Єдиний державний реєстр судових рішень
ОКРЕМА ДУМКА
Судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Васильєвої І.А.
06 листопада 2023 року
м. Київ
справа №990/263/23
адміністративне провадження №П/990/263/23
16 жовтня 2023 року до Верховного Суду як суду першої інстанції надійшла позовна заява Акціонерного товариства «TIS GRAIN» (подана і підписана адвокатом Губською А.В.) (далі - позивач) до Президента України про визнання протиправним і скасування Указу Президента України від 12 травня 2023 року №279/2023 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 12 травня 2023 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» в частині введення в дію пункту 196 додатку 2 до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 12 травня 2023 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» щодо запровадження таких заходів до позивача.
До позовної заяви не було додано доказів сплати судового збору, разом з тим, представником позивача заявлено клопотання про відстрочення його сплати до постановлення рішення у справі, обґрунтуване неможливістю вчинення таких дій з огляду на те, що Акціонерне товариство «TIS GRAIN» є юридичною особою іноземної держави й не має на території України ані філій, ані рахунків в українських банківських установах, а тому у зв`язку із застосуванням до позивача санкцій згідно спірного Указу адвокату відмовлено у проведенні оплати від імені Товариства.
Ухвалою від 19 жовтня 2023 року Верховний Суд відмовив в задоволенні клопотання Акціонерного товариства «TIS GRAIN» про відстрочення сплати судового збору, а подану ним позовну заяву залишив без руху як таку, що не відповідала вимогам частини 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Водночас позивачеві надано десятиденний строк з дня вручення копії ухвали, для усунення недоліку позовної заяви шляхом надання документу, що підтверджує сплату судового збору в сумі 2 684,00 грн із зазначенням реквізитів, для його сплати.
Відмовляючи в задоволенні клопотання, Суд, проаналізувавши положення частини 1 статті 133 КАС України й частини 1 статті 8 Закону України «Про судовий збір», вказував на те, що законодавцем право суду на відстрочення сплати судового збору поставлено в залежність від майнового стану сторони, проте відповідних доводів (з підтвердженням належними доказами) в заявленому клопотанні представником позивача не наведено; в той же час така причина для відстрочення сплати судового збору як неможливість проведення платежу банківською установою законодавством не передбачена; до того ж визначені адвокатом в клопотанні підстави для його задоволення жодним чином не пояснюють того, яким чином позивачем буде реалізована сплата судового збору за наслідками прийняття судом рішення по суті спору.
У встановлений Судом строк, представником позивача надіслано повторне клопотання про відстрочення сплати судового збору, яке обґрунтоване відмовою представнику у проведенні платежу банківською установою у зв`язку із застосуванням до Акціонерного товариства «TIS GRAIN» на підставі спірного Указу Президента України санкцій, у тому числі у виді блокування активів, що підтверджується листом-відповіддю на її запит АТ КБ «ПриватБанк». Крім того адвокат звернула увагу, що після спроби здійснити сплату судового збору вона отримала повідомлення банку про відмову від підтримання ділових відносин, розірвання договору і закриття рахунку, а також зазначила, що сплата судового збору товариством стане можливою або після прийняття Судом рішення про задоволення даного позову, або після закінчення строку, на який такі санкції було застосовано.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 06 листопада 2023 на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) повернув позовну заяву, внаслідок не усунення позивачем недоліків позовної заяви, встановлених ухвалою від 19 жовтня 2023 року, посилаючись на те, що позивачем не представлено доказів сплати судового збору, як і не наведено поважних й документально підтверджених підстав для відстрочення сплати останнього.
Підставою для наведених висновків, слугувала наступна оцінка Суду наданих представником позивача доказів в підтвердження причин неможливості сплати судового збору за подання позовної заяви і як наслідок, його відстрочення, а саме:
1) обставинам щодо відмови у проведенні платежу банківською установою вже надавалась оцінка в ухвалі Верховного Суду від 19 жовтня 2023 року, якою їх визнано такими, що не можуть слугувати підставою для відстрочення сплати судового збору;
2) посилання адвоката на ухвалу Великої Палати Верховного Суду від 15 лютого 2023 року у справі №9901/395/21 (провадження №11-17заі23), якою цей Суд відстрочив позивачеві (до якого застосовано санкції) сплату судового збору, то її обставини (надані в підтвердження клопотання докази) не є релевантними до тих, що мають місце наразі. Зокрема, у згаданій справі Великою Палатою Верховного Суду надавалась оцінка банківській квитанції з відміткою посадових осіб відділення банку про те, що платіжна інструкція на переказ готівки повертається без виконання. Натомість адвокатом Губською А.В. в обґрунтування свого клопотання подано лише лист-відповідь АТ КБ "ПриватБанк" щодо неможливості здійснення платежу від імені Акціонерного товариства "TIS GRAIN" у зв`язку із застосуванням до нього санкцій, проте не долучено ані самого запиту як такого (що унеможливлює з`ясування суті порушуваного нею питання), ані доказів вжиття будь-яких заходів, спрямованих на сплату судового збору (платіжного документа, повернутого без виконання, тощо);
3) довід же представника про отримання повідомлення банку про відмову від підтримання ділових відносин, розірвання договору і закриття рахунку, в ухвалі від 06 листопада 2023 року визнано недоречним, адже стосується її особистих відносин з фінансовою установою та жодним чином не впливає на обов`язок сплати судового збору за звернення з позовом у даній справі;
4) ані до позовної заяви, ані до заяви про усунення недоліків не додано жодних доказів неможливості сплати судового збору безпосередньо самим Акціонерним товариством "TIS GRAIN".
Відповідно до статті 34 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) усі питання, що виникають під час колегіального розгляду адміністративної справи, вирішуються більшістю голосів суддів. При прийнятті рішення з кожного питання жоден із суддів не має права утримуватися від голосування та підписання судового рішення. Головуючий у судовому засіданні голосує останнім. Суддя, не згодний із судовим рішенням за наслідками розгляду адміністративної справи, може письмово викласти свою окрему думку. Про наявність окремої думки повідомляються особи, які беруть участь у справі, без оголошення її змісту в судовому засіданні. Окрема думка приєднується до справи і є відкритою для ознайомлення.
Оскільки я не погоджуюсь з постановленою у цій справі ухвалою Верховного Суду від 06 листопада 2023 року про повернення позовної заяви, вважаю за необхідне викласти свою окрему думку.
Так, підставою для повернення позовної заяви, за результатами оцінки поданих представником позивача документів щодо неможливості сплати судового збору за подання позовної заяви, слугувало не представлення доказів сплати судового збору, як і не наведення поважних й документально підтверджених підстав для відстрочення його сплати.
На моє переконання, під час вирішення питання документального підтвердження підстав для відстрочення сплати судового збору, і як наслідок, повернення позовної заяви (з підстав не усунення недоліків, встановлених ухвалою від 19 жовтня 2023 року), не були враховані висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в ухвалі від 15 лютого 2023 року у справі №9901/395/21 (провадження №11-17заі23) у схожих обставинах, в яких мало місце неможливість сплати судового збору через дію санкцій і блокування рахунків позивача, що підтверджено банківською установою.
Так, у відповідності до вимог статті 2 Закону України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року № 3674-VI (далі - Закон № 3674-VI), платниками судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
У відповідності до абз. 1 частини 1 статті 3 в розрізі з пп. 1 п. 3 ч. 2 статті 4 Закону № 3674-VI судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви юридичною особою (немайнового характеру, за ставкою - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб).
Частиною першою статті 133 КАС України передбачено, що Суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Переходячи до оцінки поданих представником позивача доказів в підтвердження підстав неможливості сплати судового збору і його відстрочення до ухвалення рішення по суті, слід врахувати наступне.
Відповідно до частини третьої статті 5 Закону № 1644-VII рішення щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій щодо окремих іноземних юридичних осіб, юридичних осіб, які знаходяться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи - нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб`єктів, які здійснюють терористичну діяльність (персональні санкції), передбачених пунктами 1, 2- 21, 23- 25 частини першої статті 4 цього Закону, приймається РНБО та вводиться в дію указом Президента України. Відповідне рішення набирає чинності з моменту видання указу Президента України і є обов`язковим до виконання.
Як убачається з копії додатка 2 до рішення РНБО від 12 травня 2023 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», доданого до позовної заяви, до позивача, Тіс Грейн СА (Tis Grain SA) строком на три роки застосовано низку санкцій (п. 196 додатку 2), зокрема й блокування активів.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 4 Закону № 1644-VII блокування активів - це тимчасове позбавлення права користуватися та розпоряджатися активами, що належать фізичній або юридичній особі, а також активами, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) не вимагає від держав засновувати апеляційні або касаційні суди. Однак там, де такі суди існують, гарантії, що містяться у статті 6 Конвенції, повинні відповідати, зокрема, забезпеченню ефективного доступу до цих судів для того, щоб учасники судового процесу могли отримати рішення, яке стосується їх «цивільних прав та обов`язків» (рішення ЄСПЛ у справах «Гоффманн проти Німеччини» (Hoffmann v. Germany), «Кудла проти Польщі» («Cudla v. Poland»)).
Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, відстрочення чи розстрочення його сплати, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (рішення ЄСПЛ у справі «Княт проти Польщі» («Kniat v. Poland»), пункт 44; у справі «Єдамський і Єдамська проти Польщі» («Jedamski and Jedamska v. Poland»), пункти 63, 64).
Вважаю, що посилання в ухвалі Суду від 06 листопада 2023 року про те, що висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в ухвалі від 15 лютого 2023 року у справі №9901/395/21 не є релевантними лише з тих підстав, що предметом оцінки в наведеній справі була банківська квитанція з відміткою посадових осіб відділення банку про те, що платіжна інструкція на переказ готівки повертається без виконання, а в даному випадку адвокатом Губською А.В. в обґрунтування свого клопотання подано лише лист-відповідь АТ КБ "ПриватБанк" щодо неможливості здійснення платежу від імені Акціонерного товариства "TIS GRAIN" у зв`язку із застосуванням до нього санкцій, - на мою думку не спростовують основного і підтвердженого факту неможливості сплати судового збору, у зв`язку із застосуванням санкцій відносно позивача, про що в листі-відповіді АТ КБ «ПриватБанк» від 09.10.2023 року № 20.1.0.0.0/7- 2309118/38148 повідомлено представнику позивача на запит від 18.09.2023 року № 8067991-ВБ.
До того ж, посилання в ухвалі Суду від 06 листопада 2023 року про не долучення представником позивача до позовної заяви ані самого запиту до банку, як такого (що унеможливлює з`ясування суті порушуваного нею питання), ані доказів вжиття будь-яких заходів, спрямованих на сплату судового збору (платіжного документа, повернутого без виконання, тощо) вважаю передчасним з огляду на наступне. На мою думку, із наданої представником позивача до клопотання про відстрочення сплати судового збору відповіді АТ КБ «ПриватБанк» від 09.10.2023 року № 20.1.0.0.0/7- 2309118/38148 видно суть порушеного представником у запиті від 18.09.2023 року № 8067991-ВБ питання, зокрема, в абз. 1 наведеного листа-відповіді АТ КБ «ПриватБанк», адресованому Губській А.В. зазначено: «АТ КБ «ПриватБанк» за результатами розгляду запиту, стосовно надання пояснень щодо відмови Вам у проведенні платежів від імені TIS GRAIN повідомлено про те, що з огляду на застосування рішенням РНБО від 12 травня 2023 року, введеного в дію Указом Президента України від 12 травня 2023 року №279/2023 до TIS GRAIN санкцій, враховуючи вимоги п. 8 ст. 5 Закону України «Про санкції» та пп. 4 п. 37 розділу 4 Положення про реалізацію спеціальних економічних та інших обмежувальних (заходів) санкцій, - проведення платежів від імені осіб, до яких застосовано санкції, не можливо відповідно до вимог чинного законодавства».
До того ж, на підтвердження того, що саме з підстав неможливості сплати судового збору за TIS GRAIN Губська А.В., як представник АТ TIS GRAIN зверталась до банку, свідчить і наданий до суду повторний адвокатський запит від 28.09.2023 року, який направлявся нею до АТ КБ «ПриватБанк», внаслідок не отримання станом на 28.09.2023 року відповіді на попередній запит від 18.09.2023 року. В даному запиті представником позивача окрім питання про причини відмови у проведенні платежу про сплату судового збору за подання АТ TIS GRAIN позову, було поставлено питання й: «яким чином АТ TIS GRAIN може здійснити оплату судового збору за подання позову до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду». Повторний адвокатський запит від 28.09.2023 року надавався разом із позовною заявою, що свідчить про підтвердження позивачем факту вжиття заходів, спрямованих на сплату судового збору за подання позову до суду.
Посилання в ухвалі на недоречність доводу представника позивача про отримання повідомлення банку щодо відмови від підтримання ділових відносин, розірвання договору і закриття рахунку, і відхилення цього доводу Судом із посиланням на те, що це стосується її особистих відносин з фінансовою установою та жодним чином не впливає на обов`язок сплати судового збору за звернення з позовом у даній справі, вважаю також передчасним. В даному випадку, представник позивача, шляхом вчинення дій, спрямованих на сплату судового збору за подання позовної заяви від імені Акціонерного товариства «TIS GRAIN», яке не має рахунків у банківських установах України (лист TIS GRAIN від 8 вересня 2023 року), а також, яке не має розпоряджатися коштами у зв`язку із введенням санкцій у вигляді, зокрема, блокування активів, діяла не від свого імені, як фізична особа під час вирішення особистих відносин із банком, а власне, як представник позивача, яка на підставі укладеного договору про надання правничої допомоги від 15.09.2023 року здійснювала оплату судового збору за подання позову Акціонерним товариством «TIS GRAIN» у даній справі (про що також представником зазначено в адвокатському запиті (повторному) від 28.09.2023 року.
З наведених підстав вважаю передчасним посилання в ухвалі від 06 листопада 2023 року на те, що ані до позовної заяви, ані до заяви про усунення недоліків не додано жодних доказів неможливості сплати судового збору безпосередньо самим Акціонерним товариством «TIS GRAIN».
Отже, з метою забезпечення дотримання гарантованого Конституцією України та статтею 6 Конвенції права позивача на звернення до Суду, та з урахуванням того, що представник позивача надала докази неможливості розпоряджатися коштами у зв`язку із введенням щодо позивача санкцій у вигляді, зокрема, блокування активів, Суд повинен був зважити на виявлені судом недоліки у контексті співмірності із обраним судом наслідком та відкрити провадження у справі із відстроченням сплати судового збору позивачеві, принаймні до ухвалення судового рішення по суті у цій справі.
Одночасно звертаю увагу на те, що в кожному окремому випадку підстави неможливості сплати судового збору і як наслідок, відстрочення його сплати, повинні оцінюватися Судом в сукупності із наданими в підтвердження цих обставин доказами, враховуючи вчинені такою особою, або її представником дії в підтвердження обставин неможливості сплати судового збору.
За таких обставин з огляду на відсутність підстав для повернення позовної заяви, вважаю, що Верховний Суд, за наслідками перевірки позовної заяви відповідно до вимог частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, повинен був вистрочити сплату судового збору до ухвалення судового рішення та відкрити провадження у справі.
Суддя Ірина ВАСИЛЬЄВА
