Єдиний державний реєстр судових рішень
УХВАЛА
м. Вінниця
23 липня 2024 р.Справа № 120/264/23
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мультян Марини Бондівни, розглянувши заяву позивача про зміну способу виконання рішення суду у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
У провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 14.03.2023 адміністративний позов задоволено частково. Зокрема зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області з 01.12.2022 перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію без обмеження пенсії максимальним розміром та виплатити різницю між нарахованою та виплаченою пенсією, з урахуванням вже виплачених сум.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2023 року рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 14 березня 2023 року залишено без змін.
16.08.2023 позивачу видано виконавчий лист.
13.03.2024 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відкрито виконавче провадження №74434186 щодо виконання виконавчого листа №120/264/23.
13.06.2024 стягувачем в порядку статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України подано до суду заяву про зміну способу виконання судового рішення. Так позивач просить суд змінити спосіб і порядок виконання рішення суду у справі шляхом зміни зобов`язальної частини рішення на стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 пенсії з 01.12.2022 по 31.01.2024 в сумі 67215,36 грн.
Заява мотивована тим, що фактично судове рішення не може бути виконано боржником у спосіб і порядок, який встановлений судовим рішенням у справі №120/264/23.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 17.06.2024 року вказану заяву призначено до розгляду в судовому засіданні.
Сторони у судове засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду заяви повідомлений належним чином.
Представники Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області та Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) подали заяви про розгляд заяви про зміну способу виконання судового рішення без їх участі.
Розглянувши заяву про зміну способу виконання судового рішення, перевіривши матеріали справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду (частина друга статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України).
Разом із тим, частиною третьою статті 33 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, згідно з частиною третьою статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України, є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Тобто, під зміною способу і порядку виконання рішення розуміється прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. Суд за наявності обґрунтованих підстав та належних доказів, може змінити спосіб та порядок виконання рішення суду, або ж відмовити у даному питанню, не змінюючи при цьому його змісту.
Суд при розгляді питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення може змінити спосіб та порядок виконання рішення лише у виняткових випадках.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 14.03.2023 адміністративний позов задоволено частково. Зокрема зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області з 01.12.2022 перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію без обмеження пенсії максимальним розміром та виплатити різницю між нарахованою та виплаченою пенсією, з урахуванням вже виплачених сум.
У той же час у заяві про зміну способу виконання рішення суду заявник просить суд змінити абзац третій резолютивної частини рішення з "зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області з 01.12.2022 перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію без обмеження пенсії максимальним розміром та виплатити різницю між нарахованою та виплаченою пенсією, з урахуванням вже виплачених сум" на "стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 пенсії з 01.12.2022 по 31.01.2024 в сумі 67215,36 грн".
Тобто, заявник фактично просить суд змінити суть резолютивної частини рішення суду від 14.03.2023 у справі №120/264/23, що суперечить змісту статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України.
Разом із тим, суд вважає за необхідне звернути увагу заявника на те, що відповідно до частин першої, другої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.
Судове рішення, що набрало законної сили, стає незмінним (неспростовним). Тобто воно не може бути скасоване (змінене) судом, що його прийняв. Основні і додаткові судження (висновки) суду по суті справи стають остаточними. Суд, який прийняв рішення, може внести до нього виправлення, які не торкаються суті відомостей, що викладені у рішенні.
Суд зауважує, що положення статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України передбачають зміну чи встановлення порядку чи способу виконання рішення, яке було ухвалено судом у справі, а саме резолютивної частини рішення, яка містить висновки суду по суті позовних вимог. У зв`язку з чим суд, здійснюючи зміну порядку чи способу виконання рішення, не змінює змісту резолютивної частини та не змінює спосіб захисту порушеного права, обраний судом при вирішенні справи.
Крім того, в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 24.07.2023 по справі №420/6671/18 (адміністративне провадження №К/990/4324/23), зокрема, зазначено: "... 57. При цьому Суд враховує те, що право особи, тобто стягувача, на здійснення виплати заборгованості по пенсії не може ставитися в залежність від бюджетних асигнувань, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань. У той же час, у спірному випадку йдеться не про право особи на такі виплати, а про правові підстави для зміни способу і порядку виконання судового рішення. Суд наголошує, що зміна способу і порядку виконання рішення суду, у такому випадку, не захищає право позивачки на отримання сум заборгованості по пенсії, яка фактично може бути виплачена за наявності відповідних бюджетних асигнувань....".
При виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин судом також враховано висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27.02.2023 по справі №340/6875/21.
Так, за правовою позицією Верховного Суду в постанові від 27.02.2023 у справі №340/6875/21, зобов`язання відповідача вчинити певні дії і стягнення з відповідача грошових коштів є різними за своєю суттю способами захисту прав та інтересів позивача, які обираються позивачем при поданні позову, а судом - при ухваленні рішення, та передбачають відмінний механізм виконання судових рішень.
За наслідком системного аналізу змісту вказаної заяви, суд зазначає, що змінивши спосіб виконання такого рішення із зобов`язання провести нарахування та виплату суми на списання конкретної суми такої виплати, відбудеться зміна рішення по суті, з виходом при цьому за межі позовних вимог та вирішенням питання, що не було предметом дослідження судом при розгляді справи по суті.
Крім того окремо слід зазначити, що в поданій до суду заяві заявник посилається на відсутність бюджетного фінансування у Головного управління ПФУ для виплати заборгованості, як на підставу для її задоволення.
З цих підстав суд зазначає, що грошові кошти у вигляді перерахованої пенсії, які належать стягувачу, не є власністю Головного управління ПФУ, не знаходяться на його рахунках. Фактичне, у повному обсязі виконання судового рішення, можливо лише за наявності відповідного бюджетного призначення за рахунок Державного бюджету України.
Таким чином, оскільки виконання рішення суду залежить від бюджетного фінансування, то його виконання не залежить від визначеного судом способу виконання. У такому випадку зміна способу і порядку виконання судового рішення не призведе до його фактичного виконання, оскільки така процесуальна дія не може вплинути на фінансування Державою витрат по виплаті пенсії позивачу. І від того, що зміниться спосіб виконання рішення суду, в Головного управління ПФУ автоматично не з`являться кошти для фактичного виконання рішення суду.
З огляду на викладене, враховуючи те, що причиною, яка ускладнює виконання рішення суду є неналежне фінансування витрат по виплаті пенсії, суд вважає безпідставними аргументи заявника, наведені в заяві, про наявність правових підстав для зміни способу та порядку виконання рішення суду.
Враховуючи вищевказане, заява ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання судового рішення у справі № 120/264/23 є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 248, 256, 378 КАС України, -
УХВАЛИВ:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання судового рішення у справі № 120/264/23 відмовити.
Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 256 КАС України.
Відповідно до статті 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
СуддяМультян Марина Бондівна
