ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 червня 2022 року
м. Київ
Cправа № 910/12184/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючого - Пєскова В. Г.,
суддів: Банаська О.О., Картере В.І.,
за участю секретаря судового засідання Багнюка І.І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
представник - Гаврилова О.Ю.,
відповідач - Акціонерне товариство "ПроКредит Банк",
представник - Майструк В.І.,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватне акціонерне товариство "Укрпластик",
представник в судове засідання не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.12.2021
у складі колегії суддів: Іоннікової І.А. (головуюча), Тарасенко К.В., Разіної Т.І.
у справі за позовом ОСОБА_1
до Акціонерного товариства "ПроКредит Банк"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватного акціонерного товариства "Укрпластик"
про стягнення 1 000 000 грн,
На розгляд суду постало питання розподілу судових витрат на підставі частини п`ятої статті 130 ГПК України.
ВСТАНОВИВ
Обставини справи
1. У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Акціонерного товариства "ПроКредит Банк" (далі - АТ "ПроКредит Банк") збитків у розмірі 1 000 000 грн.
2. У відзиві на позовну заяву АТ "ПроКредит Банк" зазначено про понесення витрат на професійну правничу допомогу в орієнтовному розмірі 15 000 доларів США, що станом на день подання відзиву становило 422 550 грн; вказану суму відповідач просив стягнути з позивача.
3. 09.09.2021 ухвалою Господарського суду міста Києва залишено без розгляду позов на підставі пункту 4 частини першої статті 226 ГПК України, у зв`язку з неявкою повноважного представника позивача, належним чином повідомленого про дату, час і місце розгляду справи, у призначене судове засідання, ненадходження від позивача будь-яких заяв про розгляд справи за її відсутності та неповідомлення останньою причин такої неявки.
4. 14.09.2021 до суду першої інстанції від відповідача надійшла заява від 13.09.2021, в якій останній просив місцевий господарський суд із посиланням на положення частини п`ятої статті 130 ГПК України відшкодувати йому судові витрати, пов`язані з розглядом вищенаведеної справи, зокрема: 408 572,97 грн витрат на професійну правничу допомогу та 50 000 грн витрат на проведення експертного дослідження.
5. Вказана заява обґрунтована тим, що 07.09.2020 між АТ "ПроКредит Банк" та адвокатським об`єднанням "Юридична фірма "ЕКВО" (далі - Фірма) укладено договір про надання правової (правничої) допомоги № 1/07-09-2020.
6. За умовами пунктів 2.1, 2.2 договору Фірма взяла на себе зобов`язання надати клієнту послуги щодо представництва його інтересів у Господарському суді міста Києва по справі № 910/12184/20 про відшкодування збитків (упущеної вигоди), а також в суді апеляційної інстанції з питань оскарження процесуальних ухвал суду першої інстанції, а клієнт - оплатити гонорар та відшкодувати Фірмі витрати.
7. Відповідно до пунктів 3.1, 3.2 договору гонорар за надання послуг, зазначених в пункті 2 цього договору, становить 15 000 доларів США (еквівалент у гривнях, без ПДВ). Впродовж 7 днів з дня укладення даного договору клієнт сплачує Фірмі аванс у розмірі 7 500 доларів США (еквівалент у гривнях, без ПДВ).
8. Пунктом 5.2 договору клієнт зобов`язався повністю та вчасно оплачувати рахунки Фірми, але в будь-якому разі не пізніше ніж через 15 днів після їх отримання клієнтом, якщо сторони не домовились про інше.
9. На підтвердження факту надання послуг за цим договором та їх вартості Банком подано копії акту здачі-приймання робіт (наданих послуг) від 10.09.2021 № 660 на суму 490 287,58 грн, у тому числі ПДВ - 81 714,59 грн, та додаток № 1 до цього акту, в якому зазначено перелік виконаних Фірмою робіт (наданих послуг), а також меморіальні ордери: від 21.09.2020 № 000000000 на суму 249 749,96 грн та від 13.09.2021 № 25914 на суму 240 537,60 грн.
10. У додатку № 1 до акту здачі-приймання робіт (наданих послуг) від 10.09.2021 № 660 зазначено перелік наданих за договором послуг, а саме: ознайомлення з матеріалами справи № 910/12184/20, аналіз позовної заяви ОСОБА_1 та доданих до неї документів, підготовка стратегії захисту інтересів Банку в цій справі, аналіз судової практики щодо належності даного спору до юрисдикції господарських судів, підготовка відзиву на позовну заяву, підготовка клопотання про залучення до участі в справі третьої особи, підготовка клопотання про закриття провадження у справі в зв`язку з неналежністю спору до юрисдикції господарських судів, підготовка клопотання про відкладення судового засідання, аналіз висновку експерта за результатами оціночно-земельної експертизи, підготовка додаткових пояснень до клопотання про закриття провадження у справі № 910/12184/20, аналіз додаткових пояснень ОСОБА_1 та висновку експерта, підготовленого за її заявою, підготовка заперечень про відмову в долученні висновку експерта, підготовленого за заявою ОСОБА_1 , аналіз відповіді на відзив, підготовка заперечень на відповідь на відзив, підготовка до судових засідань та представництво інтересів у судових засіданнях.
11. Понесення Банком витрат на підготовку висновку експерта в розмірі 50 000 грн обґрунтовано договором на виконання робіт від 07.09.2020 № 10/12/19, актом прийому-передачі наданих послуг від 29.09.2020 № 05/09/20, меморіальними ордерами від 09.09.2020 № 00000005 та від 29.09.2020 № 00000004.
12. 22.09.2021 від ОСОБА_1 надійшли заперечення проти заяви про відшкодування судових витрат, в яких позивач посилається на недоведеність того, що її дії з подання позову були необґрунтованими та мали на меті протиправну мету; залишення позову без розгляду відбулось поза волею позивача, а у суду відсутні підстави відповідно до частини п`ятої статті 130 ГПК України приймати рішення про стягнення компенсації витрат, пов`язаних з розглядом справи. Крім того, позивач наголошує на тому, що заявлений відповідачем розмір витрат не співмірний з ціною позову, обсяг фактично наданих послуг не відповідає обсягу, який визначено у договорі, а заява містить недостовірні відомості щодо відсутності надмірного тягаря для позивача. Вказує, що меморіальний ордер від 21.09.2020 № 000000000 не підтверджує факт оплати послуг за договором № 1/07-09-2020. Також наголошує на необґрунтованості стягнення витрат на проведення експертного дослідження, оскільки відповідно до частини третьої статті 123 ГПК України такі витрати не відшкодовуються, а відповідач не довів їх неминучість та необхідність.
13. Також від позивача надійшло клопотання про повернення заяви відповідача про відшкодування витрат без розгляду з тих підстав, що відповідачем не направлено третій особі копію такої заяви.
14. 24.09.2021 від АТ "ПроКредит Банк" до суду першої інстанції надійшла заява-повідомлення щодо направлення документів третій особі.
15. 29.09.2021 від відповідача надійшли додаткові пояснення, в яких останній підтримав вимоги і доводи власної заяви про відшкодування судових витрат.
16. 30.09.2021 до суду від ОСОБА_1 надійшли додаткові письмові пояснення, в яких остання просила залишити без розгляду заяву ПАТ "ПроКредит Банк" про долучення доказів направлення заяви про відшкодування судових витрат ПАТ "Укрпластик", залишити без розгляду заяву ПАТ "ПроКредит Банк" про долучення доказів копії рахунку № 15930 від 08.09.2020 та не враховувати договір про надання правової (правничої) допомоги від 07.09.2020 року № 1/07-09-2020 та договір на виконання робіт від 07.09.2020 № 10/12/19.
17. Щодо рахунку № 15930 від 08.09.2020 позивач вказує, що під поданий з пропуском встановленого строку, він підписаний за допомогою факсимільного підпису, відсутні докази про дату та час його направлення, він є недостовірним та недопустимим доказом. Щодо доказів направлення заяви третій особі, позивач стверджує про пропуск відповідачем процесуальних строків на подання такого доказу. Також, посилаючись на положення частини дев`ятої статті 80 ГПК України позивач просить не враховувати договір про надання правової (правничої) допомоги від 07.09.2020 року № 1/07-09-2020 та договір на виконання робіт від 07.09.2020 № 10/12/19, оскільки такі не направлялися учасникам справи.
18. У судовому засіданні 30.09.2021 суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про відмову в задоволені клопотання ОСОБА_1 про повернення без розгляду заяви АТ "ПроКредит Банк" від 13.09.2021 про компенсацію судових витрат, пов`язаних з розглядом справи № 910/12184/20, у зв`язку з не направленням її копії на належну адресу третьої особи, оскільки положення глави 8 ГПК України не містять відповідних вимог щодо такого направлення.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
19. 30.09.2021 ухвалою Господарського суду міста Києва заяву АТ "ПроКредит Банк" від 13.09.2021 про компенсацію судових витрат задоволено частково. Вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ "ПроКредит Банк" 12 000 грн судових витрат зі сплати вартості висновку експерта та 48 000 грн судових витрат на професійну правничу допомогу. У задоволенні решти вимог заяви - відмовлено.
20. Суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки позов ОСОБА_1 до Банку залишено без розгляду на підставі частини 4 статті 226 ГПК України внаслідок необґрунтованих дій позивача, які полягали в неявці її повноважного представника в судове засідання, належним чином повідомленого про дату, час і місце розгляду справи, у призначене судове засідання, неподанні позивачем заяви про розгляд справи за її відсутності та неповідомленні останньою причин такої неявки, і саме нез`явлення представника позивача перешкоджало вирішенню спору, суд дійшов висновку про те, що понесені відповідачем у зв`язку з розглядом давної справи судові витрати, підлягають розподілу між сторонами.
21. При цьому, суд дійшов висновку що акт здачі-приймання робіт (наданих послуг) від 10.09.2021 № 660 та додаток № 1 до нього не підтверджують надання всього обсягу правничої допомоги, передбаченої договором, сума гонорару за яким складає 15 000,00 доларів США, оскільки процесуальні ухвали в даній справі не були предметом розгляду суду апеляційної інстанції. Крім цього, у додатку № 1 до перелічено ряд послуг, які фактично складають одну послугу.
22. Суд також дійшов висновку про безпідставність вимоги про відшкодування за рахунок позивача вартості наданих Фірмою послуг, пов`язаних з поданням клопотання про закриття провадження у справі в зв`язку з неналежністю спору до юрисдикції господарських судів, оскільки в задоволенні зазначеного клопотання відмовлено ухвалою суду від 28.01.2021, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, у зв`язку з його необґрунтованістю.
23. При цьому, надані Банком матеріали не містять детального опису вартості конкретних послуг, надання яких передбачено умовами договору.
24. З урахуванням встановлених обставин та складності справи, кількості судових засідань, виходячи з характеру спірних правовідносин, обсягу матеріалів справи, умов договору, тривалості підготовчих та судових засідань, беручи до уваги заперечення позивача проти розміру витрат на правову допомогу та її обсягу, враховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, суд дійшов висновку про задоволення заявленої суми витрат відповідача на професійну правничу допомогу в справі № 910/12184/20 частково, у розмірі 48 000 грн.
25. Судом також встановлено, що зі змісту висновку, складеного судовим експертом Маркусом Я.І., вбачається, що на вирішення експерта Банком було поставлено такі питання: 1. Яку корисність, переваги (недоліки) мають 11 земельних ділянок, розташованих за адресою: Київська область, Бориспільський район, Великоолександрівська сільська рада, перелік яких додається? 2. Чи відповідають існуючій нормативно-правовій базі в сфері оцінки підходи, методи та процедури, застосовані в звіті № 386-2 станом на 29 листопада 2019 року? Чому дорівнює ринкова вартість 11 земельних ділянок, розташованих за вказаною адресою, на 2 грудня 2019 року? Чи є достовірним результат ринкової вартості 11 земельних ділянок, що отриманий в рамках звіту № 386-2?.
26. Проте, для розгляду даної справи і вирішення спору між сторонами (виходячи з предмету та підстав поданого позову) необхідним було встановлення ринкової вартості 5 земельних ділянок станом на 02.12.2019, що підтверджується, зокрема, висновками суду, викладеними в ухвалі від 28.01.2021 про призначення судової експертизи даній справі. Решта поставлених Банком судовому експерту Маркусу Я.І. питань, відповіді на які містяться в поданому висновку від 25.09.2020 № 1/9-2020, не були необхідними для вирішення спору та поставлені виключно за ініціативою відповідача. Отже, на думку суду першої інстанції, понесені відповідачем під час розгляду даної справи витрати на підготовку експертного висновку слід розподілити пропорційно кількості питань та обсягу проведеного дослідження, необхідного для розгляду справи № 910/12184/20. У зв`язку з викладеним, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог Банку про стягнення з ОСОБА_1 витрат на підготовку експертного висновку в розмірі 12 000 грн.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
27. 15.12.2021 постановою Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.09.2021 у справі № 910/12184/20 скасовано. Постановлено додаткове рішення. Заяву АТ "ПроКредит Банк" від 13.09.2021 про компенсацію судових витрат задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ "ПроКредит Банк" 12 000 грн судових витрат зі сплати вартості висновку експерта та 48 000 грн судових витрат на професійну правничу допомогу. В решті вимог відмовлено.
28. Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначив, що суд першої інстанції, розглянувши подану відповідачем заяву щодо відшкодування судових витрат, дійшов помилкового висновку про її часткове задоволення, та прийняв не додаткове рішення, а ухвалу, якою було вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ "ПроКредит Банк" 12 000,00 грн судових витрат зі сплати вартості висновку експерта та 48 000,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу. Отже, місцевий господарський суд фактично розглянув заяву про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат та постановив ухвалу з порушенням норм процесуального законодавства, а саме статті 244 ГПК України, якою чітко визначено правове регулювання механізму реалізації повноважень суду щодо розгляду заяв про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат пов`язаних з розглядом справи.
29. Водночас, суд апеляційної інстанції погодився із висновками місцевого господарського суду в частині часткового задоволення витрат на професійну правничу допомогу та витрат на проведення експертного дослідження.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
30. 04.02.2022 ОСОБА_1 подано касаційну скаргу, в якій позивач просить скасувати постанову Господарського суду Луганської області від 05.07.2021 та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні заяви АТ "ПроКредит Банк" про відшкодування судових витрат.
31. Скаржник вважає, що постанова суду апеляційної інстанції, в частині задоволення заяви АТ "ПроКредит Банк" про відшкодування судових витрат від 13.09.2021 у справі №910/12184/20, є незаконною та необґрунтованою, оскільки прийнята з грубим порушенням норм процесуального права, а саме судом порушено вимоги частини п`ятої статті 130 ГПК України, оскільки суд стягнув витрати за відсутності підстав для визнання необґрунтованими дій позивача.
32. При цьому скаржник стверджує, що судом апеляційної інстанції не враховано висновок Верховного Суду у постановах від 09.07.2019 у справі № 922/592/17, від 18.06.2019 у справі № 922/3787/17, від 19.04.2021 у справі № 924/804/20, від 29.07.2021 у справі № 922/2017/17. Наголошує, що враховуючи, що не доведено та не підтверджено доказами те, що дії позивача з пред`явлення позову та неявка у судове засідання мали на меті протиправну мету ущемлення прав та інтересів Відповідача, Суд ухвалив незаконне рішення в частині задоволення заяви про відшкодування судових витрат.
33. Також скаржник наголошує на порушенні судом апеляційної інстанції вимог частини дев`ятої статті 80 ГПК України, оскільки суд врахував при прийнятті ухвали Договір про надання правової (правничої) допомоги №1/07-09-2020 від 07.09.2020 та Договір на виконання робіт №10/12/19 від 07.09.2020, які не направлялися учасникам справи та не врахував висновок Верховного Суду у постановах від 21.08.2019 № 922/2821/18, від 10.12.2019 у справі № 902/844/18.
34. На думку скаржника, судом апеляційної інстанції не застосовано у сукупності частини п`яту - сьому статті 129 ГПК України, оскільки суд не дослідив, що спір виник з необґрунтованих дій відповідача; відповідач частково визнавав обставини, що стали підставою для звернення з позовом; необґрунтовані клопотання відповідача призвели до збільшення кількості судових засідань та затягування розгляду справи. Таким чином, апеляційним господарським судом не враховано висновок Верховного Суду у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19.
Б. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу
35. 13.06.2022 до Верховного Суду від АТ "ПроКредит Банк" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому наведено прохання залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції без змін, посилаючись на законність та обґрунтованість висновків апеляційного господарського суду та відсутність в касаційній скарзі посилання на визначену частиною 2 статті 287 ГПК України підставу касаційного оскарження.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
36. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
37. Предметом касаційного перегляду у цій справі є постанова суду апеляційної інстанції, якою прийнято додаткове рішення про часткове задоволення заяви АТ "ПроКредит Банк" про компенсацію судових витрат та стягнення з позивача на користь відповідача 12 000 грн судових витрат зі сплати вартості висновку експерта та 48 000 грн судових витрат на професійну правничу допомогу із застосуванням положень частини п`ятої статті 130 ГПК України.
38. Оцінивши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, здійснивши перевірку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов таких висновків.
39. У відповідності до статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви.
40. Згідно з частиною першою статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
41. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (частина третя статті 123 ГПК України).
42. У силу приписів частини першої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
43. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина друга статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
44. Виходячи з аналізу наведених вище норм, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
45. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).
46. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 126 ГПК України).
47. Відповідно до частин п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1)чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
48. Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням сторони.
49. При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 ГПК України).
50. Разом з тим, у статті 130 ГПК України встановлені спеціальні правила, які стосуються окремих випадків розподілу судових витрат.
51. Частиною п`ятою, шостою статті 130 ГПК України передбачено, що у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини восьмої статті 129 цього Кодексу.
52. Колегія суддів звертається до висновку, наведено у постанові Верховного Суду від 19.07.2021 у справі № 922/2017/17, відповідно до якого в силу приписів частини п`ятої статті 130 ГПК України для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідачу необхідно довести, а суду - встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені у ході розгляду справи, та в чому вони виражені, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно, пред`явивши позов; чи систематично протидіяв правильному вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.
53. Сукупний аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання розподілу судових витрат: статті 129 ГПК України (розподіл судових витрат) та статті 130 ГПК України (розподіл судових витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду) дає підстави для висновку, що у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду суд зобов`язаний виходити з положень частини п`ятої статті 130 ГПК України.
54. У цьому висновку Суд звертається до сталої позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 18.06.2019 у справі №922/3787/17, від 09.07.2019 у справі №922/592/17, від 25.07.2019 у справі №910/11310/18, від 21.01.2020 у справі №922/3422/18, від 26.04.2021 у справі №910/12099/17, 18.01.2022 у справі №922/2017/17.
55. У разі закриття провадження у справі відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. Отже, відповідач повинен обґрунтовано заявити про наявність витрат, які виникли у зв`язку із поданням позову до нього і у подальшому- із закриттям провадження у справі.
56. Тобто стягнення з позивача компенсації понесених відповідачем витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, у разі закриття провадження у справі можливе лише у випадку встановлення необґрунтованості дій позивача.
57. Господарський процесуальний кодекс України не містить норм, які б встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій позивача, однак очевидно, що під такими діями можна розуміти таку реалізацію позивачем своїх процесуальних прав, внаслідок якої виникають підстави для закриття провадження або залишення позову без розгляду.
58. Колегія суддів також вважає за необхідне звернути увагу на висновок Великої Палати Верховного Суду в ухвалі від 07.07.2020 у справі № 906/961/17, відповідно до якого сам по собі факт закриття провадження у справі не підтверджує ні відсутність спору позивача з відповідачем, ні відсутність предмета спору, ні свідоме порушення позивачем правил суб`єктної юрисдикції та не свідчить про наявність безумовних підстав для компенсації судових витрат відповідачу. Аналогічний за змістом висновок містить постанова Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 640/1029/18 (провадження № 14-443цс19).
59. У цій справі, судом першої інстанції ухвалою від 09.09.2021 було залишено без розгляду позов ОСОБА_1 на підставі пункту 4 частини першої статті 226 ГПК України та, в подальшому, відповідачем заявлено про відшкодування судових витрат, пов`язаних з розглядом цієї справи, зокрема: 408 572,97 грн витрат на професійну правничу допомогу та 50 000 грн витрат на проведення експертного дослідження.
60. Суд зауважує, що обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Отже, відповідачу слід було довести, а суду встановити, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони полягали, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач недобросовісно та пред`явив необґрунтований позов; чи протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - порушення прав та інтересів відповідача тощо (аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 922/3787/17, від 09.07.2019 у справі № 922/592/17, від 24.03.2021 у справі № 922/2157/20, від 21.01.2020 у справі № 922/3422/18, від 26.04.2021 у справі № 910/12099/17, від 19.04.2021 у справі №924/804/20).
61. У цій справі, апеляційний господарський суд, вирішуючи питання про компенсацію здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи обмежився встановленням обґрунтованості розміру таких витрат, але не надав оцінку діям позивача, які призвели до закриття провадження у справі, на предмет їх обґрунтованості або необґрунтованості в розумінні приписів, що містяться у частинах п`ятій та шостій статті 130 ГПК України, як обов`язкової умови для застосування зазначеної норми.
62. Стосовно доводів касаційної скарги про порушення судом попередньої інстанції частини дев`ятої статті 80 ГПК України, оскільки суд врахував при прийнятті ухвали Договір про надання правової (правничої) допомоги №1/07-09-2020 від 07.09.2020 та Договір на виконання робіт №10/12/19 від 07.09.2020, які не направлялися учасникам справи, колегія суддів Верховного Суду зауважує таке.
63. Відповідно до частини дев`ятої статті 80 ГПК України копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.
64. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , зокрема, наголошувала, що Договір про надання правової (правничої) допомоги №1/07-09-2020 від 07.09.2020 та Договір на виконання робіт №10/12/19 від 07.09.2020, як докази понесених витрат, не направлялися учасникам справи разом із заявою про відшкодування судових витрат.
65. Як уже зазначалося вище, склад і розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, підлягає доведенню, а відтак ненадсилання копій відповідних доказів фактично призводить до порушення принципу змагальності, неможливості іншим учасникам судового розгляду бути ознайомленим із їхнім змістом, позбавляє можливості надати свої заперечення щодо обсягів витрат, а також правильності їх обрахунку (подібний за змістом висновок викладено у додатковій постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 922/2821/18).
66. У випадку недотримання вимог щодо належного направлення відповідних копій документів іншому учаснику справи, а також у разі ненадання суду підтвердження факту такого надсилання суд з огляду на положення статті 80 ГПК України не може брати до уваги докази понесення витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду відповідної заяви. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного суду від 10.12.2019 у справі № 902/844/18.
67. Зазначені доводи скаржника, наведені в апеляційній скарзі, були залишені судом апеляційної інстанції поза увагою та не встановлено дотримання відповідачем вимог щодо належного направлення відповідних копій документів іншим учасникам справи з метою надання їм можливості надати свої пояснення чи заперечення щодо обсягів витрат, а також правильності їх розрахунку відповідачем.
68. Аргументи касаційної скарги про відсутність підстав для задоволення заяви відповідача, у зв`язку з тим, що спір виник з необґрунтованих дій відповідача Верховний Суд не бере до уваги, оскільки такі вимагають від Суду встановлення обставин у справі та оцінки доказів, водночас суд касаційної інстанції згідно з частиною другою статті 300 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
69. Твердження відповідача у відзиві про те, що касаційна скарга не містить посилань на підставу касаційного оскарження, визначену частиною другою статті 287 ГПК України Суд не бере до уваги, з огляду на обґрунтування касаційної скарги порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права (ст. 80, 129, 130 ГПК України) та неврахування висновків Верховного Суду у постановах Верховного Суду від 09.07.2019 у справі № 922/592/17, від 18.06.2019 у справі № 922/3787/17, від 19.04.2021 у справі № 924/804/20, від 29.07.2021 у справі № 922/2017/17, від 21.08.2019 № 922/2821/18, від 10.12.2019 у справі № 902/844/18, від 03.10.2019 у справі №922/445/19, що кореспондується із визначеними статтею 287 ГПК України підставами касаційного оскарження та знайшли своє підтвердження під час касаційного перегляду цієї справи.
70. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що доводи ОСОБА_1 , наведені в суді апеляційної інстанції не були очевидно необґрунтованими, що вимагало від суду їх повного дослідження та надання їм належної оцінки. Водночас, наведені скаржником у касаційній скарзі аргументи про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права при постановленні оскаржуваної постанови знайшли своє часткове підтвердження під час розгляду касаційної скарги.
71. Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (рішення ЄСПЛ у справі "Олюджіч проти Хорватії"). Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Мала проти України", "Богатова проти України").
72. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом (рішення ЄСПЛ у справах "Дюлоранс проти Франції", "Донадзе проти Грузії").
73. Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення ЄСПЛ у справі "Ван де Гурк проти Нідерландів").
74. Якщо подані стороною доводи є вирішальними для результату провадження, такі доводи вимагають прямої конкретної відповіді за результатом розгляду (рішення ЄСПЛ у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" та у справі "Руїз Матеос проти Іспанії").
75. У рішенні Європейського суду з прав людини від 19.04.1993 у справі "Краска проти Швейцарії" вказано, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути "почуті", тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.
76. У рішеннях ЄСПЛ у справі "Де Куббер проти Бельгії" та у справі "Кастілло Альгар проти Іспанії" наголошується про те, що правосуддя має не тільки чинитися, також має бути видно, що воно чиниться. На кону стоїть довіра, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість. Якщо помилка національного суду щодо питань права або факту є настільки очевидною, що її можна кваліфікувати як "явну помилку" (тобто помилку, якої б не міг припуститися розумний суд) вона може порушити справедливість провадження.
77. Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
78. Однак, ухвалену у даній справі постанову апеляційного господарського суду не можна визнати обґрунтованою, оскільки судом апеляційної інстанції допущено неповне з`ясування фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
79. За таких обставин, відсутність у Верховного Суду процесуальної можливості з`ясувати дійсні обставини справи перешкоджає прийняттю рішення по суті справи, тому постановлене судове рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
80. Під час нового розгляду справи у наведеній частині суду апеляційної інстанції слід всебічно, повно та об`єктивно дослідити факт направлення доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачеві, надати оцінку діям позивача, які призвели до закриття провадження у справі, на предмет їх обґрунтованості або необґрунтованості в розумінні положень частини п`ятої-шостої статті 130 ГПК України та розглянути заяву про стягнення таких витрат відповідно до вимог чинного законодавства.
Б. Висновки щодо застосування норми права
81. В силу приписів частини п`ятої статті 130 ГПК України для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідачу необхідно довести, а суду - встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені у ході розгляду справи, та в чому вони виражені.
В. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
82. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
83. Враховуючи вищевикладене та керуючись пунктом 2 частини першої статті 308, статтею 310 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а прийнята у справі постанова Північного апеляційного господарського суду від 15.12.2021 - скасуванню із направленням справи в частині розгляду заяви про відшкодування судових витрат на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Г. Розподіл судових витрат
84. Оскільки в цьому випадку справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, розподіл судових витрат Верховним Судом не здійснюється.
Керуючись статтями 300, 301, пунктом 2 частини першої статті 308, статтею 310, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,
ПОСТАНОВИВ :
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.12.2021 у справі №910/12184/20 скасувати.
3. Справу №910/12184/20 в частині розгляду заяви про відшкодування судових витрат передати на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.
4. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Пєсков
Судді О. Банасько
В. Картере
