі особливості передбачає КУПБ.
Пунктом 4 «Прикінцеві та перехідні положення» КУПБ встановлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону про банкрутство.
Згідно з преамбулою КУПБ цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи, а за змістом частини першої статті 2 КУПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК, іншими законами України.
Відповідно до частини першої статті 7 КУПБ спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Відповідно до частини другої статті 7 КУПБ господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до ГПК. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними ГПК. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.
У разі якщо відповідачем у такому спорі є суб`єкт владних повноважень, суд керується принципом офіційного з`ясування всіх обставин у справі та вживає визначених законом заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів, з власної ініціативи.
Матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство, надсилаються до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, який розглядає спір по суті в межах цієї справи (частина третя вказаної статті).
Аналіз змісту зазначених положень КУПБ дає підстави дійти для висновку, що майнові вимоги мають бути безпосередньо пов`язані зі здійсненням провадження в такій справі, зокрема, стосуватися визнання недійсними правочинів, вчинених керуючим санацією (ліквідатором), або визнання права власності на майно боржника, оскарження результатів аукціону з продажу майна боржника тощо.
До критеріїв визначення, чи підлягає розгляду у межах справи про банкрутство спір, стороною в якій є боржник, відносяться також такі умови, за яких вирішення спору: стосується питання щодо формування активів боржника (майно, майнові права); впливає на суб`єктний склад сторін та учасників у справі про банкрутство, їхні права, інтереси та (або) обов`язки.
Правила визначення юрисдикції має насамперед визначати процесуальний кодекс, а не кодекс з консолідованими нормами матеріального права.
У пункті 8 частини першої статті 20 ГПК йдеться про звернення до суду з «майновими вимогами до боржника», а у статті 7 КУПБ - про «всі майнові спори, стороною в яких є боржник».
Однак спеціальною нормою для визначення юрисдикції в цій справі має бути саме пункт 8 частини першої статті 20 ГПК, відповідно до якого до господарської юрисдикції не відносяться спори про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань, визначених відповідно до ПК України.
Ураховуючи відсутність чіткої правової визначеності юрисдикційності відповідного спору, а також сутність і правову природу спірних правовідносин, приписи процесуального закону мають превалюючу дію при розв`язанні колізій щодо обрання належної судової юрисдикції.
Тобто спори у межах справи про банкрутство, де однією із сторін є податковий орган, за характером і змістом відносин пов`язані з визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов`язань відповідно до ПК.
Отже, відповідні позовні вимоги стосуються насамперед перевірки законності дій суб`єкта владних повноважень, а отже підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Керуючись ст.ст. 238, 305, 321, 325 КАС України,
У Х В А Л И Л А:
В задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Київській області про закриття провадження у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РГК" до Головного управління ДПС у Київській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області про стягнення коштів та моральної шкоди - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач В. В. Кузьменко
Судді: О. М. Ганечко
Я. М. Василенко
Повний текст ухвали складено 25.10.2021.
