ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: [email protected]ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
29.10.2021Справа № 910/7746/20Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В., за участю секретаря судового засідання Кучеренко А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Вайт Енерджі» про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат у справі №910/7746/20
За позовом Публічного акціонерного товариства "Фідобанк"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вайт Енерджі"
третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ВІЗАРД"
третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "ПЛЕЙСМЕНТ"
третя особа 3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 ;
третя особа 4, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Фонд гарантування вкладів фізичних осіб;
про стягнення 140000,00 грн
та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вайт Енерджі"
до Публічного акціонерного товариства "Фідобанк"
про визнання протиправним та скасування рішення про нікчемність договору та визнання зобов`язання припиненим
Представники учасників справи:
від позивача (відповідача за зустрічним позовом): не з`явилися;
від відповідача (позивача за зустрічним позовом): не з`явилися;
від третіх осіб: не з`явилися.
ВСТАНОВИВ:
Публічне акціонерне товариство «Фідобанк» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вайт Енерджі» (далі - відповідач) про стягнення 140000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами перевірки ознак нікчемності правочинів, що проводилася комісією створеною за наказом уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ «Фідобанк» №71 від 26.11.2019, у відповідності до вимог статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» було встановлено нікчемність договорів відступлення права вимоги та операцій по перерахуванню грошових коштів на їх виконання, оскільки це не призвело до реального надходження коштів так як відбулось лише коригування структури банківського балансу через зміну обліку грошових зобов`язань. При цьому, позивач наголошує на тому, що про надання переваг в укладенні договору цесії свідчить і той факт, що правочин вчинено з порушенням встановленого в постанові правління Національного банку України №783/БТ від 04.12.2014 обов`язку проводити розрахунки в національній валюті виключно через кореспондентський рахунок, відкритий в НБУ. Відтак, в порядку застосування наслідків нікчемності правочинів Публічне акціонерне товариство «Фідобанк» просить стягнути з відповідача 140000,00 грн за кредитним договором №1092015Г-Ю-1 від 10.12.2015 та генеральною кредитною угодою №1092015Г-Ю від 10.12.2015.
16.07.2020 до відділу діловодства суду від відповідача надійшла зустрічна позовна заява до Публічного акціонерного товариства «Фідобанк» про визнання протиправним та скасування рішення №3 від 27.11.2019 про визнання нікчемними правочинів та визнання припиненим зобов`язання за кредитним договором №1092015Г-Ю-1 від 10.12.2015 та генеральною кредитною угодою №1092015Г-Ю від 10.12.2015.
Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що право вимоги за кредитним договором №1092015Г-Ю-1 від 10.12.2015 та генеральною кредитною угодою №1092015Г-Ю від 10.12.2015 було відступлено відповідачем за зустрічною позовною заявою на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Візард» на підставі договору про відступлення права вимоги від 02.03.2016, а відтак зобов`язання за цими договорами припинились у зв`язку з заміною кредитора у зобов`язанні. При цьому, заявник посилається на те, що рішення про визнання договорів про відступлення права вимоги нікчемними, є протиправним і підлягає скасуванню, оскільки дії по виявленню правочинів, що є нікчемними мають бути вчиненні виключно під час запровадження тимчасової адміністрації банка, а не на стадії ліквідації банка.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.11.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2021, у задоволенні первісних та зустрічних позовних вимог відмовлено.
При цьому, у поданому відзиві на позовну заяву відповідачем за первісним позовом зазначено, що розрахунок витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги у межах розгляду первісного позову, будуть подані до суду в порядку частини 8 статті 129 ГПК України, попередній орієнтовний розрахунок яких складає 40000 грн.
У встановлений частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України строк від відповідача за первісним позовом надійшла заява про стягнення понесених витрат на оплату правничої допомоги з доказами їх понесення.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.10.2021 призначено розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Вайт Енерджі» про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат у даній справі на 29.10.2021.
В судове засідання 29.10.2021 представник відповідача не з`явився, втім подав заяву про проведення засідання без його участі. Позивач та треті особи у судове засідання також не з`явилися, хоча про розгляд даної заяви були повідомлені належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень.
Частиною 4 статті 244 ГПК України унормовано, що у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
За таких обставин, враховуючи, що позивач і треті особи були належним чином повідомлені про розгляд даної заяви і не повідомили суду про причини неявки, а відповідач подав заяву про розподіл судових витрат без його участі, суд на місці постановив розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення у справі №910/7746/20 проводити за їх відсутності.
Приписами частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
В той же час, враховуючи встановлені приписами ст. 238 Господарського процесуального кодексу України вимоги до змісту рішення суду та визначений у ст. 240 Господарського процесуального кодексу України порядок проголошення судового рішення, вбачається, що у разі якщо учасник справи в порядку ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України до закінчення судових дебатів у справі заявив про намір подати протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду докази на підтвердження розміру судових витрат, суд, після надходження відповідних доказів від учасника справи, може вирішити питання щодо розподілу судових витрат не інакше як шляхом ухвалення додаткового рішення.
Частиною 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Як вбачається з рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2020 у справі №910/7746/20 судом не було вирішено питання про розподіл судових витрат, понесених відповідачем за первісним позовом під час розгляду даної справи на оплату послуг професійної правничої допомоги, оскільки представник відповідача скористався своїм правом на подання таких доказів протягом 5 днів після ухвалення рішення суду у даній справі у порядку ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з чим суд вважає за необхідне ухвалити додаткове рішення.
Як вбачається з поданої заяви про розподіл судових витрат, відповідач просить стягнути з Публічного акціонерного товариства "Фідобанк" понесені судові витрати у розмірі 73500,00 грн на професійну правничу допомогу за первісним позовом.
Згідно частин 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 2 статті 126 ГПК України закріплено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження понесення витрат на правову допомогу відповідачем надано копію договору про надання правової допомоги №17/09/18-01 від 01.09.2018 (далі - договір), укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вайт Енерджі» (далі - клієнт) та Адвокатським об`єднанням «Протекція права» (далі - адвокат) в особі голови об`єднання Тарасуна В.Г., додаткової угоди до договору про надання правової допомоги №09/06/20-01 від 09.06.2020 (далі-додаткова угода), актів прийому-передачі наданих правових послуг (правничої допомоги) від 30.06.2020 та від 24.11.2020 до договору і додаткової угоди, звіт про надану правничу допомогу №30/06/20-01 від 30.06.2020 за період з 09.06.2020 по 30.06.2020 на загальну суму 66000,00 грн, звіт про надану правничу допомогу №24/11/20-01 від 24.11.2020 за період з 01.07.2020 по 24.11.2020 на загальну суму 40500,00 грн. платіжне доручення №3603 від 09.07.2020 на суму 66000,00 грн з призначенням платежу «оплата за надання правової допомоги зг. Договору №17/09/18-01 про надання правової допомоги від 01.09.2018 та Д/у №09/06/20-01 від 09.06.20», ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АА №1037046 виданого адвокатським об`єднанням «Протекція права» на ім`я адвоката Тарасун Ольги Ігорівни, а також свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КВ №4409 від 11.11.2019 та посвідчення адвоката України виданих Тарасун О.І.
Приписами пунктів 1.1 та 1.2 договору про надання правової допомоги №17/09/18-01 від 01.09.2018 визначено, що в порядку та на умовах, визначених цим договором, адвокат зобов`язується надати клієнту визначену цим договором правову допомогу щодо представництва та захисту, прав, свобод, законних інтересів клієнта у цивільному, адміністративному, господарському судочинстві, у кримінальному провадженні (як на стадії досудового розслідування, так і на стадії судового провадження), в будь-яких органах державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, органах внутрішніх справ, а також в адміністративних, господарських, судах загальної юрисдикції України, Конституційному суді України, постійно діючих третейських судах та третейських судах створених для вирішення конкретного спору (далі - правова допомога), а клієнт зобов`язується оплатити таку допомогу та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», даний договір є належним та достатнім документом, що посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги клієнту. Повноваження адвоката на надання правової допомоги за цим договором, може також посвідчуватись довіреністю та/або ордером.
Пунктом 5 укладеного договору визначено, що гонорар за надання правової допомоги адвокатом клієнту погоджуються сторонами у кожному конкретному випадку. Розмір гонорару, порядок та строки його сплати, порядок та розмір покриття фактичних витрат адвоката, пов`язаних з виконання даного договору, порядок приймання-передачі наданої правової допомоги визначаються сторонами у додатковій угоді до даного договору.
З урахуванням приписів договору №17/09/18-01 про надання правової допомоги від 01.09.2018 між клієнтом та адвокатом укладено додаткову угоду №09/06/20-01 від 09.06.2020, предметом якої є зобов`язання адвоката надати клієнту правову (правничу) допомогу для захисту прав та законних інтересів клієнта в межах справи №910/7746/20, що перебуває в провадженні Господарського суду міста Києва за позовом ПАТ «Фідобанк» до ТОВ «Вайт Енерджі» про стягнення 140000,00 грн в порядку застосування наслідків недійсності нікчемних правочинів та зобов`язання клієнта оплатити вартість такої правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Умовами пункту 2 додаткової угоди між сторонами погодженого гонорар, а саме за надання правничої допомоги в межах судового захисту клієнта при розгляді справи в суді першої інстанції клієнт сплачуватиме адвокату гонорар за базовими погодинними ставками.
При цьому, умовами пункту 2.3 додаткової угоди, зокрема, визначено, що в будь-якому випадку фактичний розмір вартості правничої допомоги за цією додатковою угодою підлягає визначенню на підставі фактично наданої правничої допомоги за базовими погодинними ставками.
Базовими ставками ведення справи адвокатом є правнича допомога надана адвокатом/партнером адвоката, сплачується клієнтом із розрахунку 3000,00 грн/год без врахування ПДВ. Вартість правової допомоги адвоката з представництва і захисту прав, свобод та інтересів клієнта в суді становить 3000,00 грн без ПДВ, по кожному призначеному судом до слухання засіданню. У представництво інтересів клієнта в суді включається підготовка до судового слухання та представництво інтересів клієнта в суді у призначену дату слухання. У випадку зняття справи з розгляду з будь-яких причин, вартість представництва інтересів клієнта в суді підлягає сплаті у розмірі 2000,00 грн без врахування ПДВ (пункти 2.1.2 та 2.1.4 додаткової угоди).
За наслідком надання правової допомоги адвокат надає клієнту звіт про надання правової допомоги, разом з рахунком на сплату неоплаченої частини гонорару та актом приймання-передачі наданої правової допомоги. Факт належного та повного виконання зобов`язань адвоката з надання правової допомоги за цим договором підтверджується актом приймання-передачі наданої правової допомоги, який складається та підписується повноважними представниками сторін за наслідком надання правової допомоги (пункти 3.1 та 3.2 додаткової угоди).
Умовами пунктів 6 та 7 додаткової угоди визначено, що додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання та діє в межах терміну дії договору, є невід`ємною частиною договору та є заявкою в розумінні визначеному договором.
За актом від 30.06.2020 прийому-передачі наданих правових послуг (правничої допомоги) до договору №17/09/18-01 та додаткової угоди №09/06/20-01 адвокат передав, а клієнт прийняв правову (правничу) допомогу у період з 09.06.2020 по 30.06.2020 в межах господарської справи №910/7746/20, загальною вартістю гонорару 66000,00 грн. Загальний час надання адвокатом правничої допомоги на користь клієнта становить 22 години та підтверджується звітом №30/06/20-01 наданим адвокатом від 30.06.2020.
За актом від 24.11.2020 прийому-передачі наданих правових послуг (правничої допомоги) до договору №17/09/18-01 та додаткової угоди №09/06/20-01 адвокат передав, а клієнт прийняв правову (правничу) допомогу у період з 01.07.2020 по 24.11.2020 в межах господарської справи №910/7746/20, загальною вартістю гонорару 40500,00 грн. Загальний час надання адвокатом правничої допомоги на користь клієнта становить 13,5 годин та підтверджується звітом №24/11/20-01 наданим адвокатом від 24.11.2020.
У наданих звітах №30/06/20-01 від 30.06.2020 та №24/11/20-01 від 24.11.2020 до вищевказаних актів розкрито найменування наданої правничої допомоги, вартість однієї години, дата надання, час початку та закінчення її надання, загальний час надання та гонорар за надану правову допомогу.
Відповідач вказує про понесення адвокатських витрат у розмірі 73500,00 грн за надану правничу допомогу при розгляді первісного позову, за виключенням суми у розмірі 33000,00 грн понесеної відповідачам на оплату правничої допомоги за зустрічним позовом в задоволенні якого судом було відмовлено.
За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
Разом із тим згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).
Одним з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).
Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
В той же час, Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Тобто, «суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони» та «суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачами відповідне клопотання» не є тотожними за своєю суттю, що фактично відповідає висновку викладеному у вище наведеній постанові.
При цьому, у постанові від 05.10.2021 у справі №907/746/17 колегія суддів Верховного Суду акцентувала увагу на тому, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання учасника справи про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та висновків об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Окрім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», рішення у справі «Баришевський проти України», рішення у справі «Гімайдуліна і інших проти України», рішення у справі «Двойних проти України», рішення у справі «Меріт проти України»).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Аналогічна позиція щодо застосування норми права викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.
Приймаючи до уваги наведене вище в сукупності, з огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду відповідачем за первісним позовом документів та доказової бази за первісним позовом, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, суд прийшов до висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на правову допомогу за первісним позовом не відповідає принципам розумності в даних правовідносинах, не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.
При цьому, судом враховано, що серед наданої правничої допомоги вказано «підготовка, оформлення та подання Уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб адвокатських запитів» (позиції №1-3, №6-10), однак фактично ці адвокатські запити до заяви не додані і матеріали справи не містять, як і відсутні будь-які посилання на відповідні запити в заявах по суті, у зв`язку з чим суд не може дійти беззаперечного висновку, що вони були подані саме в межах первісних, а не зустрічних позовних вимог, як і факту їх дійсності, а також те, що судові засідання 27.10.2020 та 24.11.2020 були коротшими на 30 хвилин кожне, ніж зазначено відповідачем, що вбачається з протоколів фіксації судових засідань, та відповідно вплинуло на загальний час надання правової допомоги,
За таких обставин, суд прийшов до висновку про необхідність покладення на позивача за первісним позовом витрат відповідача за первісним позовом на правову допомогу у загальному розмірі 50000,00 грн, що є пропорційним предмету спору, значенню справи для сторін та є доведеними.
Водночас, суд не приймає до уваги твердження відповідача про те, що неподання позивачем за первісним позовом клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката є підставою для задоволення такої заяви у повному обсязі, оскільки це не відповідає висновкам, викладеним Верховним Судом у постановах від 05.10.2021 у справі №907/746/17 та від 03.10.2019 у справі №922/445/19, які за приписами частини 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд має враховувати.
Керуючись статтями 129, 130, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Фідобанк» (01601, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 10; ідентифікаційний код 14351016) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вайт Енерджі» (65026, м. Одеса, Польський узвіз, буд. 13; ідентифікаційний код 39424466) судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 50000 (п`ятдесят тисяч) грн 00 коп.
2. Видати наказ відповідачу за первісним позовом після набрання додатковим рішенням суду законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст додаткового рішення суду складено та підписано 08.11.2021.
Суддя Т.В. Васильченко
