Єдиний державний реєстр судових рішень
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 [email protected]
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"05" липня 2021 р. Справа№ 910/3748/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Зубець Л.П.
суддів: Мартюк А.І.
Корсака В.А.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1
на ухвалу Господарського суду міста Києва
від 01.02.2021
про повернення позовної заяви
у справі №910/3748/20 (суддя - Ягічева Н.І.)
за позовом ОСОБА_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю
"Фондова компанія "Фаворит"
про зобов`язання вчинити дії
В С Т А Н О В И В:
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.02.2021 у справі №910/3748/20 позовну заяву разом з доданими до неї документами повернуто ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ).
Суд першої інстанції керуючись приписами ч. 4 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України дійшов такого висновку, оскільки у визначений судом строк, позивач не виконав вимоги ухвали від 22.12.2020, а саме не надав доказів усунення недоліків своєї позовної заяви.
Не погоджуючись із прийнятою ухвалою, позивач (скаржник) звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.02.2021 у справі №910/3748/20, справу направити для продовження розгляду до місцевого господарського суду.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції ухвалено судове рішення із порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, через неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також через наявну невідповідність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні, обставинам справи.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевий господарський суд позбавив позивача законного та належного конституційного права щодо захисту своїх прав та доступу до правосуддя.
Скаржник зазначає про те, що судом першої інстанції безпідставно та необґрунтовано повернуто позовну заяву, з огляду на те, що заявлене позивачем разом з позовною заявою клопотання про звільнення від сплати судового збору передбачено законом, є об`єктивним, доведеним доказами, не порушує та не обмежує жодного права учасників справи.
Водночас скаржник наголошує, що обсяг доданих до позовної заяви документів є об`єктивно надмірним, про що останнім було зазначено у самій позовній заяві. Переважна більшість доданих до позовної заяви документів є публічно доступними. Можливість надання копій документів, доданих до позовної заяви тільки для суду передбачена процесуальним законом, як у випадку надмірності їх обсягу, так і у випадку публічного доступу.
Окрім того, до апеляційної скарги скаржником долучено клопотання про звільнення від сплати судового збору, обґрунтоване відсутністю доходів у ОСОБА_1 у 2020 році, а тому, посилаючись на п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір", скаржник просить врахувати його майновий стан та звільнити від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.02.2021 у справі №910/3748/20.
На підтвердження викладених вище обставин скаржником до клопотання про звільнення від сплати судового збору долучено копію відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків від 26.02.2021 №105, із якої вбачається, що за період з 1 кварталу 2020 року по 4 квартал 2020 року інформація про доходи у ОСОБА_1 відсутня.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.03.2021 апеляційну скаргу ОСОБА_1 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючої судді (судді-доповідача) - Зубець Л.П., суддів: Майданевича А.Г., Мартюк А.І.
Судова колегія зазначає, що визначений за допомогою автоматизованої системи розподілу судової справи склад колегії суддів, є судом, встановленим законом, про що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував, зокрема, у справі "Zand v. Austria", висловлено думку, що термін "судом, встановленим законом" у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів".
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.04.2021 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.02.2021 у справі №910/3748/20 залишено без руху, надано скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом подання до суду апеляційної інстанції вмотивованого клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції.
Окрім того, вищевказаною ухвалою зобов`язано ОСОБА_1 надати суду апеляційної інстанції оригінал позовної заяви з доданими до неї додатками, яка була повернута ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.02.2021 у справі №910/3748/20.
19.04.2021 через відділ забезпечення автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги разом із клопотанням про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 01.02.2021 у справі №910/3748/20.
Водночас, 19.04.2021 від скаржника надійшли:
- заява про долучення документів, у якій скаржник просить долучити до матеріалів справи оригінал позовної заяви у справі №910/3748/20, а також зазначає про неможливість подання до суду апеляційної інстанції додатків до позовної заяви з підстав їх неповернення скаржнику судом першої інстанції разом з позовною заявою;
- клопотання про долучення до матеріалів справи №910/3748/20 документів, які були створені у період після первісного звернення скаржника (позивача) до суду першої інстанції із позовною заявою, які пов`язані із обставинами даної справи.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.04.2021 клопотання ОСОБА_1 про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження та про звільнення від сплати судового збору задоволено. Поновлено скаржнику пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження судового рішення, водночас звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору за апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 01.02.2021 у справі №910/3748/20.
Відкрито апеляційне провадження у справі №910/3748/20 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.02.2021.
Згідно з ч. 3 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу. Частиною 2 статті 271 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 8, 9, 12, 18, 31, 32, 33, 34 частини першої статті 255 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
З огляду на викладене, розгляд справи №910/3748/20 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 вирішено здійснювати в порядку письмового провадження, без повідомлення (виклику) учасників справи.
Також роз`яснено учасникам справи право та встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, заяв та клопотань до суду апеляційної інстанції.
Відповідач у порядку ст. 263 Господарського процесуального кодексу України скориставшись своїм правом, подав до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржувану ухвалу без змін.
У зв`язку з перебуванням судді Майданевича А.Г., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.07.2021, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Зубець Л.П. (суддя - доповідач), судді: Мартюк А.І., Корсак В.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.07.2021 прийнято справу №910/3748/20 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.02.2021 до провадження у визначеному вище складі колегії суддів.
Щодо процесуального строку встановленого Господарським процесуальним кодексом України для розгляду справи в суді апеляційної інстанції, колегія суддів вважає за необхідне зазначити про те, що одним із основних принципів (засад) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи.
Приписами статті 2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.
В силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає здійснення перевірки оскаржуваного судового рішення у даній справі в апеляційному порядку в межах розумного строку, який необхідний для вирішення справи.
У відповідності до ст. 269, ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України,суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши надані до матеріалів справи докази в їх сукупності, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п.п. 1, 3 частини 2 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Виходячи із принципу гарантування Конституцією України судового захисту конституційних прав і свобод, судова діяльність має бути спрямована на захист цих прав і свобод від будь-яких посягань шляхом забезпечення своєчасного та якісного розгляду конкретних справ.
Згідно зі ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону (ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
При цьому, ч. 1 ст. 8 названого Закону передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
Таким чином, право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом, до підсудності якого вона віднесена. Особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя.
Як вбачається з матеріалів справи, у березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фондова компанія "Фаворит" про зобов`язання вчинити дії.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він став переможцем відкритих торгів, що відбулися 21.08.2019 на ПрАТ "Фондова біржа "Перспектива" з продажу цінних паперів, які належать ПАТ "КБ "Надра", а саме простих іменних акцій емітента ПрАТ "Українська міжбанківська валютна біржа".
Втім, ПАТ "КБ "Надра" не здійснило підписання відповідних договорів (біржових контрактів) купівлі-продажу акцій, не здійснило поставку позивачу акцій, а з порушенням вимог закону здійснило протиправний продаж акцій відповідачу, що і стало причиною звернення з даним позовом про визнання протиправним, недійсним та нікчемним правочину щодо цих акцій від 06.12.2019, переведення на позивача прав та обов`язків покупця цих акцій та визнання права власності позивача на ці акції, витребування цих акцій у особи або осіб, у володінні якої (яких) перебувають ці акції та зобов`язання такої особи здійснити зарахування цих акцій на рахунок позивача в цінних паперах.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.03.2020, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.09.2020 у справі №910/3748/20 повернуто позовну заяву ОСОБА_1 на підставі п. 2 ч. 5 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.11.2020 ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.03.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.09.2020 у справі №910/3748/20 скасовано.
Справу №910/3748/20 направлено до Господарського суду міста Києва для вирішення питання щодо наявності підстав для відкриття провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фондова компанія "Фаворит".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.12.2020 вказану позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали та встановлено позивачу спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом подання:
- належних доказів направлення учасникам справи копії позовної заяви від 05.03.2020 №20200305/1 із доданими до неї документами (опис вкладення у цінний лист, який повинен містити вичерпний перелік найменувань документів, що надсилаються та розрахунковий документ, виданий поштовим відділенням на підтвердження отримання послуг зв`язку);
- оригіналу платіжного документа про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
У встановлений судом строк від позивача надійшла заява про усунення недоліків, у якій заявником, зокрема, зазначено про те, що до позовної заяви у даній справі надано копії документів на 461 аркушах, переважна більшість з яких є публічно доступними. Відтак, з посиланням на приписи ст. 21 Закону України "Про доступ до публічної інформації" позивач вважає обставини надмірності обсягу доказів матеріалами справи доведено. Водночас, обґрунтування того, що обсяг доказів, доданих до позовної заяви у справі №910/3748/20 не є надмірним, судом першої інстанції не наведено. При цьому, на думку позивача, жоден з учасників даної справи не позбавлений права, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України ознайомлюватися з матеріалами справи.
В частині надання доказів щодо сплати судового збору, позивач заначив, що разом з позовною заявою останнім було заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору згідно вимог, в порядку та на підставах визначених законом.
Оскаржуваною ухвалою Господарського суду міста Києва позовну заяву ОСОБА_1 повернуто заявникові без розгляду.
Місцевий господарський суд мотивував своє рішення тим, що позивачем у встановлений судом строк не усунуто недоліки позовної заяви, вказані в ухвалі Господарського суду міста Києва від 22.12.2020, а саме не подано належних доказів направлення учасникам справи копії позовної заяви від 05.03.2020 №20200305/1 з доданими до неї документами та оригіналу платіжного документа про сплату судового збору у встановлених законом порядку і розмірі.
Здійснивши перевірку правильності застосування судом першої інстанції норм процесуального права, надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає передчасним висновок суду першої інстанції щодо повернення позовної заяви у цій справі, з огляду на наступне.
Як встановлено апеляційним господарським судом, спірним є питання у даній справі, щодо покладення на позивача обов`язку при зверненні з позовною заявою надати суду належні докази направлення учасникам справи копії позовної заяви з доданими до неї документами та докази сплати судового збору.
Вимоги до позовної заяви встановлені статтею 162 Господарського процесуального кодексу України.
Частиною 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України встановлено вимоги до позовної заяви, а саме позовна заява повинна містити:
1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява;
2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців); відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти;
3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються;
4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них;
5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову;
6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору;
7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;
8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;
9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи;
10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Відповідно до частини 1 статті 164 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують, зокрема, відправлення іншим учасникам справи копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Згідно частини 1 статті 172 Господарського процесуального кодексу позивач, особа, яка звертається з позовом в інтересах іншої особи, зобов`язані до подання позовної заяви надіслати учасникам справи її копії та копії доданих до неї документів листом з описом вкладення.
За приписами частини 1 статті 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звертаючись до господарського суду з позовною заявою №20200305/1 від 05.03.2020 додав лише докази надсилання учасникам справи копії позовної заяви.
Так, на підтвердження виконання приписів господарського процесуального закону позивачем до позовної заяви було додано копії описів вкладення у цінні листи №05000829433989, №0500082944390, №050082944098 разом з копіями відповідних накладних та фіскальних чеків. Вказані копії описів вкладення у цінний лист не містять вичерпного переліку найменувань документів, які складають додатки до позовної заяви.
При цьому, щодо надсилання учасникам справи копій доданих до позовної заяви документів позивач навів перелік документів, оригінали яких перебувають у самих учасників справи. Переважна більшість доданих до позовної заяви документів є публічно доступними.
Враховуючи наведене, позивач з посиланням на ч. 9 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України зазначив, що обсяг доказів, які додаються до позовної заяви є надмірним, у зв`язку з чим відповідні докази, що подаються до суду, не надсилаються іншим учасникам справи.
Відповідно до ч.ч. 1 - 8 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. У випадку прийняття судом відмови сторони від визнання обставин суд може встановити строк для подання доказів щодо таких обставин. Якщо зі зміною предмета або підстав позову або поданням зустрічного позову змінилися обставини, що підлягають доказуванню, суд залежно від таких обставин встановлює строк подання додаткових доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Частиною 9 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи питання щодо відкриття провадження мав керуватись завданням господарського судочинства, дотримуватись принципу диспозитивності господарського судочинства та верховенства права та мав інший правовий механізм вирішення ситуації, яка склалася у даній справі.
Повернення позовної заяви ОСОБА_1 у справі №910/3748/20 не відповідає меті законодавця у демократичному суспільстві, який надав особі право на судовий захист, визначивши при цьому чіткі та регламентовані законом підстави для його обмеження.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про невідповідність позовної заяви ОСОБА_1 вимогам ст. 162 Господарського процесуального кодексу України та неправомірно повернув вказану заяву на підставі ч. 4 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, чим обмежив законне право позивача на судовий захист.
Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що суд першої інстанції при винесені оскаржуваної ухвали не звернув уваги на пояснення позивача щодо факту не направлення учасникам справи додатків до позовної заяви.
Апеляційний господарський суд також не може погодитись з висновком місцевого господарського суду про відсутність підстав для звільнення позивача від сплати судового збору за подання позовної заяви, з огляду на наступне.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 заявлено три вимоги немайнового характеру, а саме:
- визнати протиправним, недійсним та нікчемним правочин, що був укладений та (або) виконаний 06.12.2019 між ПАТ "КБ "Надра" та ТОВ "Фондова компанія "Фаворит" поза фондовою біржою щодо купівлі-продажу простих іменних акцій емітента ПрАТ "Українська міжбанківська валютна біржа" у кількості 9000 штук, які станом на 21 серпня 2019 року належали ПАТ "КБ "Надра";
- перевести на ОСОБА_1 права та обов`язки покупця простих іменних акцій емітента ПрАТ "Українська міжбанківська валютна біржа" у кількості 9000 штук за результатами відкритих торгів (аукціону), що відбувся 21.08.2019 на фондовій біржі ПрАТ "Фондова біржа "Перспектива" за ціною 2 304, 00 грн;
- витребувати прості іменні акції емітента ПрАТ "Українська міжбанківська валютна біржа" у кількості 9000 штук, які станом на 21.08.2019 належали ПАТ "КБ "Надра", у особи або осіб, у володінні якої (яких) після набрання у справі рішенням суду законної сили, а у випадку касаційного оскарження судового рішення - після проголошення постанови суду касаційної інстанції у справі, перебуватимуть ці акції та зобов`язати таку особу або таких осіб здійснити зарахування простих іменних акцій емітента ПрАТ "Українська міжбанківська валютна біржа" у кількості 9000 штук, які станом на 21.08.2019 належали ПАТ "КБ "Надра" на рахунок в цінних паперах ОСОБА_1 , відкритого в АТ "БТА БАНК", за наступними реквізитами: депозитарний код рахунку в цінних паперах № НОМЕР_1 , МДО 301432, та одна вимога майнового характеру, а саме: визнати право власності ОСОБА_1 на ці акції з 21.08.2019 (у кількості 9000 штук).
Водночас, звертаючись до господарського суду з позовною заявою позивач заявив клопотання про звільнення останнього від сплати судового збору, у якому просив врахувати майновий стан при вирішенні питання щодо звільнення від сплати судового збору та звільнити останнього від сплати судового збору за подання позовної заяви майнового характеру.
Позивачем до клопотання про звільнення від сплати судового збору в якості доказу про майновий стан додано копію відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків №239 від 28.02.2020, із якої вбачається, що ОСОБА_1 у період з 05.04.2019 по 27.06.2019 отримав заробітну плату у розмірі 18 695, 04 грн.
Водночас, як встановлено судом апеляційної інстанції із відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків №105 від 26.02.2021 у позивача відсутні доходи в 2020 році.
Згідно положень ст. 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Таким чином, виходячи із наведених правових норм, оцінивши додані позивачем докази на підтвердження неможливості сплати судового збору у зв`язку із незадовільним матеріальним становищем, господарський суд дійшов передчасного висновку про відмову в задоволенні заяви про звільнення від сплати судового збору.
Конституція України, як Закон прямої дії, має найвищу юридичну силу, а офіційне тлумачення конституційних положень здійснюється Конституційним Судом України, який у цілій низці своїх рішень висловив правову позицію щодо права на оскарження судових рішень та доступу до правосуддя, згідно з якою кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод; відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке, згідно зі статтею 64 Конституції України, не може бути обмежене (пункти 1, 2 резолютивної частини Рішення від 25.12.1997 № 9-зп, абзац 7 пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 № 11 - рп/2012).
Крім того, згідно з частиною 1 статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права (частина 1 статті 11 Господарського процесуального кодексу України).
Окремо суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави; суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Це означає, що суд не повинен підходити занадто формально до процесу та при першій ліпшій нагоді відмовлятися від розгляду спору, та таким чином фактично обмежувати право позивача на доступ до суду та розгляд його справи.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У справі "Bellet v. France", Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
У рішенні по справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" від 13.01.2000 та в рішенні по справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" від 28.10.1998 Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Враховуючи викладені обставини, місцевий господарський суд дійшов передчасного висновку щодо наявності передбачених ч. 4 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України підстав для повернення позову.
Приписами ст. 275 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 280 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Частиною 3 статті 271 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
Враховуючи викладене, апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.02.2021 у справі №910/3748/20 підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд Господарському суду міста Києва.
Керуючись ст.ст. 269, 271, 275, 277, 281-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В:
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.02.2021 у справі №910/3748/20 задовольнити.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.02.2021 у справі №910/3748/20 скасувати.
3. Справу №910/3748/20 передати на розгляд до Господарського суду міста Києва.
4. Матеріали справи №910/3748/20 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку і строки, визначені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено - 05.07.2021.
Головуючий суддя Л.П. Зубець
Судді А.І. Мартюк
В.А. Корсак
