Єдиний державний реєстр судових рішень
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 [email protected]
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"21" квітня 2022 р. м. Київ Справа№ 910/3748/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Владимиренко С.В.
суддів: Корсака В.А.
Демидової А.М.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (без повідомлення та виклику учасників справи) апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.11.2021 про повернення позовної заяви
у справі №910/3748/20 (суддя Літвінова М.Є.)
за позовом ОСОБА_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фондова компанія фаворит»
про зобов`язання вчинити дії
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фондова компанія фаворит» із наступними позовними вимогами:
- визнання протиправним, недійсним та нікчемним правочину, що був укладений та (або) виконаний 06.12.2019 між ПАТ «КБ «Надра» та ТОВ «Фондова компанія «Фаворит» поза фондовою біржею щодо купівлі-продажу простих іменних акцій емітента ПАТ «Українська міжбанківська валютна біржа», міжнародний ідентифікаційний номер цінних паперів (ISIN) НОМЕР_1 у кількості 9 000,00 штук, які станом на 21.08.2019 належали ПАТ «КБ «Надра»;
- переведення на ОСОБА_1 права та обов`язки покупця простих іменних акцій емітента ПАТ «Українська міжбанківська валютна біржа», міжнародний ідентифікаційний номер цінних паперів (ISIN) UA4000062632 у кількості 9000 шт. за результатами відкритих торгів (аукціону), що відбулися 21.08.2019 на фондовій біржі ПрАТ «Фондова біржа «Перспектива» за ціною 2 304,00 грн та визнання права власності ОСОБА_1 на ці акції з 21.08.2019;
- витребування простих іменних акцій емітента Приватне акціонерне товариство «Українська міжбанківська валютна біржа», міжнародний ідентифікаційний номер цінних паперів (ISIN) НОМЕР_1 , у кількості 9 000 штук, які за станом на 21.08.2019 належати ПАТ «КБ «Надра», у особи або осіб, у володінні якої (яких) після набрання у справі рішення суду законної, а у випадку касаційного оскарження судового рішення - після проголошення постанови суду касаційної інстанції у справі, перебуватимуть ці акції, та зобов`язати таку особу або таких осіб здійснити зарахування простих іменних акцій емітента Приватне акціонерне товариство «Українська міжбанківська валютна біржа», міжнародний ідентифікаційний номер цінних паперів (ISIN) НОМЕР_1 , у кількості 9000 штук, які станом на 21.08.2019 належали ПАТ «КБ «Надра» на рахунок в цінних паперах ОСОБА_1 , відкритого в АТ «БТА Банк», за наступними реквізитами: депозитарний код рахунку в цінних паперах № НОМЕР_2 , НОМЕР_3 .
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.03.2020 у справі №910/3748/20 повернуто позовну заяву ОСОБА_1 на підставі п. 2 ч. 5 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту - ГПК України).
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.09.2020 у справі №910/3748/20 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.03.2020 у справі № 910/3748/20 залишено без задоволення. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.03.2020 у справі №910/3748/20 залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 24.11.2020 у справі №910/3748/20 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.03.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.09.2020 у справі №910/3748/20 скасовано. Справу №910/3748/20 направлено до Господарського суду міста Києва для вирішення питання щодо наявності підстав для відкриття провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фондова компанія «Фаворит».
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.02.2021 у справі №910/3748/20 повернуто позовну заяву ОСОБА_1 на підставі ч. 4 ст. 174 ГПК України, оскільки заявник не усунув недоліки, зазначені судом в ухвалі від 22.12.2020, а саме: не надав суду докази направлення учасникам справи копії позовної заяви від 05.03.2020 №20200305/1 з доданими до неї документами та оригіналу платіжного документа про сплату судового збору у встановленому законом порядку і розмірі.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.07.2021 у справі №910/3748/20 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.02.2021 у справі №910/3748/20 задоволено. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.02.2021 у справі №910/3748/20 скасовано. Справу №910/3748/20 передано на розгляд до Господарського суду міста Києва. Матеріали справи №910/3748/20 повернуто до Господарського суду міста Києва.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.07.2021 у справі №910/3748/20 відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору. Позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, оскільки заявником не подано доказів справи судового збору.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.11.2021 у справі №910/3748/20 повернуто позовну заяву ОСОБА_1 на підставі ч. 4 ст. 174 ГПК України, оскільки заявник не усунув недоліки, зазначені судом в ухвалі від 30.07.2021, а саме: не надав суду докази сплати судового збору у розмірі 39 278,40 грн.
Не погоджуючись із прийнятою ухвалою, ОСОБА_1 (далі по тексту - апелянт) звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить поновити пропущений строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 19.11.2021 у справі №910/3748/20 про повернення позовної заяви, відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.11.2021 у справі №910/3748/20. Розглянути справу №910/3748/20 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи №910/3748/20. Викласти у мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції, прийнятій за результатами розгляду апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.11.2021 у справі № 910/3748/20, висновки суду апеляційної інстанції щодо протиправності та неправомірності повторного (третього) повернення судом першої інстанції позовної заяви у справі №910/3748/20. Визнати підстави відводу судді Господарського суду міста Києва Літвінової Марини Євгенівни у справі №910/3748/20 обґрунтованими. Скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.11.2021 у справі № 910/3748/20 про повернення позовної заяви, що перешкоджає подальшому провадженню у справі № 910/3748/20, і направити справу № 910/3748/20 для продовження розгляду до Господарського суду міста Києва. До апеляційної скарги скаржник подав клопотання про звільнення від сплати судового збору. В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що судом першої інстанції порушено приписи ч. 7 ст. 174 ГПК України.
Як вказує апелянт, судом першої інстанції допущено порушення приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, п. 10 ч. 3 ст. 2, ч 3 ст. 177, ст. 195 ГПК України в частині порушення права на розгляд справи судом упродовж розумного строку при розгляді справи №910/3748/20.
Щодо звільнення від сплати судового збору, то, як зазначає апелянт, судом апеляційної інстанції у даній справі вже надавалась оцінка матеріального становища заявника як підстави для звільнення від сплати судового збору.
Також апелянт вважає, що справу №910/3748/20 розглянуто неповноважним складом суду, що є порушенням норм процесуального права, так як були відсутні підстави для повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 27.07.2021 та вказаному складу було заявлено обґрунтований, на переконання апелянта, відвід.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 22.12.2021 апеляційну скаргу ОСОБА_1 у справі №910/3748/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: Владимиренко С.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), судді: Євсіков О.О., Корсак В.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.12.2021 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/3748/20 та відкладено розгляд питання про відкриття, повернення, залишення без руху або відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.11.2021 у справі №910/3748/20.
17.01.2022 матеріали справи №910/3748/20 надійшли на адресу Північного апеляційного господарського суду
У зв`язку із перебуванням судді Євсікова О.О., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці з 24.01.2022 здійснити будь-які процесуальні дії в даному складі неможливо.
Відповідно до розпорядження керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2022 у зв`язку з перебуванням судді Євсікова О.О., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці з 24.01.2022, проведено повторний автоматизований розподіл справи.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.01.2022 сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі №910/6897/20 колегію суддів у складі: Владимиренко С.В. (головуючий), судді Корсак В.А., Демидова А.М. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.01.2022 у справі №910/3748/20 задоволено клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 19.11.2021 у справі №910/3748/20 та поновлено ОСОБА_1 зазначений строк. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду м. Києва від 19.11.2021 у справі №910/3748/20. Зобов`язано ОСОБА_1 подати до Північного апеляційного господарського суду оригінал повернутої позовної заяви з додатками до неї до 10.02.2022. Розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання). Учасникам справи надано право подати відзив на апеляційну скаргу, заяви, скарги, заперечення, клопотання до 14.02.2022.
Водночас, ухвалою від 31.01.2022 у справі №910/3748/20 суд апеляційної інстанції, враховуючи приписи ст. 8 Закону України «Про судовий збір», надані заявником копії відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утримання податків, згідно з якою за період з 1 кварталу 2020 по 4 квартал 2020 інформація про доходи відсутня, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання скаржника та звільнення його від сплати судового збору.
10.02.2022 ОСОБА_1 надав суду апеляційної інстанції позовну заяву №20200305/1 від 05.03.2020 (позовну заяву у справі №910/3748/20) з додатками до неї, які були повернуті скаржнику Господарським судом міста Києва.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фондова компанія фаворит» своїм правом на надання відзиву на апеляційну скаргу не скористалось, відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надало, що не є перешкодою для апеляційного перегляду судового рішення, яким в силу ст. 232 ГПК України є ухвала суду.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 263 ГПК України учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.
Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
16.02.2022 ОСОБА_1 подав до Північного апеляційного господарського суду заяву про постановлення судом окремої думки, за якою просить суд апеляційної інстанції постановити окрему ухвалу Північного апеляційного господарського суду у справі № 910/3748/20.
В окремій ухвалі зазначити закон (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення, а саме:
- зазначити, що при наданні листа Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 24.09.2020 № 26/07/15337 Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку було порушено вимоги частини першої статті 2 Закону України «Про інформацію» в частині порушення принципів достовірності і повноти інформації щодо того, що встановлений частиною третьою статті 7 Закону України «Про акціонерні товариства» принцип пропорційного розподілу акцій приватного акціонерного товариства має діяти тільки у випадку наявності декількох акціонерів приватного акціонерного товариства, які бажають придбати всі запропоновані для продажу акції приватного акціонерного товариства;
- зазначити, що порушення вимог частини першої статті 2 Закону України «Про інформацію» в частині порушення принципів достовірності і повноти інформації щодо того, що принцип пропорційного розподілу акцій приватного акціонерного товариства, встановлений частиною третьою статті 7 Закону України «Про акціонерні товариства», має діяти тільки у випадку наявності декількох акціонерів приватного акціонерного товариства, які бажають придбати всі запропоновані для продажу акції приватного акціонерного товариства, полягає у тому, що така інформація не є достовірною і повною, адже суперечить приписам частини третьої статті 7 Закону України «Про акціонерні товариства», а також не супроводжується зазначенням жодної законної підстави для відповідного порушення вимог частини третьої статті 7 Закону України «Про акціонерні товариства», жодним належним обґрунтування такої можливості відповідного порушення обмежень, встановлених частиною третьою статті 7 Закону України «Про акціонерні товариства» та жодною легітимною метою відступу від вимог частини третьої статті 7 Закону України «Про акціонерні товариства»;
- зазначити, що при наданні листа Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 24.09.2020 № 26/07/15337 Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку було порушено вимоги частини першої статті 2 Закону України «Про інформацію» в частині порушення принципів достовірності і повноти інформації щодо того, що у випадку наявності одного акціонера приватного акціонерного товариства, бажаючого скористатись переважним правом, або декількох акціонерів, бажаючих придбати не всі запропоновані акції, принцип пропорційного розподілу акцій, встановлений частиною третьою статті 7 Закону України «Про акціонерні товариства», може не застосовуватись.
- зазначити, що порушення вимог частини першої статті 2 Закону України «Про інформацію» в частині порушення принципів достовірності і повноти інформації щодо того, що у випадку наявності одного акціонера приватного акціонерного товариства, бажаючого скористатись переважним правом, або декількох акціонерів, бажаючих придбати не всі запропоновані акції, принцип пропорційного розподілу акцій, встановлений частиною третьою статті 7 Закону України «Про акціонерні товариства», може не застосовуватись, полягає у тому, що така інформація не є достовірною і повною, адже суперечить приписам частини третьої статті 7 Закону України «Про акціонерні товариства», зокрема передбачає порушення обмежень, встановлених законом, а також не супроводжується зазначенням жодної законної підстави для відповідного порушення вимог частини третьої статті 7 Закону України «Про акціонерні товариства», жодним належним обґрунтування такої можливості відповідного порушення обмежень, встановлених частиною третьою статті 7 Закону України «Про акціонерні товариства», та жодною легітимною метою відступу від вимог частини третьої статті 7 Закону України «Про акціонерні товариства».
Зобов`язати Національну комісію з цінних паперів та фондового ринку протягом десяти чи двадцяти днів з дня вручення ухвали (на розсуд суду) відкликати листа Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 24.09.2020 №26/07/15337 в зв`язку із наданням Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку в межах листа Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 24.09.2020 № 26/07/15337 недостовірної і неповної інформації, а саме: шляхом надсилання ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) рекомендованим листом із повідомленням про вручення відповідного письмового повідомлення Національної комісії з пінних паперів та фондового ринку про відкликання листа Національної комісії з пінних паперів та фондового ринку від 24.09.2020 №26/07/15337.
З метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, встановити у ній строк для надання відповіді залежно від змісту вказівок та терміну, необхідного для їх виконання, на розсуд суду.
Зазначити в резолютивній частині окремої ухвали строк і порядок набрання ухвалою законної сили та її оскарження.
Надіслати Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку (01010, місто Київ, вул. Московська 8, корпус 30), яка за своїми повноваженнями повинна усунути виявлені судом недоліки чи порушення чи запобігти їх повторенню, окрему ухвалу Північного апеляційного господарського суду у справі № 910/3748/20.
За приписами ст. 246 ГПК України суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу.
Суд може постановити окрему ухвалу щодо державного виконавця, іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця та направити її органам, до повноважень яких входить притягнення вказаних осіб до дисциплінарної відповідальності, або органу досудового розслідування, якщо суд дійде висновку про наявність у діях (бездіяльності) таких осіб ознак кримінального правопорушення.
В окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення.
Окрема ухвала надсилається відповідним юридичним та фізичним особам, державним та іншим органам, посадовим особам, які за своїми повноваженнями повинні усунути виявлені судом недоліки чи порушення чи запобігти їх повторенню. Окрема ухвала щодо прокурора або адвоката надсилається органу, до повноважень якого належить притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора або адвоката відповідно.
З метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, суд встановлює у ній строк для надання відповіді залежно від змісту вказівок та терміну, необхідного для їх виконання.
Окрему ухвалу може бути постановлено судом першої інстанції, судами апеляційної чи касаційної інстанцій.
Окрема ухвала може бути оскаржена особами, яких вона стосується. Окрема ухвала Верховного Суду оскарженню не підлягає.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу заявника, що наразі в апеляційному порядку переглядається ухвала Господарського суду міста Києва від 19.11.2021 у справі №910/3748/20, якою повернуто позовну заяву ОСОБА_1 на підставі ч. 4 ст. 174 ГПК України.
Питання, які ставить заявник є можливими під час розгляду справи по суті розгляду позовних вимог (при вирішення спору), а тому заява про постановлення окремої ухвали на стадії апеляційного перегляду ухвали Господарського суду міста Києва від 19.11.2021 у справі №910/3748/20, якою повернуто позовну заяву ОСОБА_1 на підставі ч. 4 ст. 174 ГПК України, задоволенню не підлягає.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про повернення заяви позивачеві (заявникові).
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 8, 9, 12, 18, 31, 32, 33, 34 частини першої статті 255 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України «Про судовий збір».
Частиною 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Статтею 4 вказаного Закону визначено розміри ставок судового збору, а статтею 6 визначено порядок сплати судового збору.
Водночас, згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Частиною першою вказаної норми визначено, що, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за умови, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що за подання позову ОСОБА_1 мав сплатити 39 278,40 грн судового збору.
При цьому згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утримання податків Києво-Святошинської державної податкової інспекції Києво-Святошинського управління ДПС у Київській області від 28.02.2020 №239, доходи ОСОБА_1 за 2019 рік склали 18 695,04 грн.
Таким чином, 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік, рік який передував зверненню позивача до суду із даним позовом, становив 934,75 грн, а тому, враховуючи те, що розмір судового збору за даним позовом складає 39 278,40 грн, що значно перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача за попередній календарний рік та може бути підставою для звільнення позивача від сплати судового збору.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Шишков проти Росії» («Shishkov v. Russia») вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред`явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан.
Також у рішенні ЄСПЛ у справі «ФК «Мретебі» проти Грузії» («FK Mretebi v. Georgia»), зазначено, що «Верховний Суд неналежним чином дослідив аргументи заявника, не вказав, чи достатньо йому наданих доказів на підтвердження фінансової неможливості сплатити судовий збір, та не витребував доказів, яких, на його думку, не вистачало. Верховний Суд просто зазначив, що ніяких підстав для надання звільнення від судового збору не існувало. Відмова Верховного Суду звільнити заявника від сплати судового збору без відповідного обґрунтування є безпідставним обмеженням права останнього на доступ до правосуддя та була зумовлена виключно бажанням Верховного Суду поповнити державний бюджет».
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.
Ключовими принципами статті 6 є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.
Право на суд покриває надзвичайно широке поле різноманітних категорій - воно стосується як інституційних та організаційних аспектів, так і особливостей здійснення окремих судових процедур. Своєрідним механізмом, який дозволяє розуміти, тлумачити та застосовувати Конвенцію є практика Європейського суду з прав людини (далі - Суд), яку він викладає у своїх рішеннях.
Враховуючи той факт, що право на справедливий суд займає основне місце у системі глобальних цінностей демократичного суспільства, Європейський суд у своїй практиці пропонує досить широке його тлумачення.
Так, у справі Delcourt v. Belgium Суд зазначив, що «у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення».
У справі Bellet v. France Суд зазначив, що «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».
Як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (див. Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany).
Верховний Суд у своїй постанові від 05.08.2020 у справі №177/1163/16-ц вказав, що при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі ст. 6 Конвенції.
Необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист. Вказаний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного суду від 17.02.2021 №9901/471/19.
Таким чином, враховуючи наведені позивачем підстави для звільнення від сплати судового збору, тривалий проміжок часу з моменту звернення апелянта до суду із даним позовом - 12.03.2020, свідчить про порушення права заявника на судовий захист.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 236 ГПК України).
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення від 08.11.2005 ЄСПЛ «Смірнова проти України»).
Таким чином, судом першої інстанції не вірно застосовано приписи ст. 174 ГПК України та ст. 8 Закону України «Про судовий збір».
Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За таких обставин, ухвала Господарського суду міста Києва від 19.11.2021 у справі №910/3748/20 підлягає скасуванню.
Відповідно до ч. 3 ст. 271 ГПК України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
Щодо інших вимог апелянта, які викладені в його апеляційній скарзі, про визнання підстав відводу судді Господарського суду міста Києва Літвінової Марини Євгенівни у справі №910/3748/20 обґрунтованими, то вказана вимога задоволенню не підлягає, оскільки ухвала Господарського суду міста Києва від 15.11.2021 у справі №910/3748/20, за якою заявлений скаржником відвід судді Літвіновій Марині Євгенівні від розгляду справи №910/3748/20 визнано необґрунтованим, не є судовим рішенням, яке оскаржується у даному апеляційному провадженні.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.11.2021 про повернення позовної заяви у справі №910/3748/20 підлягає задоволенню частково, а ухвала Господарського суду міста Києва від 19.11.2021 у справі №910/3748/20 підлягає скасуванню, з передачею справи на розгляд суду першої інстанції.
Враховуючи те, що справа передається до розгляду до суду першої інстанції, розподіл судових витрат відповідно до ст. 129 ГПК України не здійснюється.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 271, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.11.2021 про повернення позовної заяви у справі №910/3748/20 задовольнити частково.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.11.2021 у справі №910/3748/20 скасувати.
3. Матеріали справи № 910/3748/20 повернути на розгляд до Господарського суду міста Києва.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст.ст. 287, 288, 289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя С.В. Владимиренко
Судді В.А. Корсак
А.М. Демидова
