Єдиний державний реєстр судових рішень
ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.01.2022 року м.Дніпро Справа № 904/1478/19
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),
суддів: Антоніка С.Г., Подобєда І.М.,
при секретарі судового засідання: Логвіненко І.Г.
представники сторін:
від позивача: Брагін О.О., адвокат, довіреність б/н від 22.02.2021 р.
від відповідача: Савчук Ю.М. адвокат, посвідчення б/н від 14.09.2012 р.;
від відповідача: Муравський В.В., адвокат, ордер серії АЕ №1038577 від 13.10.2020;
від третьої особи: Заєць П.Л., адвокат, ордер серія АЕ № 1108777 від 08.12.2021 р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агротек на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.07.2021, ухвалене суддею Васильєвим О.Ю., повний текст якого підписаний 29.07.2021, у справі №904/1478/19
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агротек, м. Дніпро
до Товариства з обмеженою відповідальністю Сварог-Дністер, с.Куча
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю Серединецьке, с. Мокіївці
про стягнення 8 980 733,42 грн.,
ВСТАНОВИВ:
У квітні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю Агротек (Позивач, далі ТОВ "Агротек") звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Армада (Відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю Сварог-Дністер (Відповідач-2, далі ТОВ "Сварог-Дністер") та Товариства з обмеженою відповідальністю СК Бужок (Відповідач-3) про солідарне стягнення 34 132 215,75 грн. (у т.ч.: 4 177 187,23 грн. - заборгованості з лізингових платежів і 29 955 028,52 грн. - 365% річних).
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачами як поручителями ТОВ Серединецьке (третя особа) зобов`язань за договором фінансового лізингу №8АФ-15 від 11.03.2015.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.07.2019 задоволена заява позивача про відмову від позову в частині стягнення заборгованості з ТОВ Торговий дім Армада, закрито провадження у справі в частині стягнення заборгованості з Відповідача-1.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 14.08.2019, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 05.03.2020, позовні вимоги ТОВ Агротек задоволено, стягнуто з ТОВ Сварог-Дністер на користь позивача заборгованість по лізинговим платежам у розмірі 4 177 187,23 грн., 365% річних у розмірі 29 955 028,52 грн. та судові витрати; стягнуто з ТОВ СК Бужок на користь позивача заборгованість по лізинговим платежам у розмірі 4 177 187,23 грн., 70% річних у розмірі 5 744 799,99 грн. та судові витрати.
Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.08.2020 вищезазначені судові рішення скасовані, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
21.04.2021 на адресу суду від ТОВ Агротек (позивач) надійшла заява, в якій він просив суд прийняти відмову від позову в частині солідарного стягнення заборгованості та суми недоотриманих відсотків з ТОВ ТД Армада ЛТД та ТОВ СК Бужок; уточнив позовні вимоги та просив стягнути з ТОВ Сварог-Дністер (Відповідач) заборгованість з лізингових платежів (основного боргу) у розмірі 3 831 057,34 грн. (за період: квітень 2016 березень 2019) та суму недоотриманих відсотків у розмірі 5 149 676,08 грн. (за той же період часу).
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.04.2021 прийнято відмову позивача від позовних вимог в частині солідарного стягнення заборгованості та суми недоотриманих відсотків з ТОВ ТД Армада ЛТД та ТОВ СК Бужок, закрите провадження у справі №904/1478/19 в цій частині позовних вимог.
За результатами нового розгляду справи, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 27.07.2021 в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Агротек відмовлено в повному обсязі; судові витрати покладені на позивача.
Не погодившись із зазначеним рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Агротек", в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, нез`ясування обставин справи, неправильна оцінка доказів у справі, просить рішення господарського суду скасувати повністю, ухвалити нове рішення у справі про задоволення позовних вимог.
При цьому, скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що ТОВ "Серединецьке" (лізингоодержувач) протягом дії Договору фінансового лізингу самостійно частково здійснювало погашення суми заборгованості. Цей факт підтверджується остаточним розрахунком заборгованості, який додано до заяви про уточнення позовних вимог від 19 травня 2021 року, де містяться відомості, що в період з 10.10.2016 (тобто вже після укладення Додаткової угоди №2 від 13.07.2016 до Договору фінансового лізингу № 8АФ-15 від 11.03.2015) та до 30.03.2018 (до укладення Додаткової угоди № 3 до Договору фінансового лізингу № 8АФ-15 від 11.03.2015 та Договору поруки), Третя особа здійснювала часткове погашення лізингових платежів.
Відповідно до матеріалів справи на момент укладення Договору поруки № 2П/8АФ-15 від 30.03.2018 забезпечене ним зобов`язання, а саме зобов`язання за Договором фінансового лізингу №8АФ-15 від 11.03.2015 існувало вже більше двох років, в тому числі вже існувала Додаткова угода № 2 від 13.07.2016 (далі - Додаткова угода №2) до Договору фінансового лізингу №8АФ-15 від 11.03.2015.
Відповідач (ТОВ "Сварог-Дністер") поручився перед Апелянтом/Позивачем в повному обсязі солідарно відповідати за виконання Третьою особою (ТОВ "Серединецьке") зобов`язань, які випливають з умов Договору фінансового лізингу №8АФ-15 від 11.03.2015, а також усіх додаткових угод до нього, які можуть бути укладені до закінчення строку дії Договору фінансового лізингу №8АФ-15.
Враховуючи наведене, та виходячи із змісту чинного на той момент законодавства слідує, що Відповідач поручився перед Апелянтом/Позивачем за виконання Третьою особою не всього обсягу зобов`язань, які були визначені Договором фінансового лізингу №8АФ-15 від 11.03.2015, а лише за той їх обсяг, який існував станом на дату укладення Договору поруки, тобто станом на 30.03.2018.
При цьому станом на 30.03.2018 погоджений розмір зобов`язань ТОВ "Серединецьке" складав 280 277,87 доларів США, що обумовлено пунктами 1 та 2 Додаткової угоди №2.
Цей розмір зобов`язань складається із заборгованості станом на 13.07.2016 99 745,77 доларів СІІІА (п. 2 Додаткової угоди №2) та платежів за Графіком внесення лізингових платежів, починаючи з 20.07.2016 180 532,10 доларів США (п.1 Додаткової угоди №2).
З наведеного слідує, що Відповідач поручився перед Апелянтом/Позивачем за виконання Третьою особою грошового зобов`язання у розмірі 280 277,87 доларів США.
На момент укладання Додаткової угоди №3 від 30.03.2018 обсяг зобов`язань ТОВ "Серединецьке" (лізингоодержувач) перед Апелянтом/Позивачем зменшився з 280 277,87 доларів США до 205 259,73 доларів США, тобто став меншим на 75 018,14 доларів США. Саме це проігноровано судом першої інстанції.
Оскільки Додаткова угода №3 до Договору фінансового лізингу №8АФ-15 від 11.03.2015 хоча і була укладена без згоди Поручителя, однак через те, що обсяг забезпеченого зобов`язання та обсяг відповідальності Поручителя не збільшився, підстав для припинення Договору поруки від 30.03.2018 №2П/8АФ-15 відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України немає.
Вважає, що господарський суд дійшов передчасного висновку про те, що оскільки порука за Договором поруки припинилась до 30.03.2018, до цих правовідносин не може бути застосовано положення ч. 1 ст. 559 ЦКУ в редакції, яка набула чинності з 04.02.2019.
У питанні визначення обізнаності Відповідача про дії, вчинені Третьою особою надважливою є також та обставина, що і Відповідач и Третя особа мають спільних засновників, а саме станом на 30.03.2018 - дата укладання Додаткової угоди № 3 засновниками Третьої особи (ТОВ "Серединецьке") згідно відомостей з відкритих джерел Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (ЄДРПОУ) значились: Компанія "Віто Дженеро Лімітед" (Кіпр) та ТОВ "Сварог Капітал" (код 37820210). В свою чергу, засновниками Відповідача (ТОВ "Сварог-Дністер") станом на 28.03.2018 (дата прийняття рішення загальними зборами засновників про уповноваження директора на укладання Договору поруки) згідно відомостей з відкритих джерел ЄДРПОУ були ті самі особи: Компанія "Віто Дженеро Лімітед" (Кіпр) та ТОВ "Сварог Капітал" (код 37820210).
Тобто, фактично і Відповідач (Поручитель), і Третя особа (Боржник) перебували під управлінням одних і тих самих осіб, які приймали рішення про надання повноважень на укладання Договору поруки 29.03.2018 (№ 29/03-2018СД), яке наявне в матеріалах справи. Цим додатково підтверджується що Відповідач був обізнаний про укладання Додаткової угоди №3, так як є пов`язаною особою з Третьою особою 1 (ТОВ "Серединецьке").
Крім того, навіть станом на дату звернення із позовом, згідно до витягів з ЄДРПОУ, які містяться в матеріалах справи (а.с 55-56 та 58-59, 215-218 тому 1), чітко вбачається, що учасниками товариств є одні й ті ж юридичні особи, а контролером та кінцевим бенефіціарним власником і Відповідача, і третьої особи (ТОВ "Серединецьке") є ОСОБА_1 .
Тобто, оскільки обидві юридичні особи контролювались одним і тим самим контролером (бенефіціаром), ТОВ "Сварог-Дністер" не могло бути необізнаним щодо факту та умов укладення ТОВ "Серединецьке" додаткової угоди № 3 від 30.03.2018, оскільки укладання цієї додаткової угоди було санкціоноване тією ж особою.
Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю Сварог-Дністер, у відзиві на апеляційну скаргу проти задоволення апеляційної скарги заперечив, зазначив про законність та обґрунтованість рішення, ухваленого судом відповідно до норм матеріального права, пояснив, що як слідує з матеріалів справи (вимоги до поручителя, позовна заява в первинній редакції, тощо) Позивач просив суд стягнути зобов`язання із врахуванням вимог, за які поручитель не поручався. Порука поручителя ТОВ "Сварог-Дністер" за договором поруки від 30 березня 2018 року, який укладений для забезпечення виконання договору фінансового лізингу №8АФ-15 від 11 березня 2015 року, припинилася 30 березня 2018 року у відповідності до ч.1 ст.559 Цивільного кодексу України в редакції, яка діяла на момент укладення договору поруки.
ТОВ "Агротек" свої доводи про те, що порука не припинена здійснює на припущеннях, однак не спростовує факти, які мають значення.
По-перше, загальними зборами учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Сварог-Дністер" прийнято рішення, яке оформлено протоколом від 29 березня 2018 року №29/03-2018/СД, в якому зазначено: "Надати згоду на укладення Товариством з Товариством з обмеженою відповідальністю "Агротек" (32232765) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Серединецьке" (32678262) трьохсторонніх договорів поруки з метою гарантування виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Серединецьке" грошових зобов`язань за наступними договорами фінансового лізингу (із змінами та доповненнями), що укладенні між ТОВ "Агротек" та ТОВ "Серединецьке":
… №8АФ-15 від 11 березня 2015 року ... ."
Зі змісту протоколу загальних зборів учасників вбачається, що останні надають згоду на поруку за договором фінансового лізингу №8АФ-15 від 11 березня 2015 року із врахуванням додаткової угоди №2 від 13 липня 2016 року. З протоколу загальних зборів учасників не вбачається, що учасники надали згоду на поруку з урахуванням додаткових угод, які будуть укладені у майбутньому по відношенню до 29 березня 2018 року.
По-друге, у договорі поруки №2П/8АФ-15 від 30 березня 2018 року (пункт 1.1. Договору поруки) не зазначено, що Поручитель поручається за виконання зобов`язань, які визначені додатковою згодою №3 від 30 березня 2018 року до договору фінансового лізингу №8АФ-15 від 11 березня 2015 року.
По-третє, пункти 1.3. та 6.3. Договору поруки конфліктують між собою. А отже, до даних правовідносин необхідно застосувати правову позицію Верховного Суду Касаційного господарського суду, яка близька за своїм змістом та суттю, викладену у постанові від 05 листопада 2020 року у справі №924/174/20, відповідно до якої, в умовах, коли положення договору суперечать одне одному, об`єктивний аналіз договірних правовідносин, здійснений апеляційним судом, обґрунтовано включає в себе і оцінку фактичних дій учасників цих правовідносин, здійснених ними на виконання договору.
По-четверте, додатковою угодою №3 від 30 березня 2018 року до договору фінансового лізингу №8АФ-15 від 11 березня 2015 року у порівнянні із додатковою угодою №2 від 13 липня 2016 року до договору фінансового лізингу №8АФ-15 від 11 березня 2015 року збільшено ціну Договору фінансового лізингу (пункт 10.1. Договору) з 335 662,57 доларів США до 346 040,76 доларів США, де ціна Договору збільшилася на 10 378,19 доларів США. Платіж як винагорода (комісія) Лізингодавцю за отримане у лізинг майно, без ПДВ збільшено з 84 412,57 доларів США до 94 790,76 доларів США, де платіж збільшено на 10 378,19 доларів США. Змінено "Графік внесення лізингових платежів", а саме період внесення лізингових платежів з 20.04.2015 по 20.12.2017 змінено на 20.04.2015 по 20.06.2019.
По-п`яте, матеріалами справи №904/1478/19 підтверджується факт, що ТОВ "Агротек" звертаючись до Господарського суду Дніпропетровської області (ухвала від 15 квітня 2019 року, рішення від 18 серпня 2019 року) просив суд стягнути зобов`язання за договором фінансового лізингу №8АФ-15 від 11 березня 2015 року із врахуванням положень додаткової угоди №2 від 13 липня 2016 року та№3 від 30 березня 2018 року.
Враховуючи викладене, вважає, що доводи ТОВ "Агротек" ґрунтуються на припущеннях та не спростовують факти, що Поручитель не поручався за зобов`язаннями, які визначені додатковою угодою №3 від 30 березня 2018 року до договору фінансового лізингу №8АФ-15 від 11 березня 2015 року, а тому порука ТОВ "Сварог-Дністер" за договором поруки №2П/8АФ-15 від 30 березня 2018 року є припиненою з 30 березня 2018 року у відповідності до ч. 1 ст.559 ЦК України в редакції, яка діяла на момент укладення договору поруки.
У зв`язку з тим, що порука є припиненою з 30 березня 2018 року - ТОВ "Сварог-Дністер" вільний від будь-яких зобов`язань за договором фінансового лізингу №8АФ-15 від 11 березня 2015 року із врахуванням додаткової угоди №2 від 13 липня 2016 року, якщо вимога (в судовому порядку) кредитором за договором фінансового лізингу №8АФ-15 від 11 березня 2015 року була подана після 30 березня 2018 року.
Положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування" №2478-VIII від 03.07.2018, який було введено в дію 04.02.2019 року не розповсюджуються на правовідносини за участю поручителя (ТОВ "Сварог-Дністер") у зв`язку з тим, що порука визнана припиненою для ТОВ "Сварог-Дністер" 30 березня 2018 року - до моменту введення в дію Закону.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.09.2021, справу №904/1478/19 передано колегії суддів у складі: Іванов О.Г. (головуючий, доповідач), Подобєд І.М., Кощеєв І.М.
13.09.2021 розпорядженням керівника апарату суду відповідно до пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи №904/1478/19 для вчинення певної процесуальної дії, а саме відкриття провадження у справі, у зв`язку з перебуванням у відпустці судді Кощеєва І.М.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.09.2021, справу №904/1478/19 передано колегії суддів у складі: Іванов О.Г. (головуючий, доповідач), Подобєд І.М., Антонік С.Г.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 13.09.2021 (головуючий суддя Іванов О.Г., судді Подобєд І.М., Антонік С.Г.) відновлено строк на подання апеляційної скарги; відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Агротек на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.07.2021 у справі № 904/1478/19; судове засідання з розгляду апеляційної скарги призначено на 27.10.2021.
20.09.2021 розпорядженням керівника апарату суду відповідно до пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи №904/1478/19 з метою повернення справи раніше визначеному складу суду через вихід з відпустки судді Кощеєва І.М.
Відповідно до протоколу передачі справи раніше визначеному складу суду від 20.09.2021, справу №904/1478/19 передано колегії суддів у складі: Іванов О.Г. (головуючий, доповідач), Подобєд І.М., Кощеєв І.М.
20.09.2021 суддею Кощеєвим І.М. подана заява про самовідвід у справі № 904/1478/19, яка мотивована наявністю підстав для відводу, передбачених ч.3 ст.36 ГПК України, яка задоволена ухвалою суду від 20.09.2021, справу №904/1478/19 передано для визначення складу суду, в порядку встановленому ст.32 ГПК України.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.09.2021, справу №904/1478/19 передано колегії суддів у складі: Іванов О.Г. (головуючий, доповідач), Дармін М.О., Подобєд І.М., якою справу прийнято до свого провадження 21.09.2021.
В судовому засіданні 27.10.2021 розглянуто клопотання позивача (апелянта) про відкладення розгляду справи, яке задоволено ухвалою суду від 27.10.2021, розгляд справи відкладений на 17.11.2021.
В судовому засіданні 17.11.2021 оголошено перерву до 08.12.2021.
07.12.2021 розпорядженням керівника апарату суду відповідно до пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи №904/1478/19 у зв`язку з відпусткою судді Дарміна М.О.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.12.2021, справу №904/1478/19 передано колегії суддів у складі: Іванов О.Г. (головуючий, доповідач), Подобєд І.М., Антонік С.Г., якою справу прийнято до свого провадження 07.12.2021.
В судовому засіданні 08.12.2021 оголошено перерву до 12.01.2022.
В судовому засіданні 12.01.2022 оголошено перерву до 20.01.2022.
В судовому засіданні 20.01.2022 Центральним апеляційним господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.
11.03.2015 ТОВ Агротек (лізингодавцем) та ТОВ Серединецьке (лізингоодержувачем) укладено договір фінансового лізингу №8АФ-15, відповідно до п.1.1 якого лізингодавець зобов`язався передати на умовах фінансового лізингу у платне користування предмет лізингу, а лізингоодержувач ? прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору.
Відповідно до п.4.1 договору всі платежі за договором лізингоодержувач зобов`язаний здійснювати в національній валюті України (гривнях) відповідно до умов цього договору та додатку №2 Графік внесення лізингових платежів до договору шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок лізингодавця.
Пунктом 4.4 договору передбачено, що сума чергового лізингового платежу є гривневим еквівалентом відповідної суми (в доларах США), зазначеної в графіку, виходячи з міжбанківського курсу на дату, що передує даті сплати лізингоодержувачем чергового лізингового платежу, зазначеного в графіку. Такий порядок застосовується до усіх лізингових платежів та будь-яких інших сум, які підлягають сплаті згідно з договором. Розмір, склад, терміни сплати лізингових платежів встановлюються в графіку.
Згідно з п.4.6 договору датою сплати лізингового платежу є дата зарахування коштів на поточний рахунок лізингодавця. Якщо строк сплати будь-якого лізингового платежу припадає на неробочий (вихідний, святковий або інший) день, то лізингоодержувач зобов`язаний сплатити такий платіж не пізніше дня, який передує останньому робочому дню, за яким настає такий неробочий (вихідний, святковий або інший) день.
Пунктом 7.2 договору встановлено, що у випадку, якщо лізингоодержувач порушить строк оплати будь-якого лізингового платежу, який встановлений у графіку, лізингоодержувач несе відповідальність перед лізингодавцем у вигляді сплати 70 процентів річних від суми простроченого лізингового платежу відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України.
Згідно з п.9.2 договору у випадку, якщо лізингоодержувач не здійснить оплату лізингового платежу у строки, вказані в графіку, то при зверненні лізингодавця до суду для розрахунку суми несплачених лізингових платежів лізингодавець має право використовувати міжбанківський курс на дату, що передує даті складання ним позовної заяви.
Пунктом 10.1 договору передбачено, що ціна договору становить гривневий еквівалент 314 117,45 доларів США, що за міжбанківським курсом договору на дату його укладення становить 6816348грн 67коп..
Пунктом 11.1 визначено строк дії договору з 11.03.2015 по 20.12.2017, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами всіх зобов`язань за цим договором. Зазначений строк може бути змінений відповідно до умов даного договору.
Відповідно до п.11.2 договір набирає чинності з моменту його підписання та втрачає свою чинність після виконання сторонами всіх зобов`язань по ньому (т. 1 а.с. 21-22).
Сторонами підписано додаток №2 до договору, яким є "Графік внесення лізингових платежів".
У вказаному графіку сторонами узгоджені строки щомісячного внесення лізингоодержувачем лізингових платежів, починаючи з 20.04.2015 по 20.12.2017; загальна сума лізингових платежів - 275 367,45 доларів США (т.1, а.с.23).
Також, 19.03.2015 сторонами підписано акт приймання-передачі, згідно з яким лізингодавець передав лізингоодержувачу предмет лізингу трактор John Deer 8335R, серійний номер №1RW8335RCDP069093, 2013 року випуску.
13.07.2016 ТОВ "Агротек" (лізингодавцем) та ТОВ "Серединецьке" (лізингоодержувачем) укладено додаткову угоду № 2 до договору фінансового лізингу, якою був збільшений платіж як винагорода (комісія) лізингодавцю за отримане у лізинг майно з 62 867,45 доларів США до 84 412,57 доларів США, викладено у новій редакції Графік внесення лізингових платежів (загальна сума лізингових платежів збільшилася з 275 367,45 доларів США до 296 912,57 доларів США), а також внесено зміни в п. 7.2. договору шляхом викладення його у наступній редакції: У випадку, якщо лізингоодержувач порушить строк оплати будь-якого лізингового платежу, який встановлений в графіку, лізингоодержувач несе відповідальність перед лізингодавцем у вигляді сплати 365 процентів річних від суми простроченого лізингового платежу (відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України) ( т.1, а.с.25).
Цією додатковою угодою № 2 ТОВ "Агротек" та ТОВ "Серединецьке" погоджено загальний розмір зобов`язань ТОВ "Серединецьке" перед ТОВ"Агротек" станом на момент її укладання (13.07.2016) 280 277,87 доларів США.
Цей загальний розмір зобов`язань складається:
- із заборгованості станом на 13.07.2016 по сплаті чергових лізінгових платежів згідно графіку внесення лізінгових платежів за вересень 2015 червень 2016 в розмірі 99 745,77 доларів СІІІА (п. 2 Додаткової угоди №2),
- та платежів за Графіком внесення лізингових платежів, починаючи з 20.07.2016 по 20.12.2017 у загальному розмірі 180 532,10 доларів США (п.1 Додаткової угоди №2).
30.03.2018 ТОВ "Агротек" та ТОВ "Серединецьке" укладено додаткову угоду №3 до договору фінансового лізингу, відповідно до якої графік внесення лізингових платежів викладено у новій редакції шляхом зміни кінцевого строку внесення цих платежів, який визначено 20.06.2019.
У п.3 цієї додаткової угоди сторони погодили, що прострочену заборгованість по сплаті чергових лізингових платежів за лютий 2016 - грудень 2017 року в розмірі 194 881,54 доларів США, яка складається з: суми, що компенсує частину вартості предмету лізингу -162 477,34 доларів США, платежу як винагороди (комісії) за отримане у лізинг майно - 8 476,29 доларів США, штрафних санкцій - 23 927,91 доларів США лізингоодержувач зобов`язується сплатити у наступному порядку:
1) 105 443,39 доларів США в строк до 20.11.2018;
2) 52 721,69 доларів США в строк до 20.03.2019;
3) 26 360,85 доларів США в строк до 20.05.2019;
4) 10 355,61 доларів США в строк до 20.06.2019.
Загальний розмір зобов`язань ТОВ "Серединецьке" перед ТОВ"Агротек" станом на момент укладання Додаткової угоди №3 (30.03.2018) становив 205 259,73 доларів США.
Цей загальний розмір зобов`язань складався з:
- простроченої заборгованості по сплаті чергових лізингових платежів за лютий 2016 - грудень 2017 року в розмірі 194 881,54 (п. 3 Додаткової угоди);
- платежів за Графіком внесення лізингових платежів, починаючи з 20.11.2018 року по 20.06.2019 у розмірі 10 378,19 доларів США (п.1 Додаткової угоди №2)
Згідно з п.п. 4, 5 угоди у випадку будь-якого порушення лізингоодержувачем зобов`язань з оплати простроченої заборгованості у строки, визначені п.3 цієї угоди, п.3 додаткової угоди втрачає свою чинність (відповідно до письмового повідомлення лізингодавця), а сторони керуються графіком внесення лізингових платежів (додаток №2 до договору фінансового лізингу № 8АФ-15 від 11.03.2015). Враховуючи зміну строків платежу за графіком, сторони дійшли згоди продовжити строк дії договору фінансового лізингу №8АФ-15 від 11.03.2015 до 20.06.2019 включно.
30.03.2018 між ТОВ Агротек (лізингодавець), ТОВ Сварог-Дністер (поручитель) та ТОВ Серединецьке (лізингоодержувач) укладено договір поруки №2П/8АФ-15, предметом якого є зобов`язання поручителя перед лізингодавцем в повному обсязі солідарно відповідати за виконання лізингоодержувачем своїх зобов`язань перед лізингодавцем, які випливають з умов договору фінансового лізингу №8АФ-15 від 11.03.2015, а також усіх додаткових угод до нього, які можуть бути укладені до закінчення строку дії договору фінансового лізингу №8АФ-15 від 11.03.2015 (надалі за текстом основний договір).
Відповідно до п. 1.3. вищезазначеного договору поруки поручитель свідчить, що він ознайомлений зі змістом основного договору та обсягом зобов`язань лізингоодержувача за основним договором, повністю з ними згоден, ніяких заперечень, а також непорозумінь щодо його положень не має. Для внесення будь-яких змін та доповнень до основного договору лізингодавцю та лізингоодержувачу не потрібно отримувати згоду поручителя на внесення таких змін. Відповідно до п. 2.1. договору поруки у випадках неможливості виконання лізингоодержувачем своїх зобов`язань за основним договором лізингодавець має право на свій розсуд пред`явити свої вимоги безпосередньо до поручителя чи лізингоодержувача або обом сторонам одночасно, повідомивши поручителя про прострочення лізингоодержувачем своїх зобов`язань за основним договором протягом 2-х робочих днів з моменту прострочення лізингоодержувачем забезпеченого порукою зобов`язання.
Відповідно до пунктів 3.1.1., 3.1.2. договору поручитель зобов`язаний протягом одного робочого дня від дати отримання письмової вимоги лізингодавця про прострочення лізингоодержувачем забезпеченого порукою зобов`язання або листа лізингодавця про неможливість виконати зобов`язання за основним договором, виконати відповідне зобов`язання шляхом перерахування коштів на погашення заборгованості лізингоодержувача за основним договором на рахунок лізингодавця. Поручитель зобов`язаний у разі невиконання лізингоодержувачем забезпеченого порукою зобов`язання відповідати перед лізингодавцем як солідарний боржник всім своїм майном, на яке згідно з чинним законодавством України може бути звернено стягнення.
Згідно з п. 6.2. договору поруки сторони договору встановлюють, що цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами. Порука припиняється, якщо лізингодавець протягом трьох років з дня настання строку виконання зобов`язання за основним договором не пред`явить вимоги до поручителя.
Відповідно до п. 6.3. договору поруки: у тому разі, якщо без згоди поручителя до основного договору вносяться зміни, що тягнуть за собою збільшення відповідальність поручителя, обсяг відповідальності поручителя залишається без змін (попереднім) (т.1, а.с.28).
Від імені ТОВ Сварог-Дністер (поручитель) цей договір було підписано директором товариства Олійником А.А. ,який діяв на підставі рішення загальних зборів учасників ТОВ Сварог-Дністер (протокол №29/03-2018/СД від 29.03.2018), яким (поміж-іншим) було уповноважено його укласти та підписати договір поруки з метою гарантування виконання ТОВ Серединецьке своїх зобов`язань за договором фінансового лізингу №8АФ-15 від 11.03.2015 (зі змінами та доповненнями) , що укладені між ТОВ Агротек та ТОВ Серединецьке (т.10, а.с. 18)
09.04.2019 ТОВ Агротек (позивач) направив на адресу ТОВ Сварог-Дністер (поручитель) вимогу №0904/19-20юр від 09.04.2019 про сплату грошових коштів в сумі 4 149 472,76 грн., яка залишилась невиконаною (т.1, а.с.32).
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що судом встановлена відсутність доказів на підтвердження повідомлення ТОВ Сварог-Дністер про укладення додаткової угоди №3 до договору фінансового лізингу, згідно з якою змінено (збільшено) ціну договору фінансового лізингу і, як наслідок, розмір відповідальності поручителя за його невиконання лізингоодержувачем.
Отже, з огляду на відсутність доказів на підтвердження того, що поручитель - ТОВ Сварог-Дністер надав письмову згоду на збільшення ціни договору фінансового лізингу і відповідальності за ним, у даному випадку фактично відбулось збільшення ціни основного договору без погодження з поручителем, що свідчить про припинення поруки за договором поруки №2П/8АФ-15 від 30.03.2018 в силу закону відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України з 30.03.2018 (моменту збільшення розміру відповідальності поручителя внаслідок укладання додаткової угоди №3 від 30.03.2018 до договору фінансового лізингу без згоди поручителя), що зумовлює і припинення з вказаної дати перебування сторін договору у статусі кредитора та боржника у розумінні ст. 509 ЦК України, а отже й існування у позивача, як кредитора, прав висування грошових вимог до відповідача, як поручителя, які обумовлювалися до цього солідарною відповідальністю останнього за зобов`язаннями третьої особи.
Враховуючи те, що договір поруки №2П/8АФ-15 від 30.03.2018 припинився до 04.02.2019, до відносин сторін за таким договором не підлягають застосуванню положення Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування №2478-VIII від 03.07.2018, який було введено в дію 04.02.2019, та яким частину 1 ст. 559 ЦК України було викладено у новій редакції.
Колегія суддів лише частково погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.
Скасовуючи судові рішення про задоволення позовних вимог ТОВ Агротек та направляючи дану справу на новий розгляд до суду першої інстанції, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 11.08.2020 відзначив, що суди не з`ясували (із зазначенням про це в мотивувальних частинах судових рішень) за який саме період позивач заявив до стягнення заборгованість з лізингових платежів, а також не дослідили обставини щодо наявності чи відсутності спливу встановленого частиною 4 статті 559 ЦК України строку стосовно кожного з передбачених Договором лізингу і Графіком платежів.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, ТОВ Сварог-Дністер в якості свого основного доводу посилалось на те, що договір поруки №2П/8АФ-15 від 30.03.2018, на підставі якого позивач заявив свої вимоги про стягнення заборгованості, припинився ще до звернення позивача до суду з даним позовом, а відтак, жодні правові підстави для стягнення заборгованості з ТОВ Сварог-Дністер, як поручителя, відсутні.
Під час розгляду цієї справи колегією суддів встановлено, що ТОВ Сварог-Дністер зверталось до Господарського суду Хмельницької області з позовом до ТОВ Серединецьке та ТОВ Агротек про визнання припиненою поруки за договором поруки №2П/8АФ-15 від 30.03.2018. Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 24.11.2020 у справі №924/181/20, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.01.2021, позов ТОВ Сварог-Дністер було задоволено, визнано припиненою поруку ТОВ Сварог-Дністер за договором поруки №2П/8АФ-15 від 30.03.2018, укладеним між ТОВ Сварог-Дністер, ТОВ Агротек та ТОВ Серединецьке.
Проте, постановою Верховного Суду від 14.06.2021 у справі №924/181/20 вищезазначені судові рішення були скасовані й ухвалено нове рішення, яким в позові ТОВ Сварог-Дністер відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ТОВ Сварог-Дністер у справі №924/181/20 про припинення поруки за договором поруки №2П/8АФ-15 від 30.03.2018, Верховний Суд з посиланням на правову позицію, викладену у постанові ВП ВС від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц, виходив з того, що ТОВ Сварог-Дністер як поручитель має захищати свої права в провадженні про стягнення з нього коштів, заперечуючи проти позову та доводячи відсутність боргу, зокрема, і з тих підстав, що порука припинилася, а окремий позов про визнання поруки припиненою не може бути задоволений після звернення кредитора з позовом про стягнення коштів. Тобто у разі, якщо кредитор уже ініціював судовий процес, спрямований на захист порушеного, на його думку, права, або такий спір суд уже вирішив, звернення боржника з позовом про визнання відсутності права вимоги у кредитора та кореспондуючого обов`язку боржника не є належним способом захисту.
Отже, в межах розгляду цієї справи про стягнення заборгованості з поручителя господарський суд має з`ясувати питання наявності або відсутності підстав для припинення поруки за договором поруки №2П/8АФ-15 від 30.03.2018.
Цивільні зобов`язання виникають із підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема договорів.
Зміст правовідносин свідчить, що між сторонами спору виникли зобов`язання за договором поруки №2П/8АФ-15 від 30.03.2018.
Відповідно до статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель зобов`язується перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.
Згідно з положеннями статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Відповідач у своїх заявах по суті справи та письмових поясненнях, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, посилався насамперед на припинення договору поруки №2П/8АФ-15 від 30.03.2018 з підстав, передбачених частинами 1 та 4 статті 559 ЦК України (у редакції на час укладення договору поруки).
Відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України (у редакції на час укладення договору поруки) порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
Отже, закон встановлював специфічні підстави припинення поруки, які є додатковими до загальних підстав припинення будь-якого зобов`язання.
Посилаючись на припинення поруки з вказаної підстави, Відповідач вказує, що сторони договору фінансового лізингу №8АФ-15 від 11.03.2015 не повідомили його як поручителя за договором поруки №2П/8АФ-15 від 30.03.2018 про існування додаткової угоди № 3 від 30.03.2018 до основного договору фінансового лізингу, якою, зокрема, змінено ціну договору, визначено новий графік погашення для прострочених платежів, збільшено відповідальність за несвоєчасну сплату лізингових платежів.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові ВП ВС від 26.05.2020 у справі №910/13109/18, умови договору поруки про те, що поручитель при укладанні цього договору дає свою згоду на збільшення основного зобов`язання, не виключають застосування правил, передбачених абзацом 3 частини третьої статті 202 ЦК України, та, відповідно, від необхідності узгодження певних вчинених в односторонньому порядку змін до основного зобов`язання із поручителем у належній формі.
Згідно з положеннями частини 3 статті 651 ЦК України договором або законом може бути передбачено право сторони договору відмовитися від договору в повному обсязі або частково, тобто розірвати або змінити договір на власний розсуд на підставі одностороннього правочину.
В той же час, особливістю одностороннього правочину є те, що такий правочин як юридичний факт здійснюється за волевиявленням однієї особи, однак може спричиняти відповідні правові наслідки (породжувати обов`язки) для інших осіб, коли це випливає зі спеціальних положень законодавства.
Відповідно до частини 3 статті 202 ЦК України односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.
Положення частини 1 статті 559 ЦК України визначають спеціальне регулювання порядку зміни забезпеченого порукою зобов`язання, а відтак і договору, яким визначено обсяг зобов`язань боржника, з урахуванням волевиявлення та повідомлення, крім сторін цього договору, також поручителя, і встановлюють правові наслідки неодержання згоди поручителя.
Згідно з пунктом 1.1. договору поруки №2П/8АФ-15 від 30.03.2018 предметом цього договору є зобов`язання поручителя в повному обсязі солідарно відповідати за виконання лізингоодержувачем своїх зобов`язань перед лізингодавцем, які випливають з умов договору фінансового лізингу №8АФ-15 від 11.03.2015, а також усіх додаткових угод до нього, які можуть бути укладені до закінчення строку дії договору фінансового лізингу.
Пунктом 1.3. договору поруки сторони визначили, що для внесення будь-яких змін та доповнень до основного договору лізингодавцю та лізингоодержувачу не потрібно отримувати згоду поручителя на внесення таких змін.
Відповідно до усталеної практики Верховного Суду, вимоги справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражаються у встановленні його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднанні норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права з дотриманням прав і інтересів інших осіб.
Сторони є вільними у виборі контрагента, у визначенні умов договору тощо, що відповідають нормам закону. Добросовісність, розумність та справедливість є засадами зобов`язальних правовідносин і зміст цих принципів полягає у тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам ділового обороту.
Укладаючи угоду, сторони повинні керуватись внутрішнім критерієм, добросовісністю, по відношенню до контрагента (вчиняти дії таким чином, щоб при цьому не завдавалася шкода, унеможливити укладення зобов`язання на засадах обману, насильства, зловживання довірою, дотримуватись правової поведінки суб`єктів зобов`язання, вчиняти всі залежні від сторони зобов`язання дії щодо належного виконання зобов`язання та непорушення прав інших осіб) і дотримуватись зовнішніх критеріїв, справедливості та розумності, що виражається в рівному юридичному масштабі поведінки й у співмірності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. Тобто кожна сторона у виконанні цивільно-правових зобов`язань повинна дотримуватись такої поведінки, яка б виключала необ`єктивні (упереджені, несправедливі) дії сторін зобов`язання стосовно одна одної.
За змістом частини 1 статті 654 ЦК України зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Як вбачається з пункту 1.3. договору поруки №2П/8АФ-15 від 30.03.2018, ТОВ Сварог-Дністер в день укладення цього договору поруки було ознайомлене зі змістом договору фінансового лізингу №8АФ-15 від 11.03.2015.
Одночасно, враховуючи дату прийняття загальними зборами учасників ТОВ Сварог-Дністер рішення про уповноваження директора товариства укласти договір поруки (протокол №29/03-2018/СД від 29.03.2018) та його зміст, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про те, що про наявність додаткової угоди № 2 від 13.07.2016 до договору фінансового лізингу ТОВ Сварог-Дністер також було обізнане.
Вказану обставину Відповідач визнавав у заявах по суті, зокрема, відзиві на позовну заяву та відзиві на апеляційну скаргу, зазначивши, що зі змісту протоколу загальних зборів учасників вбачається, що останні надають згоду на поруку за договором фінансового лізингу №8АФ-15 від 11 березня 2015 року із врахуванням додаткової угоди №2 від 13 липня 2016 року.
Натомість, колегія суддів погоджується з твердженнями Відповідача про те, що на час укладання договору поруки йому не було відомо про наявність додаткової угоди № 3 від 30.03.2018 до договору фінансового лізингу, оскільки вищезазначені загальні збори учасників ТОВ Сварог-Дністер відбулися на день раніше, ніж була укладена додаткова угода № 3 від 30.03.2018 до договору фінансового лізингу, а Позивачем не надано жодних доказів на спростування цієї обставини, як і доказів укладання цієї додаткової угоди до моменту укладання договору поруки або доказів отримання згоди поручителя на укладання цієї додаткової угоди.
Колегія суддів констатує, що у договорі поруки №2П/8АФ-15 від 30 березня 2018 року (пункт 1.1. Договору поруки) не зазначено, що Поручитель поручається за виконання зобов`язань, які визначені додатковою згодою №3 від 30 березня 2018 року до договору фінансового лізингу №8АФ-15 від 11 березня 2015 року.
На переконання колегії суддів, можливість перебування обсягів солідарних зобов`язань поручителя виключно у залежності від волевиявлення сторін в основному зобов`язанні суперечить встановленим п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України засадам справедливості, добросовісності та розумності, оскільки створює підстави для завдання шкоди майновим інтересам поручителя через неузгоджене ним збільшення розміру його грошової відповідальності.
Так, відповідно і у даній справі умови пунктів 1.1., 1.3. та 6.3. договору поруки не виключають застосування правил, передбачених абзацом 3 частини 3 статті 202 ЦК України, та, відповідно, не звільняють ТОВ Агротек від необхідності узгодження певних вчинених в односторонньому порядку змін до основного зобов`язання із ТОВ Сварог-Дністер, як поручителем, у належній формі.
Визначивши в пункті 1.1. договору поруки, що предметом даного договору є зобов`язання ТОВ Сварог-Дністер солідарно відповідати в повному обсязі перед лізингодавцем за виконання лізингоодержувачем своїх зобов`язань, які випливають з умов договору лізингу, а також усіх додаткових угод до нього, які можуть бути укладені до закінчення строку дії договору лізингу, сторони в пункті 1.3. того ж розділу договору поруки, що має назву Предмет договору, конкретизували вищевказані умови, зазначивши, що для внесення будь-яких змін та доповнень до договору лізингу лізингодавцю та лізингоодержувачу не потрібно отримувати згоду поручителя на внесення таких змін.
Отже, сторони договору вважали, що згода поручителя, за пунктом 1.3. не потрібна на будь-які зміни, тобто, згідно з цим пунктом, поручитель в момент укладання договору поруки погоджується на зміни до договору фінансового лізингу без додаткового узгодження з ним цих змін.
Між тим, в пункті 6.3. договору поруки, який знаходиться у розділі Заключні положення, міститься протилежна умова (яка суперечить предмету договору) про те, що у разі, якщо без згоди поручителя (наявність чи відсутність якої для сторін договору поруки згідно з умовами пункту 1.3. юридично неважлива) до договору фінансового лізингу вносяться зміни, що тягнуть за собою збільшення відповідальності поручителя, обсяг відповідальності поручителя залишається без змін (попереднім). Але ж згідно з предметом договору (пункт 1.1.) цей попередній обсяг відповідальності, що залишається без змін, визначений як повний обсяг як за договором лізингу, так і за усіма додатковими угодами до нього.
За умов, коли положення договору суперечать одне одному, об`єктивний аналіз договірних правовідносин має включати в себе й оцінку фактичних дій учасників цих правовідносин, здійснених ними на виконання договору.
Судом встановлена відсутність доказів на підтвердження повідомлення ТОВ Сварог-Дністер про укладення додаткової угоди №3 до договору фінансового лізингу, згідно з якою змінено ціну даного договору та графік внесення лізінгових платежів.
Відповідно до ч. 3 ст. 6 ЦК України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Відповідно до правової позиції, викладеної в пунктах 49.1.-49.3. постанови ВП ВС від 16.03.2021 у справі №910/3356/20, принцип свободи договору не є безумовним, межі дії цього принципу визначаються критеріями справедливості, добросовісності, пропорційності, розумності, а погоджені сторонами умови договору повинні відповідати не лише вимогам цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, а й засадам справедливості, добросовісності, розумності як складової елемента загального конституційного принципу верховенства права. У цьому контексті варто зазначити, що принцип справедливості, добросовісності і розумності обмежує дію принципу свободи договору. Учасники цивільних правовідносин можуть, зокрема укладати договори і на свій розсуд визначати їх умови, але з урахуванням прав і інтересів контрагентів. Водночас, закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, і як безпосередній правовий засіб урегулювання прав та обов`язків у правовідносинах.
Відтак, сторони договору поруки не мали права відступати від імперативних положень ч. 1 ст. 559 ЦК України та на власний розсуд врегульовувати дані відносини.
Однак, колегія суддів не погоджується з висновком господарського суду про те, що Позивач, уклавши без згоди поручителя (ТОВ Сварог-Дністер) додаткову угоду № 3 до договору фінансового лізингу, фактично збільшив зобов`язання поручителя без його згоди, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності ТОВ Сварог-Дністер, з огляду на наступне.
Статтею 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь Другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Відповідно до п. 1.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013, грошовим, за змістом статей 524; 533-535, 625 Цивільного кодексу України є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов`язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Грошовим слід вважати будь-яке зобов`язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору. Грошове зобов`язання виражається в грошових одиницях України або в грошовому еквіваленті в іноземній валюті.
Така сама думка висловлена колегією суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, яка міститься в постанові від 21.11.2018 по справі № 750/5104/17.
В свою чергу, в Постанові Верховного суду України від 18.04.2006 по справі №7/38-21/11 міститься позиція про те, що грошовим зобов`язанням є зобов`язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.
У частинах 1 та 2 ст. 553 ЦК України визначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.
В частинах 1 та 2 ст. 554 ЦК України також встановлено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя; поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Частина 1 ст.559 ЦК України визначала, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання (а не ціни договору) без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
Комплексний аналіз вищенаведених норм цивільного законодавства дає підстави для висновків про те, що за договором поруки поручитель несе солідарну відповідальність разом із боржником перед кредитором виключно за зобов`язанням боржника, яке фактично існувало на момент укладення договору поруки та яке не виконане боржником у визначений строк.
При цьому, необхідно врахувати, що законодавство не зобов`язує учасників правовідносин укладати договір поруки одночасно з укладанням договору, зобов`язання за яким забезпечується порукою (основний договір), а також законодавством не обмежено право учасників правовідносин укласти договір поруки згодом, коли зобов`язання боржника за основним договором вже існує протягом певного часу та частково виконано, а поручитель залучається з метою забезпечення виконання частини зобов`язання, яке є невиконаним саме на момент укладання Договору поруки.
З вищенаведеного можна зробити висновок, що ціна договору та обсяг грошового зобов`язання поручителя можуть не співпадати.
Як правило, ціна договору та обсяг грошового зобов`язання поручителя не співпадають, коли покупець (боржник) перед отриманням товару вносить авансовий платіж, або коли на момент укладання договору поруки зобов`язання боржника за основним договором вже існує протягом певного часу та частково виконано.
Таким чином, визначальним для встановлення факту припинення поруки відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України є не збільшення ціни основного договору без погодження з поручителем, а саме збільшення зобов`язання поручителя без його згоди.
Матеріалами справи підтверджено, що ТОВ "Серединецьке" (лізингоодержувач) протягом дії Договору фінансового лізингу самостійно частково здійснювало погашення суми заборгованості. Цей факт підтверджується остаточним розрахунком заборгованості, який додано до заяви про уточнення позовних вимог від 19 травня 2021 року, де містяться відомості, що в період з 10.10.2016 (тобто вже після укладення Додаткової угоди №2 від 13.07.2016 до Договору фінансового лізингу № 8АФ-15 від 11.03.2015) та до 30.03.2018 (до укладення Додаткової угоди № 3 до Договору фінансового лізингу № 8АФ-15 від 11.03.2015 та Договору поруки), Третя особа здійснювала часткове погашення лізингових платежів.
Відповідно до матеріалів справи на момент укладення Договору поруки № 2П/8АФ-15 від 30.03.2018 забезпечене ним зобов`язання, а саме зобов`язання за Договором фінансового лізингу №8АФ-15 від 11.03.2015 існувало вже більше двох років, в тому числі вже існувала Додаткова угода № 2 від 13.07.2016 (далі - Додаткова угода №2) до Договору фінансового лізингу №8АФ-15 від 11.03.2015.
Відповідач (ТОВ "Сварог-Дністер") поручився перед Апелянтом/Позивачем в повному обсязі солідарно відповідати за виконання Третьою особою 1 (ТОВ "Серединецьке") зобов`язань, які випливають з умов Договору фінансового лізингу №8АФ-15 від 11.03.2015, а також усіх додаткових угод до нього, які можуть бути укладені до закінчення строку дії Договору фінансового лізингу №8АФ-15.
Враховуючи наведене, та виходячи із змісту чинного на той момент законодавства слідує, що Відповідач поручився перед Апелянтом/Позивачем за виконання Третьою особою 1 не всього обсягу зобов`язань, які були визначені Договором фінансового лізингу №8АФ-Г5 від 11.03.2015, а лише за той їх обсяг, який існував станом на дату укладення Договору поруки, тобто станом на 30.03.2018.
При цьому станом на 30.03.2018 погоджений розмір зобов`язань ТОВ "Серединецьке" складав 280 277,87 доларів США, що обумовлено пунктами 1 та 2 Додаткової угоди №2.
Цей розмір зобов`язань складається із заборгованості станом на 13.07.2016 року 99 745,77 доларів СІІІА (п. 2 Додаткової угоди №2) та платежів за Графіком внесення лізингових платежів, починаючи з 20.07.2016 року 180 532,10 доларів США (п.1 Додаткової угоди №2).
З наведеного слідує, що Відповідач поручився перед Апелянтом/Позивачем за виконання Третьою особою грошового зобов`язання у розмірі 280 277,87 доларів США.
В той же час, господарський суд встановивши, що Відповідач був обізнаний про наявність Додаткової угоди № 2 від 13.07.2016 до Договору фінансового лізингу №8АФ-15 від 11.03.2015, але при цьому не надав оцінки обсягу зобов`язань, який існував на момент укладання Додаткової угоди № 2 та був нею визначений.
В подальшому, укладаючи Додаткову угоду №3 від 30.03.2018 до Договору фінансового лізингу №8ДФ-15 від 11.03.2015 Апелянт/Позивач та Третя особа визначили, що загальний обсяг зобов`язань Третьої особи перед Апелянтом/Позивачем складає 205 259,73 доларів США, яка складається з:
- заборгованості станом на 30.03.2018 року 194 881,54 доларів США (п. З Додаткової угоди №3),
- та платежів за Графіком внесення лізингових платежів, починаючи з 20.11.2018 10 378,19 доларів США (п.1 Додаткової угоди №2).
Вищенаведене свідчить про те, що на момент укладання Додаткової угоди №3 від 30.03.2018 обсяг зобов`язань ТОВ "Серединецьке" (лізингоодержувач) перед Апелянтом/Позивачем зменшився з 280 277,87 доларів США до 205 259,73 доларів США, тобто став меншим на 75 018,14 доларів США. Саме це проігноровано судом першої інстанції.
Беручі до уваги, що грошовим зобов`язанням є грошова сума, яку має сплатити боржник кредитору, враховуючи встановлений колегією суддів факт обізнаності Відповідача про існування Додаткової угоди № 2; погодження загальними зборами Відповідача укладання договору поруки за договором фінансового лізингу №8АФ-15 від 11 березня 2015 року із врахуванням додаткової угоди №2 від 13 липня 2016, та необізнаність про існування Додаткової угоди № 3, Відповідач поручився перед Позивачем/Апелянтом за виконання Третьою особою грошового зобов`язання, погоджений з Відповідачем розмір якого складав не менше 280 277,87 доларів США (з урахуванням умов Додаткової угоди №2).
Тобто, уклавши Додаткову угоду №3 Третя особа та Апелянт/Позивач засвідчили фактичне зменшення розміру зобов`язань станом на 30.03.2018 з 280 277,87 доларів США до 205 259,73 доларів США.
Отже, за наслідками укладання Додаткової угоди №3 до договору фінансового лізингу №8АФ-15 від 11 березня 2015 не відбулося збільшення зобов`язання Поручителя без його згоди та не відбулося збільшення обсягу його відповідальності.
Висновок господарського суду про те, що уклавши Додаткову угоду №3, Третя особа та Апелянт/Позивач збільшили обсяг грошового зобов`язання поручителя Відповідача є помилковим, оскільки внесення зміни до Графіку внесення лізингових платежів жодним чином не збільшило обсяг зобов`язань Поручителя. На підтвердження цього в п. 3 Додаткової угоди №3 сторонами визначено, що станом на 30.03.2018 розмір зобов`язання (в тому числі простроченого) складав 194 881,54 доларів США.
Тобто, виходячи з того, що відповідно до п.1.1. Договору поруки, яким визначено, що ТОВ "Сварог-Дністер" поручився перед ТОВ "Агротек" за виконання зобов`язань, які випливають із Договору поруки, враховуючи обізнаність Відповідача про існування Додаткової угоди № 2, то станом на дату підписання Додаткової угоди № 3 до Договору поруки розмір зобов`язання ТОВ "Серединецьке" (Боржник/Третя особа) фактично був набагато меншим від первісного зобов`язання, яке існувало за Договором фінансового лізингу, та на підтвердження саме цього й була укладена відповідна додаткова угода.
За змістом абз. 2 ч. 1 ст. 553 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Тобто до поручителя не може бути пред`явлена вимога про погашення вже виконаного Боржником зобов`язання. Таким чином, саме по собі збільшення ціни договору не може розглядатись як безумовне збільшення обсягу відповідальності поручителя, без встановлення розміру вимоги, за виконанням якої до поручителя може пред`являтись вимога кредитора.
Обов`язковою умовою для припинення поруки за ч. 1 ст. 559 ЦК України є зміна зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого саме збільшується обсяг його відповідальності. Але, як зазначено вище, збільшення обсягу відповідальності у зв`язку із укладенням Додаткової угоди №3 до Договору фінансового лізингу №8АФ-15 від 11.03.2015 не відбулось, а навпаки Апелянт/Позивач та Третя особа, уклавши вищевказану додаткову угоду № 3 фактично засвідчили, що фактично загальний розмір зобов`язань зменшився.
Аналогічна правова позиція щодо застосування ч. 1 ст. 559 ЦК України наведена у постанові Верховного Суду від 08.04.2021 у справі № 580/379/19, відповідно до якої закон пов`язує припинення договору поруки зі зміною основного зобов`язання за відсутності, згоди поручителя на таку зміну та за умови, що така зміна призведе до збільшення обсягу відповідальності поручителя, а не зі зміною будь-яких інших умов основного договору. Отже, правове значення має, чи відбулося збільшення обсягу відповідальності поручителя під час виконання боржником основного зобов`язання.
В свою чергу, згідно правових висновків Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.06.20.2018 у справі № 910/7389/17, від 04.09.2018 у справі № 910/23452/17 не будь-яка зміна умов забезпеченого зобов`язання без згоди поручителя призводить до припинення поруки, а лише така, що спричинила збільшення обсягу відповідальності поручителя. Якщо ж внаслідок зміни забезпеченого зобов`язання обсяг відповідальності поручителя зменшився чи залишився незмінним, підстав для припинення поруки відповідно до наведеної правової норми немає.
Таким чином, оскільки Додаткова угода №3 до Договору фінансового лізингу №8АФ-15 від 11.03.2015 хоча і була укладена без згоди Поручителя, однак через те, що обсяг забезпеченого зобов`язання та обсяг відповідальності Поручителя не збільшився, підстав для припинення Договору поруки від 30.03.2018 №2П/8АФ-15 відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України немає.
Законом України від 03.07.2018 N2478-ІІІ було змінено редакцію статті 559 ЦКУ. Зазначені зміни вступили в дію з 04.02.2019. Після змін ч. 1 ст. 559 ЦКУ стала передбачати, що в разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності боржника, такий поручитель несе відповідальність за порушення зобов`язання боржником в обсязі, що існував до такої зміни зобов`язання. Тобто, зобов`язання поруки припиняється не в повному обсязі, а лише в частині збільшення обсягу відповідальності поручителя, а щодо первісного обсягу його відповідальності вона залишається чинною.
У пункті 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону від 03.07.2018 N2478-VIII встановлено, що він застосовується до відносин, що виникли до введення його в дію і продовжують існувати після введення його в дію. Оскільки заборгованість Третьої особи за Договором фінансового лізингу № 8АФ-15 від 11.03.2015 до теперішнього часу не погашена, а обсяг відповідальності Відповідача не збільшився після укладання Додаткової угоди №3 від 30.03.3018, то відносини за вищенаведеним Договорам поруки №2П/8АФ-15 від 30.03.2018 продовжують існувати і підпадають під дію цього закону.
У зв`язку із наведеним, колегія суддів вважає, що господарський суд дійшов передчасного висновку про те, що оскільки порука за Договором поруки припинилась до 30.03.2018, до цих правовідносин не може бути застосовано положення ч. 1 ст. 559 ЦКУ в редакції, яка набула чинності з 04.02.2019.
Щодо доводів Відповідача про припинення Договору поруки №2П/8АФ-15 від 30.03.2018 на підставі ч. 4 ст. 559 ЦК України колегія суддів зазначає наступне.
Свобода договору віднесена до загальних засад цивільного законодавства (стаття 3 Цивільного кодексу України).
Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частинами другою та третьою статті 6 Цивільного кодексу визначена, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.
Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Сторонами у договорі поруки (п.6.2) передбачено, що порука припиняється, якщо лізингодавець в межах трирічного терміну з дня настання строку виконання зобов`язання за основним договором не пред`явить вимоги до поручителя (п.4 ст.559 Цивільного кодексу України).
Отже, колегія суддів констатує, що строк дії договору поруки №1П/8АФ-15 від 11.03.2015 встановлений сторонами з огляду на положення ст.6 ЦК України. І сторони за взаємною згодою встановили лише одну умову при якій договір поруки може бути припиненим.
Таким чином, укладаючи спірний Договір поруки, сторони погодили, що: порукою забезпечено зобов`язання, які випливають з умов договору фінансового лізингу, а також усіх додаткових угод до нього, які можуть бути укладені до закінчення строку дії Основного договору; зобов`язання поручителя перед лізингодавцем є безумовним і ніяких інших умов, крім передбачених цим договором та Основним договором, не потребують; поручитель засвідчив, що він ознайомлений зі змістом Основного договору та обсягом зобов`язань лізингоодержувача за Основним договором, повністю з ними згоден, ніяких заперечень, а також непорозумінь щодо його положень не має; для внесення будь-яких змін та доповнень до Основного договору лізингодавцю та лізингоодержувачу не потрібно отримувати згоду поручителя на внесення таких змін; договір відображає повне розуміння сторонами предмета цього договору та інших питань, зазначених у цьому договорі.
Таким чином, колегія суддів ураховує те, що:
а) сторони, реалізуючи своє право на укладення договору, погодили основні його вимоги, в тому числі порядок і строки припинення поруки;
б) законодавство не містить положень щодо неможливості відступу від норм цивільного законодавства, навпаки, у першому реченні частини 4 статті 559 Цивільного кодексу України (в редакції чинній на час виникнення правовідносин) наголошено, що порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки. При цьому за змістом наступного речення встановлений ним шестимісячний строк застосовується виключно у випадку, якщо сторони не погодили строк припинення поруки;
в) договір поруки не є нікчемним, а також не визнавався недійсним;
г) договір є обов`язковим для виконання сторонами;
ґ) сторони в договорі при визначенні строку поруки використали формулювання аналогічне тому, що міститься у другому реченні частини 4 статті 559 Цивільного кодексу України (в редакції чинній на час виникнення правовідносин), змінивши тільки строк такого припинення, що також є підтвердженням того, що сторони діяли відповідно до змісту цієї норми, з урахуванням реалізації своїх прав на свободу договору.
Аналогічна правова позиція в частині можливості визначення строку для пред`явлення вимоги кредитора до поручителя у договорі поруки викладена у постанові Верховного Суду України від 17.09.2014 у справі № 6-6цс14 та постанові Верховного Суду України від 03.02.2016 у справі № 6-18цс16.
При цьому суд також враховує позиції, що містяться у постановах Верховного Суду України від 21.11.2012 у справі № 6-134цс12, від 17.09.2014 у справі № 6-53 цс14, Верховним Судом у постанові від 26.06.2018 у справі № 905/2475/15, тощо.
За таких умов колегія суддів вважає помилковим та таким, що не базується на нормах матеріального права та встановлених обставинах справи, доводи Відповідача щодо наявності правових підстав для визнання припиненим Договору поруки № 1П/8АФ-15 від 11.03.2015 на підставі ч. 4 ст. 559 ЦК України.
Саме до такого висновку щодо відсутності підстав, передбачених ч. 4 ст. 559 ЦК України, для припинення цього ж Договору поруки № 1П/8АФ-15 від 11.03.2015 прийшов Верховний Суд у постанові від 06.02.2020 у справі № 924/482/19, а також у постанові від 28.01.2020 у справі № 924/490/19.
Скасовуючи судові рішення про задоволення позовних вимог ТОВ Агротек та направляючи дану справу на новий розгляд до суду першої інстанції, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 11.08.2020 послався на постанову від 13.06.2018 у справі №408/8040/12 Великої Палати Верховного Суду, відповідно до якої з огляду на положення другого речення частини четвертої статті 559 ЦК України можна зробити висновок про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов`язання за договором повинно бути пред`явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов`язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами). У разі пред`явлення банком вимог до поручителя більш ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов`язання в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов`язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.
У постановах у справах №523/8249/14-ц і №1519/2-3165/11 Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що пред`явлення кредитором вимоги до поручителя більш ніж через шість місяців після настання строку виконання частини основного зобов`язання, визначеної періодичним платежем, є підставою для відмови у задоволенні такої вимоги через припинення поруки за відповідною частиною основного зобов`язання.
Аналогічна правова позиція наведена Верховним Судом також у постановах від 17.07.2019 у справі №278/1077/16-ц, від 24.10.2019 у справі №759/10308/15-ц, від 18.11.2019 у справі №2-1052/11.
З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.
Щодо визначення подібності правовідносин колегія суддів звертається до правових висновків, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду та об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Так, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет).
Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 32 постанови від 27.03.2018 № 910/17999/16 ; пункт 38 постанови від 25.04.2018 № 925/3/7, пункт 40 постанови від 25.04.2018 № 910/24257/16). Такі ж висновки були викладені і в постановах Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі № 910/8956/15 та від 13.09.2017 року у справі № 923/682/16.
При цьому, під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16; пункт 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц).
З огляду на викладене, колегія суддів констатує лише часткову подібність правовідносин у справі, що переглядається (№904/1478/19), та у зазначених вище справах, виходячи з таких критеріїв.
Суб`єктний склад сторін спору та об`єкт (предмет) правового регулювання співпадають.
В той же час, зміст правовідносин: права та обов`язки сторін спору не є аналогічними, оскільки відповідно до фактичних обставин у зазначених вище справах (№408/8040/12, №523/8249/14-ц, №1519/2-3165/11, №278/1077/16-ц, 759/10308/15-ц, №2-1052/11) сторони в договорах поруки не реалізували своє право на свободу договору та при визначенні строку поруки не змінювали строк її припинення з шести місяців на три роки.
З огляду на викладене, колегія суддів не застосовує висновки Верховного Суду, наведені у вищезазначених постановах, так як обставини справи не є подібними.
З огляду на преклюзивний характер строку поруки та зумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію забезпеченого порукою зобов`язання застосовані у другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполученні "пред`явлення вимоги" до поручителя протягом певного строку від дня настання строку виконання основного зобов`язання, як умови чинності поруки, слід розуміти як пред`явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя (аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 22 серпня 2018 року у справі № 3-1169/11).
Таким чином, враховуючи те, що сторонами у договорах поруки (пункт 6.2) визначено трирічний строк для пред`явлення вимоги до поручителів за простроченими зобов`язаннями лізингоодержувача по кожному із періодичних платежів, вказані строки по заявлених до стягнення платежам згідно Графіку внесення лізингових платежів відповідно до Додаткової угоди № 2 від 13.07.2016 до договору №8АФ-15 від 11.03.2015 не спливли.
У зв`язку із цим колегія суддів зазначає, що порука Відповідач за зобов`язаннями Третьої особи перед позивачем в частині відповідальності щодо сплати заявлених до стягнення лізингових платежів № 13-33 згідно первісного Графіку внесення лізингових платежів, не є припиненою.
А саме, порука відповідача в частині відповідальності щодо сплати:
- лізингового платежу № 13 зі строком оплати 20.04.2016 спливає 20.04.2019;
- лізингового платежу № 14 зі строком оплати 20.05.2016 спливає 20.05.2019;
- лізингового платежу № 15 зі строком оплати 20.06.2016 спливає 20.06.2019;
- лізингового платежу № 16 зі строком оплати 20.07.2016 спливає 20.07.2019;
- лізингового платежу № 17 зі строком оплати 20.08.2016 спливає 20.08.2019;
- лізингового платежу № 18 зі строком оплати 20.09.2016 спливає 20.09.2019;
- лізингового платежу № 19 зі строком оплати 20.10.2016 спливає 20.10.2019;
- лізингового платежу № 20 зі строком оплати 20.11.2016 спливає 20.11.2019;
- лізингового платежу № 21 зі строком оплати 20.12.2016 спливає 20.12.2019;
- лізингового платежу № 22 зі строком оплати 20.01.2017 спливає 20.01.2020;
- лізингового платежу № 23 зі строком оплати 20.02.2017 спливає 20.02.2020;
- лізингового платежу № 24 зі строком оплати 20.03.2017 спливає 20.03.2020;
- лізингового платежу № 25 зі строком оплати 20.04.2017 спливає 20.04.2020;
- лізингового платежу № 26 зі строком оплати 20.05.2017 спливає 20.05.2020;
- лізингового платежу № 27 зі строком оплати 20.06.2017 спливає 20.06.2020;
- лізингового платежу № 28 зі строком оплати 20.07.2017 спливає 20.07.2020;
- лізингового платежу № 29 зі строком оплати 20.08.2017 спливає 20.08.2020;
- лізингового платежу № 30 зі строком оплати 20.09.2017 спливає 20.09.2020;
- лізингового платежу № 31 зі строком оплати 20.10.2017 спливає 20.10.2020;
- лізингового платежу № 32 зі строком оплати 20.11.2017 спливає 20.11.2020;
- лізингового платежу № 33 зі строком оплати 20.12.2017 спливає 20.12.2020.
Проте, оскільки 11.04.2019, у межах встановленого пунктом 6.2 договорів поруки трирічного терміну ТОВ "Агротек" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою у цій справі, зокрема до ТОВ "Сварог-Дністер", порука Відповідача за спірними договорами поруки не сплила.
Згідно приписів частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Так, у справі № 924/482/19 (постанова від 06 лютого 2020 року) Верховний Суд погодився із висновком суду першої інстанції про те, що сторонами у договорі поруки №1П/8АФ-15 від 11.03.2015 (п.6.2) передбачено, що порука припиняється, якщо лізингодавець в межах трирічного терміну з дня настання строку виконання зобов`язання за основним договором не пред`явить вимоги до поручителя (п.4 ст.559 Цивільного кодексу України). Отже, суд вважає, що строк дії договору поруки №1П/8АФ-15 від 11.03.2015 встановлений сторонами з огляду на положення ст.6 ЦК України. І сторони за взаємною згодою встановили лише одну умову при якій договір поруки може бути припиненим. При таких обставинах порука, встановлена договором №1П/8АФ-15 від 11.03.2015, не е припиненою.
При тому, постановою Верховного Суду від 28 січня 2020 у справі № 924/490/19 також встановлено відповідні обставини щодо неприпинення поруки за договором поруки №2П/8АФ-15 від 30.03.2018. Зокрема: "При укладенні Основного договору сторонами було встановлено строк його дії до 20.12.2017 та у подальшому продовжено до 20.06.2019 та беручи до уваги звернення лізингодавця з вимогою (позовом) до поручителя про стягнення заборгованості за Основним договором (ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 22.02.2019 у справі №904/1478/19), суд першої інстанції дійшов висновку, що лізиногодавцем не пропущено визначений Договором поруки строк для пред`явлення вимоги до поручителя, та, як наслідок, неприпинення поруки за Договором поруки.".
Щодо періоду, за який нараховано суму недоотриманих відсотків.
У позовній заяві заявлено до стягнення суму недоотриманих відсотків, яка складає 5 149 676,08 грн.
Відповідно до умов п. 7.2. Договору фінансового лізингу № 8АФ-15 від 11.03.2015, який був укладений між Третьою особою та Позивачем передбачено, що, у випадку, якщо Лізингоодержувач порушить строк оплати будь-якого Лізингового платежу, який встановлений в Графіку, Лізингоодержувач несе відповідальність перед Лізиигодавцем у вигляді сплати сімдесят процентів річних від суми простроченого Лізингового платежу (відповідно до ч. 2 cт. 625 ЦК України) (п. 7.2).
Тож, при обчисленні періоду прострочення Позивачем врахована кількість днів прострочення - з дати виникнення зобов`язання за Графіком платежів та до моменту здійснення платежу (чи часткового погашення), або, якщо на момент пред`явлення позову платіж не був вчинений Третьою особою на користь Позивача, до дати підготовки Позовної заяви у даній справі 22.03.2019.
При цьому, 16.03.2021 до матеріалів справи було подано заяву про уточнення позовних вимог, до якої додано "Розрахунок заборгованості за первинним графіком станом на 15.03.2021", де зазначено, що при розрахунку застосовувався курс долара США по відношенню до гривні, який становив 27,73 гривні за долар (на день здійснення розрахунку перед поданням до Суду уточнення позовних вимог).
Щодо розрахунку суми недоотриманих лізингових платежів (основного боргу).
За платежем № 19 - 20.10.2016 Третя особа мала сплатити на користь Позивача 14 415,41 доларів США. 24.03.2017 на виконання простроченого зобов`язання було перераховано на користь Позивача грошову суму, еквівалентну 3007,14 доларів США. Залишок заборгованості за платежем №19 складає 11408,27 доларів США, що за курсом 27,73 складає 316 351,30 грн.
За платежем № 20 - 20.11.2016 Третя особа мала сплатити на користь Позивача 26618,49 доларів США. 24.03.2017 на виконання простроченого зобов`язання було перераховано на користь Позивача грошову суму, еквівалентну 2674,31 доларів США. Залишок заборгованості за платежем №20 складає 23944,18 доларів США, що за курсом 27,73 складає 663 972,07 грн.
За платежем № 21 - 20.12.2016 Третя особа мала сплатити на користь Позивача 26304,11 доларів США. 24.03.2017 на виконання простроченого зобов`язання було перераховано на користь Позивача грошову суму, еквівалентну 2394,04 доларів США. Залишок заборгованості за платежем №21 складає 23910,07 доларів США, що за курсом 27,73 складає 663 026,34 грн.
За платежем № 23 - 20.02.2017 Третя особа мала сплатити на користь Позивача 13425,68 доларів США. 26.05.2017 на виконання простроченого зобов`язання було перераховано на користь Позивача грошову суму, еквівалентну 1853,06 доларів США. Залишок заборгованості за платежем №23 складає 11572,62 доларів США, що за курсом 27,73 складає 320 908,77 грн.
За платежем № 27 - 20.06.2017 Третя особа мала сплатити на користь Позивача 873,29 доларів США. Часткове погашення за даним платежем не відбувалось, відповідно залишок заборгованості за платежем №27 складає 873,29 доларів США, що за курсом 27.73 складає 24216,33 гри.
За платежем № 28 - 20.07.2017 Третя особа мала сплатити на користь Позивача 902,40 доларів США. Часткове погашення за даним платежем не відбувалось, відповідно залишок заборгованості за платежем №28 складає 902.40 доларів США, що за курсом 27,73 складає 25023,55 грн.
За платежем № 29 - 20.08.2017 Третя особа мала сплатити па користь Позивача 902,40 доларів США. Часткове погашення за даним платежем не відбувалось, відповідно залишок заборгованості за платежем №29 складає 902,40 доларів США. що за курсом 27,73 складає 25023,55 грн.
За платежем № 30 - 20.09.2017 Третя особа мала сплатити па користь Позивача 13309,25 доларів США. Часткове погашення за даним платежем не відбувалось, відповідно залишок заборгованості за платежем №30 складає 13309,25 доларів США, що за курсом 27,73 складає 369 065,50 грн.
За платежем № 31 - 20.10.2017 Третя особа мала сплатити па користь Позивача 13152,05 доларів США. Часткове погашення заданим платежем не відбувалось, відповідно залишок заборгованості за платежем №31 складає 13152.05 доларів США, що за курсом 27,73 складає 364 706,35 грн.
За платежем № 32 - 20.11.2017 Третя особа мала сплатити на користь Позивача 12959,93 доларів США. Часткове погашення заданим платежем не відбувалось, відповідно залишок заборгованості за платежем №32 складає 12959,93 доларів США, що за курсом 27,73 складає 359 378,86 грн.
За платежем № 33 - 20.12.2017 Третя особа мала сплатити на користь Позивача 25211,23 доларів США. Часткове погашення за даним платежем не відбувалось, відповідно залишок заборгованості за платежем №33 складає 2521 1,23 доларів США, що за курсом 27,73 складає 699 384,71 грн.
Виходячи з наведеного, загальна сума недоотриманих лізингових платежів (основного боргу) складається з гривневого еквіваленту недоотриманих сум у розмірі 3 831 057,34 грн.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі викладеного, враховуючи розрахунок Позивача (межі зазначеного ним періоду), дні фактичної сплати Відповідачем суми боргу, положення частини п`ятої ст. 254 Цивільного кодексу України, колегія суддів відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши правильність нарахування 70% річних, прийшла до висновку, що Позивачем правомірно заявлено до стягнення з Відповідача 70 % річних відповідно до п. 7.2 Договору за загальний період з 20.04.2016 по 22.03.2019 у розмірі 5 149 676.08 грн., оскільки прострочення виконання грошового зобов`язання з боку Відповідача мало місце.
Відповідачем розрахунок Позивача не оскаржений, власний контррозрахунок не надано.
Виходячи з вищенаведеного, Відповідач, який підписанням Договору поруки № 2П/8АФ-15 від 30.03.2018 поручився за виконання Третьою особою зобов`язань за Договором фінансового лізингу №8АФ-15 від 11.03.2015 зобов`язаний сплатити на користь Позивача:
- 3 831 057,34 грн. - загальна сума заборгованості за лізинговими платежами (основним боргом);
- 5 149 676,08 грн. - загальна сума недоотриманих відсотків, яка заявлена до стягнення.
Доказів оплати вищезазначеної заборгованості відповідачем не надано, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до п.п. 1, 3, 4 до ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є не з`ясування обставин, що мають значення справи, невідповідність висновків, що викладені у рішенні, фактичним обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
За наведених вище обставин, які були встановлені у ході апеляційного провадження у даній справі, колегія суддів апеляційного господарського суду, проаналізувавши застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, доходить висновку, що доводи апеляційної скарги про нез`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права знайшли своє підтвердження.
Враховуючи вищевикладене колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення господарського суду підлягає скасуванню. Слід прийняти нове рішення у справі, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Агротек до Товариства з обмеженою відповідальністю Сварог-Дністер про стягнення 8 980 733,42 грн. задовольнити у повному обсязі
Зважаючи на задоволення апеляційної скарги та задоволення позовних вимог, судові витрати, понесені у зв`язку із подачею позову та апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України слід покласти на Відповідача.
Керуючись ст. ст. 269, 275, 277, 282-284 ГПК України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агротек на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.07.2021 у справі № 904/1478/19 задовольнити.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.07.2021 у справі № 904/1478/19 скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Агротек, м. Дніпро до Товариства з обмеженою відповідальністю Сварог-Дністер, с.Куча третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю Серединецьке, с. Мокіївці про стягнення 8 980 733,42 грн. задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Сварог-Дністер, с.Куча Новоушицького району Хмельницької області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агротек, м. Дніпро заборгованість з лізингових платежів у сумі 3 831 057,34 грн., 5 149 676,08 грн суму недоотриманих відсотків, 134 711,00 грн. судового збору за подачу позову, 202 066,50 грн. судового збору за подачу апеляційної скарги.
Видачу відповідного наказу, з урахуванням необхідних реквізитів доручити Господарському суду Дніпропетровської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повна постанова складена та підписана 28.01.2022.
Головуючий суддя О.Г. Іванов
СуддяС.Г. Антонік
Суддя І.М. Подобєд
