Єдиний державний реєстр судових рішень
УХВАЛА
м. Вінниця
28 вересня 2023 р.Справа № 120/264/23
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мультян Марини Бондівни, розглянувши у письмовому провадженні звіт про виконання рішення суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії
ВСТАНОВИВ:
У провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 14.03.2023 адміністративний позов задоволено частково. Зокрема зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області з 01.12.2022 перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію без обмеження пенсії максимальним розміром та виплатити різницю між нарахованою та виплаченою пенсією, з урахуванням вже виплачених сум.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2023 року рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 14 березня 2023 року залишено без змін.
08.08.2023 до суду надійшла заява позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду. Обгрунтовуючи подану заяву, позивач вказує на те, що Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області ігнорує рішення суду, не виконує його та виплачує пенсію з обмеженням її максимального розміру.
Ухвалою суду від 14.08.2023 призначено до розгляду заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у письмовому порядку без повідомлення (виклику) сторін. Також даною ухвалою встановлено Головному управлінню Пенсійного фонду України у Вінницькій області 3-денний строк з дня отримання цієї ухвали для подання письмових пояснень на заяву позивача, подану в порядку статті 382 КАС України.
Ухвалою суду від 28.08.2023 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області протягом місяця з дня отримання цієї ухвали подати звіт про виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 14.03.2023 у справі № 120/264/23.
18.09.2023 на адресу суду від відповідача надійшов звіт про виконання рішення суду від 14.03.2023 у справі № 120/264/23, в якому представник Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зазначив, що на виконання рішення суду, Головне управління перерахувало пенсію ОСОБА_1 без обмеження її максимальним розміром з 01.12.2022, що підтверджується рішенням по пенсійній справі №905060149478 від 25.08.2023. Також за період з 01.12.2022 по 30.08.2023 нараховано борг у сумі 50715,36 грн. З вересня 2023 року ОСОБА_1 отримує пенсію у новому розмірі - 26565,04 грн.
В свою чергу, ОСОБА_1 подав заяви (вх. №53928/23, вх. №54540, вх. №55468), в яких просив суд врахувати те, що з 01.03.2023 дійсний розмір його пенсії з надбавками становить 28065,04 грн, а не 26565,04 грн. Тому вважає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області неналежно виконано рішення суду у справі №120/264/23.
Вивчивши матеріали справи та оцінивши поданий відповідачем звіт, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з частини 2-4 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Такі ж вимоги передбачені статтею 14 КАС України.
Крім того, згідно зі статтею 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, за її межами.
В абзаці 3 пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26.06.2013 № 5-рп/2013 Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення. Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012).
Також у Рішенні від 26.06.2013 Конституційний Суд України врахував практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в пункті 43 рішення від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України", заява № 60750/00, зазначив, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбачений статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
В пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15.05.2019 № 2-р(II)/2019, на підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку, Конституційний Суд України вказав на те, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.
Положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.
Європейський суд з прав людини у справі "Горнсбі проти Греції" наголосив на тому, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.
Отже, стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".
З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах "Алпатов та інші проти України", "Робота та інші проти України", "Варава та інші проти України", "ПМП "Фея" та інші проти України"), якими було встановлено порушення пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою статті 129-1 Конституції України.
Тому обов`язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.
Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню стороною, на яку покладено відповідний обов`язок.
Це означає, що учасник справи, якому належить виконати судовий акт, повинен здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
Одним із способів судового контролю за виконанням судового рішення є зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Положення Кодексу адміністративного судочинства України не містять обмеження щодо стадій процесу на яких може бути вирішено питання про застосування заходів судового контролю, передбачених ч. 1 ст. 382 КАС України. Тобто зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, суд може й після ухвалення такого рішення за наслідком розгляду клопотання позивача.
Вказана позиція узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду викладеною в ухвалі від 20.06.2018 у справі № 800/592/17, та правовою позицію Верховного Суду, викладеною в постанові від 18.04.2019 у справі № 286/766/17 та в ухвалі від 05.07.2018 у справі № 206/3911/17.
За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Так, рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 14.03.2023 в справі № 120/264/23 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області з 01.12.2022 перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію без обмеження пенсії максимальним розміром та виплатити різницю між нарахованою та виплаченою пенсією, з урахуванням вже виплачених сум.
Як стверджує відповідач, та підтверджує рішенням по пенсійній справі №905060149478 від 25.08.2023 з вересня 2023 року ОСОБА_1 отримує пенсію у розмірі 26565,04 гривень.
Проте, позивач не погоджується з таким перерахунком його пенсії та зазначає, що з 01.03.2023 дійсний розмір його пенсії з надбавками становить 28065,04 гривень.
Суд погоджується з позицією ОСОБА_1 .
Зокрема із листа Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №6748-6142/К-02/8-0200/23 від 20.04.2023 вбачається, що розмір пенсії ОСОБА_1 на 01.03.2023 становить 28065,04 грн.
З наведеного суд робить висновок, що рішення суду, ухвалене на користь ОСОБА_1 від 14.03.2023 у справі № 120/264/23, в повному обсязі не виконане, адже цим рішенням відповідача зобов`язано перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію без обмеження пенсії максимальним розміром з 01.12.2022, а отже й станом на 01.03.2023 року. Проте відповідач належного перерахунку пенсії позивача не зробив, що підтверджується рішенням по пенсійній справі №905060149478 від 25.08.2023.
В той же час варто звернути увагу відповідача на усталену судову практику за позовами фізичних-осіб пенсіонерів, яким призначена та виплачується пенсія за нормами ЗУ № 2262-ХІІ, та згідно з якими судом визнаються неправомірними дії, що стосуються обмеження пенсії таких осіб максимальним розміром.
Враховуючи наведене, суд приходить до переконання про відсутність підстав для прийняття звіту Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про виконання рішення суду у цій справі.
З урахуванням вищевикладеного, суд не може вважати виконаним рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 14.03.2023 у справі № 120/264/23 та як наслідок прийняти звіт відповідача про виконання судового рішення.
Верховний Суд у постанові від 31.10.2018 в справі № 704/1547/17 сформував правову позицію, згідно з якою за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду, або в разі неподання такого звіту, суд може, зокрема, встановити новий строк подання звіту.
Тому, з урахуванням вимог частини 2 статті 382 КАС України, суд вважає за необхідне у прийнятті звіту Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 18.09.2023 про виконання судового рішення від 14.03.2023 у справі № 120/264/23 - відмовити та з урахуванням частини 2 статті 382 КАС встановити новий строк для виконання судового рішення у вказаній частині - протягом тридцяти днів з дня набрання законної сили даною ухвалою.
Водночас суд враховує, що основним призначенням стадії виконання судового рішення є фактичне втілення судових присуджень у матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.
Керуючись ст.ст. 248, 256, 382 КАС України, -
УХВАЛИВ:
Визнати звіт Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про виконання рішення суду в адміністративній справі № 120/264/23 таким, що не підтверджує виконання судового рішення у повному обсязі.
Встановити Головному управлінню Пенсійного фонду України у Вінницькій області новий строк для подання звіту про виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 14.03.2023 у справі № 120/264/23.
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області протягом місяця з дня отримання цієї ухвали подати звіт про виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 14.03.2023 у справі № 120/264/23.
Витребувати у Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області інформацію та письмові докази на її підтвердження про керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення; реєстраційний номер облікової картки платника податку/серію і номер паспорта такої особи, а також інформацію про місце її проживання (перебування).
Копію ухвали направити учасникам справи.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
СуддяМультян Марина Бондівна
