Єдиний державний реєстр судових рішень
ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 608/626/20Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Провадження № 11-кп/817/22/22 Доповідач - ОСОБА_2 Категорія - ч. 2 ст. 121 КК України
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 березня 2022 р. Колегія суддів Тернопільського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5
за участю:
прокурора ОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_7
захисника ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Чортківського районного суду від 15 липня 2021 року щодо ОСОБА_7 за ч.2 ст. 121 КК України,-
ВСТАНОВИЛА:
Цим вироком ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, та призначено йому покарання у вигляді 7 (семи) років позбавлення волі.
Строк відбуття покарання ОСОБА_7 постановлено рахувати з моменту його фактичного затримання, 27 січня 2020 року.
В порядку КПК України вирішено питання про долю речових доказів та судових витрат.
Згідно з вироком суду, близько 19 годин 25 січня 2020 року ОСОБА_7 та його дружина ОСОБА_9 перебували по місцю проживання у приміщенні будинку в с. Свидова Чортківського району. На ґрунті особистих непорозумінь між ними виникла сварка та словесна суперечка, яка переросла у конфлікт. У ході даного конфлікту ОСОБА_7 , діючи умисно, протиправно, усвідомлюючи злочинний характер своїх дій та бажаючи і передбачаючи настання суспільно - небезпечних наслідків у вигляді заподіяння тілесних ушкоджень своїй дружині ОСОБА_9 , з метою застосування фізичного насильства до останньої, завдав ряд цілеспрямованих ударів кулаками обох рук в область її грудної клітки з правої та лівої сторони. Після цього ОСОБА_9 впала на підлогу обличчям вниз, а ОСОБА_7 , став правим коліном на спину ОСОБА_9 , після чого зняв ремінь із штанів та почав наносити ним удари по її спині. Надалі ОСОБА_7 наніс два удари правою ногою в область спини ОСОБА_9 . В результаті вищевказаних насильницьких дій ОСОБА_9 отримала тілесні ушкодження у вигляді: закритої тупої травми лівої нирки з її розривом та масивним крововиливом в клітковину лівої половини заочеревного простору; закриті переломи 8,9 лівих та 3, 4, 5, 6 правих ребер з крововиливами в оточуючих місця переломів м`яких тканинах; п`ять просторих крововиливів в м`які тканини спини, п`ять крововиливів в м`які тканини голови та крововилив в слизову оболонку нижньої губи; рану в лівій завушній ділянці; садно в лівій виличній ділянці, два садна на правій щоці, садно в ділянці правої половини тіла нижньої щелепи, садно на лівій вушній раковині та садно в лівій завушній ділянці; вісім синців на голові, синець в ділянці лівого плечового суглоба, синець в ділянці 4-го правого ребра по передній пахвовій лінії, синець на лівій боковій поверхні грудей в проекції 8-9 лівих ребер, синець в ділянці 7-го лівого ребра по передній пахвовій лінії, синець в ділянці 10-го лівого ребра по передній пахвовій лінії, п`ять синців в ділянці 6-7 лівих ребер в проміжку між середньою та задньою пахвовими лініями, вісім синців на спині, синець в ділянці крила правої клубової кістки та синець в ділянці крила лівої клубової кістки, синець на зовнішній та передній поверхнях правого стегна, синець на правому коліні, три синці на лівому коліні, два синці на правій гомілці.
У момент вчинення вище наведених насильницьких дій ОСОБА_7 хоча і усвідомлював протиправність своєї поведінки, однак вважав, що його дії не здатні спричинити смерть ОСОБА_9 і не бажав смерті своїй дружині. При цьому, ОСОБА_7 не передбачав того, що внаслідок побиття ОСОБА_9 може померти, хоча повинен був і міг це передбачити.
За ступенем тяжкості закрита тупа травма лівої нирки з її розривом та масивним крововиливом в клітковину лівої половини заочеревинного простору за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння відноситься до тяжких тілесних ушкоджень. Закриті переломи 8, 9 лівих та 3, 4, 5, 6 правих ребер з крововиливами в оточуючих місця переломів м`яких тканинах за ознакою тривалого, понад три тижні, розладу здоров`я відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості. Рана в лівій завушній ділянці за ступенем тяжкості тілесних ушкоджень відноситься до легких з короткочасним розладом здоров`я. Тілесні ушкодження у вигляді крововиливів в м`яких тканинах, саден та синців, як в їх сукупності, так і кожне зокрема, за ступенем тяжкості відносяться до легких.
Смерть потерпілої ОСОБА_9 настала від закритої тупої травми лівої нирки з її розривом, що призвела до виникнення кровотечі в клітковину заочеревинного простору та масивної крововтрати.
Між отриманою закритою тупою травмою лівої нирки з її розривом, що призвела до виникнення кровотечі в клітковину заочеревинного простору і масивної крововтрати та настанням смерті гр-ки ОСОБА_9 існує прямий причинно-наслідковий зв`язок.
В апеляційній скарзі ОСОБА_7 просить вирок суду скасувати та поновити строк на його апеляційне оскарження мотивуючи тим, що захисник за призначенням повинен був подати апеляційну скаргу, однак, цього не зробив, а він через погане самочуття та розраховуючи на добросовісність адвоката не подав її самостійно у встанволений законом строк.
В обгрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що кримінального праворушення він не вчиняв, лише раз вдарив дружину долонею по обличчі.
Вказує на те, що працівники поліції , які з ним 27 січня 2020 року проводили слідчий експеримент чинили на нього фізичний та психологічний тиск, під час якого він себе оговорив, просить визнати його недопустимим доказом у звязку з проведенням без обовязкової участі захисника.
Вважає що особу, яка заподіяла його дружині тілесне ушкодження, що призвело до її смерті, не встановлено посилаючись на висновок судмедексперта № 87 від 06.03.2020 року, згідно з яким на куртці його покійної дружини виявлено кров людини з антигеном Н ізосерологічної АВО , яка йому не належить.
Заслухавши доповідь судді, обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника, які підтримали подану апеляційну скаргу та просять її задовольнити з викладених у ній мотивів, прокурора, який заперечив проти її задоволення, вважає вирок законним та обґрунтованим та просить залишити його без змін, дослідивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступного.
Строк на апеляційне оскарження вироку суду слід поновити з причин наведених апелянтом, які є поважними, а саме: не подання апеляції його захисником, з яким у нього була усна домовленість про оскарження судового рішення, про що перебуваючи в умовах УВП він дізнався про це лише після закінчення вказаного процесуального строку та поганим самочуттям апелянта.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні ним кримінального правопорушення за обставин вказаних у вироку, підтверджуються зібраними в кримінальному провадженні та належним чином перевіреними в судовому засіданні доказами, яким місцевий суд надав правильну юридичну оцінку, вірно кваліфікувавши його дії за ч.2 ст.121 КК України, як спричинення умисного тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілої.
Так, обвинувачений у своїх показах у суді першої інстанції вказував на те, що потерпіла ОСОБА_9 зловживала алкогольними напоями, 25 січня 2020 року він почав заспокоювати ОСОБА_9 у звязку з її неадекватною поведінкою внаслідок вживання спиртного і класти на ліжко, при цьому притиснув коліном в спину, але не бив, оскільки, такого не пам`ятає, брав її за плечі та вкладав на ліжко, вона в цей момент виривалася, може і один раз вдарив. Згодом пішов поратись по господарству, коли повернувся за годину часу вона була без ознак життя. Вважає, що вона сама собі заподіяла коли падала біля криниці з епілептичним приступом та коли на неї впала частина деревини в день смерті.
В судовому засіданні ОСОБА_7 продемонстував як він притиснув коліном у в область нирки ОСОБА_9 .
Не дивлячись на часткове визнання у суді першої інстанції ОСОБА_7 своєї вини у скоєнні інкримінованого йому злочину суд вірно оцінив їх критично як такі, що спрямовані на самозахист від предявленого обвинувачення та вірно обгрунтував свій висновок на показаннями свідків, письмовими та речовими доказами, висновками експертів.
З показань ОСОБА_10 , яка є донькою потерпілої та не була очевидцем події суд встановив, що її мати вживала алкоголь, лікування їй не допомагало, ОСОБА_7 постійно купував їй алкоголь, а після цього дуже сильно бив, свідки ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , які є мешканцями с. Свидова, та також не були очевидцями події також підтвердили у суді першої інстанції факт постійного зловживання алкоголем потерпілою ОСОБА_9 , проте, повідомили що вона ніколи не скаржилась на поведінку чоловіка.
З показань продавців магазину, в який в день смерті заходила потерпіла з метою придбання горілки, ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , суд почерпнув відомості про те, що синяків на тілі потерпілої не було.
Суд також вірно обгрунтував висновок про винуватість ОСОБА_7 у скоєнні інкриміноваго йому злочину письмовими доказами, а саме даними, які містяться у:
-протоколі огляду місця події від 25.01.20222 року , згідно з яким було оглянуто домогосподарство ОСОБА_7 у с.Свидова Чортківського району Тернопільської області, де було виявлено труп ОСОБА_17 з таблицями фотоілюстрацій до нього, під час проведення якого було вилучено речові докази- одяг потерпілої;
-протоколі огляду одягу ОСОБА_7 від 27.01.2020 з таблицею фотоілюстрацій до нього;
-протоколах освідування ОСОБА_7 від 27-28.01.2020 року, під час якого на підставі постанови прокурора від 27.01.20220 року було відібрано його зрізи нігтів, змиви з поверхні обох рук , кров.
-протоколі огляду добровільно виданого ОСОБА_7 одягу від 28.01.2020 року;
протоколі проведення слідчого екпертименту з ОСОБА_7 від 27.01.2020 року, під час якого він показав яким чином наносив удари потерпілій, в тому числі і два удари ногою в область нирки, від якого вона померла, який він відтворив у судовому засіданні;
Крім вищенаведених письмових доказів та показань свідків суд взяв до уваги на підтвердження винуватості ОСОБА_17 висновки судмедекспертів.
Так, з висновку судово-медичної експертизи трупа гр-ки ОСОБА_9 № 20 від 14 лютого 2020 року, даних судово-токсикологічного (висновок експерта №163 від 07.02.2020 року), судово-гістологічного (висновок експерта №94 від 13.02.2020 року) та судово-імунологічного (висновок експерта №59 від 28.01.2020 року) досліджень суд встановив, що смерть гр-ки ОСОБА_9 настала від закритої тупої травми лівої нирки з її розривом, що призвела до виникнення кровотечі в клітковину заочеревинного простору та масивної крововтрати, незадовго до смерті ОСОБА_9 вживала алкогольні напої, етиловий спитр в концентрації її крові становить 4,66 проміллє, кров ОСОБА_9 належить до групи 0(1) з ізогемаглютинінами анти -А і анти В за ізосерологічною системою АВО; окрім закритої тупої травми лівої нирки з її розривом, що призвела до виникнення кровотечі в клітковину заочеревинного простору та масивної крововтрати та від якої настала смерть ОСОБА_17 при екпертизі трупа виявлені чисельні тілесні ушкодження, які утворились від дії тупих предметів за 3-6 діб до настання смерті, за ступенем тяжкості відносяться до легких і у причинно-наслідковому звязку з настанням смерті не перебувають, зокрема: два садна на чолі, садно на спинці носа синець на лівому плечі, синець в діялянці лівого ліктевого суглоба, два синці на лівому передпліччі, два синці в ділянці лівого променевого запястного суглоба, синець на лівій кисті, синець в ділянці правого плечогово суглоба, два синці на правому плечі, синець на передній поверхні живота, синець на лівій гомілці та шість синців на лівому стегні. Тілесні ушкодження у вигляді: закритої тупої травми лівої нирки з її розривом та масивним крововиливом в клітковину лівої половини заочеревного простору за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння відноситься до тяжких тілесних ушкоджень. Крім того, у ОСОБА_9 виявлено закриті переломи 8,9 лівих та 3, 4, 5, 6 правих ребер з крововиливами в оточуючих місця переломів м`яких тканинах, які за ознакою тривалого понад три тижні розладу здоровя, відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості; садно на лівій вушній раковині та садно в лівій завушній ділянці, яке відноситься до легких з короткочасним розладом.
З висновку екперта № 32/20 судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_9 від 5 березня 2020 року суд встановив, що утворення виявлених при екпертизі трупа тілесних ушкоджень внаслідок нанесення чисельних ударів ногами, руками, брючним ремнем, як зазначив ОСОБА_7 під час проведення з ним слідчого експерименту, не виключається.
Судмедексперт ОСОБА_18 , який проводив судову медичну експертизу трупа потерпілої у суді першої інстанції пояснив що механізмом нанесення тілесного ушкодження, який призвів до смерті потерпілої, був тільки тупий предмет, як показував обвинувачений на слідчому експеременті - удар коліном.
З висновку судово-медичної експертизи № 80 від 4.02.2020 суд здобув інформацію про те, що кров ОСОБА_7 належить до групи В(3) з ізомеглютиніном анти А та супутнім антигеном Н ізосерологічної системи АВО. При судово-медичній експертизі тампонів змивів з рук, піднігтевого вмісту ОСОБА_7 знайдено епітеліальні клітини особи статеву належність якої встановити не вдалось через дестуруктивні зміни в ядрах, не виключено походження виявлених слідів від змішування власних клітин самого ОСОБА_7 та крові ОСОБА_9 та від самого ОСОБА_7 , що відображено у вироці суду з посиланням на інформацію, яка міститься у висновках судмедекпертів №69 та № 70 від 28.02.2020.
Суд першої інстанції обґрунтовано поклав в основу вироку вищевказані докази, які є послідовними та узгоджуються між собою як в сукупності та взаємозвязку так і кожен окремо з точки зору належності та допустимості в розумінні ст.ст. 85, 86 КПК України, оскільки вони повно відтворюють картину подій, які мали місце 25.01.2020 року в селі Свидова Чортківського району та вказують на вчинення ОСОБА_7 інкримінованого йому кримінального правопорушення.
При цьому, перевіряючи твердження обвинуваченого щодо ненанесення ним ОСОБА_9 ударів, в тому числі в область нирки, колегія суддів виходить з того, що обвинувачений сам продемонстував у судовому засіданні як він наносив ці удари. Крім того, перевіряючи версію обвинуваченого щодо отримання їх потерпілою під час епілептичного приступу чи падіння гілок дерева, слід зазначити що вони повністю виключені екпертом у судовому засіданні та під час проведення судмедекспертизи, який чітко вказав що механізмом нанесення тілесного ушкодження, який призвів до смерті потерпілої, був тільки тупий предмет - удар коліном та з огляду на пояснення обвинуваченого у судовому засіданні про те, що він знайшов потерпілу побитою коло криниці за 50 метрів від їх будинковолодіння та вона самостійно могла перейти у будинок, де він вклав її на ліжко, виникає сумнів у їх правдивості оскільки чоловік так і не запитав у дружини, яка перебувала при свідомості, як вона отримала вказані тілесні ушкодження чи хто їй їх заподіяв.
Посилання апелянта на висновок судмедексперта № 87 від 06.03.2020 року, згідно з яким на куртці його покійної дружини виявлено кров людини з антигеном Н ізосерологічної АВО, яка йому не належить, не спостовують його вини у скоєнні інкримінованого йому злочину, оскільки експерт вказав про що те, ця кров може належати потерпілій.
Заява обвинуваченого на те, що під час проведення слідчого екперименту на нього чинився фізичний та психологічний тиск також перевірялась відповідними правоохоронними ораганами та за наслідками службового розслідування не встановлено в діях поліцейських порушень закону чи службововї дисципліни.
Доводи апелянта щодо обовязкової присутності захисника під час проведення з ним слідчого екперименту не заслуговують на увагу оскільки злочин, передбачений ч.2 ст.121 КК України не відноситься до категорії особливо тяжких, у яких участь захисника є обовязковою. Крім того, підозрюваному було розяснено його права та обовязки, право мати захисника, призначено захисника слідчим, проте, згідно поданої ним письмої заяви він від останнього відмовився. Допитані судом учасники слідчого екпертименту та поняті показали що жодного тиску на ОСОБА_7 під час його проведення не здійснювалось, крім того, вказаний слідчий експеримент був зафіксований на відео, під час перегляду якого також не встановлено що підозрюваний зазнавав будь-якого тиску, натомість він добровільно розповідав про обставини злочину та показував механізм нанесення ним ударів потерпілій, тому підстав визнавати його недопустимим доказом немає.
При проведенні судово-психіатричної екпертизи № 83 від 23.02.2021 експерт встановив та суд відобразив у вироці, що в період, який відноситься до інкримінованого злочину ОСОБА_7 міг розуміти значення своїх дій та керувати ними оскільки тимчасовими розладами психічної діяльності не страждав, а виявляв ознаки розладу особистості та поведінки внаслідок дисфункції головного мозку з легким когнітивним зниженням, що не досягає рівня психозу чи вираженого недоумства.
У відповідності до вимог ст.52 КПК України щодо осіб, які внаслідок своїх психічних вад не здатні повною мірою реалізовувати свої права захисник залучається з моменту встановлення цих вад, отже, на самому ранньому епаті досудового розслідування слідчому не було відомо про легке зниження когнітивної функції у ОСОБА_7 та висновок вищенаведеної судово-психіатричної екпертизи підтверджує те, що він розумів значення своїх дій та міг керувати ними навіть при наявності вказаного розладу.
При призначенні покарання суд у відповідності до вимог ст.ст.50,65-67 КК України вірно врахував тяжкість скоєного ОСОБА_7 злочину, який віноситься до категорії тяжких, обставиною, що обтяжує його покарання суд визнав вчинення злочину особою, яка раніше притягувалась до кримінальної відповідальності, не встановив обставин, які його помякшують, врахував дані про особу обвинуваченого, який позитивно характеризується за місцем проживання, на наркотичному та психіатричному обліках не перебуває, та вірно визначив його у виді позбавлення волі у мінімальному розмірі.
З таким висновком погоджується і колегія суддів та вважає його достатнім для виправлення та перевиховання обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.
Отже, підстав для скасування вироку місцевого суду та задоволення апеляційної скарги ОСОБА_7 колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Поновити ОСОБА_7 строк на апеляційне оскарження.
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 - залишити без задоволення, а вирок Чортківського районного суду від 15 липня 2021 року щодо ОСОБА_7 за ч.2 ст. 121 КК України без змін.
Ухвала набирає законної сили з часу проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою,- в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Головуючий
Судді
