Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 352/2389/20
Провадження № 1-кп/352/63/24
В И Р О К
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 січня 2024 року м. Івано-Франківськ
Тисменицький районний суд Івано-Франківської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
представника потерпілого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
обвинуваченої ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 42019091250000010від 06.06.2019 за обвинуваченням:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка народилася в с. Угорники Івано-Франківського району Івано-Франківської області, громадянки України, з середньою спеціальною освітою, фізичної особи підприємця, одруженої, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , не судимої,
у вчиненнікримінальногоправопорушення,передбаченогоч.1ст.286Кримінального кодексу України,
ВСТАНОВИВ:
Згідно обвинувального акту, органами досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачується у вчинені кримінального правопорушення за таких обставин:
28 квітня 2019 року приблизно о13:30 год. водій моторолера марки «HondaDio» реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_7 , рухаючись проїзною частиною по вул. Галицькав с. Угринів Тисменицького району правою смугою у напрямку с. Ямниця, мав намір здійснити маневр повороту ліворуч на вул. Миру у с. Угринів Тисменицького району. Під час руху, увімкнувши лівий покажчик повороту ОСОБА_7 перестроївся у ліву смугу руху і подолавши певну відстань почав зупинятися в місці, де подвійна суцільна лінія дорожньої розмітки 1.3 переривалася, що дозволяло, у відповідності до вимог Правил дорожнього руху України, виконання вказаного маневру.
Дана ділянка дороги призначена для руху в двох протилежних напрямках, має по дві смуги для руху в кожному напрямку, асфальтована, без вибоїн, зустрічні потоки транспортних засобів розділені між собою подвійною суцільною лінією дорожньої розмітки 1.3 ПДР України.
В той час в попутному напрямку, позаду моторолера марки «HondaDio» реєстраційний номер НОМЕР_1 , керуючи автомобілем марки «RenaultLogan 90K» реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухалася водій ОСОБА_6 .
Під час руху водій ОСОБА_6 проявила неуважність, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху, не врахувала дорожню обстановку, щоб мати змогу постійно контролювати рух транспортного засобу та безпечно керувати ним, своєчасно не вжила заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди, не дотрималася безпечної дистанції, унаслідок чого вчинила зіткнення із задньою частиною моторолерамарки «HondaDio» реєстраційний номер НОМЕР_1 , який із увімкненим покажчиком лівого повороту, зменшив свою швидкість для виконання маневру повороту ліворуч.
При цьому ОСОБА_6 порушила вимоги ПДР України, а саме:
п. 2.3. б, д) який вказує, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, технічним станом транспортного засобу, не відволікатися від керування цим засобом у дорозі, не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху;
п. 12.1 відповідно до якого під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен урахувати дорожню обстановку, стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним;
п. 12.3 згідно якого у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди;
п. 13.1 згідно якого, водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.
У результаті порушення водієм ОСОБА_6 ПДР України трапилася дорожньо-транспортна пригода, унаслідок якої водій моторолерамарки «HondaDio» ОСОБА_7 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозково-лицевої травми з забоєм головного мозку легкого ступеня, множинними переломами скроневого відростка лівої виличної кістки із вдавленням, переломом орбітальної частини решітчастої кістки зліва, переломом кісток носа, переломом стінок гайморової пазухи, підкон`юктивальним крововиливом лівого ока, раною в ділянці верхньої повіки лівого ока, раною в ділянці верхньої губи, яка ускладнилася двобічним гематосинусом, які відповідно до висновку судово-медичної експертизи відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, як таких, що викликали тривалий розлад здоров`я, і не є небезпечними в момент спричинення.
Дії ОСОБА_6 кваліфіковано за ч. 1ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.
Потерпілим ОСОБА_7 заявлений цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 16922,87 грн. та моральної шкоди 70 000 грн. (т. 1 а.с. 43-68).
Обвинувачена ОСОБА_6 свою провину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 286 КК України, не визнала та пояснила, що 28 квітня 2019 року вона керувала автомобілем «RenaultLogan» д.н.з. НОМЕР_2 по вул. Галицька у напрямку с. Ямниця. Оскільки по правій полосі руху було багато транспортних засобів, вона рухалася в лівій полосі руху. Попереду неї проїхали два транспортні засоби, що рухались із великою швидкістю, вона ж рухалася зі швидкістю приблизно 50 км/год. Під`їжджаючи до перехрестя, вона помітила, як водій скутера «HondaDio» н.д.з. НОМЕР_1 ОСОБА_7 без подання покажчика лівого повороту різко виїхав із правої смуги руху на ліву полосу, вона різко загальмувала і цей момент скутер, своєю лівою задньою частиною, здійснив зіткнення з передньою правою частиною її авто, залетів на капот, після чого його викинуло вперед по смузі руху. Зупинившись, вона відразу підійшла до водія скутера, намагалася надати допомогу. Хтось викликав швидку допомогу та поліцію. Працівникам поліції вона пояснювала обставини ДТП, але щодо неї все одно був складений протокол про адміністративне правопорушення. Хоча вона вважала, що в ДТП винен ОСОБА_7 , їй було його шкода, тому вона навідалася до нього в лікарню. В ході досудового розслідування, огляд автомобіля «Renault Logan» д.н.з. НОМЕР_2 , слідчим не проводився. Просила суд виправдати її оскільки порушень правил дорожнього руху вона не допускала, а в ДТП винен ОСОБА_7 , який різко змінив напрям руху і врізався в її автомобіль.
Під час судового розгляду кримінального провадження закінчилися строки давності, однак обвинувачена ОСОБА_6 не заявила клопотання про закриття кримінального провадження з цієї підстави, натомість наполягала на проведенні судового розгляду і ухваленні стосовно неї вироку.
При розгляді кримінального провадження в межах пред`явленого обвинувачення, безпосередньо допитавши обвинувачену, потерпілого, свідка, дослідивши всі матеріали кримінального провадження, оцінивши зібрані у справі докази в сукупності, в результаті повного, об`єктивного і всебічного їх дослідження в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що в діях обвинуваченої ОСОБА_6 не вбачається складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 286 КК України, оскільки її винуватість не знайшла свого підтвердження під час судового розгляду, так як прокурором не доведено, що в діянні обвинуваченої є склад кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 1ст. 337 КПК Українисудовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.
Прокурор на доведення винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, посилався на такі докази, що були безпосередньо досліджені судом в ході судового розгляду:
-показання потерпілого ОСОБА_7 , який пояснив суду, що 28.04.2019 він їхав з цвинтаря додому на скутері «HondaDio» д.н. НОМЕР_1 , по вул. Галицька у напрямку с. Ямниця. Він рухався по правій смузі руху, а потім ввімкнувши покажчик лівого повороту, хотів перестроїтися і здійснити відповідний поворот ліворуч, але відчув удар ззаду і втратив свідомість. Не пам`ятає чи встиг зупинитися на перехресті, чи продовжував рух. Його шолом розлетівся на шматки. ОСОБА_6 спочатку обіцяла відшкодувати шкоду на ремонт скутера, однак в подальшому відмовилася. Зазначив, що ним були витрачені кошти на лікування, окрім того скутер потребує ремонту і йому були спричинені моральні страждання, тому просив суд задовольнити його цивільний позов про стягнення матеріальної та моральної шкоди;
-показання свідка ОСОБА_8 , яка в судовому засідання пояснила, що є дружиною потерпілого ОСОБА_7 . На Великдень чоловік поїхав поприбиратись на цвинтар. Згодом їй зателефонували і сказали, що він знаходиться в лікарні. Приїхавши в лікарню, вона зустрілася з ОСОБА_6 , яка дала 600 грн. на ліки. Більше вона її не бачила. У ОСОБА_7 були тілесну ушкодження, у зв`язку з чим він проходив лікування. Після ДТП значно погіршився стан його здоров`я;
-витяг з кримінального провадження № 42019091250000010 про реєстрацію провадження в Єдиному реєстрі досудових розслідування 06.06.2019 року відповідно до якої 28.04.2019 року до Тисменицького ВП ГУНП надійшло повідомлення із служби «102» про те, що 28.04.2019 у с. Угринів Тисменицького району, поблизу магазину «Шанс» водій транспортного засобу «RenaultLogan» реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жит АДРЕСА_1 , рухаючись із м. Івано-Франківськ в сторону м. Галич допустила зіткнення із скутером під керуванням ОСОБА_7 , 1945 р.н., жителя АДРЕСА_2 , який рухався в попутному напрямку. У результаті зіткнення у ОСОБА_7 діагностовано множинні переломи лівої виличної кістки із вдавленням, перелом нижньої стінки орбіти, перелом скроневого відростка лівої виличної кістки, перелом решітчастої кістки зліва та перелом кісток носа (т. 1 а.с.126);
-протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №051626 від 28.04.2019 відповідно до якого 28.04.2019 о 13 год. 18 хв. в с. Угринів по вул. Галицькій,1 ОСОБА_6 керувала автомобілем «RenaultLogan» реєстраційний номер НОМЕР_2 , не вибрала безпечної швидкості руху, не дотрималася безпечної дистанції та скоївши зіткнення з автомобілем скутером «HondaDio» реєстраційний номер НОМЕР_1 , який зупинився попереду. При ДТП автомобілі отримали пошкодження з матеріальними збитками. Чим порушила п.12.1, 13.1 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП (т. 2 а.с. 2);
-схему наслідків ДТП, на якій зафіксовані результати дорожньо-транспортної пригоди по АДРЕСА_3 , що мала місце о 12 год. 30 хв. 28 квітня 2019 року (т. 2 а.с.3);
-протокол проведення слідчого експерименту від 21.08.2020, згідно з яким потерпілий ОСОБА_7 повідомив, що 28.04.2019 близько 11 год 30 хв рухаючись на скутері «HondaDio» реєстраційний номер НОМЕР_1 по вул. Галицькій в с. Угринів на правій крайній полосі руху та мав намір перестроїтися у ліву смугу руху для подальшого виконання маневру повороту ліворуч на вул. Миру в с. Угринів. Під час руху увімкнув лівий покажчик повороту та рухався зі швидкістю 30 км/год. Після цього пропустив інші транспортні засоби, що рухались у попутному напрямку, за 100 м перед поворотом перестроївся у ліву смугу руху та не вимикаючи поворот продовжив рух прямо зі швидкістю 20 км/год. В подальшому проїхавши близько 100 м, під`їжджаючи до повороту ліворуч в місці, де суцільна лінія розмітки переривається, не зупиняючись повністю, відчув удар у задню частину скутера та вилетів на капот автомобіля та потім впав на асфальт. В подальшому після пропозиції вказати на ділянку дороги де він виконував маневр перестроювання із правої в ліву смугу рух, потерпілий пройшов до бетонного стовпа ЛЕП без номеру, який знаходиться від магазину «Шанс» третім по порядку. Проведеними замірами встановлено відстань між стовпами №1 та №3, що становить 101,5 м. Крім того, потерпілий вказав на місце на дорозі де відчув удар ззаду, а проведеними замірами встановлено, що відстань від стовпа ЛЕП №1 до місця зіткнення складає 9,7 м, а відстань до суцільної подвійної лінії дорожньої розмітки 1 м. Потерпілий вказав, що переконавшись у безпечності виконання маневру перестроївся у ліву смугу руху протягом 1-2 с., і рухався в лівій смузі руху зі швидкістю 20 км/год в напрямку с. Ямниця на відстані 0,8-1,0 м від суцільної лінії розмітки аж до того як відчув удар (т. 1 а.с. 96-99);
-схему до протоколу проведення слідчого експерименту від 21.08.2020, де зафіксовані результати проведення слідчого експерименту та фототаблицю до протоколу огляду місця події від 21.08.2020 (т.1 а.с.100-102);
-виписний епікриз хворого ОСОБА_7 відповідно до якого, останній був доставлений в Івано-Франківську ОКЛ 28.04.2019 та виписано із стаціонару 08.05.2019 та йому поставлено діагноз струс головного мозку легкого ступеня.Забій м`яких тканин голови, кінцівок. Множинні переломилицевого черепа. Забійно-рвана рана верхньої повіки лівого ока. Забійно-рвана рана нижньої губи (т.1 а.с.144);
-довідку від 28.04.2019 р. за №147, відповідно до якої ОСОБА_7 був доставлений в Івано-Франківську ОКЛ та йому поставлений діагноз струс головного мозку, перелом кісток носа, спинок лівої пазухи, лівої орбіти, забійна рвана рана губи, правого коліна (т.2 а.с.1);
-протокол тимчасового доступу до речей документів від 19.12.2019, відповідно до якого надано доступ до медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_7 №898019 та рентгенознімків на 2 арк та описом речей і документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді (т.1 а.с.170-173);
-висновок експерта №627 від 17 січня 2020 року, згідно з яким, виявлений у ОСОБА_7 підкон`юнктивальний крововилив лівого ока відновиться до легких тілесних ушкоджень. Рани у ділянках верхньої повіки лівого ока, верхньої губи та правого колінного суглобу відноситься до легких тілесних ушкоджень, які викликали короткочасний розлад (т.1 а.с.87-88);
-висновок експерта №57/627-Д від 21 лютого 2020 року, відповідно до якого виявлена у ОСОБА_7 закрита черепно-мозкова-лицева травма, утворилась від дії тупих твердих предметів і відновиться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, як таких, що викликали тривалий розлад здоров`я і не є небезпечними для життя в момент спричинення. Рана в ділянці правого колінного суглобу відноситься до легких тілесних ушкоджень, які викликали короткочасний розлад здоров`я (т.1 а.с.93-95);
-висновок експерта за №СЕ-19/109/26-831 ІТ/19 від 23.01.2020, згідно якого на момент експертного огляду та дослідження робоча гальмівна система скутера «HondaDio» реєстраційний номер НОМЕР_1 знаходились у стані часткової відмови, рульове керування знаходилось у працездатному стані. Стан часткової відмови робочої гальмівної системи скутера пов`язаний із відламом частини гальмового важеля, приводу гальм переднього колеса. Дані несправності виникли в результаті розвитку ДТП. Водій не міг виявити несправності під час експлуатації транспортного засобу (т.1 а.с.89-92);
-висновок експерта №СЕ-19/109/13/3-665ІТ/220 від 28.09.2020 відповідно до якого зіткнення автомобіля марки «RenaultLogan» реєстраційний номер НОМЕР_2 та скутера марки «HondaDio» реєстраційний номер НОМЕР_1 відбулося на лівій смузі призначеній для руху в напрямку до м. Галич та відносно елементів дороги знаходиться у повздовжньому напрямку в місці, що дещо передує ділянці осипу, а у поперечному в межах переміщення автомобіля марки «RenaultLogan» зафіксованого слідами гальмування його коліс. Форма, характер і напрямок утворення пошкоджень на транспортних засобах вказують на те, що при первинному контактуванні автомобіль «RenaultLogan» реєстраційний номер НОМЕР_2 своїм бампером, декоративною решіткою та капотом у передній правій частині контактував із скутером марки «HondaDio» реєстраційний номер НОМЕР_1 в районі лівої задньої та нижньої облицювальних панелей (т.1 а.с.103-106);
-висновок експерта №СЕ-19/109/13/3-666ІТ/20 від 29.09.2020, відповідно до якого, в заданій дорожньо-транспортній ситуації, водій мопеда реєстраційний номер АТ0727А ОСОБА_7 повинен був із технічної точки зору керуватися вимогами п.9.4, 10.4 та 10.1 ПДР України. У відповідності до вимог вказаних пунктів ПДР України в ситуації, яка склалася на дорозі безпосередньо перед дорожньо-транспортною пригодою, водій мопеда ОСОБА_7 повинен був, із технічної точки зору, рухаючись проїзною частиною дороги, перед початком виконання маневру повороту ліворуч (перестроювання) за 50-100 м подати сигнал покажчиком повороту про намір виконання даного маневру, дати дорогу попутнім транспортним засобам, що рухалися суміжною (правою) смугою і розпочати виконання маневру після того, як переконається, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху. В заданій дорожньо-транспортній ситуації, водій автомобіля марки «RenaultLogan» реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_6 повинна була із технічної точки зору керуватися вимогами п.12.4 та 12.3 (в частині визначення поняття «небезпека для руху» і виконання його вимог) ПДР України. У відповідності до вимог вказаних пунктів ПДР України в ситуації, яка склалася на дорозі безпосередньо перед дорожньо-транспортною пригодою, водій автомобіля ОСОБА_6 повинна була, із технічної точки зору, рухатися даною ділянкою дороги із швидкістю, яка не повинна перевищувати 50 км/год, а з моменту початку виконання мопедом марки «Хонда Леад» реєстраційний № НОМЕР_1 маневру перестроювання з правої у ліву смугу руху (зміни напрямку руху), - негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу. В заданій дорожньо-транспортній ситуації, водій автомобіля марки «RenaultLogan» реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_6 , рухаючись із максимально допустимою на даній ділянці дороги швидкістю мала технічну можливість уникнути зіткнення із мопедом реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_7 . В діях водія мопеда ОСОБА_7 не вбачається невідповідностей вимогам п.10.4 та 10.1 ПДР України, які б могли перебувати у причинно-наслідковому зв`язку із настанням ДТП. В діях водія автомобіля марки «RenaultLogan» реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_6 вбачаються невідповідності вимогам п.13.1 ПДР України, які перебувають у причинно-наслідковому зв`язку із настанням ДТП (т.1 а.с.107-113).
Крім того, за клопотанням сторони захисту судом було доручено органу досудового розслідування провести слідчий експеримент з обов`язковою участю ОСОБА_6 та призначені судові експертизи. Внаслідок чого були здобуті такі докази:
-протокол проведення слідчого експерименту від 20.10.2021, під час якого ОСОБА_6 вказала на проїзну частину дороги де відбулось зіткнення і де перебував її автомобіль відносно елементів дороги. Проведено заміри до бетонного стовпа ЛЕП і обвинуваченою вказано на розташування її автомобіля на момент коли вперше побачила мопед під керуванням ОСОБА_7 і розташування мопеда, а також траєкторію його руху (т.3 а.с.50-53);
-висновок експерта за №2519/21-28/658/22-28 від 08.02.2022, відповідно до якого, в дорожньо-транспортній ситуації, яка склалася безпосередньо перед ДТП, водій скутера реєстраційний номер АТ0727А ОСОБА_7 з технічної точки зору повинен був дотримуватись п.п. 9.4, 10.3, 10.4, 10.1 ПДР України, зміст яких наведений в дослідницькій частині, зокрема, у відповідності до вимог п. 10.1 ПДР, у разі перестроювання водій повинен дати дорогу транспортним засобам, що рухаються в попутному напрямку по тій смузі, на яку він має намір перестроїтися. В дорожньо-транспортній ситуації, яка склалася безпосередньо перед ДТП, водій автомобіля «RenaultLogan» реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_6 повинна була виконати технічні вимоги п.12.3 (в частині визначення поняття «небезпека для руху» і виконання його вимог) ПДР України, зміст якого наведено в дослідницькій частині. Надати відповіді на питання 3-5 не вдалось можливим, оскільки відсутні відомості про час існування перешкоди і відстань, яку подолав загальмований ТЗ («RenaultLogan») після зіткнення до зупинки, і встановити їх експертним шляхом не надається можливим (т.3 а.с.92-97).
-висновок експерта № 169/23-22 від 06.10.2023, в якому зазначено, що кут взаємного розташування повздовжніх осей автомобіля Renault Logan р.н. НОМЕР_2 та скутера Honda Dio р.н. НОМЕР_1 у первинний момент зіткнення міг становити приблизно 65?, який розкривається проти ходу годинникової стрілки від повздовжньої вісі автомобіля Renault Logan до повздовжньої вісі скутера Honda Dio (т. 4 а.с. 78-80).
Окрім того, стороною обвинувачення були надано суду інші документи, які є процесуальними рішеннями, відомостями, що характеризують особистість обвинуваченої чи інші рішення, які вирішують певні процедурні питання досудового розслідування, встановлюють чи визначають певні процесуальні статуси, або їх затверджують, а саме: постанову про призначення групи прокурорів у кримінальному провадженні № 42019091250000010 від 06.06.2019 (т.1 а.с.127); постанову про визначення підслідності у кримінальному провадженні № 42019091250000010 від 06.06.2019 (т.1 а.с.128-129); доручення про проведення досудового розслідування у кримінального провадження № 42019091250000010 від 06.06.2019 (т.1 а.с131); рапорт старшого інспектора-чергового Тисменицького ВП ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_9 від 29.04.2019 (т. 1 а.с.132); рапорти Тисменицького ВП ГУНП в Івано-Франківській області від 28.04.2019 (т. 1 а.с.135-137); картку водія мопеда серії НОМЕР_3 від 21.05.2009, видане на ім`я ОСОБА_7 (т.1 а.с.142); реєстраційний талон серії НОМЕР_4 від 30.05.2009, відповідно до якого ОСОБА_7 є власником моторолера Honda, реєстраційний номер НОМЕР_1 (т.1 а.с.143); довідку Тисменицького ВП ГУНП в Івано-Франківській області від 29.04.2019 згідно із якою за результатами перевірки повідомлення ОСОБА_6 даних, які б свідчили про наявність кримінального правопорушення немає (т.1 а.с.145-146); постанови про призначення експертиз у кримінальному провадженні № 42019091250000010 від 18.11.2019, 22.01.2020, 25.03.2020, 27.08.2020 (т.1 а.с. 150, 155, 160, 165, 178, 181, 186, 196-198, 205); супровідні листи, клопотання експерта та повідомлення про неможливість проведення експертизи (т.1 а.с.151-154, 156-157, 161-164, 182-185, 187-190, 199-200); клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів від 22.11.2019 (т.1 а.с.166); ухвала про тимчасовий доступ до речей і документів від 29.11.2019,якою наданодоступ домедичних документів ОСОБА_7 (т.1а.с.167-168);клопотання пропродовження строкудосудового розслідуваннявід 01.06.2020(т.1а.с.191-192);ухвалу пропродовження строкудосудового розслідуваннявід 04.06.2020,якою продовженострок досудовогорозслідування укримінальному провадженні№ 42019091250000010до 06.12.2020(т.1а.с.193-194).
Аналізуючи вказані докази, суд прийшов до висновку, що через відсутність в їх змісті відомостей про наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню, судом в якості доказів наявності в діях ОСОБА_6 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, вказані документи не можуть бути враховані.
Так само, аналізуючи показання свідка ОСОБА_8 , суд дійшов висновку, що через відсутність в її свідченнях відомостей про наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню, судом в якості доказів по справі свідчення вказаного свідка не враховувались.
Аналізуючи досліджені в ході судового розгляду докази, суд звертає увагу на таке:
1.Щодо внесення відомостей до ЄДРДР, відсутність протоколу огляду місця події та наявні в матеріалах справи фотознімки.
Відповідно до ч. 1ст. 214 КПК України, слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Так, суд звертає увагу, що відомості в ЄРДР щодо даного кримінального правопорушення були внесені лише 06 червня 2019 року, тоді як відповідна подія мала місце 28 квітня 2019 року. За результатами ДТП працівникам поліції був складений протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 051626 від 28 квітня 2019 року.
Відповідно до ч.1 ст.237 КПК України з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей та документів. У частині 7 цієї статті закріплено, що при огляді слідчий, прокурор або за їх дорученням залучений спеціаліст має право проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення оглянутого місця чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати речі і документи, які мають значення для кримінального провадження.
Враховуючи, що відомості в ЄРД були внесені лише через більш як місяць після події ДТП, органом досудового розслідування в рамках даного кримінального провадження, взагалі не було вчинено обов`язкових процесуальних дій, зокрема:
-огляду місця події, з метою фіксації дорожньої обстановки, наявності розмітки, дорожніх знаків на момент ДТП;
-огляду транспортних засобів, причетних до ДТП, з метою фіксації їх технічного стану та наявних пошкоджень;
-вилучення, визнання речовими доказами і накладення арешту на вказані транспортні засоби, з метою збереження речових доказів;
-встановлення ідопиту свідків,які булиочевидцями відповідноїдорожньо-транспортноїпригоди, які б могли підтвердити чи спростувати версію потерпілого або обвинуваченої щодо обставин відповідної події. Таким чином, в ході досудового розслідування і судового розгляду було здобуто лише два первинних належних докази (першоджерела): показання обвинуваченої і потерпілого, всі ж інші докази у справі (протоколи слідчих експериментів, висновки експертів тощо), є похідними від них доказами.
Суд наголошує, що огляд місця події у справах даної категорії є одним з найбільш важливих способів збирання доказів. Проведений вчасно, кваліфіковано і ретельно огляд місця ДТП дає змогу встановити дані та одержати відомості, що мають значення для справи, слугує гарантом успішного та об`єктивного розслідування злочину.
Загалом огляд місця ДТП це багатостороння слідча дія, яка передбачає вивчення слідчим матеріальної обстановки дорожньої події, транспортного засобу, різних слідів та об`єктів. Проведення огляду з метою виявлення і фіксації слідів, необхідних для встановлення обстановки дорожньої події, її механізму та інших обставин, які мають значення для розкриття та розслідування автотранспортного злочину, потребує застосування слідчим системи науково-обґрунтованих (безпосередніх і опосередкованих) прийомів, методів і способів дослідження.
Таким чином, органами досудового розслідування належним чином не було вчасно виявлено та зафіксовані важливі відомості щодо обставин ДТП, відсутня як фототаблиця з місця ДПТ, так і належні фото пошкоджень транспортних засобів.
Суд звертає увагу, що наявні в матеріалах справи фотознімки та їх копії, на яких відображено ділянку дороги і транспортні засоби (т. 2 а.с. 30-36, 69-74), не є додатками до проколу огляду місця події, оскільки, як вже зазначалося вище, слідчим взагалі не було проведено огляду місця події і відповідно протоколу огляду місця події матеріали кримінального провадження не містять. Також вони не були додатками до протоколу про адміністративне правопорушення. Натомість, вказані фото були долучені до клопотання про закриття справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_6 за ст. 124 КУпАП, поданого адвокатом ОСОБА_5 (т.2 а.с.30-37) та додатками до заперечення на апеляційну скаргу представника потерпілого ОСОБА_10 , в рамках оскарження постанови суду про накладення на ОСОБА_6 адміністративного стягнення за ст. 124 КУпАП (т. 2 а.с. 63-65).
Так, відповідно до положень ч. 2 ст. 93 КПК України, сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.
Отже, суд визнає вказані фотознімки та їх копії (т. 2 а.с. 30-36, 69-74) недопустимими доказами, як такі, що отримані з порушенням порядку, встановленого в КПК України, відповідно до положень ст. 86 КПК України, оскільки матеріали кримінального провадженням не містять жодних процесуальних документів, які б свідчили про дотримання стороною обвинувачення порядку збирання доказів, згідно з вимогами ст. 93 КПК України.
Окрім того, такі фотознімки та їх копії є ще й неналежними доказами, оскільки не містять відомостей про те: де саме, вони були зроблені; коли; ким саме; який технічний засіб був використаний для їх створення, тощо.
2.Аналіз в якості доказу протоколу про адміністративне правопорушення та схеми місця ДТП.
Аналізуючи наданий стороною обвинувачення протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №051626, суд звертає увагу, що він дійсно є документом, що офіційно засвідчує факти неправомірних дій і розцінюється як основне джерело доказів в рамках справи про адміністративне правопорушення. Проте, сам по собі протокол про адміністративне правопорушення, за відсутність інших належних та допустимих доказів, не може бути беззаперечним доказом винуватості особи у вчиненні саме кримінального правопорушення, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, адже не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», не доказує співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту. Отже, за відсутності інших доказів, судом не приймається вказаний протокол в якості належного і допустимого доказу вчинення саме кримінального правопорушення.
Стосовно додатку до протоколу про адміністративне правопорушення схеми місця ДТП, суд звертає увагу на таке:
Згідно з п. 1 розділу IX Особливості оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 124 КУпАПІнструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженоїНаказом №1395 від 07.11.2015 «Про затвердження Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі»(далі- Інструкція) у разі порушення учасниками дорожнього рухуправил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, на місці дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) складається протокол про адміністративне правопорушення стосовно цих осіб, до якого додаються: 1) схема місця ДТП, яку підписують учасники ДТП та поліцейський; 2) пояснення учасників пригоди та свідків (у разі їх наявності); 3) показання технічних приладів (у разі їх наявності); 4) показання засобів фото- та/або відеоспостереження (у разі їх наявності); 5) інші матеріали, які необхідні для прийняття рішення у справі.
Відповідно до абз. 5 п. 3 Розділу І Загальні положення Інструкції схема місця дорожньо-транспортної пригоди - графічне зображення місця дорожньо-транспортної пригоди з відображенням та фіксацією на ньому всіх об`єктів та обставини, що стосуються події та можуть мати значення для об`єктивного визначення її причин, яке оформлюється з дотриманням вимог цієї Інструкції на місці пригоди і підписується її учасниками.
Згідно з п. 4 розділу IX Особливості оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 124 КУпАПІнструкції на схемі місця ДТП графічно зображуються та фіксуються такі об`єкти: 1) ділянка дороги, на якій сталась ДТП; 2) сталі орієнтири, до яких на схемі здійснена прив`язка об`єктів та слідів; 3) транспортні засоби, причетні до ДТП, координати їх розміщення відносно елементів проїжджої частини та сталих орієнтирів; 4) сліди гальмового шляху коліс транспортних засобів: їх розміщення відносно елементів проїжджої частини; довжина від їх початку до кожного колеса транспортного засобу із зображенням місць розривів; довжина слідів на ділянках з різним покриттям; 5) інші сліди та предмети, що стосуються пригоди: розміщення частин та об`єктів (уламки кузова, частинки фарби, уламки скла, осипання ґрунту, сліди рідини), що відокремилися від транспортного засобу, відносно елементів проїжджої частини, транспортних засобів; площа розсіювання уламків скла, осипання ґрунту; 6) координати місця зіткнення, наїзду відносно сталих орієнтирів; 7) ширина проїжджої частини разом з роздільними смугами; 8) ширина тротуарів, узбіччя; 9) розміри ділянок з різним станом дорожнього покриття; 10) розміри та розміщення дефектів дорожнього покриття; 11) розташування дорожньої розмітки; 12) розташування світлофорів, дорожніх знаків та інших засобів технічного регулювання дорожнього руху; 13) розташування шлагбаума, засобів сигналізації, дорожніх знаків на підході до залізничного переїзду.
Так, схема місця ДТП, яка додана до протоколу про адміністративне правопорушення має ряд недоліків, а саме: по-перше, не містить даних про серію та номер протоколу про адміністративне правопорушення до якого вона додається; по-друге, в ній зазначені місце і час ДТП 28 квітня 2019 року о 12год.30хв. в АДРЕСА_3 , що не збігаються з місцем і часом, вказаним в протоколі 28 квітня 2019 року о 13год.18хв. в с. Угринів по вул. Галицькій, 1; по-третє, у ній не вказано: сталі орієнтири, до яких на схемі здійснена прив`язка об`єктів та слідів; координати місця зіткнення, відносно сталих орієнтирів; розташування дорожніх знаків, зокрема знаків пріоритету.
З урахуванням вищевказаного, зважаючи, що схема місця ДТП складена з порушеннями та не відповідає вимогам чинного законодавства, тому не може бути прийнятим судом в якості належного і допустимого доказу винуватості ОСОБА_6 .
3.Показання потерпілого та протокол слідчого експерименту за його участі, як докази сторони обвинувачення.
Аналізуючи показання потерпілого ОСОБА_7 , суд звертає увагу на таке:
Так, в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_7 дав пояснення, що 28 квітня 2019 року він рухався на скутері, проїзною частиною по вул. Галицька у напрямку с. Ямниця. Зазначив, що попередньо ввімкнувши покажчик повороту та пропустивши зустрічні транспортні засоби, мав намір здійснити поворот ліворуч. Однак, відчув удар ззаду і його відкинуло на чималу відстань.
Натомість, в ході слідчого експерименту, ОСОБА_7 давав дещо інші показання, відповідно до яких він, переконавшись у безпечності виконання маневру, за 100 м до повороту, перестроївся у ліву смугу руху протягом 1-2 с., і рухався в лівій смузі руху зі швидкістю 20 км/год в напрямку с. Ямниця на відстані 0,8-1,0 м від суцільної лінії розмітки аж до того як відчув удар (т.1 а.с. 96-99).
Таким чином, зі змісту пояснень потерпілого вбачається, що в момент зіткнення транспортних засобів транспортний засіб під його керування не рухався і він певний час пропускав зустрічні транспортні засоби, щоб здійснити поворот ліворуч.
Вказані обставини суперечать даним викладеним у формулюванні обвинувачення щодо фактичних обставин дорожньою - транспортної пригоди, оскільки, відповідно до обвинувального акту, в момент зіткнення транспортних засобів, транспортний засіб під керуванням ОСОБА_7 продовжував рухатись.
Крім того, вищевказані показання потерпілого суперечать схемі дорожньо-транспортної пригодита висновку експерта №СЕ-19/109/13/3-665ІТ/220 від 28.09.2020, відповідно до якого зіткнення автомобіля марки «Renault Logan» та скутера марки «Honda Dio» відбулося на лівій смузі призначеній для руху в напрямку до м. Галич та відносно елементів дороги знаходиться у повздовжньому напрямку в місці, що дещо передує ділянці осипу, а у поперечному в межах переміщення автомобіля марки «Renault Logan» зафіксованого слідами гальмування його коліс. Форма, характер і напрямок утворення пошкоджень на транспортних засобах вказують на те, що при первинному контактуванні автомобіль «Renault Logan» реєстраційний номер НОМЕР_2 своїм бампером, декоративною решіткою та капотом у передній правій частині контактував із скутером марки «Honda Dio» реєстраційний номер НОМЕР_1 в районі лівої задньої та нижньої облицювальних панелей (т.1 а.с.103-106). Також показання потерпілого ОСОБА_7 спростовуються висновком експерта № 169/23-22 від 06.10.2023, в якому зазначено, що кут взаємного розташування повздовжніх осей автомобіля Renault Logan р.н. НОМЕР_2 та скутера Honda Dio р.н. НОМЕР_1 у первинний момент зіткнення міг становити приблизно 65?, який розкривається проти ходу годинникової стрілки від повздовжньої вісі автомобіля Renault Logan до повздовжньої вісі скутера Honda Dio (т. 4 а.с. 78-80).
Вказані, висновки експертиз, свідчать про те, що під час зіткнення транспортних засобів, транспортний засіб марки «Honda Dio» знаходився під певним кутом до транспортного засобу марки «Renault Logan», таким чином, що легковий автомобіль контактував своєю передньою правою частиною із лівою задньою частиною скутера.
Вищевказані висновки суперечать поясненням потерпілого в ході слідчого експерименту про те, що він рухався на відстані 0,8-1,0 м від суцільної лінії розмітки аж до того як відчув удар та його поясненням в суді стосовно того, що він зупинився на лівій смузі руху для здійснення повороту ліворуч та пропускав зустрічні транспортні засоби.
Окрім того, суд звертає увагу, що такі показання потерпілого не підтверджені жодними належними доказами, оскільки, як вже вище вказувалося судом, належним чином огляд місця події проведений не був, очевидців події в ході досудового розслідування, які б могли або підтвердити пояснення потерпілого, або спростувати їх, встановлено також не було.
Враховуючи вище викладене, суд змушений критично поставитися до показань потерпілого ОСОБА_7 в частині механізму ДТП.
Похідним доказом від показань потерпілого є протокол слідчого експерименту за його участі. Аналізуючи вказаний доказ, суд звертає увагу на таке:
За приписами ст. 240 КПК України слідчий експеримент проводиться з метою перевірки та уточнення відомостей, які мають значення для кримінального провадження.
Стосовно слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_7 від 21 серпня 2020 року суд відмічає, що в ході вказаної слідчої дії потерпілим фактично були надані лише повторні показання на місці події, проте протокол слідчого експерименту не містить відтворення дій, обстановки, обставин події, проведення необхідних дослідів чи випробувань, не були використані жодні транспортні засоби. Тобто, 21 серпня 2020 року слідчим було фактично проведено повторний допит потерпілого, а тому такий протокол не може мати в суді доказового значення, з огляду на ч. 4 ст. 95 КПК України.
Подібні висновки, зокрема, містяться в постановах Верховного Суду від 14 вересня 2020 року у справі № 740/3597/17 та від 20 жовтня 2020 року №688/756/18.
4.Аналіз наявних в матеріалах кримінального провадження висновків експертиз.
Похідним доказом від показань потерпілого ОСОБА_7 та протоколу слідчого експерименту за його участі, є висновок експерта №СЕ-19/109/13/3-666ІТ/20 від 29.09.2020.
Як вбачається зі змісту вказаного висновку експерта, для проведення експертизи, експерту були надані постанова слідчого про призначення експертизи від 27 серпня 2020 року і протокол слідчого експерименту за участю потерпілого від 21 серпня 2020 року. Експерт звернувся до слідчого з клопотанням про надання уточнюючих даних і матеріалів кримінального провадження. На виконання вимог експерта, слідчим були надані данні про завантаженість транспортного засобу та його маси, але матеріалів кримінального провадження надано не було. Вказане підтверджується також тим, що у висновку експерта відсутні будь-які посилання на матеріали кримінального провадження, а лише вихідні данні зазначені в постанові слідчого про призначення експертизи.
Отже, слушними є доводи сторони захисту щодо недостатнього обсягу матеріалів, за якими проводилась експертиза, що вказує на її неповноту та однобічність.
В подальшому, на підставі вказаних вихідних даних, експертом зроблено висновок, зокрема, що в діях водія автомобіля марки «RenaultLogan» реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_6 вбачаються невідповідності вимогам п.13.1 ПДР України, які перебувають у причинно-наслідковому зв`язку із настанням ДТП (т.1 а.с.107-113).
Окрім того, зі змісту постанови слідчого про призначення вказаної експертизи (т. 1 а.с. 196-198), вбачається, що слідчим викладені вихідні данні зі змісту показань потерпілого ОСОБА_11 , наданих ним в ході слідчого експерименту, окрема, щодо тієї обставини, що він включив лівий покажчик повороту і перестроївся в ліву смугу руху на відстані більше ніж 100 м до перехрестя.
Натоміть, ОСОБА_6 як в ході допиту в судовому засіданні, так і в письмових поясненнях, долучених до протоколу про адміністративне правопорушення, а також в ході слідчого експерименту за її участі, стверджувала, що ОСОБА_11 заздалегідь не зайняв ліву смугу руху, а не включаючи покажчик лівого повороту, різко змінив напрямок руху, внаслідок чого в неї не було змоги уникнути зіткнення.
Такі їїпоказання підтверджуютьсязокрема висновкомексперта №2519/21-28/658/22-28від 08.02.2022,відповідно доякого,в дорожньо-транспортнійситуації,яка склаласябезпосередньо передДТП,водій скутерареєстраційний номерАТ0727А ОСОБА_7 з технічноїточки зоруповинен бувдотримуватись п.п.9.4,10.3,10.4,10.1ПДР України,зміст якихнаведений вдослідницькій частині,зокрема,у відповідностідо вимогп.10.1ПДР,у разіперестроювання водійповинен датидорогу транспортним засобам,що рухаютьсяв попутномунапрямку потій смузі,на якувін маєнамір перестроїтися.В дорожньо-транспортнійситуації,яка склаласябезпосередньо передДТП,водій автомобіля«RenaultLogan»реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_6 повинна булавиконати технічнівимоги п.12.3(вчастині визначенняпоняття «небезпекадля руху»і виконанняйого вимог)ПДР України,зміст якогонаведено вдослідницькій частині(т.3а.с.92-97).А такожвисновком експерта№СЕ-19/109/13/3-665ІТ/220від 28.09.2020відповідно доякого форма,характер інапрямок утворенняпошкоджень натранспортних засобахвказують нате,що припервинному контактуванніавтомобіль «RenaultLogan»своїм бампером,декоративною решіткоюта капотому переднійправій частиніконтактував ізскутером марки«HondaDio»в районілівої задньоїта нижньоїоблицювальних панелей(т.1а.с.103-106).
Вказана обставина дорожньо-транспортної ситуації, щодо можливості ОСОБА_6 запобігти зіткненню, тобто що саме з технічної точки зору є причиною ДТП, має визначальне значення у даній справі, проте відповісти на вказані запитання експерт не зміг, оскільки відсутні вихідні дані, а саме відомості про час існування перешкоди і відстань, яку подолав загальмований ТЗ («RenaultLogan») після зіткнення до зупинки, і встановити їх експертним шляхом не надається можливим.
Так, п. 13.1 ПДР передбачено, що водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.
Проте, суд вважає такі посилання у висновку експерта на порушення ОСОБА_6 п. 13.1 ПДР, неприйнятними, оскільки в постанові слідчого про призначення експертизи від 27 серпня 2020 року вказано, що автомобіль марки «Renault Logan» реєстраційний номер НОМЕР_2 перебуває в технічно справному стані, проте, як вже вказувалося вище, огляд даного транспортного засобу не проводився ні слідчим, а ні експертом. Також слідчим вказано, що на місці події слідів гальмування автомобіля не зафіксовано, але дане твердження не відповідає дійсності, оскільки на схемі ДТП, долученій до протоколу слідчого експерименту відображені сліди гальмування автомобіля марки «Renault Logan», їх розташування та довжина (т. 2 а.с. 2).
Таким чином, суд змушений критично поставитися до висновку експерта №СЕ-19/109/13/3-666ІТ/20 від 29.09.2020 і визнати його недопустимим доказом з таких підстав: по-перше, слідчим експерту були надані лише постанова про призначення експертизи та протокол слідчого експерименту за участі потерпілого ОСОБА_7 , який не може мати в суді доказового значення з огляду на ч. 4 ст. 95 КПК України; по-друге, посилання в експертизі на порушення ОСОБА_6 п. 13.1 є неприйнятними, оскільки автомобіль «Renault Logan» не був оглянутий ні слідчим, а ні експертом. Окрім того, в постанові про призначення експертизи слідчим були вказані неправдиві відомості, щодо відсутності слідів гальмування на місці ДПТ, що суперечить даним схеми ДТП; по-третє, посилання слідчим у вихідних даних на здійснення потерпілим ОСОБА_7 маневру перестроювання в ліву смугу руху більше як за 100 м до перехрестя, не підтверджене жодними об`єктивними даним і суперечить іншими доказам по справі.
Показання ОСОБА_6 , щодо положення транспортних засобів в момент зіткнення, підтверджуються також висновком експерта № 169/23-22 від 06.10.2023, в якому зазначено, що кут взаємного розташування повздовжніх осей автомобіля Renault Logan р.н. НОМЕР_2 та скутера Honda Dio р.н. НОМЕР_1 у первинний момент зіткнення міг становити приблизно 65?, який розкривається проти ходу годинникової стрілки від повздовжньої вісі автомобіля Renault Logan до повздовжньої вісі скутера Honda Dio (т. 4 а.с. 78-80).
Суд звертає увагу на те, що у випадку виникнення дорожньо-транспортної пригоди за участю декількох водіїв наявність чи відсутність в їх діях складу адміністративного правопорушення, потребує встановлення причинного зв`язку між діянням (порушенням правил безпеки дорожнього руху) кожного з них та наслідками, що настали, тобто з`ясування ступеню участі (внеску) кожного з них у спричинення злочинного наслідку.
Відповідно до п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України у постанові № 14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» у випадках, коли передбачені ст.286 КК України суспільно небезпечні наслідки настали через порушення правил безпеки дорожнього руху двома водіями транспортних засобів, потрібно з`ясовувати характер порушень, які допустив кожний з них, а також чи не було причиною порушення зазначених правил одним водієм їх недодержання іншим і чи мав перший можливість уникнути дорожньо-транспортної події та її наслідків. Виключається кримінальна відповідальність особи, яка порушила правила дорожнього руху вимушено, через створення аварійної ситуації іншою особою, яка керувала транспортним засобом.
Під аварійною обстановкою необхідно розуміти ситуацію, за якої інші учасники дорожнього руху були змушені різко змінити швидкість, напрямок руху або вжити інших заходів щодо забезпечення особистої безпеки або безпеки інших громадян.
Таким чином, показання ОСОБА_6 підтверджуються висновками експертиз №2519/21-28/658/22-28 від 08.02.2022, № 169/23-22 від 06.10.2023, тому суд доходить висновку, що саме водій ОСОБА_7 в порушення вимог п. 10.1 ПДР (у разі перестроювання водій повинен дати дорогу транспортним засобам, що рухаються в попутному напрямку по тій смузі, на яку він має намір перестроїтися), створив аварійну ситуацію, оскільки, керуючи транспортним засобом марки «Honda Dio», розпочав виконувати поворот ліворуч з крайньої правої смуги руху та раптово виїхав на ліву смугу руху, створивши ОСОБА_6 перешкоду для подальшого руху транспортного засобу, внаслідок чого вона була змушена застосувати екстрене гальмування, однак не змогла відвернути дорожньо-транспортну пригоду.
Щодо висновку експерта №СЕ-19/109/13/3-665ІТ/220 від 28.09.2020 відповідно до якого зіткнення автомобіля марки «Renault Logan» реєстраційний номер НОМЕР_2 та скутера марки «Honda Dio» реєстраційний номер НОМЕР_1 відбулося на лівій смузі призначеній для руху в напрямку до м. Галич та відносно елементів дороги знаходиться у повздовжньому напрямку в місці, що дещо передує ділянці осипу, а у поперечному в межах переміщення автомобіля марки «Renault Logan» зафіксованого слідами гальмування його коліс. Форма, характер і напрямок утворення пошкоджень на транспортних засобах вказують на те, що при первинному контактуванні автомобіль «Renault Logan» реєстраційний номер НОМЕР_2 своїм бампером, декоративною решіткою та капотом у передній правій частині контактував із скутером марки «Honda Dio» реєстраційний номер НОМЕР_1 в районі лівої задньої та нижньої облицювальних панелей (т.1 а.с.103-106).
Суд звертає увагу, що в ході експертного дослідження, експертом були використані фотографії, що визнані судом недопустимими доказами, оскільки огляд місця події слідчим не проводився, тому вони були здобуті в поза процесуальній спосіб.
В силу вимог ст. 87 КПК України та доктрини «плодів отруєного дерева», яка сформульована у рішеннях Європейського суду з прав людини, якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані з його допомогою, будуть такими ж.
Зокрема, як зазначив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», докази, отримані в кримінальному провадженні з порушенням встановленого порядку, призводять до його несправедливості в цілому, незалежно від доказової сили таких доказів і від того, чи мало їх використання вирішальне значення для засудження обвинуваченого судом.
Враховуючи наведене, висновок експерта №СЕ-19/109/13/3-665ІТ/220 від 28.09.2020 не може бути прийнятий судом як доказ винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, оскільки в силу вимог ст. 87 КПК України та доктрини «плодів отруєного дерева» вказаний висновок визнається судом недопустимим доказом, оскільки він був зроблений на підставі недопустимих доказів.
Дослідивши інші докази, зокрема, висновок експерта за №СЕ-19/109/26-831 ІТ/19 від 23.01.2020, щодо технічного стану скутера на момент ДПТ (т.1 а.с.89-92), а також медичні документи і висновки судово-медичних експертиз тілесних ушкоджень ОСОБА_7 (т. 1 а.с. 87-88, 93-95, 100-102, 144, 170-173, т. 2 а.с. 1), суд звертає увагу, що вони дійсно підтверджують настання певних наслідків відповідної події, проте без наявності доказів винних дій і причинно-наслідкового зв`язку між діями і наслідками, суд не може прийняти їх в якості доказів винуватості ОСОБА_6 у вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
Підсумовуючи все вище викладене, суд приходить до таких узагальнюючих висновків:
по-перше, досудове розслідування, в порушення вимог ст. 214 КПК України, було розпочато лише 06 червня 2020 року, тоді як ДТП мала місце 28 квітня 2020 року, внаслідок чого органом досудового розслідування не були проведені обов`язкові першочергові слідчі дії, а саме: огляд місця події проведений не був, не були оглянуті і вилучені транспортні засоби, не були встановлені очевидці ДТП. Тобто, в ході досудового розслідування належним чином не була зафіксована слідова інформація, не були встановлені вихідні данні, які б надали змогу в подальшому встановити хто саме з водіїв порушив правила дорожнього руху, що призвело до ДТП. Всі наявні у справі докази зводяться до показань обвинуваченої ОСОБА_6 та потерпілого ОСОБА_7 , які мають взаємовиключний характер;
по-друге, наявні в матеріалах справи фотознімки транспортних засобів були визнані судом недопустимими доказами, оскільки останні були здобуті з порушенням ст. 93 КПК України та не містять відомостей про те: де, ким, коли та за яких обстави були зроблені. Відповідно висновки експертів з використанням вказаних фотознімків, керуючись доктриною «плодів отруєного дерева», також визнані судом недопустимими доками;
по-третє, сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути належним доказом винуватості особи у вчиненні саме кримінального правопорушення, а додана до нього схема місця ДТП, має суттєві недоліки;
по-четверте, показання потерпілого ОСОБА_7 щодо механізму розвитку ДТП, є непослідовними і не підтверджуються іншим доказами у справі, а протокол слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_7 та зроблений на підстав нього висновок експерта №СЕ-19/109/13/3-666ІТ/20 від 29.09.2020 про наявність в діях ОСОБА_6 порушень правил дорожнього руху, через його однобічність (використання лише протоколу слідчого експерименту за участі потерпілого) та невідповідності іншим доказам у справі, визнані судом недопустимими доказами. Натомість показання ОСОБА_6 щодо механізму ДТП були підтвердженні висновками експертиз №2519/21-28/658/22-28 від 08.02.2022, № 169/23-22 від 06.10.2023.
Згідно з положеннями ст. 25 КПК України прокурор, слідчий зобов`язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення або в разі надходження заяви про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.
Крім того, саме на них законом покладається обов`язок всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень відповідно до ст. 9 КПК України.
За правилами ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини, вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.
Відповідно до вимог ст. 92 КПК України обов`язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, передбачених ст. 91 КПК України, покладається на прокурора.
Об`єктивно з`ясувавши обставини та дослідивши під час судового розгляду докази, надані сторонами кримінального провадження, суд дійшов висновку, що стороною обвинувачення не доведено поза розумним сумнівом, що в діях обвинуваченої ОСОБА_6 є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, оскільки обвинувачення ґрунтується на припущеннях, матеріали справи містять низку протиріч, у тому числі й щодо обставин ДТП.
Експертним шляхом та внаслідок дослідження всіх доказів у справі судом не було встановлено в діях ОСОБА_6 не відповідностей вимогам ПДР України, які б знаходились в причинному зв`язку з виникненням ДТП, а надані прокурором докази не підтверджують поза розумним сумнівом її винуватості у цій події.
Згідно зі ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Загальними засадами кримінального провадження за змістом ст. 7 КПК України є, зокрема, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст. 62 Конституції України, положення якої знайшли подальшу конкретизацію в статті 17 КПК України, особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
При цьому, як передбачає ч. 6 ст. 22 цього Кодексу, суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
У статті 85 КПК України закріплено, що належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Згідно зі ст. 89 КПК України суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.
Частинами 1, 2 ст. 2 КК України передбачено, що підставою для кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом. Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вини не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Відповідно до ст. 9 Конституції України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.
Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У Рішенні від 06 грудня 1998 року «Барбера, Мессегуе і Джабардо проти Іспанії» ЄСПЛ зазначив, що принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб під час виконання своїх обов`язків, судді не розпочинали розгляду справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться у вину; обов`язок доказування покладено на сторону обвинувачення.
Отже, суд може постановити обвинувальний вирок лише в тому випадку, коли винуватість обвинуваченої особи доведено поза розумним сумнівом.
Практика ЄСПЛ свідчить про те, що деталі обвинувачення у кримінальному процесі мають дуже суттєве значення, а його неконкретність розглядається ЄСПЛ, як порушення права на захист (справа «Маттоціа проти Італії», рішення від 25 липня 2000 року).
Наявність сумнівів не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Irelandv. the United Kingdom), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту».
Доведення «поза розумним сумнівом» відображає максимальний стандарт, що має відношення до питань, що вирішуються, при визначенні кримінальної відповідальності. Ніхто не повинен позбавлятися волі або піддаватися іншому покаранню за рішенням суду, якщо вина такої особи не доведена «поза розумним сумнівом (Sevtap Veznedaroрlu v. Turkey (Севтап Везнедароглу проти Турції).
Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону.
Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.
Відповідно до ч. 2 ст. 94 КПК України жоден доказ не має наперед встановленої сили. При постановленні вироку суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин кримінального провадження в їх сукупності, керуючись законом, повинен оцінити кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення та для вирішення питань, зазначених у ст. 374 КПК України.
Усі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитися на користь обвинуваченого. Коли зібрані у справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов`язаний постановити виправдувальний вирок.
Частина перша статті 286 КК України, за якою обвинувачується ОСОБА_6 , передбачає настання кримінальної відповідальності за наявності трьох умов: суспільно небезпечного діяння (порушення правил безпеки дорожнього руху); суспільно небезпечних наслідків (заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень середньої тяжкості); причинного зв`язку між діянням і наслідками.
Основним безпосереднім об`єктом даного злочину є безпека дорожнього руху та експлуатації автомобільного та деяких інших видів транспорту, а його додатковим обов`язковим об`єктом - життя та здоров`я особи.
При цьому порушення правил безпеки руху та експлуатації транспорту полягає в дії або бездіяльності, пов`язаній з невиконанням однієї чи кількох вимог ПДР України або інших нормативних актів, що регламентують безпеку руху та експлуатацію транспорту, з боку особи, яка керує транспортним засобом, при цьому необхідно встановити причинний зв`язок між порушенням правил безпеки руху та експлуатації транспорту і наслідками, що настали. Причинний зв`язок в автотранспортних злочинах відрізняється тим, що він встановлюється не між діями водія та наслідками, що настали, а між порушеннями правил дорожнього руху та наслідками, що настали.
Аналіз норми статті 286 КК України свідчить, що цей злочин належить до злочинів з так званим матеріальним складом. Тому ознакою його об`єктивної сторони, що характеризує вчинене діяння, є не будь-яке з порушень правил безпеки дорожнього руху, а лише ті з них, які створюють реальну можливість настання суспільно небезпечних наслідків, передбачених у частинах 1, 2 або 3 цієї статті, і отже, перебувають з ними у причинному зв`язку. Якщо такого зв`язку немає, водій не може нести кримінальну відповідальність за ті наслідки, що настали.
Суб`єктивна сторона злочину визначається ставленням винного до наслідків і в цілому характеризується необережною виною.
Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду в постанові від 16.10.2019 у справі № 163/1753/17 зазначив, що у випадку виникнення ДТП за участю декількох водіїв наявність чи відсутність в їх діях складу злочину, передбаченого відповідними частинами ст. 286 КК України, потребує встановлення причинного зв`язку між діянням (порушенням правил безпеки дорожнього руху) кожного з них та наслідками, що настали, дослідження характеру та черговості порушень, які вчинив кожен із водіїв, того, хто з них створив небезпечну дорожню обстановку (аварійну ситуацію), тобто з`ясування ступеня участі (внеску) кожного з них у спричиненні злочинного наслідку.
Суд вважає, що зібрані та надані суду докази не дозволяють зробити однозначний висновок про винуватість обвинуваченої ОСОБА_6 у скоєнні кримінального правопорушення за фактом порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинило тілесне ушкодження потерпілому, а тому суд тлумачить сумніви на користь обвинуваченої.
Сторона обвинувачення, вказуючи на порушення обвинуваченою ОСОБА_6 вимог п.п. 2.3.б, 12.1., 12.3, 13.1. ПДР України, не довела цих обставин, як і причинного зв`язку між діями водія ОСОБА_6 та наслідками, що настали. Надані стороною обвинувачення докази, досліджені судом, з урахуванням інших доказів, зібраних під час судового розгляду, на думку суду, ставлять під сумнів висновки сторони обвинувачення щодо наявності в діях ОСОБА_6 порушення ПДР України, які б знаходились в безпосередньому причинному зв`язку з отриманими потерпілим ОСОБА_7 тілесними ушкодженнями внаслідок ДТП.
Отже, суд вважає, що сторона обвинувачення не надала беззаперечних доказів, що дії обвинуваченої ОСОБА_6 не відповідали вимогам п.2.3. б, д, п. 12.1, п. 12.3, п. 13.1 ПДРУкраїни, а навпаки із наведених і не спростованих доказів кримінального провадження вбачається, що вона своїми діями не впливала на механізм розвитку даної події і її дії не знаходяться в причинному зв`язку з її наслідками. А тому ці обставини є лише припущенням обвинувачення і нічим об`єктивно не підтверджені та не свідчать про доведеність винуватості обвинуваченої ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 286 КК України.
Таким чином, проаналізувавши в цілому всі вищезазначені докази, надані як стороною обвинувачення, так і стороною захисту, суд дійшов висновку, що такі обов`язкові ознаки об`єктивної сторони складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 286 КК України, як діяння у виді порушення обвинуваченою ОСОБА_6 правил безпеки дорожнього руху, а також причинний зв`язок між цим діянням та наслідками у виді спричинення тілесного ушкодження середньої тяжкості ОСОБА_7 , не були доведені.
Обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, що визначено ч. 3ст. 373 КПК України.
Відповідно до ч. 1ст. 373 КПК Українивиправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
Суд вважає, що достатні підстави для ухвалення обвинувального вироку відносно обвинуваченої ОСОБА_6 за ч. 1ст. 286 КК України- відсутні.
З огляду на викладене, суд вважає, що ОСОБА_6 підлягає визнанню невинуватою у пред`явленому обвинуваченні та виправданню у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 286 КК України, у зв`язку з недоведеністю наявності в її діянні складу кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 3ст. 129 КПК Україницивільний позов потерпілого ОСОБА_7 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди - підлягає залишенню без розгляду.
Керуючись ст.2,7,22,26,368 - 371,373,374,376 КПК України,
у х в а л и в:
Визнати невинуватою ОСОБА_6 у у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 286 КК України, та виправдати за недоведеністю наявності в її діянні складу кримінального правопорушення.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_7 - залишити без розгляду.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
На вирок може бути подана апеляція до Івано-Франківського апеляційного суду через Тисменицький районний суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити учасникам судового провадження.
Суддя Максим ОЛІЙНИК
