ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: [email protected]
УХВАЛА
м. Київ
22.12.2020Справа № 910/3748/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фондова компанія "Фаворит"
про зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фондова компанія "Фаворит" про зобов`язання вчинити дії.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він став переможцем відкритих торгів, що відбулися 21.08.2019 на ПрАТ "Фондова біржа "Перспектива" з продажу цінних паперів, які належать ПАТ "КБ "Надра", а саме простих іменних акцій емітента ПрАТ "Українська міжбанківська валютна біржа", проте ПАТ "КБ "Надра", не здійснило підписання відповідних договорів (біржових контрактів) купівлі-продажу акцій, не здійснило поставку позивачу акцій, а з порушенням вимог закону здійснило протиправний продаж акцій відповідачу, що і стало причиною з звернення з даним позовом про визнання протиправним, недійсним та нікчемним правочину щодо цих акцій від 06.12.2019, переведення на позивача прав та обов`язків покупця цих акцій та визнання права власності позивача на ці акції, витребування цих акцій у особи або осіб, у володінні якої (яких) перебувають ці акції та зобов`язання такої особи здійснити зарахування цих акцій на рахунок позивача в цінних паперах.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.03.2020 у справі №910/3748/20 повернуто позовну заяву ОСОБА_1 на підставі п. 2 ч. 5 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.09.2020 залишено без змін ухвалу господарського суду міста Києва від 16.03.2020 у даній справі.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24 листопада 2020 року ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.03.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.09.2020 у справі № 910/3748/20 скасовано. Справу № 910/3748/20 направлено до Господарського суду міста Києва для вирішення питання щодо наявності підстав для відкриття провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фондова компанія «Фаворит».
Дослідивши матеріали позовної заяви суд встановив, що подана позовна заява не відповідає вимогам статей 162, 164, 172 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Так, приписами пункту 1 частини 1 статті 164 ГПК України встановлено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення іншим учасникам справи копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Позивач зобов`язаний до подання позовної заяви надіслати учасникам справи її копії та копії доданих до неї документів листом з описом вкладення (ч. 1 ст. 172 ГПК України).
Такі приписи згаданих норм мають на меті забезпечення, як конституційних засад змагальності сторін та рівності усіх учасників процесу перед законом і судом (ст. 129 Конституції України), так і аналогічних приписів статей 2, 7 Господарського процесуального кодексу України.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Салов проти України» від 06.09.2005).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Надточий проти України» від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Відтак, на стадії прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі суд має бути впевненим у тому, що зазначені засади не були порушені заявником позову.
На підтвердження виконання наведених приписів господарського процесуального закону позивачем до позовної заяви було додано копії описів вкладення у цінні листи №05000829433989, №0500082944390, №050082944098 разом з копіями відповідних накладних та фіскальних чеків. При цьому вказані копії описів вкладення у цінний лист не містять вичерпного переліку найменувань документів, які складають додатки до позовної заяви.
Також, у тексті позовної заяви, позивач зазначає, що обсяг доказів, які додаються до цієї заяви є надмірним, у зв`язку з чим відповідні докази, що подаються до суду, заздалегідь не надсилаються та не надаються особою, яка їх подає іншим учасникам справи.
Відповідно до ч. 9 ст. 80 ГПК України копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.
Водночас суд зазначає, що ГПК України не дає визначення поняття "надмірний обсяг доказів", тому зазначене питання суд має вирішувати, керуючись внутрішнім переконанням, зважаючи, зокрема, на об`єктивність причин, з яких копії доказів у відповідному обсязі не можуть бути надіслані (надані) іншим учасникам справи, та значимість цих доказів для вирішення спору.
При цьому практичне визначення надмірності обсягу доказів має прояв у тому, що в кожному конкретному випадку за відповідним клопотанням сторони, яка має намір надати докази у надмірному обсязі, суд повинен встановити, чи дійсно такий обсяг доказів є надмірним, чи дійсно заявник не може надіслати (надати) такі докази іншим учасникам справи у зв`язку з їх надмірністю, а також повинен визначити спосіб, в який інші учасники справи зможуть ознайомитися з такими доказами для належного здійснення своїх процесуальних прав (подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень, клопотань тощо).
Дослідивши матеріали позовної заяви, суд не вбачає підстав вважати, що поданий обсяг доказів є надмірним та таким, що не дає можливості позивачу виконати вимоги, встановлені ст. 164, 172 ГПК України.
Окрім цього, позивачем не наведено жодних обґрунтувань надмірності поданого обсягу доказів.
Також, до позовної заяви додано клопотання про звільнення від сплати судового збору, у якому позивач просить врахувати майновий стан позивача ОСОБА_1 при вирішенні питання щодо звільнення скаржника від сплати судового збору та звільнити позивача ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання позовної заяви майнового характеру.
Скаржником до клопотання про звільнення від сплати судового збору в якості доказу про майновий стан додано копію відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків, із якої вбачається, що скаржник в період з 05.04.2019 по 27.06.2019 отримав заробітну плату у розмірі 18 695,04 грн.
Відповідно до ст. 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Водночас суд зазначає, що статтею 8 Закону України "Про судовий збір" передбачено право суду, а не обов`язок щодо звільнення від сплати судового збору.
Таким чином, наведені обставини скаржника не є підставою для звільнення від сплати судового збору у даному випадку, а отже в задоволенні цього клопотання слід відмовити.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого господарського суду України від 24.10.2017 у справі № 910/19551/16.
Також слід зазначити, що клопотання скаржника про звільнення від сплати судового збору у справі № 910/3748/20, не підлягає задоволенню, виходячи із принципу рівності сторін.
Отже, позивачем не дотримано вимог пункту 2 частини 1 статті 164 Господарського процесуального кодексу України, згідно яких до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору встановлюються Законом України «Про судовий збір».
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» встановлено, що з 1 січня 2020 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 2102,00 грн.
Згідно ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; а за подання позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною 3 статті 6 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
При цьому, майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці.
Тобто будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього.
Судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення майна - як рухомих речей, так і нерухомості - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.
Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову.
Натомість до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.08.2020 по справі № 910/13737/19).
Як вбачається з прохальної частини позовної заяви, ОСОБА_1 заявлено три вимоги немайнового характеру, а саме: 1) визнати протиправним, недійсним та нікчемним правочин, що був укладений та (або) виконаний 06.12.2019 року між ПАТ "КБ "Надра" та ТОВ "Фондова компанія "Фаворит" поза фондовою біржою щодо купівлі-продажу простих іменних акцій емітента ПрАТ "Українська міжбанківська валютна біржа" у кількості 9000 штук, які станом на 21 серпня 2019 року належали ПАТ "КБ "Надра"; 2) перевести на ОСОБА_1 права та обов`язки покупця простих іменних акцій емітента ПрАТ "Українська міжбанківська валютна біржа" у кількості 9000 штук за результатами відкритих торгів (аукціону), що відбувся 21.08.2019 на фондовій біржі ПрАТ "Фондова біржа "Перспектива" за ціною 2 304, 00 грн; 3) витребувати прості іменні акції емітента ПрАТ "Українська міжбанківська валютна біржа" у кількості 9000 штук, які станом на 21.08.2019 належали ПАТ "КБ "Надра", у особи або осіб, у володінні якої (яких) після набрання у справі рішенням суду законної сили, а у випадку касаційного оскарження судового рішення - після проголошення постанови суду касаційної інстанції у справі, перебуватимуть ці акції та зобов`язати таку особу або таких осіб здійснити зарахування простих іменних акцій емітента ПрАТ "Українська міжбанківська валютна біржа" у кількості 9000 штук, які станом на 21.08.2019 належали ПАТ "КБ "Надра" на рахунок в цінних паперах ОСОБА_1 , відкритого в АТ «БТА БАНК», за наступними реквізитами: депозитарний код рахунку в цінних паперах № НОМЕР_1 , МДО 301432, та одна вимога майнового характеру, а саме: визнати право власності ОСОБА_1 на ці акції з 21.08.2019 (у кількості 9000 штук).
При цьому, згідно розрахунку, наведеного позивачем, ліквідаційна вартість однієї простої іменної акції емітента ПрАТ "Українська міжбанківська валютна біржа" за даними фінансової звітності цього емітента на другий квартал 2019 року за результатами відповідного коригування становить 244, 24 грн.
З огляду на це, сума судового збору за подання позовної заяви має становити 39 278, 40 грн (32 972, 40 грн - 1,5 відсотка ціни позову, виходячи з вартості та кількості простих іменних акцій, щодо яких заявлена вимога про визнання права власності, та 6 306, 00 грн за три вимоги немайнового характеру).
Частиною 1 статті 174 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
При цьому, залишення позовної заяви без руху - це тимчасовий захід, який застосовується судом з метою усунення позивачем недоліків позовної заяви та дотримання порядку її подання, визначеного Господарським процесуальним кодексом України.
За таких обставин, оскільки позивачем не дотримано вищезазначених вимог встановлених Господарським процесуальним кодексом України, суд вважає за необхідне залишити позовну заяву ОСОБА_1 та надати позивачу строк для усунення допущених недоліків позовної заяви.
На підставі викладеного та керуючись статтями 162, 164, 172, 174, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
УХВАЛИВ:
1. Залишити позовну заяву ОСОБА_1 без руху.
2. Встановити позивачу строк для усунення недоліків - протягом 10 днів з дня отримання даної ухвали.
3. Встановити ОСОБА_1 спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом подання:
- належних доказів направлення учасникам справи копії позовної заяви від 05.03.2020 №20200305/1 з доданими до неї документами (опис вкладення у цінний лист, який повинен містити вичерпний перелік найменувань документів, що надсилаються та розрахунковий документ, виданий поштовим відділенням на підтвердження отримання послуг зв`язку);
- оригіналу платіжного документа про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
4. Роз`яснити позивачу, що якщо недоліки позовної заяви не будуть усунуті у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із такою заявою.
5. Згідно частиною 2 статті 235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання. Дана ухвала не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Суддя Н.І. Ягічева
