КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 вересня 2023 року № 320/12137/20
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю РГК до Головного управління ДПС у Київській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області, про стягнення коштів,
Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю РГК (надалі також позивач, ТОВ РГК) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Київській області (надалі також відповідач, скаржник), в якому просило стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області (надалі також третя особа, ГУ ДКС України у Київській області) на користь ТОВ РГК пеню в розмірі 4 939 747,76 грн, нараховану на суму бюджетної заборгованості за період з 21 квітня 2014 року по 4 квітня 2018 року; пеню в розмірі 903 111,78 грн, нараховану на суму бюджетної заборгованості за період з 5 квітня 2019 року по 25 грудня 2019 року; збитки у розмірі 7 151 915,51 грн; інфляційні втрати у розмірі 14 317 514,54 грн за період з 1 травня 2014 року по 25 грудня 2019 року; 3 проценти річних у розмірі 1 858 076,87 грн за період з 1 травня 2014 року по 25 грудня 2019 року; моральну шкоду у розмірі 10 000 000,00 грн, всього на суму 39 170 366,46 грн, у зв`язку з протиправною бездіяльністю Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області щодо неподання до ГУ ДКС України у Київській області висновку із зазначенням суми податку на додану вартість в розмірі 10 952 811,00 грн, заявленої згідно з декларацією за лютий 2014 року (вх. №9015879312 від 19 березня 2014 року), як такої, що є неузгодженою та підлягає відшкодуванню з бюджету на користь ТОВ РГК.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 19.06.2019 у справі №320/1844/19, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.09.2019, встановлено факт протиправної бездіяльності щодо неподання Головним управлінням Державної фіскальної служби у Київській області висновку із зазначенням суми податку на додану вартість в розмірі 10952811,00 грн., заявленої згідно з декларацією за лютий 2014 року (вх. №9015879312 від 19.03.2014), як такої, що є неузгодженою та підлягає відшкодуванню з бюджету на користь ТОВ РГК. Внаслідок цього суд зобов`язав податковий орган подати відповідний висновок, стягнув з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області на користь ТОВ РГК заборгованість бюджету із відшкодування ПДВ за спірний період та пеню, нараховану на суму такої заборгованості, за період з 05.04.2018 по 04.04.2019.
Позивач пояснює, що через несвоєчасне відшкодування відповідачем бюджетної заборгованості з податку на додану вартість у нього виникло право на стягнення пені, нарахованої на суму такої заборгованості, що визначено у пункті 200.23 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України). При цьому, в межах справи №320/1844/19 не заявлялись позовні вимоги про стягнення на користь ТОВ РГК пені за період з моменту виникнення заборгованості - 21.04.2014 по 04.04.2018. Також останнім днем, за який стягнуто пеню вказаним вище рішенням суду є 04.04.2019, однак судове рішення у справі №320/1844/19 виконано відповідачем лише 25.12.2019.
Отже, позивач вважає, що на суму бюджетної заборгованості має бути нарахована пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії з 21.04.2014 по 04.04.2018 та з 05.04.2019 по 25.12.2019.
Також позивач вказує, що оскільки грошове зобов`язання в сумі 10952811,00 грн. було прострочено відповідачем на 2065 днів, відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) з нього підлягає стягненню 1858076,87 грн. трьох процентів річних та 14317514,54 грн. інфляційних нарахувань за період з 01.05.2014 по 25.12.2019.
Крім того, позивач посилається на норму підпункту 17.1.11 пункту 17.1 статті 17 ПК України, згідно з якою платник податків має право на повне відшкодування збитків (шкоди), заподіяних незаконними діями (бездіяльністю) контролюючих органів (їх посадових осіб), у встановленому законом порядку та норму статті 1173 ЦК України, якою встановлено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів. Вказує, що з вини відповідача ТОВ РГК понесло збитки у розмірі 7151915,51 грн. за несвоєчасне бюджетне відшкодування податку на додану вартість в розмірі 10952811,00 грн., які на думку позивача також підлягають стягненню на його користь.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.11.2020 відкрито провадження в адміністративній справі №320/12137/20, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовку справи до судового розгляду, витребувано докази від сторін та призначено підготовче засідання на 14.01.2021.
Також ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.11.2020 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області (далі - третя особа).
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2021 задоволено клопотання представника відповідача про заміну відповідача на правонаступника. Замінено відповідача у даній справі - ГУ ДПС у Київській області (ідентифікаційний код 43141377) на його правонаступника - ГУ ДПС у Київській області, як відокремлений підрозділ ДПС України (ідентифікаційний код 44096797; місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5-а). Витребувано докази від відповідача та відкладено підготовче судове засідання на 19.03.2021.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.06.2021 закрито провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення збитків у розмірі 7 151 915,51 грн та моральної шкоди у розмірі 10 000 000,00 грн на підставі пункту 4 частини першої статті 238 КАС України.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 01.06.2021, яке залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.10.2021, позов задоволено частково: стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ РГК пеню на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України за порушення строків бюджетного відшкодування за лютий 2014 року за період з 30 квітня 2014 року по 4 квітня 2018 року у розмірі 4912380,75 грн (чотири мільйони дев`ятсот дванадцять тисяч триста вісімдесят гривень 75 коп.) та за період з 5 квітня 2019 року по 23 грудня 2019 року у розмірі 899690,90 грн (вісімсот дев`яносто дев`ять тисяч шістсот дев`яносто гривень 90 коп.); стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ РГК інфляційні втрати за період з 1 травня 2014 року по 23 грудня 2019 року у розмірі 14317514,54 грн (чотирнадцять мільйонів триста сімнадцять тисяч п`ятсот чотирнадцять гривень 54 коп.); стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ РГК три відсотки річних за період з 1 травня 2014 року по 22 грудня 2019 року у розмірі 1856276,41 грн (один мільйон вісімсот п`ятдесят шість тисяч двісті сімдесят шість гривень 41 коп.). В решті позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Верховного Суду від 19.05.2022 справу №320/12137/20 передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 13.04.2023 касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області задоволено частково. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 01 червня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2021 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. У задоволенні заяви Головного управління ДПС у Київській області про поворот виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 01 червня 2021 року відмовлено.
Скасовуючи рішення суду першої та апеляційної інстанцій, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що позовна вимога про стягнення пені на суму несвоєчасно відшкодованого ПДВ з Державного бюджету України може бути заявлена в межах строку, встановленого пунктом 102.5 статті 102 ПК України для подання заяви про відшкодування надміру сплачених грошових зобов`язань, тобто протягом 1 095 днів.
Так, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що платник ПДВ може звернутися до адміністративного суду з вимогами про визнання протиправною бездіяльності суб`єкта владних повноважень з погашення заборгованості з відшкодування ПДВ та/або пені, нарахованої на таку заборгованість, протягом шести місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому Велика Палата Верховного Суду зауважила, що вона позбавлена можливості прийняти рішення по суті заявлених позовних вимог, оскільки позивач не звертався до суду першої інстанції із заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду, а цей суд в порядку статті 123 КАС України не надав можливості позивачу скористатися правом подати відповідну заяву, в якій вказати причини поважності пропуску строку звернення до суду.
14.06.2023 справа надійшла до Київського окружного адміністративного суду та за результатом автоматизованого розподілу передана на розгляд судді Дудіну С.О.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.06.2023 прийнято адміністративну справу до провадження судді Київського окружного адміністративного суду Дудіна С.О., вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та витребувано від сторін письмові пояснення з урахуванням позиції Верховного Суду, викладеної в постанові у цій справі.
Позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу 5-денний строк з дня отримання копії ухвали суду, протягом якого необхідно усунути недоліки позовної заяви, а саме: надати заяву про поновлення строку звернення до суду та докази поважності причин його пропуску.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.08.2023 визнано поважними причини пропуску позивачем строку звернення до суду з позовом у цій справі та поновлено пропущений строк звернення до суду.
Продовжено розгляд адміністративної справи.
Відмовлено у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Київській області про залишення позовної заяви без розгляду.
Відмовлено у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Київській області про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Відмовлено у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Київській області про здійснення розгляду справи у судовому засіданні.
Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що спір про стягнення інфляційних втрат та 3% річних не є публічно-правовим та не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства України.
Також відповідач зазначив, що рішення Київського окружного адміністративного суду від 19.06.2019 у справі №320/1844/19 виконано 23.12.2019, а не як стверджує позивач 25.12.2019, а тому вимога про стягнення пені за період з 05.04.2019 по 25.12.2019 у розмірі 903111,78 грн є безпідставною.
У відзиві на позовну заяву відповідач також виклав свої заперечення щодо позовних вимог про стягнення збитків у розмірі 7151915,51 грн та моральної шкоди у сумі 10 000 000,00 грн., проте вказані заперечення судом не приймаються до уваги, враховуючи те, що ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.06.2021 закрито провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення збитків у розмірі 7 151 915,51 грн та моральної шкоди у розмірі 10 000 000,00 грн на підставі пункту 4 частини першої статті 238 КАС України.
Третя особа у поясненнях по справі зазначила про безпідставність застосування до спірних правовідносин положень статті 625 ЦК України, оскільки останні регулюються нормами податкового та бюджетного законодавства
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
в с т а н о в и в:
Товариство з обмеженою відповідальністю РГК (ідентифікаційний код 37066355, місцезнаходження: 09600, Київська обл., Рокитнянський район, смт Рокитне, вул.Ентузіастів, буд. 3) зареєстроване 01.04.2010 як юридична особа, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 18.03.2019 (т.1, а.с.22-23).
19.03.2014 позивачем до Білоцерківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області було подано податкову декларацію з ПДВ за лютий 2014 року (вх№9015879312 від 19.03.2014), в якій самостійно визначено суму бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку у розмірі 10952811,00 грн. (рядок 23.1) (т.1, а.с.39-40).
25.03.2014 до зазначеної вище декларації позивач подав уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з ПДВ, у зв`язку з виправленням ним самостійно виявлених помилок за лютий 2014 року (вх. №9014582402 від 25.03.2014) (т.1, а.с.37-38).
19.03.2014 позивачем було подано до контролюючого органу заяву (вх. №90145874312 від 19.03.2014) про повернення суми бюджетного відшкодування у розмірі 10952811,00 грн. на рахунок платника у банку (т.1, а.с.36).
Враховуючи подану заяву, Білоцерківською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області було проведено позапланову документальну виїзну перевірку, за результатами проведення якої складено довідку 15.04.2014 №1017/15-1/37066355 Про результати документальної позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування ТОВ РГК код за ЄДРПОУ 37066355 бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за лютий 2014 року (т.1, а.с.30-35).
У вказаній довідці контролюючий орган зазначив, що перевіркою не встановлено порушень при відображенні ТОВ РГК у декларації за лютий 2014 року з урахуванням уточнюючого розрахунку бюджетного відшкодування ПДВ за рахунок платника у банку у сумі 10952811,00 грн.
Судом встановлено, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 19.06.2019 у справі №320/1844/19:
- визнано протиправною бездіяльність Головного управління ДФС у Київській області щодо неподання до Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області висновку із зазначенням суми податку на додану вартість у розмірі 10952811,00 грн., заявленої згідно декларації за лютий 2014 року (вх. №9015879312 від 19.03.2014), як такої, що є узгодженою та підлягає відшкодуванню з бюджету на користь позивача;
- зобов`язано Головне управління ДФС у Київській області подати до Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області висновок із зазначенням суми податку на додану вартість в розмірі 10952811,00 грн, заявленої згідно декларації за лютий 2014 року (вх. №9015879312 від 19.03.2014), що підлягає відшкодуванню з бюджету на користь ТОВ РГК;
- стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області на користь ТОВ РГК суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2014 року у розмірі 10952811,00 грн, заявлену згідно декларації за лютий 2014 (вх. №9015879312 від 19.03.2014) та пеню в розмірі 1248620,45 грн, нараховану на суму такої бюджетної заборгованості за період з 05.04.2018 по 04.04.2019 (т.1, а.с.41-46).
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.09.2019 вказане судове рішення залишене без змін (т.1, а.с.48-53).
Ухвалою Верховного Суду від 12.02.2020 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС у Київській області, яке є правонаступником Головного управління ДФС у Київській області, на рішення Київського окружного адміністративного суду від 19.06.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.09.2019 у справі №320/1844/19.
Як вбачається з платіжного доручення №238910969 від 23.12.2019 (т.1. а.с.84) та відомостей з інформаційно-аналітичної системи Податковий блок (т.1, а.с.102-103), 23.12.2019 територіальним органом державної казначейської служби було відшкодовано ТОВ РГК суму бюджетного відшкодування у розмірі 10952811,00 грн. шляхом перерахування вказаної суми коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок позивача.
Як вбачається зі змісту позовних вимог у даній справі, у зв`язку з протиправною бездіяльністю Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області щодо неподання до Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області висновку із зазначенням суми податку на додану вартість в розмірі 10952811,00 грн., заявленої згідно з декларацією за лютий 2014 року (вх. №9015879312 від 19.03.2014), як такої, що є неузгодженою та підлягає відшкодуванню з бюджету на користь ТОВ РГК, позивач просить стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області:
- на підставі пункту 200.23 статті 200 ПК України пеню у розмірі 4939747,76 грн. та 903111,78 грн., нараховану на вказану суму заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ за період з моменту її виникнення - 21.04.2014 по її день погашення - 25.12.2019 без урахування періоду, за який таку вже було стягнуто судовим рішенням у справі №320/1844/19, а саме за період з 05.04.2018 по 04.04.2019;
- на підставі статті 625 ЦК України інфляційні втрати у розмірі 14317514,54 грн. за період з 01.05.2014 по 25.12.2019 та 3 проценти річних у розмірі 1858076,87 грн. за період з 01.05.2014 по 25.12.2019.
З цього приводу суд зазначає таке.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК України (в редакції, яка діяла на момент подачі позивачем податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2014 року) бюджетне відшкодування - це відшкодування від`ємного значення ПДВ на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування ПДВ за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.
Порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків врегульовано статтею 200 ПК України (далі - у редакції, яка діяла після оформлення відповідачем довідки від 15.04.2014 №1017/15-1/37066355).
Пунктом 200.1 статті 200 ПК України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Відповідно до пунктів 200.2 та 200.3 статті 200 ПК України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Пунктом 200.4 статті 200 ПК України визначено, що передбачено, що якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від`ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від`ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов`язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;
б) залишок від`ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.
За приписами пункту 200.7 статті 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
До податкової декларації платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій (пункт 200.8 статті 200 ПК України).
Згідно з пунктом 200.9 статті 200 ПК України форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Відповідно до пункту 200.10 статті 200 ПК України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.
Пунктом 200.11 статті 200 ПК України передбачено, що за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, контролюючий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки
Перелік достатніх підстав, які надають право податковим органам на позапланову виїзну документальну перевірку платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктами 200.12-200.13 статті 200 ПК України контролюючий орган зобов`язаний у п`ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
На підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п`яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.
Пунктом 200.23 статті 200 ПК України передбачено, що суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.
Отже, у разі виконання платником податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування, передбачених пунктами 200.7 та 200.8 статті 200 ПК України вимог, та підтвердження достовірності нарахування такого відшкодування органом державної податкової служби за результатами проведення камеральної чи документальної позапланової виїзної перевірок, цей орган зобов`язаний у п`ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
Протягом п`яти операційних днів після отримання зазначеного висновку орган Державного казначейства України повинен видати платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку.
На суми податку, не відшкодовані протягом визначених статтею 200 ПК України строків, які вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування ПДВ, нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.
Як вбачається з рішення Київського окружного адміністративного суду від 19.06.2019 у справі №320/1844/19 довідкою Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області було підтверджено заявлену ТОВ РГК до відшкодування суму ПДВ на рахунок платника у банку у розмірі 10952811,00 грн., згідно з декларацією з ПДВ за лютий 2014 року (вх. №9015879312 від 19.03.2014).
До 20.04.2014 включно відповідач зобов`язаний був скласти та подати до відповідного органу казначейської служби висновок стосовно позивача із зазначенням суми ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню, однак цих дій Білоцерківською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області не було проведено і цим було порушено право позивача на відшкодування суми ПДВ, заявленої до відшкодування згідно з декларацією за лютий 2014 року (вх. №9015879312 від 19.03.2014) з урахуванням уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за лютий 2014 року (вх. №9014582402 від 25.03.2014) (том 1, а.с.41-53).
Положеннями частини четвертої статті 78 КАС України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, в адміністративній справі №320/1844/19, судове рішення у якій набрало законної сили за наслідками апеляційного перегляду 25.09.2019, встановлені обставини, які стосуються предмету цього судового розгляду і не потребують доказуванню у цій справі.
Так, з урахуванням встановлених вище обставин, враховуючи, що датою складання довідки Білоцерківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області є 15.04.2014, то п`ятиденний строк на складання та подачу висновку про бюджетне відшкодування суми ПДВ у розмірі 10952811,00 грн., згідно з декларацією з ПДВ за лютий 2014 року, спливає 22.04.2014 (з урахуванням святкового дня (Великдень) - 20.04.2014 та наступного за святковим днем вихідного дня - 21.04.2014).
Тобто право на нарахування пені у позивача за сумою ПДВ, що підлягає відшкодуванню згідно з податковою декларацією з ПДВ за лютий 2014 року, виникло з 30.04.2014 (з урахуванням 5-ти операційних днів після закінчення строку отримання висновку про бюджетне відшкодування).
Кінцевою датою нарахування такої пені є 23.12.2019 (день фактичного перерахування бюджетної заборгованості, що відповідає положенням п.200.23 ст.200 ПКУ).
Отже, сума пені, що підлягає нарахуванню та стягненню на користь позивача розраховується за період з 30.04.2014 по 04.04.2018 (попередній день перед днем нарахування ТОВ РГК суми пені при розгляді справи №320/1844/19) та з 05.04.2019 (наступний день після дня нарахування ТОВ РГК суми пені при розгляді справи №320/1844/19) по 23.12.2019.
Суд зазначає, що відповідно до пункту 200.23 статті 200 ПК України пеня нараховується на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, тобто облікова ставка не змінюється протягом строку, за який розраховується пеня.
Аналогічна правова позиція щодо порядку визначення показника облікової ставки пені висловлена Верховним Судом у постанові від 10.11.2020 у справі № 818/1980/17 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР- 92810889).
Крім того, у постанові від 24 листопада 2020 року у справі № 808/660/16 Верховний Суд також зазначив, що для здійснення обрахунку пені застосуванню підлягає розмір облікової ставки, встановлений Національним банком України на момент виникнення пені. При цьому законом не визначено можливість її (облікової ставки) зміни протягом строку дії бюджетної заборгованості, включаючи день погашення.
Отже, при обчисленні розміру пені, яка повинна бути нарахована на суму бюджетної заборгованості за період з 30.04.2014 по 04.04.2018 та з 05.04.2019 по 23.12.2019, застосовується облікова ставка Національного банку України на рівні 9,5% (облікова ставка НБУ з 15.04.2014).
Таким чином, сума пені, що підлягає нарахуванню та стягненню на користь ТОВ РГК за період з 30.04.2014 по 04.04.2018 (1436 днів) становить 4 912 380,75 грн (10 952 811,00 грн (сума несвоєчасно відшкодованого ПДВ) х 9,5% (облікова ставка НБУ з 15.04.2014) х 1436 днів (прострочення відшкодування) х 120% / 365 днів).
У свою чергу, сума пені, що підлягає нарахуванню та стягненню на користь ТОВ РГК за період з 05.04.2019 по 23.12.2019 (263 дні) становить 899 690,90 грн (10 952 811,00 грн (сума несвоєчасно відшкодованого ПДВ) х 9,5% (облікова ставка НБУ з 15.04.2014) х 263 дні (прострочення відшкодування) х 120% / 365 днів.
За таких обставин, суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю РГК пеню на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України за порушення строків бюджетного відшкодування за лютий 2014 року за період з 30.04.2014 по 04.04.2018 у розмірі 4 912 380,75 грн та за період з 05.04.2019 по 23.12.2019 у розмірі 899 690,90 грн.
Щодо позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 14317514,54 грн. за період з 01.05.2014 по 25.12.2019 та трьох процентів річних у розмірі 1858076,87 грн. за період з 01.05.2014 по 25.12.2019, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Щодо тверджень відповідача та третьої особи, що вказана норма не може бути застосована до спірних правовідносин, суд вказує, що у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема окремі види зобов`язань.
Суд також звертає увагу на постанову Великої Палати Верховного суду від 07.04.2020 у справі №910/4590/19, в якій Велика Палата Верховного Суду не погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про те, що звернення позивача до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення інфляційних нарахувань та суми 3% річних є видом відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень. За змістом статті 1192, частини другої статті 22 ЦК України відшкодування шкоди здійснюється лише за умови доведення розміру заподіяної шкоди. Натомість відповідно до частини другої статті 625 ЦК України кредитор вправі вимагати сплати суми боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також процентів річних від простроченої суми. Ці правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника в певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно з відшкодуванням шкоди (зокрема, зі стягненням збитків) порядку. Така спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру заподіяної шкоди (розміру збитків). Отже, стягнення інфляційних і процентів річних, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, є способом компенсації майнових втрат кредитора, а не способом відшкодування шкоди. Таку ж природу має і неустойка. Зокрема, пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки НБУ, що нараховується на суму заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ відповідно до пункту 200.23 статті 200 ПК України, є способом компенсації майнових втрат кредитора, а не способом відшкодування шкоди.
Водночас інфляційні та річні проценти нараховуються на суму простроченого основного зобов`язання. Тому зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного і поділяє його долю. Відповідно й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимогою.
Далі Велика Палата Верховного Суду вказала: …У справі, що розглядається, вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою, а основною - вимога про сплату заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ. При вирішенні спору про стягнення з бюджету інфляційних та річних процентів перед судом обов`язково постане питання про наявність заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ, суму такої заборгованості, строк сплати такої заборгованості та тривалість прострочення, тобто питання, спір щодо яких підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства. Тому Велика Палата Верховного Суду вважає, що спір щодо вимоги про стягнення з бюджету інфляційних та річних процентів, нарахованих на прострочену суму заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ, належить розглядати за правилами адміністративного судочинства незалежно від того, чи поєднана така вимога з однією з вимог, зазначених у пунктах 1-4 частини першої статті 5 КАС України, чи поєднана вона з вимогою про стягнення заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ та чи розглянуті такі вимоги в іншій справі.
Враховуючи зазначене вище, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що цей спір відноситься до юрисдикції адміністративних судів..
З урахуванням вказаної вище позиції Великої Палати Верховного Суду у справі №910/4590/19, суд дійшов висновку, що до спірних правовідносин можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільну-правову відповідальність за невиконання грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України).
Щодо порядку нарахування інфляційних втрат необхідно зазначити наступне.
Відповідно до статті 1 Закону України Про індексацію грошових доходів населення від 03.07.1991 №1282-XII для цілей цього Закону терміни вживаються в такому значенні: індексація грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Згідно з частиною першою та другою статті 2 вказаного Закону індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру:пенсії;стипендії;оплата праці (грошове забезпечення);суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їхніх сімей і пенсій, які індексуються відповідно до закону за цими видами страхування;суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, крім суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування;розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі.
Кабінет Міністрів України може встановлювати інші об`єкти індексації, що не передбачені частиною першою цієї статті.
З метою реалізації Закону України Про індексацію грошових доходів населення Кабінет Міністрів України постановою від 17.07.2003 №1078 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі Порядок №1078), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення.
Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1-1, 4 Порядку №1078).
Таким чином, при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку із простроченням боржником виконання грошового зобов`язання, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України Про індексацію грошових доходів населення та приписи Порядку №1078.
Верховний Суд у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз`яснив, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Також суд враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у пункті 35 постанови від 13 червня 2018 року у справі № 922/1008/16, за яким «день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних».
Враховуючи зазначене, за період з 01.05.2014 по 22.12.2019 загальна сума інфляційних нарахувань на прострочену суму боргу в сумі 10 952 811,00 грн становить:
[Сукупний індекс інфляції] = 103,80% (індекс інфляції за травень 2014 року) х 101,00% (індекс інфляції за червень 2014 року) х 100,40% (індекс інфляції за липень 2014 року) х 100,80% (індекс інфляції за серпень 2014 року) х 102,90% (індекс інфляції за вересень 2014 року) х 102,40% (індекс інфляції за жовтень 2014 року) х 101,90% (індекс інфляції за листопад 2014 року) х 103,00% (індекс інфляції за грудень 2014 року) х 103,10% (індекс інфляції за січень 2015 року) х 105,30% (індекс інфляції за лютий 2015 року) х 110,80% (індекс інфляції за березень 2015 року) х 114,00% (індекс інфляції за квітень 2015 року) х 102,20% (індекс інфляції за травень 2015 року) х 100,40% (індекс інфляції за червень 2015 року) х 99,00% (індекс інфляції за липень 2015 року) х 99,20% (індекс інфляції за серпень 2015 року) х 102,30% (індекс інфляції за вересень 2015 року) х 98,70% (індекс інфляції за жовтень 2015 року) х 102,00% (індекс інфляції за листопад 2015 року) х 100,70% (індекс інфляції за грудень 2015 року) х 100,90% (індекс інфляції за січень 2016 року) х 99,60% (індекс інфляції за лютий 2016 року) х 101,00% (індекс інфляції за березень 2016 року) х 103,50% (індекс інфляції за квітень 2016 року) х 100,10% (індекс інфляції за травень 2016 року) х 99,80% (індекс інфляції за червень 2016 року) х 99,90% (індекс інфляції за липень 2016 року) х 99,70% (індекс інфляції за серпень 2016 року) х 101,80% (індекс інфляції за вересень 2016 року) х 102,80% (індекс інфляції за жовтень 2016 року) х 101,80% (індекс інфляції за листопад 2016 року) х 100,90% (індекс інфляції за грудень 2016 року) х 101,10% (індекс інфляції за січень 2017 року) х 101,00% (індекс інфляції за лютий 2017 року) х 101,80% (індекс інфляції за березень 2017 року) х 100,90% (індекс інфляції за квітень 2017 року) х 101,30% (індекс інфляції за травень 2017 року) х 101,60% (індекс інфляції за червень 2016 року) х 100,20% (індекс інфляції за липень 2017 року) х 99,90% (індекс інфляції за серпень 2017 року) х 102,00% (індекс інфляції за вересень 2017 року) х 101,20% (індекс інфляції за жовтень 2017 року) х 100,90% (індекс інфляції за листопад 2017 року) х 101,00% (індекс інфляції за грудень 2017 року) х 101,50% (індекс інфляції за січень 2018 року) х 100,90% (індекс інфляції за лютий 2018 року) х 101,10% (індекс інфляції за березень 2018 року) х 100,80% (індекс інфляції за квітень 2018 року) х 100,00% (індекс інфляції за травень 2018 року) х 100,00% (індекс інфляції за червень 2018 року) х 99,30% (індекс інфляції за липень 2018 року) х 100,00% (індекс інфляції за серпень 2018 року) х 101,90% (індекс інфляції за вересень 2018 року) х 101,70% (індекс інфляції за жовтень 2018 року) х 101,40% (індекс інфляції за листопад 2018 року) х 100,80% (індекс інфляції за грудень 2018 року) х 101,00% (індекс інфляції за січень 2019 року) х 100,50% (індекс інфляції за лютий 2019 року) х 100,90% (індекс інфляції за березень 2019 року) х 101,00% (індекс інфляції за квітень 2019 року) х 100,70% (індекс інфляції за травень 2019 року) х 99,50% (індекс інфляції за червень 2019 року) х 99,40% (індекс інфляції за липень 2019 року) х 99,70% (індекс інфляції за серпень 2019 року) х 100,70% (індекс інфляції за вересень 2019 року) х 100,70% (індекс інфляції за жовтень 2019 року) х 100,10% (індекс інфляції за листопад 2019 року) х 99,80% (індекс інфляції за грудень 2019 року) = 245,331353094 %,
10 952 811,00 грн (сума боргу) х (245,331353094 (сукупний індекс інфляції) / 100) - 10952811,00 грн (сума боргу) = 15 917 868,43 грн.
В той же час, позивачем заявлено до стягнення у вказаному вище періоді інфляційні втрати в сумі 14 317 514,54 грн., розмір яких є менший ніж розрахований судом.
Відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Враховуючи положення ст.9 КАС України, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат за період з 01.05.2014 по 23.12.2019 підлягають задоволенню судом у заявленому позивачем розмірі 14 317 514,54 грн.
Щодо обрахунку 3% річних, суд зауважує, що на відміну від інфляційних збитків, розрахунок трьох процентів річних здійснюється за кожен день прострочення за формулою: сума боргу х 3 % / 365 (кількість днів у році) х кількість днів прострочення.
При цьому, стягнення 3% річних за своєю правовою природою є платою за користування чужими грошовими коштами, а отже стягнення їх за день, коли гроші сплачено (стягнуто), є неправомірним.
Вказана правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 13.06.2018 у справі №922/1008/16.
Отже, сума 3% річних з простроченої суми основного боргу за період з 01.05.2014 по 22.12.2019 (день, що передує дню фактичного перерахування бюджетної заборгованості) становить 1 856 276,41 грн. (сума боргу) х 3%/365 (кількість днів у році) х 2062 (кількість днів прострочення).
Враховуючи вказане, суд вважає за необхідне частково задовольнити позовні вимоги в частині стягнення з Державного бюджету України інфляційних втрат за період з 01.05.2014 по 23.12.2019 у розмірі 14 317 514,54 грн. та трьох відсотків річних за період з 01.05.2014 по 22.12.2019 у розмірі 1 856 276,41 грн.
Щодо посилань відповідача у відзиві на позовну заяву на те, що спір про стягнення інфляційних втрат та 3% річних не є публічно-правовим та не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства України, то суд не приймає їх до уваги.
Так, висновки щодо необхідності розгляду даного спору саме за правилами адміністративного судочинства викладені в постанові Великої Палати Верховного суду від 13.04.2023 у даній справі.
Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Відповідно до частини третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 21020,00 грн., що підтверджується квитанцією від 14.04.2021 №5, оригінал якої міститься в матеріалах справи (т.3, а.с.36).
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.06.2021 закрито провадження у справі в частині стягнення коштів та моральної шкоди в частині позовних вимог щодо стягнення збитків у розмірі 7151915,51 грн та моральної шкоди у розмірі 10000000,00 грн. Постановлено повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РГК» судовий збір у розмірі 5152,00 грн.
Отже, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, сума судового збору у розмірі 15844,51 грн. (21 985 862,60 грн (загальна сума коштів, присуджена до стягнення на користь позивача) х 15 868,00 грн (сума судового збору, сплаченого позивачем за звернення до суду з позовною заявою, з урахуванням ухвали Київського окружного адміністративного суду від 01.06.2021)/22 018 450,95 грн. (загальна сума коштів, заявлена позивачем, з урахуванням ухвали Київського окружного адміністративного суду від 01.06.2021) підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у Київській області.
Що стосується клопотання позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, суд зазначає наступне.
Частиною першою статті 382 КАС України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Суд вказує, що механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення визначено Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845 (далі - Порядок №845).
Відповідно до пункту 3 Порядку №845 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).
За даних обставин справи, суд не вбачає підстав для встановлення судового контролю, враховуючи те, що судове рішення про стягнення коштів з Державного бюджету, яке набрало законної сили, підлягає безумовному виконанню органами Казначейства. Відповідачем виконання рішення суду здійснюватися не буде.
Керуючись статтями 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
в и р і ш и в:
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю РГК (ідентифікаційний код: 37066355, місцезнаходження: 09600, Київська обл., Рокитнянський р-н., смт Рокитне, вул.Ентузіастів, буд.3) пеню на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України за порушення строків бюджетного відшкодування за лютий 2014 року за період з 30.04.2014 по 04.04.2018 у розмірі 4 912 380,75 грн (чотири мільйони дев`ятсот дванадцять тисяч триста вісімдесят грн. 75 коп.) та за період з 05.04.2019 по 23.12.2019 у розмірі 899 690,90 грн (вісімсот дев`яносто дев`ять тисяч шістсот дев`яносто грн. 90 коп.).
3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю РГК (ідентифікаційний код: 37066355, місцезнаходження: 09600, Київська обл., Рокитнянський р-н., смт Рокитне, вул.Ентузіастів, буд.3) інфляційні втрати за період з 01.05.2014 по 22.12.2019 у розмірі 14 317 514,54 грн (чотирнадцять мільйонів триста сімнадцять тисяч п`ятсот чотирнадцять грн. 54 коп.).
4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю РГК (ідентифікаційний код: 37066355, місцезнаходження: 09600, Київська обл., Рокитнянський р-н., смт Рокитне, вул.Ентузіастів, буд.3) три відсотки річних за період з 01.05.2014 по 22.12.2019 у розмірі 1 856 276,41 грн (один мільйон вісімсот п`ятдесят шість тисяч двісті сімдесят шість грн. 41 коп.).
5. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
6. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю РГК (ідентифікаційний код: 37066355, місцезнаходження: 09600, Київська обл., Рокитнянський р-н., смт Рокитне, вул. Ентузіастів, буд. 3) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у Київській області (ідентифікаційний код 44096797; місцезнаходження: 03151, м.Київ, вул.Народного Ополчення, 5-а) судовий збір у розмірі 15844,51 грн (п`ятнадцять тисяч вісімсот сорок чотири грн. 51 коп.).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Дудін С.О.
