ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 [email protected]
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"26" травня 2021 р. Справа№ 910/7746/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тарасенко К.В.
суддів: Іоннікової І.А.
Разіної Т.І.
при секретарі судового засідання: Горді В.В.
за участі представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 26.05.2021
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Фідобанк»
на рішення Господарського суду міста Києва
від 24.11.2020 (повний текст підписано 04.12.2020)
у справі № 910/7746/20 (суддя: Васильченко Т.В.)
за позовом Публічного акціонерного товариства «Фідобанк»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вайт Енерджі»
третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ВІЗАРД»;
третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «ПЛЕЙСМЕНТ»;
третя особа 3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 ;
третя особа 4, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Фонд гарантування вкладів фізичних осіб;
про стягнення 140000,00 грн
та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вайт Енерджі»
до Публічного акціонерного товариства «Фідобанк»
про визнання протиправним та скасування рішення про нікчемність договору та визнання зобов`язання припиненим
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1.1. короткий зміст позовних вимог
Публічне акціонерне товариство «Фідобанк» звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вайт Енерджі» про стягнення 140 000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами перевірки ознак нікчемності правочинів, що проводилася комісією створеною за наказом уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ «Фідобанк» №71 від 26.11.2019, у відповідності до вимог статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» було встановлено нікчемність договорів відступлення права вимоги та операцій по перерахуванню грошових коштів на їх виконання, оскільки це не призвело до реального надходження коштів так як відбулось лише коригування структури банківського балансу через зміну обліку грошових зобов`язань. При цьому, позивач наголошує на тому, що про надання переваг в укладенні договору цесії свідчить і той факт, що правочин вчинено з порушенням встановленого в постанові правління Національного банку України №783/БТ від 04.12.2014 обов`язку проводити розрахунки в національній валюті виключно через кореспондентський рахунок, відкритий в НБУ. Відтак, в порядку застосування наслідків нікчемності правочинів Публічне акціонерне товариство «Фідобанк» просило стягнути з відповідача 140000,00 грн за кредитним договором №1092015Г-Ю-1 від 10.12.2015 та генеральною кредитною угодою №1092015Г-Ю від 10.12.2015.
16.07.2020 до відділу діловодства суду від відповідача також надійшла зустрічна позовна заява до Публічного акціонерного товариства «Фідобанк» про визнання протиправним та скасування рішення №3 від 27.11.2019 про визнання нікчемними правочинів та визнання припиненим зобов`язання за кредитним договором №1092015Г-Ю-1 від 10.12.2015 та генеральною кредитною угодою №1092015Г-Ю від 10.12.2015.
Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що право вимоги за кредитним договором №1092015Г-Ю-1 від 10.12.2015 та генеральною кредитною угодою №1092015Г-Ю від 10.12.2015 було відступлено відповідачем за зустрічною позовною заявою на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Візард»» на підставі договору про відступлення права вимоги від 02.03.2016, а відтак зобов`язання за цими договорами припинились у зв`язку із заміною кредитора у зобов`язанні. При цьому, заявник посилається на те, що рішення про визнання договорів про відступлення права вимоги нікчемними, є протиправним і підлягає скасуванню, оскільки дії по виявленню правочинів, що є нікчемними мають бути вчиненні виключно під час запровадження тимчасової адміністрації банка, а не на стадії ліквідації банка.
1.2. короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.11.2020 у справі №910/7746/20 у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Фідобанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вайт Енерджі» про стягнення 140 000,00 грн відмовлено повністю.
У задоволенні зустрічних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Вайт Енерджі» до Публічного акціонерного товариства «Фідобанк» про визнання протиправним та скасування рішення про нікчемність договору та визнання зобов`язання припиненим відмовлено повністю.
Рішення суду мотивоване тим, що твердження позивача за первісним позовом про те, що оспорюваний договір є нікчемним на підставі п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є необґрунтованими. Жодних належних та допустимих доказів того, що банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку суду надано не було.
Не доведено позивачем за первісним позовом, а судом не встановлено під час розгляду справи, і інших, визначених в статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» підстав для висновку про нікчемність договору відступлення права вимоги.
Відмовляючи у задоволенні зустрічної позовної заяви суд першої інстанції зазначив, що у зв`язку з укладенням договору відступлення права вимоги за кредитним договором №1092015Г-Ю-1 від 10.12.2015 та генеральною кредитною угодою №1092015Г-Ю від 10.12.2015 відбулась заміна сторони у зобов`язання, а саме Публічного акціонерного товариства «Фідобанк» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Візард», а не припинення зобов`язань, зустрічні позовні вимоги в частині визнання припиненими зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Вайт Енерджі» перед Публічним акціонерним товариством «Фідобанк» задоволенню не підлягають.
1.3. короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погоджуючись із винесеним рішенням, Публічне акціонерне товариство «Фідобанк» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить суд рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2020 у справі №910/7746/20 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог за первісним позовом та ухвалити в цій частині нове, яким первісні позовні вимоги задовольнити повністю.
2. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ:
2.1. визначення складу суду, заяви, клопотання
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.01.2021 для розгляду справи визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді: Іоннікова І.А., Разіна Т.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.01.2021 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Фідобанк» на рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2020 у справі №910/7746/20 залишено без руху. Надано строк для усунення недоліків.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.02.2021 відкрито апеляційне провадження у справі №910/7746/20, розгляд апеляційної скарги призначено на 10.03.2021.
16.02.2021 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Вайт Енерджі» надійшов відзив на апеляційну скаргу.
10.03.2021 судове засідання не відбулось, у зв`язку з чим ухвалою від 15.03.2021 розгляд справи призначено на 07.04.2021.
Ухвалою від 07.04.2021 розгляд справи відкладено на 26.05.2021.
Ухвалами від 26.05.2021 відмовлено у задоволенні клопотання позивача за первісним про відкладення розгляду справи та клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Інвестохілс Веста» про залучення до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.
2.2. узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні первісного позову є таким, що не відповідає обставинам справи, в рішенні суду не досліджено і не встановлено обставин, які мають значення для справи, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права.
Апелянт стверджує, що суд першої інстанції формально підійшов до перевірки доводів позивача за первісним позовом, не надав належну оцінку доводам банку щодо нікчемності правочину, що призвело до прийняття незаконного та необґрунтованого рішення.
2.3. узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач за первісним позовом просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуване рішення залишити без змін.
Доводи відзиву зводяться до того, що у Фонду були відсутні повноваження визнавати нікчемним правочин на стадії ліквідації банку, так, зокрема, висновки що дії по виявленню правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, мають бути вчинені виключно під час запровадження тимчасової адміністрації банку містяться у постанові Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 826/17586/16.
Крім того, відповідач наголошує, що апелянтом не було спростовано й інші висновки суду першої інстанції щодо необґрунтованості позову.
2.4. інші процесуальні дії у справі:
Представник позивача за первісним позовом у судовому засіданні надав пояснення по суті спору, в яких підтримав доводи апеляційної скарги, просив оскаржуване рішення скасувати в частині відмови у задоволенні первісного позову та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення первісного позову.
Представник відповідача за первісним позовом у судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечив, просив оскаржуване рішення залишити без змін.
Представники третіх осіб у судове засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.
Відповідно до ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.
Враховуючи належне повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи, заслухавши думку представників позивача за первісним позовом та відповідача за первісним позовом, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за наявними матеріалами та за відсутності представників третіх осіб.
Мотивувальна частина.
3.ПОЗИЦІЯ СУДУ:
3.1. встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини
10.12.2015 між Публічним акціонерним товариством «Фідобанк» (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вайт Енерджі» (позичальник) було укладено генеральну кредитну угоду №1092015Г-Ю, відповідно до умов п. 2.1 якої банк може надавати позичальнику кредити (у тому числі кредитні лінії, овердрафти), а позичальник зобов`язується: повернути отримані кредити; сплатити банку винагороду за надання ним банківських послуг за кредитними договорами в рамках цієї генеральної кредитної угоди; сплатити неустойку та інші передбачені цією генеральною кредитною угодою та укладеними в її рамках кредитними договорами, платежі.
Цього ж дня між Публічним акціонерним товариством «Фідобанк» (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вайт Енерджі» (позичальник) було укладено кредитний договір №1092015Г-Ю-1, що є додатковим договором до генеральної кредитної угоди №1092015Г-Ю від 10.12.2015, згідно з яким банк надає позичальнику кредитну лінію з лімітом - 119000000,00 грн, терміном погашення кредитної лінії - 09 грудня 2016 року з врахуванням графіку на умовах, передбачених у цьому договорі, а позичальник зобов`язується повернути кошти, одержані в рахунок кредитної лінії, сплатити проценти за користування кредитною лінією, комісії та виконати свої зобов`язання у повному обсязі у строки/терміни, передбачені цим договором (п. 2.1 кредитного договору).
Задля забезпечення виконання зобов`язань за генеральною кредитною угодою №1092015Г-Ю від 10.12.2015, між Публічним акціонерним товариством «Фідобанк», як іпотекодержателем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вайт Енерджі», як іпотекодавцем, укладено договір іпотеки №1092015Г-Ю/1 та договір іпотеки №1092015Г-Ю/2, що посвідчені 10 грудня 2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Суляєвою А.Р.
02.03.2016 між Публічним акціонерним товариством «Фідобанк» (первісний кредитор), Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Візард» (новий кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вайт Енерджі» (боржник) було укладено договір відступлення права вимоги (надалі також - Договір відступлення права вимоги), відповідно до умов якого первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору свої права вимоги до боржника за генеральною кредитною угодою №1092015Г-Ю від 10.12.2015 та кредитним договором №1092015Г-Ю-1 від 10.12.2015 в обсязі та на умовах, що існують на момент укладення цього договору, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора та сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки, встановлені цим договором (п. 2.1 Договору відступлення права вимоги).
Згідно з п. 2.6 Договору відступлення права вимоги розмір заборгованості боржника, права вимоги до якого відступаються згідно з цим договором, станом на дату укладання цього договору складає 124941305,93 грн, в тому числі: 5941305,93 грн - нараховані проценти; 119000000,00 грн - основне зобов`язання. Одночасно з відступленням прав вимоги за кредитним договором до нового кредитора переходять усі права первісного кредитора за усіма договорами забезпечення.
Відповідно до п. 3.1.3 Договору відступлення права вимоги сторони погодили, що право вимоги переходить до нового кредитора з моменту укладення між первісним кредитором та новим кредитором акту приймання-передачі прав вимоги, але у будь-якому випадку не раніше моменту зарахування коштів у розмірі ціни договору на рахунок первісного кредитора, після чого новий кредитор набуває прав кредитора по відношенню до боржника стосовно його заборгованості за кредитним договором та їх зобов`язань за договорами забезпечення, а також по відношенню до поручителів, майнових поручителів стосовно їх зобов`язань за договорами забезпечення.
У відповідно стідо п. 4.1 Договору відступлення права вимоги ціна договору складає 124941305,93 грн та відповідає рівню звичайної ціни, що склалася на ринку, визначеної на підставі незалежної експертної оцінки.
Новий кредитор зобов`язаний сплатити первісному кредитору ціну договору шляхом перерахування первісному кредитору грошових коштів у сумі, що дорівнює ціні договору на рахунок первісного кредитора №36485000000001, в день укладення сторонами цього договору. Оплата вважається здійсненою в момент зарахування на рахунок первісного кредитора № НОМЕР_1 , грошових коштів в сумі, що вказана в п. 4.1 цього договору (п. 4.2 Договору відступлення права вимоги).
Пунктом 10.1 Договору відступлення права вимоги передбачено, що він набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за ним.
В подальшому, на підставі рішення Національного банку України від 20 травня 2016 року №8 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Фідобанк» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення від 20 травня 2016 року №783 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПУАТ «Фідобанк» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку».
Згідно з даним рішенням розпочато процедуру виведення Публічного акціонерного товариства «Фідобанк» з ринку шляхом запровадженням в ньому тимчасової адміністрації на один місяць з 20 травня 2016 року до 19 червня 2016 року включно, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора ПУАТ «Фідобанк» Коваленку О.В. строком на один місяць з 20 травня 2016 року до 19 червня 2016 року включно. Рішенням від 9 червня 2016 року N 959 повноваження уповноваженої особи на тимчасову адміністрацію ПУАТ «Фідобанк» подовжено з 20 червня 2016 року до 19 липня 2016 року включно.
18.07.2016 правлінням Національного банку України прийнято рішення №142-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Фідобанк», відповідно до якого виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 19 липня 2016 року №1265 «Про початок процедури ліквідації ПУАТ «ФІДОБАНК» та делегування повноважень ліквідатора банку».
Відповідно до зазначеного рішення розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства «Фідобанк» з 20 липня 2016 року до 19 липня 2018 року включно, призначено уповноважену особу Фонду гарантування та делеговано всі повноваження ліквідатора ПУАТ «Фідобанк» Коваленку О.В. з 20 липня 2016 року до 19 липня 2018 року включно.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду №1836 від 02.07.2018 продовжено строки здійснення процедури ліквідації ПУАТ «Фідобанк» на два роки з 20.07.2018 по 19.07.2020 включено та відповідно повноваження ліквідатора Коваленко О.В.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду №2732 від 25.10.2019 з 28.10.2019 призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію та делеговано всі повноваження ліквідатора ПУАТ «Фідобанк» Білій Ірині Володимирівні.
27.11.2019 уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПУАТ «Фідобанк» Білою І.В. прийнято рішення №3, згідно з яким віднесено до категорії нікчемних та вирішено вважати нікчемними: договір про відступлення прав вимоги від 02.03.2016, укладений між Публічним акціонерним товариством «Фідобанк», Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ВІЗАРД» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вайт Енерджі», предметом якого виступає відступлення на користь ТОВ «Візард» належних ПУАТ «Фідобанк» прав вимоги за кредитним договором №1092015Г-Ю-1 від 10.12.2015 та генеральною кредитною угодою №1092015Г-Ю від 10.12.2015 в сумі 124941305,93 грн; договір про відступлення прав за договором забезпечення від 02.03.2016, укладений між ПУАТ «Фідобанк» та ТОВ «ФК «Візард», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Суляєвою А.Р. за реєстровим №263; договір про відступлення прав за договором забезпечення від 02.03.2016, укладений між ПУАТ «Фідобанк» та ТОВ «ФК «Візард», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Суляєвою А.Р. за реєстровим №262 та пов`язані з ними правочини - операції з перерахування/переміщення коштів по рахункам ТОВ «ФК «ВІЗАРД» та клієнтів/кредиторів ПУАТ «Фідобанк».
3.2. обставини встановлені судом апеляційної інстанції і визначення відповідно до них правовідносин та доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції
Як вбачається з матеріалів справи, Публічним акціонерним товариством «Фідобанк» було направлено на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вайт Енерджі», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ВІЗАРД», Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЛЕЙСМЕНТ» та ОСОБА_1 повідомлення про нікчемність правочинів з вимогою про погашення відновленої в порядку застосування наслідків недійсності нікчемних правочинів заборгованості за кредитним договором №1092015Г-Ю-1 від 10.12.2015 та генеральною кредитною угодою №1092015Г-Ю від 10.12.2015 в сумі 124941305,93 грн.
Проте, Товариство з обмеженою відповідальністю «Вайт Енерджі» заявлені у повідомленні вимоги не задовольнило, що і стало підставою для звернення до суду з первісним позовом.
Звертаючись до суду з даним позовом, Публічне акціонерне товариство «Фідобанк» наголошує на тому, що фактичне виконання договору цесії не призвело до збільшення активів банку, оскільки сплата встановленої договором ціни відступлення відбувалась виключно шляхом коригування банком структури власного балансу через зміну обліку грошових зобов`язань по рахункам клієнтів. При цьому позивач зазначає, що 04.12.2014 Правлінням Національного банку України було прийнято постанову №783/БТ «Про запровадження особливого режиму контролю за діяльністю ПАТ «Фідобанк» та призначення куратора», за приписами якої ПАТ «Фідобанк» було зобов`язано проводити розрахунки в національній валюті виключно через кореспондентський рахунок, відкритий в Національному банку України. Натомість, в порушення вказаної постанови №783/БТ від 04.12.2014, при укладенні договору цесії було передбачено можливість проведення розрахунків за відступлене право вимоги поза кореспондентським рахунком.
Наведене, на думку позивача, свідчить про фіктивність проведеної оплати та про надання особам, що її проводили нічим не обумовлених переваг на задоволення своїх кредиторських вимог шляхом їх фактичного обміну на ліквідний актив банку. Відтак, в порядку застосування наслідків недійсності нікчемних правочинів Публічне акціонерне товариство «Фідобанк» просить стягнути з відповідача за первісним позовом 140000,00 грн. за кредитним договором №1092015Г-Ю-1 від 10.12.2015 та генеральною кредитною угодою №1092015Г-Ю від 10.12.2015.
У свою чергу, Товариство з обмеженою відповідальністю «Вайт Енерджі» у зустрічній позовній заяві наголошує на тому, що рішення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №3 від 27.11.2019 про визнання правочинів нікчемними прийнято з перевищенням повноважень, визначених чинним законодавством України, оскільки дії по виявленню правочинів, що є нікчемними мають бути вчиненні виключно під час запровадження тимчасової адміністрації банка, а не на стадії ліквідації, а тому просить суд визнати його протиправним та скасувати. Окрім того, у зв`язку з укладенням договору про відступлення права вимоги від 02.03.2016, Товариство з обмеженою відповідальністю «Вайт Енерджі» просить суд визнати припиненими свої зобов`язання перед Публічним акціонерним товариством «Фідобанк» за кредитним договором №1092015Г-Ю-1 від 10.12.2015 та генеральною кредитною угодою №1092015Г-Ю від 10.12.2015.
З огляду на те, що підставою позову є нікчемність Договору відступлення права вимоги від 02.03.2016, вказана обставина підлягає перевірці.
Укладений між Публічним акціонерним товариством «Фідобанк», Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ВІЗАРД» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вайт Енерджі» договір відступлення права вимоги від 02.03.2016 за своєю суттю фактично є договором купівлі-продажу права вимоги, а відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов спірного договору про відступлення права вимоги Публічне акціонерне товариство «Фідобанк» на підставі платіжного доручення №81 від 02.03.2016 отримало на власний рахунок грошові кошти у сумі 124941305,93 грн, а отже зазначений договір не передбачав безоплатної передачі права вимоги і банк, передавши їх іншій особі, отримав грошову оплату.
Отже, укладення договору відступлення права вимоги за кредитним договором №1092015Г-Ю-1 від 10.12.2015 та генеральною кредитною угодою №1092015Г-Ю від 10.12.2015 не призвело до того, що виконання банком його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами стало неможливим, у зв`язку з чим посилання первісного позивача на п. 2 ч. 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не відповідає обставинам справи. До того ж первісним позивачем під час розгляду справи не було надано жодного доказу наявності причинно-наслідкового зв`язку між укладенням спірного договору та подальшим визнанням банку неплатоспроможним.
Не обґрунтованим є і посилання банку на порушення пункту 1 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», яким передбачено, що банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без встановлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог, оскільки, як зазначалось вище, відповідно до платіжного доручення № 81 від 02.03.2016 на рахунок первісного позивача в оплату договору було сплачено 124941305,93 грн.
При цьому, безпідставними є висновки банку про нікчемність операції з перерахування/переміщення коштів по рахункам третіх осіб, оскільки проведення банком платіжної операції із перерахування коштів із поточного рахунку третіх осіб в ПАТ «Фідобанк» не є правочином у розумінні положень статей 202, 626 ЦК України та Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а є його виконанням, так як здійснюючи операції із перерахування коштів, банк не вчиняє окремих правочинів, а виконує свої зобов`язання з обслуговування клієнтів банку, передбачені ЦК України, Законом України «Про банки і банківську діяльність», Інструкцією про порядок відкриття та закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банку - резидентів і нерезидентів, затвердженою постановою Правління НБУ від 12.11.2003 № 492. Відтак, операції з перерахування/переміщення коштів по рахункам не можуть перевірятись на нікчемність у відповідності до статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №826/1476/15, від 16.09.2020 у справі № 826/12284/16 та ін.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, який відхилив доводи позивача про те, що реально грошові кошти до банка не надходили, натомість відбулося коригування структури банківського балансу шляхом зміни обліку грошових зобов`язань, що нібито свідчить про безоплатність такого правочину та передачу майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку, а відповідно і зумовлену цим його нікчемність.
Не свідчать про надання переваг в укладенні договору відступлення права вимоги і доводи позивача за первісним позовом про те, що вказаний правочин було вчинено з порушенням встановлених постановою правління НБУ №783/БТ від 04.12.2014 обмежень в діяльності ПУАТ «Фідобанк».
Так, приписами статті 67 Закону України «Про банки і банківську діяльність» та Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженим постановою Правління НБУ від 17.08.2012 №346, передбачено право Національного банку України запровадити особливий режим контролю за діяльністю банку та призначити куратора.
04.12.2014 правлінням Національного банку України було прийнято постанову №783/БТ «Про запровадження особливого режиму контролю за діяльністю Публічного акціонерного товариства «Фідобанк» та призначення куратора», якою запроваджено особливий режим контролю та діяльністю банка та зобов`язано позивача за первісним позовом здійснювати розрахунки в національній валюті виключно через кореспондентські рахунки.
Отже, постановою правління НБУ № 783/БТ від 04.12.2014 були встановлені обмеження у діяльності ПУАТ «Фідобанк» як юридичної особи, що входить до банківської системи України.
Вказана постанова НБУ не є нормативно-правовим актом, оскільки не зареєстрована в Міністерстві юстиції України, містить гриф «Банківська таємниця», а відтак є актом індивідуальної дії, чинність якого направлена індивідуально тільки на первісного позивача.
Наслідком порушення такого акту індивідуальної дії може бути лише застосування Національним банком України до позивача за первісним позовом заходів впливу за порушення банківського законодавства відповідно до ст. 73 Закону України «Про банки і банківську діяльність» та Положення № 346, однак не визнання правочину недійсним. Сам факт невиконання посадовими особами банку наведених у постанові НБУ приписів саме по собі не може бути підставою для висновку про нікчемність або недійсність договору відступлення права вимоги.
При цьому, доказів обізнаності відповідача за первісним позовом про встановлені для банку обмеження позивач за первісним позовом не надав, а судом таких обставин не встановлено. До того ж, у постанові НБУ № 783/БТ не передбачено заборони на перерахування (списання) грошових коштів із поточних рахунків юридичних осіб, відкритих у такому банку.
Суд першої інстанції обґрунтовано вказав, що невідповідність укладеного договору вимогам постанови НБУ не визначено як підставу нікчемності правочину за приписами ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.06.2020 у справі №920/653/18, від 14.07.2020 у справі №910/14838/18, від 18.08.2020 у справі №915/494/18 та ін.
Таким чином, твердження позивача за первісним позовом про те, що оспорюваний договір є нікчемним на підставі п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є необґрунтованими. Жодних належних та допустимих доказів того, що банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку ні до суду першої інстанції ні до суду апеляційної інстанції надано не було.
Не доведено позивачем за первісним позовом, а судом не встановлено під час розгляду справи, і інших, визначених в статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» підстав для висновку про нікчемність договору відступлення права вимоги.
Разом з цим судом враховано, що повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у спірних правовідносинах регулюються, зокрема, Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», яким, в тому числі, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.
Відповідно до частини першої статті 3 Закону Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.
Зі змісту статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» вбачається, що дії Фонду по виявленню правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, мають бути вчинені виключно під час запровадження тимчасової адміністрації банку.
Тоді як, судом встановлено, що з 20 липня 2016 року розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства «Фідобанк» (рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №1265 від 19.07.2016), а рішення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Фідобанк» Білої І.В. про визнання нікчемними правочинів №3 прийнято 27 листопада 2019 року, тобто в процедурі ліквідації банку.
Відтак, оскільки нормами чинного законодавства передбачено здійснення такої процедури по виявленню правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, тільки під час запровадження тимчасової адміністрації банку, дії уповноваженої особи Фонду на проведення перевірки з метою виявлення нікчемних правочинів під час процедури ліквідації, не відповідає нормам статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 18.10.2019 у справі № 826/17410/16, від 26.05.2020 у справі №826/17586/16, від 09.09.2020 у справі №522/3746/19-ц та ін.
За таких обставин, враховуючи, що визначених в статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» підстав для висновку про нікчемність вказаних позивачем за первісним позовом правочинів доведено не було та те, що перевірка Фондом проводилась вже після початку процедури ліквідації банку, що не відповідає вимогам вказаного Закону, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Фідобанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вайт Енерджі» про стягнення 140000,00 грн.
Щодо заяви відповідача за первісним позовом про застосування строків позовної давності, то вказана заява не підлягає задоволенню, оскільки строк позовної давності може бути застосовано тільки за наявності порушеного права, однак вказаних обставин судом не встановлено.
Стосовно зустрічних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Вайт Енерджі» про визнання протиправним та скасування рішення №3 від 27.11.2019 уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Фідобанк» Білої І.В. про визнання нікчемними правочинів, суд зазначає наступне.
Колегія суддів зазначає, що правочин є нікчемним відповідно до закону, а не рішення (наказу) банку, підписаного уповноваженою особою Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частини другої статті 215 Цивільного кодексу України та частини третьої статті 38 Закону) незалежно від того, чи була проведена передбачена частиною другою статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів банку і виданий вищезгаданий наказ. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Рішення уповноваженої особи Фонду не є підставою для застосування таких наслідків. Таке рішення є внутрішнім розпорядчим документом, яке прийнято уповноваженою особою.
Оскільки рішення (наказ) про нікчемність правочинів є внутрішнім документом банку, він не створює жодних обов`язків для третіх осіб (у тому числі й контрагентів банку), тому внаслідок прийняття цього рішення не можуть порушуватися будь-які права таких осіб.
Отже, права позивача за зустрічним позовом в цій справі не можуть бути порушені внаслідок ухвалення внутрішнього документа банку, сфера застосування якого обмежується внутрішніми відносинами відповідного банку як юридичної особи, що унеможливлює здійснення судового розгляду вимог щодо визнання його протиправним.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі №761/13371/18, від 04.06.2019 у справі №916/3156/17, від 16.05.2018 у справі №910/24198/16, від 11.09.2019 у справі №826/15648/16, від 11.04.2018 у справі №910/12294/16, від 06.11.2019 у справі №826/17595/16, від 12.02.2020 у справі №805/5102/15а, від 05.06.2020 у справі №920/653/18 та ін.
Відтак, оскільки спірне рішення банку про нікчемність правочинів є його внутрішнім документом, який не створює жодних юридичних обов`язків для контрагентів банку, зустрічна позовна вимога Товариства з обмеженою відповідальністю «Вайт Енерджі» про визнання протиправним та скасування рішення №3 від 27.11.2019 уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Фідобанк» Білої І.В. про визнання нікчемними правочинів, задоволенню не підлягає.
Не підлягає задоволенню і зустрічна позовна вимога про визнання припиненими зобов`язань Товариства з обмеженою відповідальністю «Вайт Енерджі» перед Публічним акціонерним товариством «Фідобанк» за кредитним договором №1092015Г-Ю-1 від 10.12.2015 та генеральною кредитною угодою №1092015Г-Ю від 10.12.2015, оскільки в силу статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Правила припинення зобов`язання сформульовані у главі 50 «Припинення зобов`язання» розділу І книги п`ятої «Зобов`язальне право» ЦК України, норми якої передбачають, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599), переданням відступного (стаття 600), зарахуванням (стаття 601), за домовленістю сторін (стаття 604), прощенням боргу (стаття 605), поєднанням боржника і кредитора в одній особі (стаття 606), неможливістю виконання (стаття 607), смертю фізичної особи чи ліквідацією юридичної особи (статті 608 та 609).
Заміна кредитора іншою особою, як підставу для припинення зобов`язання, норми глави 50 «Припинення зобов`язання» ЦК України не передбачають.
Внаслідок укладення договору відступлення права вимоги у зобов`язанні (кредитний договір №1092015Г-Ю-1 від 10.12.2015 та генеральна кредитна угода №1092015Г-Ю від 10.12.2015) відбулась заміна первісного кредитора (Публічного акціонерного товариства «Фідобанк») на нового кредитора (Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Візард»), а не припинення зобов`язання.
З огляду на викладене, враховуючи, що у зв`язку з укладенням договору відступлення права вимоги за кредитним договором №1092015Г-Ю-1 від 10.12.2015 та генеральною кредитною угодою №1092015Г-Ю від 10.12.2015 відбулась заміна сторони у зобов`язання, а саме Публічного акціонерного товариства «Фідобанк» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Візард», а не припинення зобов`язань, зустрічні позовні вимоги в частині визнання припиненими зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Вайт Енерджі» перед Публічним акціонерним товариством «Фідобанк» правомірно залишені судом першої інстанції без задоволення.
3.3. чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси за захистом яких мало місце звернення до суду
Порушенням права є такий стан суб`єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб`єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов`язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Колегія суддів дійшла висновку, що ні позивачем за первісним позовом ні позивачем за зустрічним позовом не доведено наявності порушеного права яке б підлягало захисту.
4. ВИСНОВКИ СУДУ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА:
4.1. висновки за результатами розгляду матеріалів справи
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позовні вимоги як за первісним так і за зустрічним позовом є необґрунтованими, а позовні вимоги задоволенню не підлягають.
4.2. посилання на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Згідно з ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
За приписом ч. 5 ст. 216 Цивільного кодексу України вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.
Відповідно до п. 1 ч. 4 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа Фонду протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині 2 статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.
Частиною 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що правочини (у тому числі - договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без встановлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов`язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов`язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов`язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.
Відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.
Згідно ч. 1 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд зобов`язаний забезпечити збереження активів та документації банку.
В той же час, ч. 2 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов`язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
За загальним правилом зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (частини перша та друга статті 598 Цивільного кодексу України).
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
5. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ:
5.1. мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу
Колегія суддів відхиляє доводи апелянта, що суд першої інстанції формально підійшов до перевірки доводів позивача за первісним позовом, оскільки судом повно досліджено суть спірних правовідносин та встановлено необґрунтованість доводів позивача за первісним позовом про нікчемність правочину, який є підставою позову у даній справі, що, в свою чергу, виключає можливість стягнення коштів які є предметом спору за первісним позовом.
Натомість, колегія суддів погоджується з доводами відповідача за первісним позовом, що апелянтом не було спростовано висновків суду першої інстанції.
6. ВИСНОВКИ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ:
Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав для його зміни чи скасування не вбачається.
Рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2020 у справі № 910/7746/20 підлягає залишенню без змін.
Апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Фідобанк» на рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2020 у справі № 910/7746/20 задоволенню не підлягає.
7. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ:
7.1. Судові витрати у вигляді судового збору за розгляд апеляційної скарги, згідно ч. 1 ст. 129 ГПК України покласти на скаржника.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд-
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Фідобанк» на рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2020 у справі № 910/7746/20 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2020 у справі № 910/7746/20 залишити без змін.
3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити Публічним акціонерним товариством «Фідобанк».
4. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Сторони мають право оскаржити постанову в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів, відповідно до ст. ст. 286-291 ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 22.06.2021.
Головуючий суддя К.В. Тарасенко
Судді І.А. Іоннікова
Т.І. Разіна
