У квітні 2017 року Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-логістичний комплекс «Арктика» про стягнення простроченої заборгованості за процентами в сумі 11 099 863,01 грн., пені за несвоєчасну сплату основного боргу в сумі 2 752 299,64 грн., пені за несвоєчасну сплату процентів в сумі 1 784 205,34 грн., 3 %: річних несвоєчасну сплату основного боргу в сумі 1 624 262,86 грн., 3 % річних за несвоєчасну сплату процентів в сумі 491 176,14 грн., інфляційних втрат за несвоєчасну сплату основного боргу в сумі 9 185 469,61 грн., інфляційних втрат за несвоєчасну сплату процентів в сумі 2 405 355,01 грн., штрафу в сумі 485 500,00 грн. (п. 7.2.6 кредитного договору № 876/31/1 від 04.11.2014).

Позовні вимоги мотивовані наступним:

- між сторонами укладено кредитний договір №876/31/1 від 04.11.2014 за умовами якого позивачем відповідачу надано кредит в сумі 100 000 000,00 грн.;

- відповідач починаючи з 11.09.2015 не виконував належним чином зобов`язання по сплаті нарахованих процентів за кредитним договором №876/31/1 від 04.11.2014, у зв`язку з чим позивач скористався наданим йому вказаним договором правом та направив вимогу № 55/2-06/340-2042 від 10.03.2016 про дострокове повернення суми кредиту;

- з огляду на невиконання вказаної вимоги в серпні 2016 року позивач звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до позивача (справа № 911/2798/16) про стягнення заборгованості за спірним кредитним договором у розмірі 137 670 517,14 грн., розрахованої станом на 07.07.2016, а в подальшому подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, з урахуванням якої на 08.09.2016 заборгованість відповідача перед позивачем становить 145 080 487,50 грн. та складається з:

- простроченої заборгованості кредитом в сумі 97 500 000,00 грн.;

- заборгованості за процентами в сумі 24 333 630,12 грн.;

- пені за несвоєчасну сплату основного боргу в сумі 13 874 874,77 грн.;

- пені за несвоєчасну сплату процентів в сумі 3 508 224,58 грн.;

- 3% річних за несвоєчасну сплату основного боргу в сумі 1 196 994,54 грн.;

- 3% річних за несвоєчасну сплату процентів в сумі 319 338,45 грн.;

- інфляційних втрат за несвоєчасну сплату основного боргу в сумі 3 002 776,65 грн.;

- інфляційних втрат за несвоєчасну сплату процентів в сумі 894 771,39 грн.;

- штрафу в сумі 449 877,00 грн.;

- оскільки станом на 30.03.2017 рішення у вищезгаданій справі № 911/2798/16 не прийнято на поточний момент у відповідача утворилась заборгованість за вказаним кредитним договором № 876/31/1 від 04.11.2014 за період з 08.09.2019 по 29.03.2017, яка і заявлена до стягнення у цій справі № 910/5810/17.

06.10.2017 до суду першої інстанції надійшла заява позивача про зміну підстав позову в якій позивач просив стягнути з відповідача витрати понесені для задоволення вимог за кредитним договором №876/31/1 від 04.11.2014 за рахунок заставного майна в сумі 1 297 000,00 грн. (витрати за вчинення виконавчих написів, витрати за проведення оцінки майна та витрати за отримання свідоцтв про право власності).

24.10.2019 до суду першої інстанції надійшла заява позивача про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач просив стягнути з відповідача 3 % річних в сумі 3 283 104,91 грн. та інфляційні втрати в сумі 22 728 278,35 грн. До вказаної заяви позивачем не було додано детального розрахунку заявлених до стягнення сум.

10.12.2019 до суду першої інстанції надійшла заява позивача про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач просив стягнути з відповідача інфляційні втрати в сумі 19 378 259,50 грн. Згідно з виконаним позивачем розрахунком заявлена до стягнення сума складається з:

- інфляційних втрат в сумі 7 419 279,91 грн. нарахованих за період з серпня 2015 року по квітень 2017 року від сум процентів нарахованих з 11.08.2015 по 30.04.2017;

- інфляційних втрат в сумі 15 308 998,42 грн. нарахованих за період з лютого 2016 року по квітень 2017 року від сум простроченого кредиту.

Узагальнені доводи відповідача проти позову наступні:

- наявність рішення позивача про дострокове повернення кредиту зумовлює зміну строку дії спірного договору з відповідної дати (13.04.2016), а тому подальше нарахування процентів та неустойки за таким договором є неможливим, адже відповідне зобов`язання було змінено, а кредитний договір припинився;

- позивачем не наведено обґрунтування щодо вимог про стягнення штрафу в сумі 449 877,00 грн.;

- після звернення позивача до суду з цим позовом ним в позасудовому порядку було звернуто стягнення на предмет іпотеки за укладеним між сторонами для забезпечення виконання за спірним кредитним договором іпотечним договором № 876/31/1-3 від 04.11.2014 шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, що свідчить про припинення зобов`язань за кредитним договором;

- під час розгляду цієї справи позивач неодноразово змінював позовні вимоги, що свідчить про невизначеність позивача щодо власних позовних вимог та відсутність у останнього чіткого розуміння з приводу фактичного розміру заборгованості за спірним кредитним договором;

- позов має бути залишений без розгляду, так як дії позивача щодо його подання свідчать про зловживання своїми правами. Так, позивачем у період з 04.04.2017 по 12.04.2017 було подано до Господарського суду міста Києва три однакові позовні заяви до позивача (справи № 910/5560/17, № 910/5810/17 та № 910/6069/17).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.12.2022 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що:

- позивачем, за наслідками несвоєчасної сплати чергових місячних платежів по кредиту (за січень-лютий 2016 року), було реалізовано своє право на вимогу про дострокове повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, про що направлено відповідачу лист №55/2-06/340-2012 від 10.03.2016;

- з огляду на направлення позивачем листа про припинення спірного кредитного договору, позивач, фактично, на власний розсуд, на підставі наданих йому положеннями вказаного договору та законодавства прав, в односторонньому порядку змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом, встановивши сплив таких строків 13.04.2016 (дата спливу двадцятиденного строку з моменту отримання вимоги банку про дострокове повернення кредиту), що свідчить про припинення з 13.04.2016 відносин за таким кредитним договором та, відповідно, і про відсутність підстав для нараховування банком будь-яких грошових зобов`язань в період з вказаної дати;

- отже, наявність рішення банку про дострокове повернення кредиту зумовлює зміну строку дії договору з відповідної дати (в даному конкретному випадку 13.04.2016), у зв`язку з чим подальше нарахування процентів та неустойки за таким договором є неможливим та неправомірним, зважаючи, що відповідне зобов`язання було змінено і кредитний договір припинився, та, відповідно, свідчить і про відсутність правових підстав щодо можливості для задоволення відповідних вимог за рахунок предмету іпотеки - погашення процентів за користування кредитом, нарахованих за квітень 2016 року (з 14.04.2016) - травень 2017 року (24.05.2017);

- згідно первісно заявлених позовних вимог у даній справі позивач просив стягнути: 9 185 469,61 грн. - інфляційних втрат за простроченім по сплаті суми кредиту, нарахованих за період з вересня 2016 року по лютий 2017 року та 2 405 355,01 грн. - інфляційних втрат за прострочення по сплаті процентів за користування кредитом, нарахування яких здійснюється за кожен щомісячний платіж по процентам окремо (за серпень 2015 року - лютий 2017 року) у загальний період з вересня 2016 року по лютий 2017 року. Тобто, заявлені первісно в межах даної справи вимоги про стягнення інфляційних втрат стосувалися таких сум виключно за період з вересня 2016 року по лютий 2017 року;

- із доданого до заяви про зменшення розміру позовних вимог від 10.12.2019 розрахунку вбачається, що банк заявляє до стягнення інфляційні втрати, що нараховані з серпня 2015 року (в частині процентів) та з лютого 2016 року (в частині кредиту) по квітень 2017 року, тобто зі спливом строку позовної давності;

- з огляду на те, що відповідачем було заявлено про застосування наслідків пропуску строків позовної давності щодо вимог про стягнення інфляційної складової у період з серпня 2015 по 13.04.2016, враховуючи положення ч. 4 ст. 267 ЦК України, згідно з якою сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові та те, що заяви про відновлення пропущеного строку позовної давності позивачем заявлено чи подано не було, а доказів поважності причин пропуску указаного строку суду не надано, правові підстави для задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача інфляційної складової у період з серпня 2015 по 13.04.2016, відсутні.

Не погодившись з ухваленим рішенням суду, Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» звернулося безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2022 та ухвалити нове, яким задовольнити позов про стягнення 19 378 259,50 грн. у повному обсязі.

У апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та грубим порушенням норм процесуального права та внаслідок не з`ясування обставин, що мають значення для справи та невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, встановленим обставинам справи.

У обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт послався на те, що:

- висновок суду першої інстанції про пропуск позивачем строків позовної давності щодо вимог про стягнення інфляційних втрат, нарахованих на суму кредиту за період з вересня 2016 року по лютий 2017 року не відповідає обставинами справи оскільки судом не було враховано, як те, що з позовом позивач звернувся 07.04.2017, так і те, що відповідно до положень ч. 2 ст. 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного з кількох боржників, а також якщо предметом по позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач;

- судом першої інстанції не враховано висновки Великої Палати Верховного Суду (постанова від 18.01.2021 по справі № 910/17048/17) та рішення Конституційного Суду України №6-р(ІІ)/2022 у справі № 3-188/2020(455/20) щодо правомірності нарахування процентів за користування грошовими коштами до дня повернення кредиту. Правомірність нарахування позивачем коштів за спірним кредитним договором після 13.06.2016 була встановлена і постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.12.2022 у справі № 910/570/21;

- судом першої інстанції не були враховані обставини, які встановлені судовими рішеннями, що набрали законної сили, у справах № 910/10059/17, № 910/15190/20, якими підтверджено правомірність визначеного позивачем розміру заборгованості за спірним кредитним договором, яка включала і суму інфляційних втрат, які заявлені до стягнення у цій справі. Про факт визнання відповідачем розміру заборгованості, яка включала і суму інфляційних втрат, які заявлені до стягнення у цій справі, свідчить попередня поведінки відповідача, який під час розгляду справи № 910/10059/17 не заперечував суму забезпеченої вимоги.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.01.2023 апеляційну скаргу у справі № 910/5810/17 передано на розгляд колегії у складі: головуючий суддя - Сулім В.В., судді:, Коротун О.М., Майданевич О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.01.2023 задоволено заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2022 та поновлено апелянту зазначений строк, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2022 у справі №910/5810/17 та зупинено дію оскаржуваного рішення, закінчено проведення підготовчих дій, апеляційну скаргу призначено до розгляду у судовому засіданні 09.03.2023 о 10 год. 00 хв.

28.02.2023 від представника Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою системи «EasyCon». Вказане клопотання задоволено ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.03.2023.

08.03.2023 до суду від позивача надійшло клопотання про приєднання документів до матеріалів справи до якого додано копію постанови Північного апеляційного господарського суду від 21.12.2022 у справі № 910/570/21. Колегія суддів зазначає про те, що інформація щодо судових рішень є загальновідомою, їх тексти містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень, а відтак, такий документ не можна вважати додатковим доказом по справі.

У судовому засіданні 09.03.2023 оголошена перерва до 23.03.2023.

20.03.2023 від представника Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою системи «EasyCon».

23.03.2023 до суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просив врахувати дійсні обставини правовідносин та відмовити в задоволенні апеляційної скарги залишивши рішення суду першої інстанції без змін, з огляду на наступні обставини:

- виходячи з перебігу правовідносин сторін предметом розгляду у цій справі є стягнення «залишку» заборгованості за кредитним договором №876/31/1 від 04.11.2014, яка залишилась після набуття позивачем предмету іпотеки в рахунок погашення його вимог, а відтак для вирішення спору по суті слід встановити дійсний розмір заборгованості, який існував станом на 23.05.2021 та яка дійсна (підтверджена) вартість предмету іпотеки на момент набуття його позивачем;

- відповідач зауважив на тому, що матеріали справи не містять будь-яких неспростовних доказів (зокрема судових рішень) на підтвердження дійсного розміру заборгованості, в той час як позивачем такий розмір змінювався неодноразово без надання відповідних підтверджень щодо розміру заборгованості. З огляду на вказані обставини відповідач навів власний розрахунок заборгованості за спірним кредитним договором;

- відсутність у позивача права на нарахування процентів та штрафних санкцій у період після направлення позивачем вимоги про дострокове повернення кредиту встановлено в судових рішеннях у справі № 910/10374/17, які мають преюдиційний характер у спірних правовідносинах;

- судовими рішенням у справі № 826/7243/17 було визнано неправомірними дії державного виконавця під час виконання при проведенні виконавчого провадження у якому позивач набув права власності на предмет іпотеки, а також визнано протиправними та скасовано, серед іншого, постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності (ПП «Консалтингова група «Арго-Експерт»), що, поряд з висновками, які викладені Одеським науково-дослідним інститутом судових експертиз у рецензії на виконаний таким суб`єктом оціночної діяльності звіт, свідчить про те, що має місце набуття позивачем у власність предмету іпотеки виходячи з його вартості, що не відповідала дійсній ринковій вартості такого майна.

До відзиву на апеляційну скаргу відповідачем додані належним чином засвідчені копії іпотечного договору № 876/31-1-3 від 04.11.2014, судових рішень у справі № 911/2798/16, постанови Верховного Суду у справі № 826/7243/17 від 08.09.2021, звіту про незалежну оцінку майна станом на 18.04.2017 виконаного ПП «Консалтингова група «Арго-Експерт» та рецензії Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз від 20.11.2017 на вказаний звіт висновок експерта за результатами проведення судової комплексної оціночно-будівельної та оціночно-земельної експертизи № 136/07/2017 від 14.07.2017, рецензій Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз, клопотання відповідача про зупинення провадження у справі № 910/10059/17.

Колегія суддів зазначає про те, що інформація щодо судових рішень є загальновідомою, їх тексти містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень, а відтак, такий документ не можна вважати додатковим доказом по справі.

Судове засідання 23.03.2023 не відбулось у зв`язку із перебуванням судді Коротун О.М. на лікарняному, з огляду на що ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2023 призначено до розгляду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2022 у справі №910/5810/17 на 19.04.2023 об 11 год. 20 хв. в режимі відеоконференції

03.04.2023 до суду від відповідача надійшло клопотання про долучення документів до якого доданий науковий висновок щодо врахування судом висновків щодо застосування Верховним Судом норм права (ст.ст. 1048, 1050 ЦК України) у контексті забезпечення правової визначеності від 08.09.2022.

Судове засідання 19.04.2023 не відбулось у зв`язку із перебуванням судді Коротун О.М. на лікарняному, з огляду на що ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.04.2023 призначено до розгляду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2022 у справі №910/5810/17 на 24.05.2023 о 11 год. 00 хв. в режимі відеоконференції.

Судове засідання 24.05.2023 у призначений час не відбулось, з огляду на відсутність інтернет зв`язку (збій в роботі мережевого обладнання суду) в приміщенні Північного апеляційного господарського суду, що призвело до технічної неможливості проведення судового засідання, з огляду на що ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.05.2023 призначено до розгляду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2022 у справі №910/5810/17 на 31.05.2023 о 12 год. 00 хв.

У судовому засіданні 31.05.2023 оголошена перерва до 07.06.2023.

06.06.2023 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-логістичний комплекс «Арктика» до Північного апеляційного господарського суду надійшла письмова заява про відвід головуючого судді Суліма В.В. та судді Майданевича А.Г.

07.06.2023 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до Північного апеляційного господарського суду надійшла письмова заява про відвід головуючого судді Суліма В.В.

Ухвалами Північного апеляційного господарського суду від 07.06.2023 відмовлено у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про відвід головуючого судді Суліма В.В. від розгляду справи №910/5810/17 та у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-логістичний комплекс «Арктика» про відвід головуючого судді Суліма В.В. та судді Майданевича А.Г. від розгляду справи №910/5810/17.

07.06.2023 судді Сулім В.В. та Майданевич А.Г. подали заяву про самовідвід у справі № 910/5810/17.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.06.2023 заяву суддів Суліма В.В. та Майданевича А.Г. про самовідвід у справі № 910/5810/17 задоволено, справу № 910/5810/17 передано для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою відповідно до положень ст. 32 ГПК України.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-07/ 430/23 від 09.06.2023 призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.06.2023, справу № 910/5810/17 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді доповідача) Яковлєв М.Л., суддів Гончаров С.А., Станік С.Р.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.06.2023 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2022 у справі № 910/5810/17 прийнято до свого у складі колегії суддів: головуючий суддя - Яковлєв М.Л.; судді: Гончаров С.А., Станік С.Р., розгляд апеляційної скарги призначено на 11.07.2023 об 11:30 год.

05.07.2023 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від представника Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» надійшла заява, в якій заявник просить надати можливість приймати участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та програмного забезпечення «EasyCon». Вказану заяву задоволено ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.07.2023.

У судовому засіданні 11.07.2023 оголошена перерва до 02.08.2023, а в судовому засіданні 02.08.2023 оголошено перерву до 12.09.2023.

Щодо наданих відповідачем додаткових доказів, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

За змістом частин 4, 8 ст. 80 ГПК України, яка визначає загальний порядок подання доказів, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу; докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3 ст. 269 ГПК України).

У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з`ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об`єктивно оцінити поважність цих причин. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

Наведені положення передбачають наявність таких критеріїв для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, як «винятковість випадку» та «причини, що об`єктивно не залежать від особи» і тягар доведення покладений на учасника справи, який звертається з відповідним клопотанням (заявою) (такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 13.04.2021 у справі №909/722/14).

Відповідно до статті 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства, зокрема є: змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Законом можуть бути визначені також інші засади судочинства.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України частини 3 статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема: верховенство права; змагальність сторін; пропорційність; розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами тощо.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ст. 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Виходячи з аналізу вищенаведених норм процесуального законодавства, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, зобов`язаний забезпечувати дотримання принципу змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів, доведенні перед судом їх переконливості, сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом задля прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, яке буде відповідати завданням господарського судочинства.

У рішенні від 03.01.2018 «Віктор Назаренко проти України» (Заява №18656/13) ЄСПЛ наголосив, що принцип змагальності та принцип рівності сторін, які тісно пов`язані між собою, є основоположними компонентами концепції «справедливого судового розгляду» у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції. Вони вимагають «справедливого балансу» між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Під загрозою стоїть впевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, зокрема, на усвідомленні того, що вони матимуть змогу висловити свої думки щодо кожного документа в матеріалах справи (див. рішення у справі "

«Беер проти Австрії» (Beer v. Austria), заява №30428/96, пункти 17, 18, від 06 лютого 2001 року)

Суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (Рішення Суду у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992).

У пункті 7 розділу II рішення у справі «Мінак та інші проти України» ЄСПЛ указав, що принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представляти свою справу за таких умов, які не ставлять її у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною (рішення від 27.10.1993 у справах «Авотіньш проти Латвії», заява №17502/07, пункт 119 та «Домбо Бехеєр Б. В. проти Нідерландів», пункт 33). Кожній стороні має бути забезпечена можливість ознайомитись із зауваженнями або доказами, наданими іншою стороною, у тому числі з апеляційною скаргою іншої сторони, та надати власні зауваження з цього приводу. Під загрозою стоїть впевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, зокрема, на усвідомленні того, що вони мали змогу висловити свою позицію щодо кожного документа в матеріалах справи (пункти 17 - 18 рішення від 06.02.2021 у справі «Беер проти Австрії», заява №30428/96).

За обставин що склались, з огляду на принцип рівності сторін, щодо, зокрема, надання кожному розумної можливості представляти свою справу за таких умов, які не ставлять її у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною колегія суддів вважає за доцільне прийняти до розгляду всі подані учасниками судового процесу до суду апеляційної інстанції докази.

Станом на 12.09.2023 до Північного апеляційного господарського суду інших відзивів на апеляційну скаргу та клопотань від учасників справи не надходило.

Під час розгляду справи позивач апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі та просив її задовольнити, відповідач проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, заслухавши пояснення позивача та відповідача дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, проте оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає зміні в мотивувальній частині, з наступних підстав.

04.11.2014 позивач (банк) та відповідач (позичальник) уклали кредитний договір №876/31/1 (далі Кредитний договір) до якого в подальшому сторонами вносилися зміни згідно з додатковими договорами № 1 від 29.12.2014, № 2 від 20.04.2015, № 3 від 03.08.2015.

Відповідно до п. 2.4 Кредитного договору, кредит надається з рахунку для обліку заборгованості за кредитом в безготівковому порядку на рефінансування заборгованості позичальника у розмірі 100 000 000,00 грн. за кредитним договором №153/10-KL від 29.10.2010, укладеним між позичальником та ПАТ «Златобанк».

На виконання умов Кредитного договору, позивачем 05.11.2014 надано відповідачу кредит у розмірі 100 000 000,00 грн., що сторонами не заперечується та підтверджується заявою відповідача від 05.11.2014 на перерахунок грошових коштів з позичкового рахунку позивача, платіжним дорученням № 1 від 05.11.2014 та виписками з рахунків обліку заборгованості відповідача.

За умовами пункту 4.1.1 Кредитного договору виконання позичальником зобов`язання за цим договором забезпечується іпотекою нерухомості - рибного ярмарку та комплексу по зберіганню, виробництву продуктів харчування для Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістик центр «Скандинавія» (далі - ТОВ «ЛЦ «Скандинавія») загальною площею 20 908 кв. м, що знаходиться за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н., с. Софіївська Борщагівка, вул. Чорновола, 46-А, та двох земельних ділянок з кадастровими номерами 3222486200:04:001:0001 та 3222486200:04:001:0002, площею по 2,5 га кожна, що надається в іпотеку ТОВ «ТЛК «Арктика».

04.11.2014 позивач (іпотекодержатель) та відповідач (іпотекодавець) уклали іпотечний договір № 876/31/1-3, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лосєвим В. В. та зареєстрований у реєстрі за № 2041 (далі Іпотечний договір).

Відповідно до умов Іпотечного договору іпотекодавець у забезпечення виконання взятих на себе зобов`язань згідно з Кредитним договором передав в іпотеку іпотекодержателю нерухоме майно, а саме: рибний ярмарок та комплекс по зберіганню, виробництву продуктів харчування для ТОВ «ЛЦ «Скандинавія», що знаходиться за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка, вул. Чорновола, 46-А, розташований на двох земельних ділянках з кадастровими номерами 3222486200:04:001:0001 та 3222486200:04:001:0002, які також передані в іпотеку.

У пункті 2.7 Кредитного договору вказано, що за користування кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати банку відповідну плату (проценти) в порядку і розмірах, визначених цим договором. Проценти нараховуються банком за фіксованою процентною ставкою. Проценти за користування кредитом розраховуються банком на основі процентної ставки в розмірі 21 % річних, яка може бути встановлена в іншому розмірі в порядку, визначеному цим договором (пункт 2.7.1). Нараховані за період з першого дня видачі кредиту або з першого числа звітного місяця по останнє число звітного місяця або по день повернення позичальником кредиту (або його частини) проценти (з урахуванням положень пункту 2.7.4 цього договору) повинні бути сплачені позичальником не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним, а в разі дострокового погашення кредиту - одночасно з погашенням кредиту (пункт 2.7.3 Кредитного договору). У випадку порушення зобов`язань позичальника, встановлених пунктами 5.3.6 та 5.3.14 цього договору, банк встановлює процентну ставку в розмірі 23 % річних, починаючи з першого дня місяця, що слідує за місяцем, в якому відбулось порушення зобов`язань позичальника, та закінчуючи останнім днем місяця, в якому таке зобов`язання буде виконане / дотримане (пункт 2.7.4).

Згідно з пунктом 5.3.2 Кредитного договору позичальник зобов`язаний точно в строки, обумовлені цим договором, погашати кредит та сплачувати плату (проценти) за користування кредитом, а у випадку неналежного виконання взятих на себе зобов`язань за цим договором на першу вимогу банку сплатити штрафні санкції, як це передбачено в договорі, а також у повному обсязі всі інші платежі та відшкодувати завдані збитки.

Положеннями пункту 3.3.1 Кредитного договору встановлено, що банк має право у випадку, якщо будуть мати місце будь-які або всі можливі випадки невиконання позичальником та/або майновим поручителем / поручителем взятих на себе обов`язків та недотримання умов, передбачених цим договором та/або документами забезпечення, вимагати негайного повернення суми кредиту та всієї суми нарахованих процентів за користування кредитом (разом з будь-якими іншими нарахованими сумами або сумами, що підлягають до сплати за цим договором), в тому числі, але не виключно, якщо позичальник вчасно не сплатив суму кредиту, її частину або проценти за користування кредитом або будь-які інші суми, які підлягають сплаті за цим договором.

Відповідно до пункту 3.3.2 Кредитного договору після отримання позичальником від банку листа з повідомленням про вручення щодо відкликання кредиту позичальник зобов`язаний не пізніше 20 банківських днів з моменту вручення такого листа здійснити повне погашення кредиту (включаючи основну суму боргу, нараховані та несплачені проценти за користування кредитом та інші платежі, що підлягають сплаті позичальником на користь банку відповідно до умов цього договору).

За твердженнями позивача, відповідач починаючи з 11.09.2015 не виконував належним чином зобов`язання по сплаті нарахованих процентів за Кредитним договором, у зв`язку з чим, у останнього виникла прострочена заборгованість.

У зв`язку з невиконанням позичальником зобов`язань по сплаті нарахованих процентів за Кредитним договором, 10.12.2015 позивач на адресу відповідача направив вимогу № 55/2-06/1735-12993 про усунення порушення зобов`язань, яка була отримана останнім 30.12.2015.

Також, листом від 10.03.2016 № 55/2-06/340-2042 позивач звернувся до позичальника/іпотекодавця з вимогою про дострокове повернення кредиту, у якому вказав, що внаслідок невиконання відповідачем передбаченого пунктом 5.3.2 Кредитного договору обов`язку своєчасно, у визначені договором строки сплачувати плату за користування кредитом утворилась прострочена заборгованість, яка станом на 09.03.2016 року становить 113 059 309,41 грн. та складається з: 93 333 334,34 грн. строкової заборгованості за кредитом; 4 166 666,66 грн. простроченої заборгованості за кредитом; 3 577 529,19 грн. строкової заборгованості за процентами; 9 952 330,43 грн. простроченої заборгованості за процентами; 1 342 326,62 грн. пені; 90 219,61 грн. 3 % річних; 147 026,56 грн. інфляційних втрат; 449 877,00 грн. штрафу за порушення умов Іпотечного договору. В порядку, визначеному пунктом 3.3 Кредитного договору, позивач повідомив відповідача про відкликання кредиту та вимагав не пізніше 20 банківських днів з моменту вручення цієї вимоги здійснити повне погашення кредиту, включаючи основну суму боргу, нараховані та неоплачені проценти за користування кредитом та інші платежі, що підлягають сплаті позичальником на користь банку відповідно до умов Кредитного та Іпотечного договорів на загальну суму 113 059 309,41 грн., а також проценти, комісії, штрафні санкції, які будуть донараховані на дату погашення заборгованості відповідно до умов Кредитного договору. Вказаний лист відповідачем отримано 16.03.2016.

24.05.2016 позивач звернувся до відповідача з листом № 31/4-12/298-5139, у якому зазначав, що станом на 23.05.2016 заборгованість відповідача перед позивачем складає 114 367 359,62 грн., у тому числі: 97 500 000,00 грн. - прострочений кредит; 16 867 359,62 грн. - прострочені проценти, нараховані за серпень 2015 року - квітень 2016 року (зі строками сплати: 10 вересня, 09 жовтня, 10 листопада, 10 грудня 2015 року, 11 січня, 10 лютого, 10 березня, 11 квітня та 10 травня 2016 року), у тому числі нараховані за квітень 2016 року у сумі 1 838 114,75 грн. та просив відповідача здійснити погашення заборгованості за кредитом та процентами. Зазначений лист був отриманий відповідачем 31.05.2016.

Крім того, в серпні 2016 року позивач звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до позивача про стягнення заборгованості за Кредитним договором у розмірі 137 670 517,14 грн., розрахованої станом на 07.07.2016, що складається з: 97 500 000,00 грн. простроченої заборгованості за кредитом; 20 534 859,62 грн. заборгованості за процентами; 8 634 403,47 грн. пені за несвоєчасну сплату основного боргу; 2 815 329,87 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів; 693 510,94 грн. - 3 % річних за несвоєчасну сплату основного боргу; 219 376,37 грн. - 3 % річних за несвоєчасну сплату процентів; 5 744 125,01 грн. інфляційних втрат за несвоєчасну сплату основного боргу; 1 079 034,86 грн. інфляційних втрат за несвоєчасну сплату процентів; 449 877,00 грн. штрафу за порушення умов Іпотечного договору, та звернення стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором в рахунок погашення вказаної заборгованості (справа № 911/2798/16).

У вересні 2016 року позивач подав заяву про збільшення розміру позовних вимог у справі № 911/2798/16, у якій вказував, що станом на 08.09.2016 заборгованість відповідача перед позивачем становить 145 080 487,50 грн. та складається з:

- простроченої заборгованості кредитом в сумі 97 500 000,00 грн.;

- заборгованості за процентами в сумі 24 333 630,12 грн.;

- пені за несвоєчасну сплату основного боргу в сумі 13 874 874,77 грн.;

- пені за несвоєчасну сплату процентів в сумі 3 508 224,58 грн.;

- 3% річних за несвоєчасну сплату основного боргу в сумі 1 196 994,54 грн.;

- 3% річних за несвоєчасну сплату процентів в сумі 319 338,45 грн.;

- інфляційних втрат за несвоєчасну сплату основного боргу в сумі 3 002 776,65 грн.;

- інфляційних втрат за несвоєчасну сплату процентів в сумі 894 771,39 грн.;

- штрафу за порушення умов Іпотечного договору в сумі 449 877,00 грн.,

Ухвалою Господарського суду Київської області від 04.10.2016 у справі № 911/2798/16, для встановленні дійсної вартості предмету іпотеки за Іпотечним договором, призначено судову оціночно-будівельну та оціночно-земельну експертизи, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України. (відповідний висновок комплексної оціночно-будівельної та оціночно-земельної експертизи №136/07/2017 від 14.07.2017 та матеріали справи № 911/2798/16 до Господарського суду Київської області надійшли 20.07.2017 - примітка суду).

Поряд із стягненням заборгованості за Кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором в судовому порядку, позивач вчинив дії для звернення стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором в позасудовому порядку.

27.03.2017 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малим Олексієм Сергійовичем був вчинений виконавчий напис, зареєстрований у реєстрі за № 704, відповідно до якого запропоновано в рахунок часткового погашення простроченої заборгованості відповідача перед позивачем за основною сумою боргу за період з 15 березня 2016 року по 15 березня 2017 року за Кредитним договором у сумі 93 333 333,34 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором.

Також, 27.03.2017 приватним нотаріусом Малим О. С. був вчинений виконавчий напис, зареєстрований у реєстрі за № 705, відповідно до якого запропоновано в рахунок часткового погашення простроченої заборгованості відповідача перед позивачем за процентами та штрафними санкціями за період з 15 березня 2016 року по 15 березня 2017 року за Кредитним договором у сумі 60 779 032,54 грн., з яких: прострочена заборгованість за процентами - 23 994 249,95 грн.; загальна сума штрафних санкцій - 36 297 282,59 грн. (з них: загальна сума пені - 20 046 605,78 грн.; загальна сума 3% річних - 3 415 480,22 грн.; загальна сума інфляційних втрат - 12 835 196,59 грн.; сума штрафу за порушення пункту 7.2.6 Кредитного договору - 487 500,00 грн.), звернути стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором.

Вказані виконавчі написи позивачем було пред`явлено до виконання до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі Відділ ДВС) 05.04.2017 (виконавчій напис № 705) та 07.04.2017 (виконавчий напис № 704), та, з огляду на вказане, державний виконавець Відділу ДВС Назаровець А.Т. відкрив виконавчі провадження №5373102 (07.04.2017) з виконання виконавчого напису № 705 та № 53995297 з виконання виконавчого напису № 704 (22.05.2017), які 22.05.2017 були об`єднанні у зведене виконавче провадження №53999200.

Крім того, 07.04.2017 позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з цим позовом (справа № 910/5810/17), у якому просив стягнути

- прострочену заборгованість за процентами в сумі 11 099 863,01 грн.;

- пеню за несвоєчасну сплату основного боргу в сумі 2 752 299,64 грн.;

- пеню за несвоєчасну сплату процентів в сумі 1 784 205,34 грн.;

- 3 %: річних несвоєчасну сплату основного боргу в сумі 1 624 262,86 грн.;

- 3 % річних за несвоєчасну сплату процентів в сумі 491 176,14 грн.;

- інфляційні втрати за несвоєчасну сплату основного боргу в сумі 9 185 469,61 грн.;

- інфляційні втрати за несвоєчасну сплату процентів в сумі 2 405 355,01 грн.;

- штраф в сумі 485 500,00 грн. (п. 7.2.6 кредитного договору № 876/31/1 від 04.11.2014).

Зі змісту позовної заяви слідує, що заявлені до стягнення суми є тими сумами на які, за твердженням позивача, збільшилась заборгованість відповідача за Кредитним договором у період з 08.09.2016 по 30.03.2017 (тобто у період після уточнення позовних вимог у справі № 911/2798/16 - примітка суду).

У виконавчому провадженні №5373102 з виконання виконавчого напису № 705 проводилась реалізація предмету іпотеки за Іпотечним договором, проведення електронних торгів було призначено на 22.05.2017, однак такі торги не відбулися у зв`язку із відсутністю допущених учасників торгів.

Крім того 22.05.2017:

- заявами № 55/2-09/804/10465/2017-00/вих та № 55/2-09/805/10466/2017-00/вих від 22.05.2017 позивач звернувся до приватного нотаріуса Авдієнко О. В. з проханням вчинити виконавчі написи на Кредитному договорі, за якими стягнути з позичальника на користь банку основну суму заборгованості (тіло кредиту) у розмірі 97 500 000,00 грн. та заборгованість за процентами за користування кредитом за період з 22 травня 2016 року по 22 травня 2017 року (включно) в розмірі 22 313 873,24 грн.;

- приватним нотаріусом Авдієнко О. В. вчинений виконавчий напис № 779, відповідно до якого запропоновано стягнути з відповідача на корить позивача не виплачені в строк на підставі Кредитного договору грошові кошти, а саме: основну суму заборгованості (тіло кредиту) у розмірі 97 500 000,00 грн. та витрати, понесені позивачем за вчинення виконавчого напису, - 120 000,00 грн. Визначено строк, за який провадиться стягнення, - з 22 травня 2016 року по 22 травня 2017 року;

- приватним нотаріусом Авдієнко О. В. вчинений виконавчий напис № 780, відповідно до якого запропоновано стягнути з відповідача на корить позивача не виплачені в строк на підставі Кредитного договору грошові кошти, а саме: заборгованість за процентами за користування кредитом у розмірі 22 313 873,24 грн. та витрати, понесені позивачем за вчинення виконавчого напису, в сумі 85 000,00 грн. Визначено строк за який провадиться стягнення, - з 22 травня 2016 року по 22 травня 2017 року.

23.05.2017 Відділом ДВС відкрито виконавчі провадження № 54007213 та № 54007317 з виконання виконавчих написів № 779 та № 780, які об`єднано у зведене виконавче провадження № 53999200.

23.05.2017 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень видано акт № 53999200/24 про реалізацію предмета іпотеки, у якому зазначено, що під час примусового виконання зведеного виконавчого провадження № 53999200, до складу якого входить:

- виконавче провадження № 53731207 з виконання виконавчого напису № 705;

- виконавче провадження № 53995297 з виконання виконавчого напису № 704;

- виконавче провадження № 54007317 з виконання виконавчого напису № 780;

- виконавче провадження № 54007213 з виконання виконавчого напису № 779,

предмет іпотеки за Іпотечним договором не було реалізовано, оскільки електронні торги не відбулися у зв`язку з відсутністю допущених учасників торгів.

23.05.2017 позивач звернувся до Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС із заявою №55/2-09/812/10559/2017-00/вих про придбання предмету іпотеки шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна, в якій зазначив, що станом на 23.05.2017 розмір вимог позивача до відповідача за Кредитним договором складає 198 583 782,56 грн., у тому числі:

- прострочена заборгованість за кредитом 97 500 000,00 грн.;

- заборгованість за процентами 40 532 876,70 грн.;

- сума пені 22 365 254,91 грн.;

- сума 3% річних 4 260 135 грн.;

- інфляційні втрати 22 728 278,35 грн.;

- штраф за порушення умов пункту 8.2.1 Іпотечного договору 899 754,00 грн.;

- штраф за порушення умов пункту 7.2.6 Кредитного договору 487 500,00 грн.;

- штраф за порушення умов пункту 8.2.3. Іпотечного договору 59 983,60 грн.;

- штраф за порушення умов пункту 7.2.5. Кредитного договору 9 750 000,00 грн.

23.05.2017 року державний виконавець Відділу ДВС видав акт про реалізацію предмета іпотеки.

24.05.2017 були видані свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів про реалізацію предмета іпотеки

16.06.2017 державний виконавець виніс постанову про закінчення виконавчих проваджень №53995297, №53731207 та стягнення з боржника виконавчого збору у сумі: 9 333 333,33 грн. і 6 077 903,25 грн..

06.10.2017 до суду першої інстанції надійшла заява позивача про зміну підстав позову, в якій позивач просив стягнути з відповідача витрати понесені для задоволення вимог за кредитним договором №876/31/1 від 04.11.2014 за рахунок заставного майна в сумі 1 297 000,00 грн. (витрати за вчинення виконавчих написів, витрати за проведення оцінки майна та витрати за отримання свідоцтв про право власності).

З матеріалів справи та відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень слідує, що правовідносини сторін з приводу виконання Кредитного договору та Іпотечного договору були предметом судових розглядів у наступних справах (далі за хронологією ухвалення остаточного судового рішення, справи у яких остаточне рішення ще не було прийнято або ті, які безпосередньо не стосуються Кредитного договору, не наводяться - примітка суду):

1. справа № 911/2798/16

за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-логістичний комплекс «Арктика», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство «Златобанк» про стягнення 137 670 517,14 грн. та звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором

та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія пінгвін плюс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-логістичний комплекс «Арктика» треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство «Златобанк» та Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» про звернення стягнення на майно

за участю Генеральної прокуратури України.

Предметом первісного позову у цій справі є позовні вимоги про стягнення заборгованості за Кредитним договором розмір якої станом на 08.09.2016 становить 145 080 487,50 грн. та складається з:

- простроченої заборгованості кредитом в сумі 97 500 000,00 грн.;

- заборгованості за процентами в сумі 24 333 630,12 грн.;

- пені за несвоєчасну сплату основного боргу в сумі 13 874 874,77 грн.;

- пені за несвоєчасну сплату процентів в сумі 3 508 224,58 грн.;

- 3% річних за несвоєчасну сплату основного боргу в сумі 1 196 994,54 грн.;

- 3% річних за несвоєчасну сплату процентів в сумі 319 338,45 грн.;

- інфляційних втрат за несвоєчасну сплату основного боргу в сумі 3 002 776,65 грн.;

- інфляційних втрат за несвоєчасну сплату процентів в сумі 894 771,39 грн.;

- штрафу за порушення умов Іпотечного договору в сумі 449 877,00 грн.,

та звернення стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором.

Судовими рішеннями у вказаній справи (рішення Господарського суду Київської області від 22.08.2017, постанова Київського апеляційного господарського суду від 13.11.2017 та постанова Верховного Суду від 03.04.2018) провадження у справі за первісним позовом припинено на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, згідно з якою господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Припиняючи провадження щодо вимог первісного позову суд першої інстанції з яким погодились суди апеляційної та касаційної інстанції виходили з того, що:

- за час вирішення даного спору позивачем у позасудовому порядку було звернуто стягнення на спірний предмет іпотеки за Іпотечним договором у рахунок погашення заявленої у справі заборгованості відповідача за Кредитним договором у визначений в позові спосіб - шляхом набуття права власності на відповідне майно, що свідчить про припинення правовідносин сторін за вказаними правочинами;

- матеріалами справи підтверджується, а позивачем не заперечується припинення правовідносин сторін за Кредитним договором внаслідок набуття останнім права власності на спірний предмет іпотеки в рахунок погашення спірної заборгованості, тобто предмет спору перестав існувати під час судового розгляду.

При розгляді справи № 911/2798/16 судами встановлено, що в ході розгляду справи між сторонами виникли спірні питання щодо дійсної ринкової вартості предмету іпотеки за Іпотечним договором (відповідач послався на те, що станом на листопад 2014 року сторони в Іпотечному договорі визначили вартість предмета іпотеки в розмірі 331 374 000,00 грн. (що згідно з офіційним курсом НБУ на вказану дату становило близько 25 568 981,49 долара США), в той час як з наданих позивачем до матеріалів справи звітів суб`єктів оціночної діяльності вбачається, що станом на 18.05.2016 вартість предмета іпотеки за Іпотечним договором становила 123 886 000,00 грн. (що згідно з офіційним курсом НБУ на вказану дату становило близько 4 902 493,08 долара США), а станом на вересень 2016 року - 146 129 500,00 грн. (що згідно з офіційним курсом НБУ на вказану дату становило близько 5 442 439,48 долара США)) та, з огляду на вказане, у справі було призначено судову оціночно-будівельну та оціночно-земельну експертизи для визначення дійсної (реальної) ринкової вартості предметів іпотеки за Іпотечним договором, проведення яких доручено Товариству з обмеженою відповідальністю «Експертно-дослідна служба України».

Відповідно до Висновку, складеного судовим експертом Кушніром В.В ринкова вартість:

- земельної ділянки, загальною площею 2,4879 га, розташованої за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, кадастровий номер земельної ділянки 3222486200:04:001:0001, на дату дослідження (14.07.2017) склала 16 474 055,00 грн.;

- земельної ділянки, загальною площею 2,4873 га, розташованої за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, кадастровий номер земельної ділянки 3222486200:04:001:0002, на дату дослідження (14.07.2017) склала 16470 082,00 грн.;

- об`єкта нерухомості - рибний ярмарок та комплекс по зберіганню, виробництву продуктів харчування для TOB «Логістік центр «Скандинавія», який розташований за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка, вул. Чорновола, 46а, до складу якого входять: адміністративний комплекс, літера «А», загальною площею 1 237,2 м2; рибний ярмарок, літера «Б», загальною площею 2 983 м2; комплекс по зберіганню продуктів харчування, літера «В», загальною площею 16 522,2 м2; насосна підстанція, літера «Г», загальною площею 37,5 м2; механічна майстерня, літера «Д», загальною площею 128,7 м2, що розташований на земельних ділянках загальною площею 2,4879 га та 2,4873 га, за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, кадастрові номери земельних ділянок 3222486200:04:001:0001 та 3222486200:04:001:0002, на дату дослідження (14.07.2017) склала, з урахуванням описки, 306 505 020,00 грн.

Відтак, з урахуванням виправленої судовим експертом допущеної описки, загальна вартість спірного майна відповідно до проведеного судовим експертом дослідження становить 339 449 157,00 грн.

Судами було відхилено посилання позивача на невідповідність вартості, встановленої у Висновку вартості спірного майна, визначеній в межах виконавчого провадження № 53731207 згідно з звітом про незалежну оцінку вартості майна від 18.04.2017, складеного суб`єктом оціночної діяльності Приватним підприємством «Консалтингова група «Арго-Експерт», за яким вартість майна становить 172 653 000,00 грн. та на те, що саме від такої суми слід виходити при визначенні дійсної ринкової вартості спірного майна, та, з вказаного приводу зазначено, що визначення вартості набуття іпотекодержателем у власність спірного предмету іпотеки має здійснюватися на підставі встановленої Висновком вартості, загальний розмір якої (з урахуванням виправленої оцінювачем описки) становить 339 449 157,00 грн.

2. справа № 910/10059/17

за позовом Tactical Business LLP до Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгово-логістичний комплекс «Арктика» про стягнення 124 329 937,00 грн.

за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-логістичний комплекс «Арктика», 2) Tactical Business LLP, третя особа Публічне акціонерне товариство «Златобанк» про визнання правочину недійсним

за позовом третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-логістичний комплекс «Арктика» до Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про стягнення 91 200 795,66 грн.

за участі Генеральної прокуратури України

Предметом первісного позову та позову третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору були вимоги про стягнення з відповідача, як особи, яка набула право власності на предмет іпотеки за Іпотечним договором, перевищення 90% вартості такого майна над розміром забезпечених ним вимог, який (обов`язок) виник в силу приписів ст. 37 Закону України «Про іпотеку»

Tactical Business LLP зазначило про те, що право на отримання вказаної суми було набуто за укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгово-логістичний комплекс «Арктика» договором про відступлення права вимоги від 26.05.2017.

Предметом зустрічного позову були вимоги про визнання недійсним вищезгаданого договору про відступлення права вимоги від 26.05.2017.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгово-логістичний комплекс «Арктика», як особа з самостійними вимогами на предмет спору, звернулася з позовом до Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про стягнення з обґрунтуванням того, що оскільки останнє не визнає договір відступлення прав вимоги від 26.05.2017, обов`язок виплатити спірну суму існує у Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» саме перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгово-логістичний комплекс «Арктика».

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.11.2017 первісний позов задоволено повністю, в задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю, в задоволенні позову третьої особи 1 відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.10.2018 рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2017 скасовано в частині задоволення первісного позову та відмови в задоволенні зустрічних позовних вимог та в цій частині прийнято нове рішення, яким у задоволенні первісного позову відмовлено повністю, а зустрічний позов задоволено. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2017 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 06.03.2019:

- прийнято відмову ПАТ «Державний ощадний банк України» від зустрічного позову, визнано нечинними частково рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.10.2018 в частині зустрічного позову про визнання правочину недійсним та закрито провадження у справі в цій частині;

- касаційну скаргу ТОВ «Торгово-логістичний комплекс «Арктика» про оскарження постанови Київського апеляційного господарського суду від 02.10.2018 в частині відмови в задоволенні первісного позову - залишити без задоволення, а постанову в цій частині - без змін.

Відмовляючи у задоволенні вимог за первісним позовом та позовом третьої особи суди виходили з наступного:

- набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки відбулось в порядку, встановленому ч. 1 ст. 49 Закону України «Про іпотеку»;

- обов`язок іпотекодержателя відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя, передбачених у статті 37 Закону України «Про іпотеку», виникає у випадку набуття права власності на предмет іпотеки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідного застереження в іпотечному договорі, яке передбачає передачу права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання. Тобто, такий обов`язок ґрунтується на договірному характері правовідносин сторін щодо передачі предмета іпотеки у власність іпотеко держателю;

- у випадку ж реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах за виконавчим написом нотаріуса, яка проводиться у межах процедури виконавчого провадження і має примусовий характер в силу норм Закону, повноваження з реалізації (відчуження) предмета іпотеки здійснює виконавець, а питання визначення ціни та здійснення оплати за реалізований предмет іпотеки врегульовано Законом України «Про виконавче провадження», зокрема, ст. 61 цього закону. Норми ст. 37 Закону України «Про іпотеку» не поширюються на правовідносини, врегульовані статтею 49 цього Закону;

- отже, оскільки ПАТ «Державний ощадний банк України» набув право власності на предмет іпотеки не в порядку, визначеному ст. 37 Закону України «Про іпотеку», а в порядку його реалізації, визначеному ст.ст. 41, 49 Закону України «Про іпотеку», і перераховані стягувачем в порядку ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження» кошти в подальшому розподіляються у відповідності до ст.ст. 45, 47 Закону України «Про виконавче провадження», а тому слід погодитися з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для застосування аналогії закону у спірних правовідносинах (ч. 3 ст. 37 Закону України «Про іпотеку»), оскільки таке застосування суперечить статті 8 ЦК України.

При цьому Верховним Судом у постанові від 06.03.2019 зазначено, що правова оцінка Верховного Суду в постанові від 03.04.2018 у справі №911/2798/16 щодо ринкової вартості спірного майна, визначеної за результатами судової експертизи в межах вказаної справи, не може вважатись обов`язковою для розгляду спору за первісними позовними вимогами в межах даної справи, оскільки за результатами розгляду первісного позову в справі №911/2798/16 (стягнення коштів та звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором) провадження у справі припинено на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України(в редакції, чинній до 15.12.2017), а, припиняючи провадження у справі, суд не здійснює судовий розгляд позовних вимог по суті спору та не встановлює обставини справи з наданням ним юридичної оцінки, що, відповідно, виключає встановлення фактів відносно будь-якої з позовних вимог, що могло потягти за собою висновки щодо наявності підстав визнати обґрунтованими або необґрунтованими позовні вимоги.

3. Справа № 910/6097/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-логістичний комплекс «Арктика» до Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Малого Олексія Сергійовича про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню

Предметом розгляду у вказаній справі були позовні вимоги про визнання виконавчого напису № 705 (вказаним написом запропоновано в рахунок часткового погашення простроченої заборгованості відповідача перед позивачем за процентами та штрафними санкціями за період з 15 березня 2016 року по 15 березня 2017 року за Кредитним договором у сумі 60 779 032,54 грн., з яких: прострочена заборгованість за процентами - 23 994 249,95 грн.; загальна сума штрафних санкцій - 36 297 282,59 грн. (з них: загальна сума пені - 20 046 605,78 грн.; загальна сума 3% річних - 3 415 480,22 грн.; загальна сума інфляційних втрат - 12 835 196,59 грн.; сума штрафу за порушення пункту 7.2.6 Кредитного договору - 487 500,00 грн.), звернути стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором - примітка суду) таким, що не підлягає виконанню.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.04.2017 позов задоволений повністю, визнано виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2020, яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 29.04.2020, рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове рішення про відмову в позові.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд апеляційної інстанції виходив з того, що (1) листом від 10.03.2015 №55/2-06/340-2042 (отриманий позивачем 16.03.2016) банк звернувся до позичальника з вимогою про дострокове повернення кредиту та попередив про звернення стягнення на предмет іпотеки, а 16.03.2017 приватний нотаріус повідомив іншого іпотекодержателя - ПАТ «Златобанк» про звернення стягнення на предмет іпотеки; (2) рішення господарського суду від 08.02.2017 у справі №910/11969/16 не набрало законної сили внаслідок своєчасного його оскарження в апеляційному порядку, що вбачається з ухвали Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2017, а отже правомірність іпотечного договору презюмується; (3) за результатами розгляду спору у справі №911/2798/16 провадження у ній припинено за відсутністю предмета спору внаслідок набуття банком права власності на предмет іпотеки, а зі змісту судових рішень у цій справі вбачається, що розмір заявленої банком до стягнення суми кредитної заборгованості боржником не оспорювався; (4) провадження у справах № 910/5810/17 та №910/6069/17 порушено вже після вчинення виконавчого напису, тому місцевий господарський суд послався на них безпідставно.

Суд касаційної інстанції зазначив про те, що оскільки позивач у встановленому законом порядку не спростував належними і допустимими доказами того, що сума заборгованості за кредитним договором на дату вчинення нотаріусом оспорюваного виконавчого напису була іншою, ніж та, яка запропонована в ньому до стягнення; не надав доказів часткового чи повного погашення заборгованості, Верховний Суд вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про законність вчинення нотаріусом виконавчого напису.

4. Справа № 826/7243/17

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-Логістичний Комплекс «Арктика» до Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, скасування постанов,

Предметом розгляду у вказаній справі є позовні вимоги про:

- визнання протиправної бездіяльності головного державного виконавця Відділу ДВС Назаровця Андрія Тарасовича при примусовому виконанні виконавчих написів №704 та № 705, у межах виконавчих проваджень №53731207 та №53995297, об`єднаних надалі у зведене виконавче провадження №53999200, яка полягає у не направленні на адресу боржника документів виконавчих проваджень (у тому числі прийнятих в його межах постанов);

- визнання неправомірними дій головного державного виконавця Відділу ДВС Назаровця Андрія Тарасовича, які вчинені у межах виконавчого провадження №53731207, у частині передачі на реалізацію на електронних торгах предмета іпотеки за Іпотечним договором;

- визнання протиправними та скасування постанови Відділу ДВС, які винесені у межах виконавчих проваджень №53731207, №53995297, об`єднаних надалі у зведене виконавче провадження №53999200, після їх відкриття (у тому числі постанову від 13.04.2017 у про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні, постанови від 16.06.2017 про закінчення виконавчих проваджень та постанови від 16.06.2017 про стягнення виконавчого збору).

В обґрунтування позову ТОВ «ТЛК «Арктика» зазначало, що:

- у квітні-червні 2017 року Товариство мало статус боржника у виконавчих провадженнях №53731207, №53995297, які були об`єднані у зведене провадження №53999200, стосовно примусового виконання виконавчих написів нотаріусів про звернення стягнення на предмет іпотеки, проте державний виконавець не повідомив їм про жодну з виконавчих дій (відкриття провадження; проведення опису та арешту предмету іпотеки; призначення суб`єкта оціночної діяльності; повідомлення про визначену вартість арештованого майна; передачу цього майна на реалізацію);

- державний виконавець направив постанови про відкриття виконавчих проваджень №53731207 від 07.04.2017, №53995297 від 22.05.2017 не на юридичну адресу боржника, що у місті Києві на вулиці Олени Теліги, 41, а на адресу місцезнаходження його майна, що на вулиці Чорновола, 46А, у селі Софіївська Боргащівка, Києво-Святошинського району, Київської області. Внаслідок цього постанови повернулися державному виконавцю без їхнього вручення боржнику;

- внаслідок бездіяльності з боку державного виконавця ТОВ «ТЛК «Арктика» не було обізнане про відкриття виконавчого провадження й хід виконавчих дій. На його думку, це свідчить про наявність протиправної бездіяльності відповідача в частині належного повідомлення учасника виконавчого провадження про вчинення виконавчих дій. Стверджувало, що державний виконавець грубо знехтував обов`язками, які були покладені на нього приписами статті 19 Конституції України та статей 2, 18, 28, 36 Закону України «Про виконавче провадження»;

- у результаті не направлення документів виконавчих проваджень ТОВ «ТЛК «Арктика» було необізнане про здійснення виконавчих дій з проведення оцінки його майна та передачі такого на електронні торги, що трактує як свідчення грубого порушення державним виконавцем вимог статей 48, 56, 57, 61 Закону України «Про виконавче провадження». Запевняв, що внаслідок цих торгів АТ «Ощадбанк» набуло у власність іпотечне майно з істотно заниженою ціною.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.11.2017, яка була залишена без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2017, позов був залишений без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду.

08.11.2017 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду задовольнив касаційну скаргу ТОВ «ТЛК «Арктика» та скасував наведені судові рішення, а справу направив для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.09.2020, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.01.2021, у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 08.09.2021 скасовано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.09.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.01.2021 та ухвалено нову постанову якою адміністративний позов задоволено.

При розгляді вказаної справи судом касаційної інстанції встановлено наступне:

- видача виконавчого напису нотаріуса на підставі задавненого договору; відсутність у постанові про відкриття виконавчого провадження ідентифікатору доступу до Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень; отримання доказів про невручення боржнику копії постанови про відкриття виконавчого провадження; відсутність підтвердження про доставлення йому решти документів; сплив тривалого часу й вчинення вагомих виконавчих дій з моменту останнього ознайомлення боржника з матеріалами виконавчого провадження - у сукупності були фактами й обставинами, які ставили під сумнів правильність відомостей про адресу місцезнаходження боржника - юридичної особи та своєю чергою вимагали від державного виконавця здійснення заходів щодо їхньої перевірки, однак згідно з обставинами справи державний виконавець не надав уваги цим факторам та надсилав документи виконавчого провадження суто на адресу, яка була вказана у виконавчих документах, тобто буквально трактуючи статтю 28 Закону України «Про виконавче провадження»;

- за наявності наведених обставин державний виконавець повинен був звернути увагу на факт відсутності доказів доведення до відома боржника інформації про стан й перебіг виконавчого провадження, а нездійснення державним виконавцем юридично значущих і обов`язкових дій на користь боржника, які на підставі закону віднесені до його компетенції, були об`єктивно необхідними та реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені, є проявом пасивної поведінки, тобто бездіяльності;

- доводи скаржника про те, що державним виконавцем не були використані повною мірою повноваження, надані йому Законом України «Про виконавче провадження», що призвело до протиправної бездіяльності та по суті унеможливило належне інформування боржника про стан та перебіг виконавчого провадження, є обґрунтованими, а відтак позовну вимогу про визнання бездіяльності протиправною належить задовольнити;

- крім цього, вказана бездіяльність державного виконавця звела нанівець справедливість виконавчого провадження та вплинула на правомірність його дій і рішень в цілому. Тому похідним від цього висновку є питання обґрунтованості дій державного виконавця, які вчинені у межах виконавчого провадження №53731207, у частині передачі на реалізацію на електронних торгах належного боржнику майна;

- обставини справи свідчать про те, що протиправна бездіяльність державного виконавця, груба невідповідність його дій і рішень засадам виконавчого провадження й принципам здійснення професійної діяльності призвели до невиправданого позбавлення права боржника на участь у визначенні вартості його майна, що передбачене, зокрема, статтею 57 Закону України «Про виконавче провадження»;

- нерозсудливість й необґрунтоване вчинення виконавчих дій і прийняття рішень, які до того ж мали ознаки підвищеної інтенсивності й форсованості, призвели по суті до усунення боржника від участі у цій процедурі, позбавлення його процесуальних прав та гарантій та, як наслідок, до протиправної передачі належного йому майна на реалізацію, а відтак позовна вимога про визнання цих дій державного виконавця протиправними є обґрунтованою і її також належить задовольнити;

- зрештою протиправна бездіяльність державного виконавця, груба невідповідність його дій і рішень засадам виконавчого провадження й принципам здійснення професійної діяльності призвели до несправедливості виконавчого провадження як такого та своєю чергою тягнуть за собою протиправність всіх постанов, які були винесені у межах виконавчих проваджень №53731207, №53995297, об`єднаних надалі у зведене виконавче провадження №53999200, після їх відкриття.

5. Справа № 910/10374/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-логістичний комплекс «Арктика» до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Авдієнко Оксана Віталіївна, Відділ примусового виконання рішень державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Якіменко Олена Анатоліївна про визнання виконавчих написів нотаріуса такими, що не підлягають виконанню.

Предметом розгляду у вказаній справі були позовні вимоги про визнання виконавчих написів №779 та №780, такими, що не підлягають виконанню.

Вказаними написами запропоновано:

- стягнути з відповідача на корить позивача не виплачені в строк на підставі Кредитного договору грошові кошти, а саме: основну суму заборгованості (тіло кредиту) у розмірі 97 500 000,00 грн. та витрати, понесені позивачем за вчинення виконавчого напису, - 120 000,00 грн. Визначено строк, за який провадиться стягнення, - з 22 травня 2016 року по 22 травня 2017 року (виконавчий напис № 779);

- стягнути з відповідача на корить позивача не виплачені в строк на підставі Кредитного договору грошові кошти, а саме: заборгованість за процентами за користування кредитом у розмірі 22 313 873,24 грн. та витрати, понесені позивачем за вчинення виконавчого напису, - 85 000,00 грн. Визначено строк за який провадиться стягнення, - з 22 травня 2016 року по 22 травня 2017 року (виконавчий напис № 780).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.09.2019 позов задоволено повністю.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.05.2020 рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення - про відмову в позові.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2021 скасовано постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.05.2020, рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2019 залишено без змін.

У вищевказаній постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2021 зазначено про те, що вчиняючи 22.05.2017 виконавчі написи № 779 та № 780, приватний нотаріус Авдієнко О. В. неправомірно керувалася пунктом 2 Переліку документів у редакції постанови № 662, яка на той час уже була нечинною згідно з постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, резолютивна частина якої була опублікована в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 21.03.2017 № 23, що дає підстави для визнання спірних виконавчих написів № 779 та № 780 такими, що не підлягають виконанню, у зв`язку із недотриманням приватним нотаріусом під час їх вчинення вимог статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» та Переліку документів.

6. Справа № 910/15190/20

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-логістичний комплекс «Арктика» до 1) Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», 2) Міністерства юстиції України в особі Відділу примусового виконання рішення департаменту Державної виконавчої служби та 3) Державного підприємства «Сетам» про визнання акта та свідоцтва недійсними.

Предметом розгляду у вказаній справі є позовні вимоги про визнання недійсними акта державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки №53999200/24 від 23.05.2017 та свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів №2172 від 24.05.2017 (згідно з вказаними документами АТ «Державний ощадний банк України» набув право власності на предмет іпотеки за Іпотечним договором - примітка суду).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.10.2021 позов задоволений повністю.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.10.2022, яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 21.03.2023, рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове рішення про відмову в позові.

У постанові Верховного Суду від 21.03.2023 викладено наступне:

- оскаржуючи в межах даного судового провадження правомірність набуття АТ «Державний ощадний банк України» права власності на іпотечне майно, ТОВ «Торгово-логістичний комплекс «Арктика» стверджує про порушення державним виконавцем та відповідачем 1 вимог ч. 8 ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження» зазначаючи про те, що реальна ринкова вартість реалізованого у межах виконавчого провадження заставного майна перевищувала розмір заставних вимог АТ «Державний ощадний банк України». Порушення своїх прав ТОВ «Торгово-логістичний комплекс «Арктика» убачає в недоотриманні залишку коштів, які мали бути повернуті йому у разі перерахування АТ «Державний ощадний банк України» відповідної різниці між вартістю нереалізованого майна та сумою коштів, що підлягають стягненню на користь АТ «Державний ощадний банк України»;

- у підтвердження доводів щодо розміру ринкової вартості майна ТОВ «ТЛК «Арктика» посилається на висновок проведеної у межах справи №911/2798/16 судової експертизи, відповідно до якої вартість іпотечного майна становить 339 449 157 грн., тоді як складений в межах виконавчого провадження звіт про оцінку не визначає реальної вартості майна, оскільки проведений з порушенням стандартів оцінки. Щодо розміру забезпечених вимог АТ «Державний ощадний банк України», то здійснений ним розрахунок грошових вимог є помилковим та розмір вимог за виконавчими написами №704, №705, №779, №780 не відповідає дійсному розміру заборгованості позивача за Кредитним договором, з урахуванням також обставини визнання за судовим рішенням у справі №910/10374/17 виконавчих написів № 779 та № 780 такими, що не підлягають виконанню;

- відхиляючи наведені доводи позивача та констатуючи дотримання відповідачами вимог ч. 1 ст. 49 Закону України «Про іпотеку» та ч. 8 ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження», апеляційний суд зазначив, що ринкова вартість іпотечного майна (172 563 000 грн.) правомірно визначена державним виконавцем на підставі проведеної у межах виконавчого провадження експертної оцінки майна, що узгоджується з вимогами статті 57, 61 Закону України «Про виконавче провадження», тоді як розмір забезпечених вимог згідно з нормами ч. 1 ст. 49 Закону України «Про іпотеку» був визначений виконавцем на підставі заяви АТ «Державний ощадний банк України» про придбання предмета іпотеки (198 583 782,56 грн.);

- Верховний Суд зазначив про те, що:

1) апеляційним судом спростовано доводи позивача про невідповідність визначеної державним виконавцем початкової вартості майна його реальній ринковій вартості, які по суті ґрунтуються не незгоді позивача з висновком звіту №039/17 від 18.04.2017 про незалежну оцінку нерухомого майна, оскільки вказаний звіт про незалежну оцінку є чинним;

2) вирішуючи питання щодо конкуренції правових норм Закону України «Про виконавче провадження» та Закону України «Про іпотеку» у правовідносинах, що склалися у виконавчому провадженні під час реалізації іпотечного майна боржника, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25.05.2021 у справі № 923/971/19 дійшла висновку, що у правовому регулюванні процедури продажу майна, на яке звернено стягнення державним виконавцем, норми статті 61 Закону України «Про виконавче провадження» є загальними відносно до норм статті 49 Закону України «Про іпотеку», якими визначено особливості реалізації іпотечного майна з публічних торгів, зважаючи на правовий режим майна, що відчужується, як обтяженого іпотекою стягувача-іпотекодержателя та з огляду на переважне право іпотекодержателя на задоволення вимог за рахунок предмета іпотеки;

3) отже, правовим наслідком реалізації іпотекодержателем свого права, передбаченого статтею 49 Закону України «Про іпотеку», є не продаж йому нереалізованого на торгах предмета іпотеки, а припинення забезпеченого іпотекою зобов`язання шляхом заліку вимог в рахунок ціни майна. При цьому положення ч. 1 ст. 49 Закону України «Про іпотеку» передбачають задоволення за рахунок іпотечного майна усіх забезпечених іпотекою вимог кредитора, не обмежуючи їх виключно розміром коштів, які підлягають стягненню за виконавчим документом;

4) апеляційний суд установив, що заявою від 23.05.2017 АТ «Державний ощадний банк України» у межах десятиденного строку звернувся до державного виконавця про залишення за собою майна боржника, на яке зверталося стягнення, здійснивши розрахунок розміру своїх забезпечених вимог в сумі 198 583 782,56 грн., що стало підставою для складення державним виконавцем спірного Акту за наслідком оголошення публічних торгів зі звернення стягнення на це майно у виконавчому провадженні такими, що не відбулися за відсутності учасників.

7. Справа № 910/570/21

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-логістичний комплекс «Арктика» до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про визнання виконавчого напису нотаріуса № 705 таким, що не підлягає виконанню.

Вказаним написом запропоновано в рахунок часткового погашення простроченої заборгованості відповідача перед позивачем за процентами та штрафними санкціями за період з 15 березня 2016 року по 15 березня 2017 року за Кредитним договором у сумі 60 779 032,54 грн., з яких: прострочена заборгованість за процентами - 23 994 249,95 грн.; загальна сума штрафних санкцій - 36 297 282,59 грн. (з них: загальна сума пені - 20 046 605,78 грн.; загальна сума 3% річних - 3 415 480,22 грн.; загальна сума інфляційних втрат - 12 835 196,59 грн.; сума штрафу за порушення пункту 7.2.6 Кредитного договору - 487 500,00 грн.), звернути стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором - примітка суду) таким, що не підлягає виконанню.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.05.2021 позовні вимоги задоволено повністю.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.08.2021 рішення господарського суду міста Києва від 25.05.2021 у справі № 910/570/21 скасовано та прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Постановою Верховного Суду від 30.06.2022 постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.08.2021 скасовано, справу № 910/570/21 передано на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.12.2022, яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 11.05.2023 рішення господарського суду міста Києва від 25.05.2021 скасовано та прийнято нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Причиною спору у цій справі стало питання про наявність або відсутність підстав для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, а підставою позову є відсутність, на думку позивача, заборгованості ТОВ «ТЛК «Арктика» перед АТ «Ощадбанк», в рахунок погашення якої було вчинено оскаржуваний виконавчий напис № 705.

Верховний Суд, направляючи справи на новий розгляд, зазначив, зокрема, що під час нового розгляду справи апеляційному господарському суду слід:

1) достеменно установити строк (термін) виконання зобов`язань сторін, а також установити з урахуванням умов Кредитного договору та вимог цивільного законодавства наявність/відсутність підстав для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, відповідно до висновків Верховного Суду, на які посилається скаржник, та з урахуванням висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2022 у справі 910/17048/17;

2) перевірити та установити відмінність/тотожність сторін спору, предмета та підстав позову у справі № 910/6097/17 (за позовом ТОВ «ТЛК «Арктика» до АТ «Ощадбанк», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Малого Олексія Сергійовича, про визнання виконавчого напису нотаріуса №705 таким, що не підлягає виконанню) та справі № 910/570/21.

Під час нового розгляду справи суд апеляційної інстанції, з врахуванням вказівок Верховного Суду, зазначив, зокрема, про те, що виходячи із принципу свободи договору, умови кредитного договору фактично свідчать про те, що сторони погодили право банку нарахувати, та обов`язок позичальника сплатити проценти за користування кредитними коштами методом факт/факт на фактичну суму заборгованості позичальника за кредитом та за термін фактичного користування ним, починаючи з першого дня видачі кредиту включно та до повного погашення заборгованості за цим договором, а в разі дострокового погашення кредиту - одночасно з погашенням кредиту. Сторонами кредитного договору, за їх власною згодою визначено порядок встановлення останнього дня фактичного користування кредитними коштами.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що прострочена заборгованість ТОВ «ТЛК «Арктика» перед АТ «Ощадбанк`за процентами та штрафними санкціями за період з 15.03.2016 до 15.03.2017 за Кредитним договором складає - 60779032,54 грн., з яких:

- прострочена заборгованість за процентами - 23 994 249,95 грн.;

- загальна сума пені - 20 046 605,78 грн.;

- загальна сума 3% річних - 3 415 480,22 грн.;

- загальна сума інфляційних втрат - 12 835 196,59 грн.;

- сума штрафу за порушення підпункту 7.2.6 кредитного договору - 487 500,00 грн.

Колегією апеляційного господарського суду арифметично перевірено зазначений розрахунок заборгованості (власних розрахунків щодо заборгованості позивач не навів) та вказано, про те, що сукупністю належних та допустимих доказів підтверджено наявність зазначеної заборгованості, строк оплати якої настав, станом на день вчинення виконавчого напису нотаріуса №705 від 27.03.2017.

Водночас предметом розгляду у цій справі № 910/5810/17 є позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційні втрати в сумі 19 378 259,50 грн., а саме:

Отже, наявними у матеріалах справи доказами підтверджено, що :

- сторонами був укладений Кредитний договір на виконання якого позивачем відповідачу було видано кредит в сумі 100 000 000,00 грн.;

- з огляду на неналежне виконання відповідачем обов`язків за Кредитним договором, позивач, користуючись наданим йому п. 3.3.1 Кредитного договору правом, звернувся до відповідача вимогою про дострокове повернення кредиту (лист від 10.03.2016 № 55/2-06/340-2042), яку відповідач, відповідно до п. 3.3.2 вказаного договору був зобов`язаний не пізніше 20 (двадцяти) банківських днів з моменту її вручення виконати, проте доказів виконання вказаного обов`язку матеріали справи не містять;

- в серпні 2016 року позивач звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до позивача про стягнення заборгованості за Кредитним договором, у якому, з урахуванням уточнень визначив, що станом на 08.09.2016 заборгованість відповідача перед позивачем становить 145 080 487,50 грн. та складається з: простроченої заборгованості кредитом в сумі 97 500 000,00 грн.; заборгованості за процентами в сумі 24 333 630,12 грн.; пені за несвоєчасну сплату основного боргу в сумі 13 874 874,77 грн.; пені за несвоєчасну сплату процентів в сумі 3 508 224,58 грн.; 3% річних за несвоєчасну сплату основного боргу в сумі 1 196 994,54 грн.; 3% річних за несвоєчасну сплату процентів в сумі 319 338,45 грн.; інфляційних втрат за несвоєчасну сплату основного боргу в сумі 3 002 776,65 грн.; інфляційних втрат за несвоєчасну сплату процентів в сумі 894 771,39 грн.; штрафу за порушення умов Іпотечного договору в сумі 449 877,00 грн.;

- крім того позивач скористався наданим йому п. 6.2.2 Іпотечного договору правом на звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса. Так 27.03.2023 були вчинені виконавчий напис № 704 (щодо основного боргу за Кредитним договором за період з 15.03.2016 по 15.03.2017 в сумі 93 333 333,34 грн.) та № 705 (щодо простроченої заборгованості за процентами - 23 994 249,95 грн.; пені в сумі 20 046 605,78 грн., 3% річних в сумі 3 415 480,22 грн.; інфляційних втрат в сумі 12 835 196,59 грн.; штраф за порушення пункту 7.2.6 Кредитного договору в сумі 487 500,00 грн.);

- виконавчі написи № 704 та № 705 позивачем було пред`явлено до виконання до Відділу ДВС та 22.05.2017 були об`єднанні у зведене виконавче провадження №53999200;

- 07.04.2017 позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з цим позовом (справа № 910/5810/17), у якому просив стягнути: прострочену заборгованість за процентами в сумі 11 099 863,01 грн.; пеню за несвоєчасну сплату основного боргу в сумі 2 752 299,64 грн.; пеню за несвоєчасну сплату процентів в сумі 1 784 205,34 грн.; 3 %: річних несвоєчасну сплату основного боргу в сумі 1 624 262,86 грн.; 3 % річних за несвоєчасну сплату процентів в сумі 491 176,14 грн.; інфляційні втрати за несвоєчасну сплату основного боргу в сумі 9 185 469,61 грн.; інфляційні втрати за несвоєчасну сплату процентів в сумі 2 405 355,01 грн.; штраф в сумі 485 500,00 грн. (п. 7.2.6 кредитного договору № 876/31/1 від 04.11.2014);

- у виконавчому провадженні №5373102 з виконання виконавчого напису № 705 проводилась реалізація предмету іпотеки за Іпотечним договором, проведення електронних торгів було призначено на 22.05.2017, однак такі не відбулися у зв`язку із відсутністю допущених учасників торгів;

- 22.05.2017 позивач звернувся до приватного нотаріуса Авдієнко О. В. з проханням вчинити виконавчі написи на Кредитному договорі;

- 22.05.2017 вчинений виконавчий напис № 779 (щодо стягнення основної заборгованості (тіло кредиту) у розмірі 97 500 000,00 грн. та витрати, понесені позивачем за вчинення виконавчого напису, - 120 000,00 грн.) та № 780 (щодо стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 22 313 873,24 грн. та витрат, понесених позивачем за вчинення виконавчого напису в сумі 85 000,00 грн.). Судовими рішеннями у справі № 910/10374/17 (рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2019 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2021) вказані виконавчі написи визнані такими, що не підлягають виконанню;

- 23.05.2017 Відділом ДВС відкрито виконавчі провадження № 54007213 та № 54007317 з виконання виконавчих написів № 779 та № 780, які об`єднано у зведене виконавче провадження № 53999200;

- 23.05.2017 позивач звернувся до Відділу ДВС з заявою про придбання предмету іпотеки шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна в якій зазначив, що станом на 23.05.2017 розмір вимог позивача до відповідача за Кредитним договором складає 198 583 782,56 грн., у тому числі:

- прострочена заборгованість за кредитом 97 500 000,00 грн.;

- заборгованість за процентами 40 532 876,70 грн.;

- сума пені 22 365 254,91 грн.;

- сума 3% річних 4 260 135 грн.;

- інфляційні втрати 22 728 278,35 грн.;

- штраф за порушення умов пункту 8.2.1 Іпотечного договору 899 754,00 грн.;

- штраф за порушення умов пункту 7.2.6 Кредитного договору 487 500,00 грн.;

- штраф за порушення умов пункту 8.2.3. Іпотечного договору 59 983,60 грн.;

- штраф за порушення умов пункту 7.2.5. Кредитного договору 9 750 000,00 грн.

- 23.05.2017 державний виконавець Відділу ДВС видав акт про реалізацію предмета іпотеки;

- 24.05.2017 видані свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів про реалізацію предмета іпотеки;

- 06.10.2017 позивач звернувся з заявою про зміну підстав позову, в якій просив стягнути з відповідача витрати понесені для задоволення вимог за кредитним договором №876/31/1 від 04.11.2014 за рахунок заставного майна в сумі 1 297 000,00 грн. (витрати за вчинення виконавчих написів, витрати за проведення оцінки майна та витрати за отримання свідоцтв про право власності);

- 24.10.2019 позивач звернувся з заявою про зменшення розміру позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача 3 % річних в сумі 3 283 104,91 грн. та інфляційні втрати в сумі 22 728 278,35 грн. До вказаної заяви позивачем не було додано детального розрахунку заявлених до стягнення сум;

- 10.12.2019 позивач звернувся з заявою про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач просив стягнути з відповідача інфляційні втрати в сумі 19 378 259,50 грн., з яких 7 419 279,91 грн. становлять інфляційні втрати нараховані за період з серпня 2015 року по квітень 2017 року від сум процентів нарахованих з 11.08.2015 по 30.04.2017, а 15 308 998,42 грн. - інфляційні втрати нараховані за період з лютого 2016 року по квітень 2017 року від сум простроченого кредиту).

При цьому, постановою Верховного Суду від 08.09.2021у справі № 826/7243/17:

- визнано протиправною бездіяльність головного державного виконавця Відділу ДВС при примусовому виконанні виконавчих написів №704 та № 705 у межах виконавчих проваджень №53731207 та №53995297, об`єднаних надалі у зведене виконавче провадження №53999200, яка полягає у не направленні на адресу боржника документів виконавчих проваджень (у тому числі прийнятих в його межах постанов);

- визнано неправомірними дії головного державного виконавця Відділу ДВС, які вчинені у межах виконавчого провадження №53731207, у частині передачі на реалізацію на електронних торгах належного предмету іпотеки за Іпотечним договором;

- визнано протиправними та скасовані постанови Відділу ДВС, які винесені у межах виконавчих проваджень №53731207, №53995297, об`єднаних надалі у зведене виконавче провадження №53999200, після їх відкриття (у тому числі постанову від 13.04.2017 у про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні, постанови від 16.06.2017 про закінчення виконавчих проваджень та постанови від 16.06.2017 про стягнення виконавчого збору).

З матеріалів справи слідує, що позивач стверджує, що:

- загальний розмір заборгованості, яка існувала станом на дату набуття ним у власність предмета іпотеки становила 198 583 782,56 грн., в той час як з огляду на придбання ним предмету іпотеки в рахунок таких вимог було зараховано 172 653 000,00 грн., тобто стартову ціну предмета іпотеки на прилюдних торгах у зведеному виконавчому провадженні №53999200;

- крім набуття у власність предмета іпотеки ним в рахунок погашення боргу було прийнято у власність майно та обладнання на загальну суму 6 632 123,74 грн., а також 1 000,00 грн. відповідачем було сплачено добровільно (додаткові пояснення (а.с. 30-32 т. 6)).

З огляду на вказане позивач вважає, що відповідач має обов`язок сплатити на користь позивача решту від наявної заборгованості (тобто від визначеної позивачем суми заборгованості - примітка суду), а саме 19 378 259,50 грн. та зазначає, що вказана сума становить частину за загальної суми інфляційних втрат (22 728 278,35 грн.).

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованість в сумі 198 583 782,56 грн. складається з:

- простроченої заборгованості за кредитом в сумі 97 500 000,00 грн.;

- заборгованості за процентами в сумі 40 532 876,70 грн.;

- пені в сумі 22 365 254,91 грн.;

- 3% річних в сумі 4 260 135,00 грн.;

- інфляційних втрат в сумі 22 728 278,35 грн.;

- штрафу за порушення умов пункту 8.2.1 Іпотечного договору в сумі 899 754,00 грн.;

- штрафу за порушення умов пункту 7.2.6 Кредитного договору в сумі 487 500,00 грн.;

- штрафу за порушення умов пункту 8.2.3. Іпотечного договору в сумі 59 983,60 грн.;

- штрафу за порушення умов пункту 7.2.5. Кредитного договору в сумі 9 750 000,00 грн.

В свою чергу відповідач заперечує як проти розрахованої позивачем суми заборгованості, які і проти того, що з огляду на придбання позивачем предмету іпотеки в рахунок таких вимог було зараховано 172 653 000,00 грн., адже визначення вартості спірного майна у зведеному виконавчому провадженні №53999200 було проведено виходячи з даних звіту про незалежну оцінку вартості майна, складеного суб`єктом оціночної діяльності ПП «Консалтингова група «Арго-експерт», проте відповідну оцінку за наслідками якої складено такий звіт було проведено з порушенням встановлених законодавством правил і стандартів оцінки нерухомості.

Колегія суддів зазначає про те, що для вирішення спору сторін у цій справі по суті слід встановити який розмір заборгованості відповідача за Кредитним та Іпотечним договорами (так як позивач нараховує і штрафи за Іпотечним договором), яка існувала станом на дату набуття позивачем у власність предмета іпотеки, так і те, чи були такі вимоги погашенні та у якому обсязі, в тому числі і з огляду на набуття позивачем у власність предмета іпотеки, адже задоволення позовних вимог у цій справі можливо лише за умови, якщо розмір дійсних майнових вимог позивача до відповідача за Кредитним та Іпотечним договорами був більший за розмір задоволених вимог.

При цьому колегія суддів зауважує позивачу на тому, що визначені ним розміри основного боргу, процентів, пені, інфляційних втрат, 3 % річних та штрафів не можуть бути визнані судом як такі, що не потребують доведення, а відтак, в силу положень ст. 74 України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, саме на позивача покладений обов`язок належними та допустимими доказами довести розмір наявної у відповідача станом на дату набуття позивачем у власність предмета іпотеки заборгованості.

Колегія суддів зазначає про наступне.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

При цьому безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1992 № 1172.

Схожі правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду в від 27.03.2019 у справі № 137/1666/16-ц, від 02.07.2019 у справі № 916/3006/17, від 15.01.2020 у справі №305/2082/14-ц.

Так само і державний виконавець, який є особою яка виконує виконавчі документів, в тому числі і виконавчі написи нотаріусів, не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права, а відтак не може визначити дійсний розмір заборгованості відповідача за Кредитним та Іпотечним договорами.

При цьому слід відзначити і те, що на даний час відсутнє судове рішення, яке набрало законної сили, з вказаного приводу адже:

- у справі № 911/2798/16 предметом первісного позову у якій були вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за Кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором провадження у справі за первісним позовом припинено на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України з огляду на те, що загальний розмір заявленої до стягнення заборгованості (визначена позивачем станом на 08.09.2016) становив 145 080 487,50 грн. та те, що під час розгляду вказаної справи позивачем у позасудовому порядку було звернуто стягнення на спірний предмет іпотеки за Іпотечним договором у рахунок погашення заявленої у справі заборгованості відповідача за Кредитним договором у визначений в позові спосіб - шляхом набуття права власності на відповідне майно, що свідчить про припинення правовідносин сторін за вказаними правочинами;

- судовими рішеннями у справі № 910/570/21 встановлено лише те, що прострочена заборгованість ТОВ «ТЛК «Арктика» перед АТ «Ощадбанк`за процентами та штрафними санкціями за період з 15.03.2016 до 15.03.2017 за Кредитним договором складає - 60 779 032,54 грн. (прострочена заборгованість за процентами - 23 994 249,95 грн.; загальна сума пені - 20 046 605,78 грн.; загальна сума 3% річних - 3 415 480,22 грн.; загальна сума інфляційних втрат - 12 835 196,59 грн.; сума штрафу за порушення підпункту 7.2.6 кредитного договору - 487 500,00 грн.), тобто у цій справі не було досліджено та встановлено розмір заборгованості відповідача за Кредитним та Іпотечним договорами, яка існувала станом на дату набуття позивачем у власність предмета іпотеки.

Частиною 1 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів (ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Колегія суддів вважає доведеним, що станом на дату набуття позивачем у власність предмета іпотеки прострочена заборгованість за кредитом становили 97 500 000,00 грн. Вказане власне і не заперечується сторонами цій справі.

Щодо строку виконання такого зобов`язання слід зазначити наступне.

Як встановлено вище листом від 10.03.2016 № 55/2-06/340-2042 позивач звернувся до відповідача з вимогою про дострокове повернення кредиту. Вказаний лист відповідачем отримано 16.03.2016.

Отже, враховуючи положення п. 3.3.2 Договору, який встановлює, що після отримання позичальником від банку листа з повідомленням про вручення щодо відкликання кредиту позичальник зобов`язаний не пізніше 20 банківських днів з моменту вручення такого листа здійснити повне погашення кредиту (включаючи основну суму боргу, нараховані та несплачені проценти за користування кредитом та інші платежі, що підлягають сплаті позичальником на користь банку відповідно до умов цього договору), відповідач мав сплатити вказану суму до 13.04.2016, а відтак такий обов`язок вважається простроченим з 14.04.2016.

Щодо розрахунків процентів за користування кредитом колегія суддів зазначає про таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549, 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 2.3 Кредитного договору, в редакції додаткового договору №2 від 20.04.2015, сторони погодили погашення кредиту в строки згідно з графіком: щомісячно протягом 2016 року в останній робочий день кожного календарного місяця у розмірі 2083333,33 грн.; щомісячно протягом 2017 року в останній робочий день кожного календарного місяця у розмірі 2 083 333,33 грн.; щомісячно протягом 2018 року в останній робочий день кожного календарного місяця у розмірі 2 083 333,33 грн.; щомісячно з січня по липень 2019 року (включно) в останній робочий день кожного календарного місяця у розмірі 2 812 500,00 грн.; 30.08.2019 у розмірі 2 812 500,12 грн.

За змістом п. 2.7 Кредитного договору вбачається, що сторони домовилися, що за користування кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати Банку відповідну плату (проценти) в порядку та розмірах, визначених цим договором. Проценти нараховуються Банком за фіксованою процентною ставкою. При нарахуванні та сплаті процентів за користування кредитом сторони повинні керуватись наступним:

- проценти за користування кредитом розраховуються Банком на основі процентної ставки в розмірі 21 процентів річних, яка може бути встановлена в іншому розмірі в порядку, визначеному цим договором (п.п. 2.7.1);

- проценти нараховуються методом факт/факт на фактичну суму заборгованості позичальника за кредитом та за термін фактичного користування ним, починаючи з першого дня видачі кредиту включно та до повного погашення заборгованості за цим договором. При нарахуванні процентів день видачі кредиту приймається до розрахунку як 1 (один) повний день користування кредитом, а день повернення кредиту (його частини) до розрахунку процентів не включається (п.п. 2.7.2);

- нараховані за період з першого дня видачі кредиту або з першого числа звітного місяця по останнє число звітного місяця або по день повернення позичальником кредиту (або його частини) проценти (з урахуванням положень п. 2.7.4 цього договору) повинні бути сплачені позичальником не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним, а в разі дострокового погашення кредиту - одночасно з погашенням кредиту. Перший раз позичальник сплачує проценти не пізніше 10.12.2014. В період з березня 2015 року по травень 2015 року включно, розмір нарахованих процентів за користування кредитними коштами, які повинен сплатити позичальник становить: за березень 2015 року - 1000000,00 грн.; за квітень 2015 року - 1000000,00 грн; за травень 2015 року - 1000000,00 грн. Різниця процентів, нарахованих за користування кредитом за період з 01.03.2015 по 31.05.2015 та таких, що мають бути сплачені за ставкою 21% річних - повинна бути сплачена позичальником протягом періоду з 01.01.2016 по 31.12.2016 включно щомісячно не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним, рівними частинами, а в разі дострокового погашення кредиту - одночасно з погашенням кредиту (п.п. 2.7.3 в редакції додаткового договору №2 від 20.04.2015);

- у випадку порушення зобов`язань позичальника, встановлених пунктами 5.3.6 та 5.3.14 цього договору, Банк встановлює процентну ставку в розмірі 23% річних, починаючи з першого дня місяця, що слідує за місяцем, в якому відбулось порушення зобов`язань позичальника, та закінчуючи останнім днем місяця, в якому таке зобов`язання буде виконане/дотримане. Сторони досягли згоди, що встановлення процентної ставки за користування кредитом відповідно до цього пункту договору не є зміною в односторонньому порядку умов цього договору (п. 2.7.4).

Відповідно до п.10.5 Кредитного договору договір набуває чинності з моменту його підписання та скріплення печатками Сторін (за наявності) та діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим Договором.

Позивач стверджує, що відповідач має обов`язок щодо оплати процентів за користування кредитом до дати його фактичного повернення, в той час як відповідач стверджує про відсутність у позивача права на нарахування процентів та штрафних санкцій у період після направлення позивачем вимоги про дострокове повернення кредиту

Щодо вказаного, колегія суддів зазначає про таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. А згідно з частиною 2 цієї статті терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ст. 252 ЦК України).

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (ч. 1 ст. 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина 3 цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (ч. 4 ст. 631 ЦК України).

Відтак закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов`язків під час дії договору.

Поняття «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання» охарактеризовані у ст. 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання, що також узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12. Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2022 у справі № 910/17048/17.

Зі змісту Кредитного договору слідує, що він діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором, а відтак до повного виконання зобов`язань по поверненню кредиту діють і умови вказаного договору в частині нарахування процентів починаючи з першого дня видачі кредиту включно та до повного погашення заборгованості за цим договором (п. .2.7.2 Кредитного договору).

Отже, сторони погодили право позивача нарахувати, та обов`язок відповідача сплатити проценти за користування кредитними коштами методом факт/факт на фактичну суму заборгованості позичальника за кредитом та за термін фактичного користування ним, починаючи з першого дня видачі кредиту включно та до повного погашення заборгованості за цим договором, а в разі дострокового погашення кредиту - одночасно з погашенням кредиту.

При цьому колегія судів зауважує відповідачу на тому, що направлення позивачем вимоги про дострокове повернення кредиту, на що останній мав право відповідно до закону та Кредитного договору, не свідчить про розірвання такого договору, так як, по-перше, у вказаному договорі сторони не погодили, що наслідком направлення позивачем вимоги про дострокове повернення кредиту є розірвання Кредитного договору, а, по-друге, зі змісту Кредитного договору слідує, що він діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим Договором

Отже, позивач має право на нарахування відсотків за користування кредитом до дати його фактичного повернення.

Вказане спростовує як позицію відповідача, так і висновки суду першої інстанції про те, що наявність рішення банку про дострокове повернення кредиту зумовлює зміну строку дії Кредитного договору з відповідної дати (в даному конкретному випадку 13.04.2016), у зв`язку з чим подальше нарахування процентів та неустойки за таким договором є неможливим та неправомірним.

У позові позивач зазначає про те, що з вересня 2015 року, з огляду на неналежне виконання відповідачем умов п. 5.3.6. Кредитного договору, позивачем відсотки за користування кредитом нараховуються виходячи зі ставки 23 % річних.

Як встановлено вище, у п. 2.7.1 Кредитного договору сторони погодили, що проценти за користування кредитом розраховуються Банком на основі процентної ставки в розмірі 21 процентів річних, а у п. 2.7.4, що - у випадку порушення зобов`язань позичальника, встановлених пунктами 5.3.6 та 5.3.14 цього договору, банк встановлює процентну ставку в розмірі 23% річних, починаючи з першого дня місяця, що слідує за місяцем, в якому відбулось порушення зобов`язань позичальника, та закінчуючи останнім днем місяця, в якому таке зобов`язання буде виконане/дотримане.

Згідно з п. 5.3.6 Кредитного договору, у редакції додаткового договору № 1 від 29.12.2014, відповідач зобов`язаний починаючи з 01.12.2014 забезпечити надходження грошових коштів на поточні рахунки, відкриті в установах АТ «Ощадбанк», в обсязі не менш 50 % від загальної суми надходжень на всі поточні рахунки відповідача за місяць, виходячи з даних щомісячних довідок всіх обслуговуючих банків відповідача.

Матеріали справи не містять доказів порушення відповідачем п. 5.3.6 Кредитного договору, проте з наведеного відповідачем у відзиві на апеляційну скаргу розрахунку слідує, що він не заперечує нарахування позивачем з листопада 2015 відсотків за користування кредитом виходячи зі ставки 23 % річних.

За змістом положень ч. 1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Враховуючи, що як позивачем, так і відповідачем фактично визнається правомірність нарахування позивачем з листопада 2015 відсотків за користування кредитом виходячи зі ставки 23 % річних та, що матеріали справи не містять доказів порушення відповідачем у вересні та жовтні 2015 року п. 5.3.6 Кредитного договору, у вересні та жовтні 2015 року відсотки за користування кредитом мають розраховуватись виходячи зі ставки 21 % річних.

При цьому, слід врахувати, що:

- згідно з умовами додаткового договору № 2 від 20.04.2015 - у березні, квітні та травні 2015 року розмір процентів становить по 1 000 000,00 грн. у вказані місяці, а решта процентів, нарахованих за користування кредитом за період з 01.01.2015 по 31.05.2015 та таких, що мають бути сплачені за ставкою 21 % річних - повинна бути сплачена відповідачем протягом періоду з 01.01.2016 по 31.12.2016 включно щомісячно рівними частинами, а в разі дострокового погашення кредиту - одночасно з погашенням кредиту.;

- згідно з умовами додаткового договору № 3 від 03.08.2015 позивач не встановлює процентну ставку у розмірі 23% за період користування кредитними коштами у травні 2015 року.

Отже, виходячи з умов Кредитного договору та наявних у матеріалах справи доказів відсотки за користування кредитом:

- березні, квітні та травні 2015 року слід розраховувати виходячи зі ставки 21 % річних, тобто 56 095,89 грн. за один день (97 500 000,00 грн.*21%/365 днів). Сума відсотків становить: березень та травень 2015 року - по 1 738 972,60 грн. (97 500 000,00 грн.*21%/365 днів*31 день), квітень 2015 року - 1 682 876,71 грн. (97 500 000,00 грн.*21%/365 днів*30 днів), а їх сплата мала відбуватись, з врахуванням вихідних та святкових днів, по 1 000 000,00 грн. не пізніше 10.04.2015, 12.05.2015 та 10.06.2015 відповідно, а решта в сумі 2 160 821,92 грн. ((1 738 972,60+ 1 682 876,71 +1 738 972,60)-3 000 000,00), з огляду на вимогу про дострокове повернення кредиту - до 13.04.2016 включно.

- у вересні та жовтні 2015 року слід розраховувати виходячи зі ставки 21 % річних, тобто 56 095,89 грн. за один день (97 500 000,00 грн.*21%/365 днів). Сума відсотків становить 1 682 876,71 грн. (97 500 000,00 грн.*21%/365 днів*30 днів) та 1 738 972,60 грн. (97 500 000,00 грн.*21%/365 днів*31 день), а їх сплата мала відбутись, з врахуванням вихідних та святкових днів, не пізніше 12.10.2015 та 10.11.2015 відповідно;

- з листопада 2015 року по квітень 2017 року (у розрахунку, доданому до заяви про зменшення розміру позовних вимог, позивач визначає, що останнім періодом нарахування відсотків є квітень 2017 - примітка суду) виходячи зі ставки 23 % річних, а саме з листопада по грудень 2015 року та у період з січні 2017 року по квітень 2017 року становить 61 438,36 грн. за один день (97 500 000,00 грн.*23%/365 днів), а у 2016 році (високосному) - 61 270,49 грн. (97 500 000,00 грн.*23%/366 днів).

Колегія суддів зазначає про те, що з наявних у матеріалах справи доказів, а саме з наданої позивачем виписки по рахунками виконавця (а.с. 40-48т. 1) та розрахунку заборгованості виконаний відповідачем у відзиві на апеляційну скаргу (а.с. 165-181 т. 6), слідує, що:

- позивач відповідачу у період з листопада по лютий 2014 року включно нараховував відсотки за користування кредитом виходячи зі ставки 21 % річних, а відповідач їх своєчасно погашав;

- в рахунок оплати процентів нарахованих за березень - травень 2015 року відповідачем позивачу було переховано 3 000 000,00 грн. (з дотриманням погоджених строків примітка суду);

- проценти червень 2015 року в сумі 1 682 876,71 грн. були сплачені відповідачем у визначені Кредитним договором строки;

- позивачем відповідачу за серпень 2015 року було нараховано проценти в сумі 1 738 972,60 грн., тобто виходячи зі ставки 21 % річних, в рахунок оплати яких відповідачем було загалом перераховано 1 376 027,40 грн. (частина з яких з порушенням встановленого у Кредитному договорі строку - примітка суду);

- решта нарахованих за Кредитним договором процентів відповідачем оплачена не була.

Отже наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, що станом на дату набуття позивачем у власність предмета іпотеки сума несплачених процентів на користування кредитом на отримання якої позивач мав право становила 39 128 013,70 грн. та складалась з:

- 2 160 821,92 грн. (решта відсотків за березень, квітень та травень 2015 року, які згідно умовами додаткового договору № 2 від 20.04.2015 мали бути сплачені у 2016 році, проте, з огляду на вимогу про дострокове повернення кредиту - до 13.04.2016 включно);

- 7 169 589,04 грн. відсотки за вересень - грудень 2015 року;

- 22 425 000,00 грн. відсотки за січень - грудень 2016 року

7 372 602,74 грн. відсотки за січень - квітень 2017 року

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

У силу ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з п. 7.2.1 Кредитного договору у випадку порушення відповідачем строків виконання зобов`язань щодо повернення кредиту та/або сплати комісійних винагород та/або процентів за користування кредитом позивач має право на стягнення пені, яка обчислюється від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України , що діє у період прострочення платежу за кожний день прострочення.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт порушення відповідачем умов Кредитного договору в частині своєчасного повернення кредиту та сплати відсотків за користування ним позивач відповідно до умов Кредитного договору має право на стягнення пені, а відповідно до положень ст. 625 ЦК України - 3 :% річних та інфляційних втрат.

При перевірці виконаного позивачем розрахунку інфляційних втрат, який ним було додано до заяви про зменшення розміру позовних вимог колегія суддів встановила, що визначений позивачем розмір інфляційних втрат хоча і виконаний з помилками, проте при перерахунку суми інфляційних втрат, проведеного виходячи з дійсного розміру заборгованості у визначені позивачем періоди, сума інфляційних втрат виявилась більшою, ніж визначена позивачем.

Отже, колегія суддів визнає доведеним, що станом на дату набуття позивачем у власність предмета іпотеки сума інфляційних втрат, на отримання якої позивач мав право становила 22 728 278,33 грн.

Водночас, як встановлено вище, для задоволення позовних вимог у цій справі позивач має довести розмір всієї наявної у відповідача станом на дату набуття позивачем у власність предмета іпотеки заборгованості, тобто і розмір 3 % річних, пені, проте матеріали справи не містять будь-яких розрахунків вказаних вимог, адже позивач фактично лише визначає суму нарахованих ним відповідачу 3 % річних та пені, проте не наводить розрахунку вказаних сум, що позбавляє суд можливості встановити обґрунтованість тверджень позивача про наявність у відповідача заборгованості саме у визначені позивачем сумі.

З вказаного приводу колегія суддів вважає окремо зауважити на тому, що суду надано право перевірити розрахунки позивача та, у випадку виявлення у таких розрахунках помилок, - здійснити власний розрахунок виходячи з розмірів простроченої заборгованості та періоду за який позивач проводить відповідні нарахування, проте, суд не наділений правом виконати за позивача такий розрахунок та самостійно визначити періоди прострочення.

Окремо слід зауважити на наступному.

З матеріалів справи слідує, що позивачем не було надано жодних пояснень за які саме порушення умов Кредитного та Іпотечного договорів ним нараховано штрафи у загальній сумі 11 197 237,60 грн., а саме:

- штраф за порушення умов пункту 8.2.1 Іпотечного договору в сумі 899 754,00 грн.;

- штраф за порушення умов пункту 7.2.6 Кредитного договору в сумі 487 500,00 грн.;

- штраф за порушення умов пункту 8.2.3. Іпотечного договору в сумі 59 983,60 грн.;

- штраф за порушення умов пункту 7.2.5. Кредитного договору в сумі 9 750 000,00 грн.

Колегія суддів зазначає про наступне:

- пунктом 8.2.1 Іпотечного договору встановлено, що за невиконання або неналежне виконання взятих саме себе зобов`язань, передбачених пп. 3.1.3-3.3.4, 3.3.3, 3.3.8, 3.3.14, 3.3.15, 3.3.19, 3.3.20 цього договору відповідач сплачує неустойку у розмірі 0,15% від договірної вартості предмета іпотеки (299 918 000,00 грн.) за кожен факт невиконання чи неналежного виконання вказаних зобов`язань. Отже, за кожне порушення позивач має право нарахувати штраф в сумі 499 877,00 грн. З розрахунку позивача слідує, що ним нараховано 2 штрафи, тобто він має довести два факти невиконання або неналежного виконання відповідачем взятих саме себе зобов`язань, передбачених пп. 3.1.3-3.3.4, 3.3.3, 3.3.8, 3.3.14, 3.3.15, 3.3.19, 3.3.20, проте жодних пояснень з цього приводу матеріли справи не містять;

- пунктом 8.2.3 Іпотечного договору встановлено, що за порушення умов, визначених у ст. 2 цього договору, а також порушення запевнень та гарантій, визначених в ст. 5 цього договору (в тому числі у разі їх недійсності або виявлення їх неправдивості) відповідач сплачує неустойку у розмірі 0,02% від договірної вартості предмета іпотеки (299 918 000,00 грн.) за кожен факт порушення запевнень та гарантій. Отже, за кожне порушення позивач має право нарахувати штраф в сумі 59 983,00 грн. З розрахунку позивача слідує, що ним нараховано 1 штраф, тобто він має довести один факт порушення відповідачем умов, визначених у ст. 2 цього договору, а також порушення запевнень та гарантій, визначених в ст. 5 цього договору, проте жодних пояснень з цього приводу матеріли справи не містять;

- пунктом 7.2.6 Кредитного договору встановлено, що ненадання відповідачем інших документів, передбачених цим договором (крім фінансової звітності, повідомлення про зміну адреси місцезнаходження, банківських реквізитів, номерів телефонів, телефаксів та телексу, повідомлення про зміну керівників/засновників, учасників відповідача, повідомлення про зміну часток засновників/учасників у статутному капіталі відповідача та будь-яких інших змін установчих Документів, повідомлення про зміну розміру статутного капіталу, повідомлення про зміну форми власності та про всі інші зміни, здатні вплинути на реалізацію Договору та виконання зобов`язань за ним) у) та/або виконання відповідачем / зобов`язань за цим Договором, що не мають вартісного виразу відповідач має сплатити неустойку в розмірі 0,5% від суми кредиту. З розрахунку позивач слідує, що ним нараховано штраф в сумі 487 500,00 грн., що становить 0,5 % від суми неповернутого кредиту (97 500 000,00 грн.), тобто нараховано 1 штраф. Отже позивач має довести один факт ненадання відповідачем інших документів, передбачених Кредитним договором, крім перелічених вище, проте жодних пояснень з цього приводу, а також відповідних доказів матеріли справи не містять;

- пунктом 7.2.5 Кредитного договору встановлено, що за порушення відповідачем встановлених цим договором строків надання позивачу фінансової звітності, повідомлення про зміну адреси місцезнаходження, банківських реквізитів, номерів телефонів, телефаксів та телексу, повідомлення про зміну керівників/засновників, учасників відповідача, повідомлення про зміну часток засновників/учасників у статутному капіталі відповідача та будь-яких інших змін установчих Документів, повідомлення про зміну розміру статутного капіталу, повідомлення про зміну форми власності та про всі інші зміни, здатні вплинути на реалізацію Договору та виконання зобов`язань за ним відповідач має сплатити штраф в розмірі 5% від суми кредиту. З розрахунку позивач слідує, що ним нараховано штраф в сумі 9 750 000,00 грн., що становить 10 % від суми неповернутого кредиту (97 500 000,00 грн.), тобто нараховано 2 штрафи. Отже позивач має довести два факти ненадання відповідачем відповідних документів, передбачених Кредитним договором, крім перелічених вище, проте жодних пояснень з цього приводу, а також відповідних доказів матеріли справи не містять;

Отже, позивачем не доведено правомірності нарахування ним пені в сумі 22 365 254,91 грн., 3 % річних в сумі 4 260 135,00 та штрафів у загальній сумі 11 197 237,60 грн. та, відповідно обов`язку відповідача їх сплатити.

Колегія суддів зазначає про те, що наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, що станом на дату набуття позивачем у власність предмета іпотеки відповідач мав перед позивачем зобов`язання щодо сплати кредиту в сумі 97 500 000,00 грн., відсотків в сумі 39 128 013,70 грн. та інфляційних втрат в сумі 22 728 278,33 грн., що разом становить 159 356 292,03 грн., тобто суму, меншу за вартість предмета іпотеки, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у цій справи.

При цьому колегія суддів не може визнати за доведений розмір грошових вимог позивача, який був встановлений у справі № 910/570/21, так як предметом розгляду у вказаній справи не були вимоги про стягнення заборгованості за Кредитним договором

При вирішенні спору сторін у цій справі колегія суддів вважає за необхідне зауважити на наступному.

Відповідно до статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно з положеннями чинного законодавства та умовами Кредитного договору нарахування як інфляційних втрат, 3 % річних та штрафних санкцій, є правом кредитора, а не його обов`язком, а відтак, виходячи з принципів справедливості, добросовісності та розумності позивач, нарахувавши вказані суми мав надати відповідачу можливість навести заперечення проти розміру таких вимог, проте провівши їх списання в односторонньому порядку за рахунок вартості іпотечного майна позбавив відповідача вказаного права, що не може вважатись як справедливим, так і добросовісним.

Колегія суддів, хоча і не надає юридичну оцінку діям державного виконавця Відділу ДВС при виконанні зведеного виконавчого провадження №53999200, проте вважає за необхідне зауважити на тому, що:

- виходячи з положень чинного законодавства виконавче провадження є сукупністю дій органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб);

- статтею 3 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції яка була чинна станом на дату виконання зведеного виконавчого провадження №53999200) визначений перелік виконавчих документів які виконують органи та особи, які здійснюють примусове виконання рішень. Так, серед іншого, примусовому виконанню підлягають виконавчі написів нотаріусів;

- станом на момент визнання електронних торгів такими, що не відбулись (22.05.2017) у Відділі ДВС на виконанні перебувало зведене виконавче провадження №53999200 з виконання виконавчих написів № 704 та № 705 на загальну суму 154 112 365,88 грн. (93 333 333,34 грн.+ 60 779 032,54 грн.), що становило менше за визначену у вказаному виконавчому провадженні вартість предмета іпотеки;

- відкриваючи 23.05.2017 виконавчі провадження з виконання виконавчих написів № 779, та № 780 та об`єднуючи їх у зведене виконавче провадження № 53999200 виконавець фактично позбавив відповідача права прийняти участь у виконавчому провадженні щодо виконання цих написів;

- з огляду не неналежне повідомлення держаним виконавцем відповідача про всі вищезгадані виконавчі провадження (що було встановлено у справі № 826/7243/17), виконавець фактично позбавив відповідача можливості скористатися наданими йому, як учаснику виконавчого провадження, правами, зокрема й права на оскарження в судовому порядку результатів визнання вартості предмета іпотеки за Іпотечним договором.

При цьому слід зазначити про те, що, з огляду на обставини, які викладені вище, а саме на те, що наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, що станом на дату набуття позивачем у власність предмета іпотеки відповідач мав перед позивачем зобов`язання щодо сплати 159 356 292,03 грн., тобто суму, яка є меншою за вартість предмета іпотеки на якому наполягає позивач, так і від тієї суми на якій наполягає відповідач, колегія суддів не розглядає відповідні доводи обох сторін, так визначання такої вартості не вплине на вирішення спору сторін у цій справі. Водночас колегія суддів зауважує на тому, що правові висновки з нього приводу, які містяться у судових рішеннях у справі № 911/2798/16 та у справі № 910/10059/17 фактично суперечать один одному.

Щодо заяви відповідача про застосування до позовних вимог наслідків спливу строку позовної давності для звернення до суду з даним позовом, колегія суддів зазначає, що:

- за змістом положень чинного законодавства, суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги;

- перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушено право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду;

- якщо таке право чи інтерес не порушено, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість, а лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем;

- враховуючи, що підстави для задоволення позову відсутні, відсутні і правові підстави для застосування наслідків пропуску строку позовної давності.

Колегія суддів зауважує на помилковості висновків суду першої інстанції про пропуск позивачем строків позовної давності, яким не було враховано те, що у п. 9.1 Кредитного договору сторонами погоджено збільшення строків позовної давності до 10 років для всіх грошових вимог позивача.

Отже, правові підстави для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 19 378 259,50 грн. відсутні, проте рішення суду першої інстанції зміні в мотивувальній частині.

Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

За змістом ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частиною 1 статті 277 ГПК України встановлено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (ч. 2 ст. 277 ГПК України).

Колегія суддів вважає, що при прийнятті оспореного рішення судом першої інстанції мале місце неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, тому рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2022 у справі № 910/5810/17 підлягає зміні з викладенням його мотивувальної частини в редакції цієї постанови.

Враховуючи вимоги, які викладені в апеляційній скарзі та зміну цією постановою лише мотивувальної частини рішення суду першої інстанції і залишення без змін його резолютивної частини, якою у задоволенні позову відмовлено повністю, апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» задоволенню не підлягає, а витрати зі її подачу відповідно до приписів ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 269, 270, 273, 275, 276, 281-285 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2022 у справі № 910/5810/17 залишити без задоволення.

2. Змінити мотивувальну частину рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2022 у справі № 910/5810/17, виклавши її в редакції цієї постанови. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2022 у справі № 910/5810/17 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Матеріали справи № 910/5810/17 повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст судового рішення складено 12.09.2023.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді С.А. Гончаров

С.Р. Станік

Джерело:ЄДРСР 113460966

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані.

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Постанова від 12.09.2023 по справі № 910/5810/17 Північний апеляційний господарський суд

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Ви не авторизовані

Розділи системи

132 951 152

28 800

4 787

544 382

31 258 154

53 863 615

Унікальні можливості

Моніторинг

Календар засідань

Обране

Добірки прецедентів

Зв'яжіться з нами

Про нас

Комерційний відділ

Підтримка користувачів

Загальні контакти

Соціальні мережі

Постанова від 12.09.2023 по справі № 910/5810/17 Північний апеляційний господарський суд

Зберегти в обраному

Надіслати на вказаний адрес

Шановний користувач!