СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
УХВАЛА
про залишення апеляційної скарги без руху
30 жовтня 2023 року м. Харків Справа № 905/1926/18
Східний апеляційний господарський суд у складі: суддя Лакіза В.В.
розглянувши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 , м.Київ (вх.№2234 Д/2)
на рішення Господарського суду Донецької області від 25.09.2023 у справі №905/1926/18 (повний текст складено 26.09.2023, суддя Левшина Г.В.)
за позовом ОСОБА_1 , м.Київ
до 1.Приватного акціонерного товариства Авдіївський коксохімічний завод, м.Авдіївка, Донецька область
2.BARLENKO LTD, Nicosia, Cyprus
про стягнення збитків у сумі 1375500,00 грн, інфляційних втрат у сумі 892837,05 грн та 3% річних у сумі 219081,49 грн,-
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Донецької області із позовом до Приватного акціонерного товариства Авдіївський коксохімічний завод BARLENKO LTD, Nicosia, Cyprus про стягнення збитків у сумі 3978520,00 грн.
02.04.2019, 23.04.2019 та 02.05.2019 позивачем до Господарського суду Донецької області надано заяви про зміну підстав позову, в яких останній просив суд стягнути з відповідача збитки у розмірі 3931620,00 грн., спричинені внаслідок неправомірних дій останнього, що полягають у придбанні належних позивачу акцій за публічною безвідкличною вимогою за ціною, визначеною без застосування коефіцієнта ринкової капіталізації, що значно нижче ринкової ціни на акції.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем статей 8, 65, 65-2 Закону України Про акціонерне товариства щодо визначення ціни викупу акцій за публічною безвідкличною вимогою відповідача 2 про придбання акцій у всіх власників ПрАТ Авдіївський коксохімічний завод, затвердженого протоколом Наглядової ради 25 від 27.04.2018.
Рішенням Господарського суду Донецької області від 10.06.2019 у справі №905/1926/18 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства Авдіївський коксохімічний завод про стягнення збитків у сумі 3931620,00 грн. відмовлено; провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до BARLENKO LTD закрито.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 16.09.2019 у справі №905/1926/18 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення господарського суду Донецької області від 10.06.2019 у справі №905/1926/18 залишено без задоволення, рішення Господарського суду Донецької області від 10.06.2019 у справі №905/1926/18 залишено без змін.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17.02.2021 у справі №905/1926/18 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Господарського суду Донецької області від 10.06.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 16.09.2019 у справі №905/1926/18 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Донецької області.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 01.05.2023 задоволено заяву ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог; визначено наступний предмет спору у справі №905/1926/18: стягнення з ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" збитків у сумі 1375500,00 грн, інфляційних втрат у сумі 892 837,05 грн та 3% річних у сумі 219 081,49 грн.
Рішенням Господарського суду Донецької області від 25.09.2023 у справі №905/1926/18 закрито провадження у справі №905/1926/18 в частині вимог ОСОБА_1 до Компанії BARLENKO LTD, Nicosia, Cyprus.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства Авдіївський коксохімічний завод про стягнення збитків у сумі 1375500,00 грн, інфляційних втрат у сумі 892 837,05 грн та 3% річних у сумі 219 081,49 грн задоволено частково.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства Авдіївський коксохімічний завод на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 1 375 000,00 грн, судовий збір за звернення до суду з позовом в сумі 20 625,65 грн, судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 89 516,70 грн, судовий збір за подання касаційної скарги в сумі 119 355,60 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Повернуто ОСОБА_1 з Державного бюджету України судовий збір в сумі 22366,52 грн.
Приватне акціонерне товариство Авдіївський коксохімічний завод із вказаним рішенням суду першої інстанції не погодилось, звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій скаржник просить скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 25.09.2023 у справі №905/1926/18 в частині задоволення позову та прийняти в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову та стягненні на користь ОСОБА_1 коштів у сумі 1 375 000,00 грн, судового збору у сумі 20625,65 грн, судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 89516,70 грн та судового збору за подання касаційної скарги в сумі 119355,60 грн.
З огляду на те, що апеляційна скарга надійшла до Східного апеляційного господарського суду без матеріалів справи, що унеможливлює розгляд поданої апеляційної скарги, ухвалою суду від 06.10.2023, відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, витребувано у Господарського суду Донецької області матеріали справи №905/1926/18; відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи; копію ухвали надіслано апелянту та Господарському суду Донецької області.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.10.2023 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Авдіївський коксохімічний завод на рішення Господарського суду Донецької області від 25.09.2023 у справі №905/1926/18 залишено без руху. Встановлено апелянту 10-денний строк, з дня вручення цієї ухвали, для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом сплати судового збору у розмірі 24 759,00 грн.
25.10.2023 (дата направлення згідно поштового конверту 16.10.2023) від позивача у справі - ОСОБА_1 , до Східного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга на рішення Господарського суду Донецької області від 25.09.2023 у справі №905/1926/18.
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить змінити рішення Господарського суду Донецької області від 25.09.2023 у справі №905/1926/18, доповнивши його стягненням з Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» на користь ОСОБА_1 інфляційних втрат у сумі 892 837,05 грн та 3 % річних у сумі 219 081,49 грн; стягнути з Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» судові витрати, у тому числі витрати на професійну правничу допомогу; у випадку визнання правомірними аргументів позивача щодо застосування ч. 3 ст. 255 Господарського процесуального кодексу України, задовольнити позов в редакції: стягнути солідарно з Приватного акціонерного товариства Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» (код 00191075) та фізичної особи ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ) збитки у сумі 1 375 500,00 грн, інфляційні втрати у сумі 892 837,05 грн та 3% річних у сумі 219 081,49 грн, а також судові витрати, у тому числі витрати на професійну правничу допомогу.
Дослідивши апеляційну скаргу та додані до неї документи, суддя-доповідач дійшов висновку, що апеляційна скарга не відповідає вимогам Господарського процесуального кодексу України, виходячи з наступного.
Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 258 ГПК України до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.
Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" визначені розміри ставок судового збору, що справляється з апеляційних і касаційних скарг на судові рішення.
Згідно з ч.1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлена у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з п.п. 4 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання апеляційної скарги на рішення суду ставки судового збору встановлюються у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Як зазначено в ч. 4 ст. 6 Закону України «Про судовий збір», якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).
З прохальної частини апеляційної скарги вбачається, що ОСОБА_1 просить змінити рішення суду першої інстанції, шляхом доповнення про стягнення на користь ОСОБА_1 інфляційних втрат у сумі 892 837,05 грн та 3 % річних у сумі 219 081,49 грн, судове рішення оскаржується апелянтом в частині відмови у задоволенні позову про стягнення 892 837,05 грн та 3 % річних у сумі 219 081,49 грн.
Таким чином, виходячи з приписів ч. 4 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» судовий збір за подання апеляційної скарги вираховується лише щодо перегляду судового рішення в частині оспорюваних сум, яка в даному випадку становить 1 111 918,54 грн.
Таким чином, за подання апеляційної скарги апелянт мав сплатити судовий збір у розмірі: 1 111 918,54 грн х 1,5% (1,5 % ціни позову) х 150% (ставка, що підлягала сплаті при поданні апеляційної скарги) = 25 018,17 грн.
В порушення п. 2 ч. 3 ст. 258 ГПК України скаржником до матеріалів апеляційної скарги не додано доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду у даній справі.
В апеляційній скарзі апелянт не заперечує проти розміру судового збору, що підлягає сплаті за подання апеляційної скарги у розмірі 25 018,17 грн з урахуванням часткового оскарження судового рішення, у тексті апеляційної скарги, при цьому, зазначає, що ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.
Зазначає, що згідно ч. 2 ст. 8 Закону України «Про судовий збір», суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Позивач надає довідку, згідно з якими розмір річного доходу позивача за 2022-й рік складає 97197, 12 грн. У зв`язку з чим, зазначає, що 5% від цієї суми складає 4 859, 856 гривні, що у 5,15 рази менше суми судового збору, що належить до сплати.
Звертає увагу, що даний спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, який затвердив очевидно неправильну ціну викупу. Зазначає також, що у пункті 5.33 постанови Верховного Суду від 17.02.2021 у даній справі №905/1926/18 Верховний Суд у складі колегії Касаційного господарського суду зазначив про наступне:
« 5.33. Ухвалюючи рішення про затвердження ринкової ціни акцій у 13,13 грн., члени наглядової ради усвідомлювали, що така вартість акцій є несправедливою. Суди попередніх інстанцій не перевірили належнім чином аргументи позивача про явну (очевидну для будь- якої розумної особи) невідповідність затвердженої наглядовою радою ціни акцій їх справедливій (ринковій) вартості».
Також зазначає, що у пунктах 26, 27 додаткової постанови Верховного Суду у складі суддів Палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів від 06.07.2022 у справі №905/671/19, Суд вказав про таке:
« 26. Відповідно до положень ч.9 ст.129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій стороні, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
27. Отже, Верховний Суд погоджується з доводами позивача про те, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача (затвердження вочевидь заниженої вартості акцій), а відтак, відповідно до ч.9 ст.129 ГПК, Верховний Суд покладає на відповідача всі судові витрати на правничу допомогу, пов`язані із розглядом справи у суді касаційної інстанції, незалежно від результатів вирішення спору».
У зв`язку із викладеним, апелянт вважає, що незалежно від результатів розгляду апеляційної скарги, судовий збір буде стягнено з відповідача.
В прохальній частині апеляційної скарги апелянт не зазначає, про що саме він просить суд, виходячи з приписів ч.1, ч. 2 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» - відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк або ж зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати. Втім, виходячи з доводів апеляційної скарги, суд розцінює дані посилання апелянта, як можливість суду надання певних пільг зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
На підтвердження доводів про те, що сума судового збору у розмірі 25 018,17 грн становить більше ніж 5% від сукупного річного доходу позивача за 2022-й рік у сумі 97197,12 грн, апелянт надає відомості з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків ОСОБА_1 від 27.09.2023 за період з 1 кварталу 2022 по 1 квартал 2023 року, яким підтверджує розмір заробітної плати у вказаний період в розмірі 97 197,12 грн.
З приводу наведених доводів суд зазначає, що відповідно до статті 1 Закону України "Про судовий збір" судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Законом України "Про судовий збір" визначений перелік осіб, які безумовно звільнені від сплати судового збору у всіх інстанціях у силу закону, який наділяє їх певним статусом, або виходячи із чітко визначеного предмета спору. Цей перелік наведений у статті 5 зазначеного Закону та є вичерпним.
Питання відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати врегульоване статтею 8 Закону України "Про судовий збір", норма якої є спеціальною.
Як убачається зі змісту цієї норми, існує три умови, за яких суд, враховуючи майновий стан сторони та за її клопотанням, може відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення (частина 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір"), зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати (частина 2 цієї ж статті):
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.
Наведеними правовими нормами Закону України "Про судовий збір" встановлено чіткий і вичерпний перелік умов, а також суб`єктних та предметних критеріїв, за наявності яких, з огляду на майновий стан сторони, суд може, зокрема, звільнити, відстрочити сплату судового збору або зменшити його розмір.
Водночас, з аналізу ж статті 8 Закону України "Про судовий збір" чітко вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію "суд, враховуючи майновий стан сторони, може…", тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 5, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом, а не обов`язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.
Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18.
У постанові Верховного Суду від 12.03.2021 по справі № 912/1061/20 наведено висновок про застосування норм права про те, що відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, а також звільнення від його сплати або зменшення його розміру з підстав, передбачених статтею 8 Закону України "Про судовий збір", є прерогативою суду, який вирішує питання відкриття провадження (прийняття заяви, скарги тощо). Зазначені норми є диспозитивними і встановлюють не обов`язок, а право суду на власний розсуд звільнити особу від сплати судового збору (відстрочити, розстрочити його сплату або зменшити його розмір).
Отже, суд наділений повноваженнями зменшити тягар судових витрат для особи, яка до нього звертається. Водночас конструкція частин 1, 2 статті 8 Закону України "Про судовий збір" дає підстави для висновку, що зменшення тягаря судових витрат, якого зазнає сторона, є не обов`язком суду, а знаходиться у межах суддівського розсуду, який може бути реалізований за наявності певних обставин.
До того ж стосовно сплати судового збору законодавець визначив вичерпний перелік умов, за наявності яких можливе зменшення тягаря тих судових витрат, яких зазнає сторона.
Зокрема, особа, яка звертається до суду, має право подати відповідне клопотання, у якому навести обставини щодо її майнового стану, за наявності підстав, з якими закон пов`язує можливість реалізації судом повноважень зменшити тягар судових витрат стосовно сплати судового збору. Такі обставини мають бути підтверджені належними, допустимими, достатніми та достовірними доказами.
При цьому, Господарський процесуальний кодекс України покладає на суд обов`язок розглянути заявлені сторонами клопотання та з врахуванням кожного окремого випадку навести мотиви щодо їх задоволення чи відмови у їх задоволенні відповідно до норм чинного законодавства.
Визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Доказами рівня майнового стану можуть бути документи, які підтверджують скрутний майновий стан особи, що, відповідно, унеможливлює сплату нею судових витрат. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини можуть бути підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати (аналогічні висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 20.02.2020 у справі № 420/1582/19, від 17.09.2020 у справі № 460/3138/19 тощо).
Питання перевірки реальної спроможності заявника сплатити судовий збір набуває особливої актуальності та має детально перевірятися судами у випадку, якщо заявники ставлять питання про звільнення, зменшення та/чи розстрочення/відстрочення сплати судового збору. За наявності таких питань суди повинні вказувати, які конкретно докази заявник має надати на підтвердження факту свого незадовільного майнового стану, у разі якщо наданих доказів недостатньо або вони не є належними.
Як зазначено у постановах Верховного Суду від 21.10.2022 у справі № 905/1059/21, від 30.11.2022 у справі № 905/1060/21, від 02.02.2023 у справі № 320/2083/21, оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (рішення ЄСПЛ у справах: "Княт проти Польщі" ("Kniat v. Poland") від 26 липня 2005 року; "Єдамскі та Єдамска проти Польщі" ("Jedamski and Jedamska v. Poland") від 26 липня 2005 року).
Отже, скрутний майновий стан, на підтвердження якого заявником надані відповідні документи, може бути підставою для задоволення судом клопотання про звільнення його від сплати судового збору, зменшення розміру судового збору, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору.
Як зазначалось вище та встановлено судом, на підтвердження доводів про те, що розмір річного доходу позивача за 2022-й рік складає 97197, 12 грн і сума судового збору у розмірі 25 018,17 грн перевищує 5% річного доходу фізичної особи-підприємця, позивачем надано відомості з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків ОСОБА_1 від 27.09.2023 за період з 1 кварталу 2022 по 1 квартал 2023 року, відповідно до якої розмір заробітної плати за 2022 рік становить 97 197,12 грн.
При цьому, слід зазначити, що позивач в апеляційній скарзі як підставу для звільнення (відстрочення, розстрочення, зменшення) сплати судового збору лише вказує про те, що 5% від його заробітної плати в розмірі 97 197,12 грн складає 4 859,86 грн, що у 5,15 разів менше суми судового збору, що належить до сплати.
Разом з тим, суд вважає, що докази, надані апелянтом в обґрунтування підстав того, що розмір судового збору перевищує 5% від доходів, отриманих у попередньому році, не є достатніми доказами підтвердження майнового стану апелянта, зокрема, не можуть підтвердити належним чином наявність/відсутність у позивача вкладів або ж коштів на банківських рахунках (діючи добросовісно, апелянт мав можливість надати інформацію щодо наявності/відсутності коштів на рахунках, в тих банківських або депозитних установах, які обслуговують позивача), нерухомого та рухомого майна, грошової допомоги та компенсацій, цінних паперів тощо. При дослідженні матеріалів апеляційної скарги судом не встановлено обставин, які б достеменно свідчили про існуюче складне матеріальне становище скаржника, яке б перешкоджало сплатити судовий збір при зверненні до суду з апеляційною скаргою.
Крім того, позивач, маючи право на звернення до суду з клопотання про відстрочення та розстрочення сплати судового збору, або зменшення його розміру, не зазначає, застосування якої пільги в такому разі він просить.
У вирішенні вказаного питання суд апеляційної інстанції враховує правову позицію, викладену Верховним Судом у постанові від 04 вересня 2023 року у справі №916/1220/23.
Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Креуз проти Польщі» №28249/95 від 19.06.2001 зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України» зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
У даному випадку, необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб`єктів, яке визначено Господарським процесуальним кодексом України і не може бути визнане обмеженням права доступу до суду в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до ч. 1 ст. 74, ст. 86 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Судом не встановлено обставин, які б достеменно свідчили про скрутний матеріальний стан апелянта, а надані скаржником докази не є безумовною підставою для надання пільги для сплати судового збору за подання апеляційної скарги з підстав, наведених судом вище.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що заявником апеляційної скарги не було виконано вимоги п. 2 ч. 3 ст. 258 ГПК України.
Крім того, відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 258 ГПК України (в редакції станом на час подання апеляційної скарги) до апеляційної скарги додаються докази надсилання копії скарги іншій стороні у справі.
Особа, яка подає апеляційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, листом з описом вкладення (ч.1 ст. 259 ГПК України).
Отже, у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України обов`язок надсилання копії скарги та доданих до неї документів іншим учасникам у справі покладається на апелянта.
Проте, до матеріалів апеляційної скарги не надано доказів надіслання її копії та доданих матеріалів у передбаченому законом порядку другому відповідачу - BARLENKO LTD, Nicosia, Cyprus.
Неповідомлення учасника судового процесу у справі про звернення з апеляційною скаргою порушує процесуальні права цього учасника, принципи рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальності сторін, закріплені ч. 3 ст. 2 ГПК України.
Відповідно до ч. 5 ст. 13 ГПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
Ненаправлення скаржником копії апеляційної скарги іншим учасникам судового процесу позбавляє останніх, за відсутності тексту скарги, можливості надати свої заперечення та відзив на апеляційну скаргу.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 258 ГПК України (в редакції з 18.10.2023) до апеляційної скарги додаються докази надсилання копії скарги іншій стороні у справі з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.
Особа, яка подає апеляційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копії цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу (ч.1 ст. 259 ГПК України).
Відповідно до ч. 7 ст. 42 ГПК України, якщо цим Кодексом передбачено обов`язок учасника справи щодо надсилання копій документів іншим учасникам справи, такі документи в електронній формі можуть направлятися з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а в разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.
У суду відсутні відомості щодо наявності у BARLENKO LTD, Nicosia, Cyprus електронного кабінету, а тому апелянт мав направити копію апеляційної скарги та доданих до неї документів другому відповідачу у паперовій формі листом з описом вкладення.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що заявником апеляційної скарги не було виконано вимоги п. 3 ч. 3 ст. 258 ГПК України.
Частиною 2 статті 260 ГПК України встановлено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.
За приписами ч. 1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити) (ч. 2 ст. 174 ГПК України).
Зважаючи на викладене, апелянту має усунути недоліки апеляційної скарги шляхом надання доказів сплати судового збору у розмірі 25 018,17 грн, докази сплати надати суду; надати докази направлення копії апеляційної скарги (листом з описом вкладення, або до електронного кабінету) другому відповідачу- BARLENKO LTD, Nicosia, Cyprus.
На підставі викладеного та керуючись ст. 174, 234, 260 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,-
УХВАЛИВ:
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Донецької області від 25.09.2023 у справі №905/1926/18 залишити без руху.
2. Встановити апелянту 10-денний строк, з дня вручення цієї ухвали, для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом:
- надання доказів сплати судового збору у розмірі 25 018,17 грн;
- доказів направлення копії апеляційної скарги та доданих до неї документів (листом з описом вкладення/ або до електронного кабінету) BARLENKO LTD, Nicosia, Cyprus.
3. Роз`яснити апелянту, що не усунення недоліків, визначених цією ухвалою, має наслідки передбачені статтями 174, 260, 261 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею-доповідачем та не підлягає оскарженню.
Суддя В.В. Лакіза
