Єдиний державний реєстр судових рішень
справа № 362/5775/21
провадження № 1-кп/362/201/24
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 квітня 2024 року
Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянув клопотання цивільного позивача про арешт майна у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02 липня 2021 року за №12021111140000373, щодо
ОСОБА_3 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого частиною 1 статті 121 КК України.
У судове засідання прибули:
прокурор ОСОБА_4 ;
потерпіла ОСОБА_5 ;
представник потерпілої ОСОБА_6 ;
обвинувачена ОСОБА_3 ;
захисник ОСОБА_7 .
Суд установив:
Суть питання, що вирішується. Позиція учасників судового провадження
Цивільний позивач потерпіла ОСОБА_5 подала до суду клопотання про арешт належного обвинуваченій цивільному відповідачу ОСОБА_3 нерухомого майна, а саме земельної ділянки та житлового будинку з метою забезпечення цивільного її позову. Клопотання обґрунтоване тим, що потерпіла подала цивільний позов до ОСОБА_3 на загальну суму 636660,45 гривень. Потерпіла стверджує про наявність ризику приховування або відчуження належного обвинуваченій майна. Крім того, посилаючись на судові рішення у цивільній справі №362/2738/22 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 , ОСОБА_8 про визнання договорів недійсними, зауважила, що в судовому порядку визнано недійсними укладені між ОСОБА_3 і ОСОБА_8 договори про дарування житлового будинку та про дарування земельної ділянки.
У судовому засіданні ОСОБА_5 підтримала вказане клопотання.
Представник потерпілої ОСОБА_6 також підтримав зазначене клопотання та вказав на співмірність арешту, про якій заявлено клопотання, із заявленими позовними вимогами.
Прокурор у судовому засіданні при розгляді клопотання поклався на розсуд суду.
Обвинувачена та захисник проти задоволення клопотання заперечили. З-поміж іншого, захисник звернув увагу на неспівмінрість ініційованого потерпілою заходу забезпечення кримінального провадження із заявленими позовними вимогами та його безпідставність.
Також до суду надійшло клопотання представника потерпілої ОСОБА_9 про забезпечення позову з аналогічних підстав. У судовому засіданні потерпіла та її представник ОСОБА_6 уточнили, що наполягають на розгляді судом по суті саме клопотання потерпілої.
Встановлені судом фактичні обставини в межах розгляду клопотання
Ухвалою від 02 лютого 2022 року суд, з-поміж іншого, прийняв до розгляду цивільний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, визнав ОСОБА_5 цивільним позивачем, а ОСОБА_3 цивільним відповідачем у даному кримінальному провадженні. Загальна ціна позову складає 636660,45 грн., з яких 136660,45 матеріальна шкода та 500000,00 моральна шкода.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 17 квітня 2024 року (довідки №№ 374721535, 374722092) ОСОБА_3 на праві власності належить нерухоме майно, а саме: земельна ділянка площею 0,0995 гектарів, кадастровий номер 3210700000:02:010:0017, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та також житловий будинок АДРЕСА_1 за цією ж адресою загальною площею 57,6 кв.м.
У провадженні Васильківського міськрайонного суду Київської області перебувала цивільна справа №362/2738/22 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 , ОСОБА_8 про визнання договорів недійсними.
Рішенням від 02 вересня 2022 року у справі №362/2738/22 суд задовольнив позов та, з-поміж іншого, ухвалив: визнати недійсним укладений між ОСОБА_3 і ОСОБА_8 договір від 22 липня 2021 року дарування житлового будинку АДРЕСА_1 ; визнати недійсним укладений між ОСОБА_3 і ОСОБА_8 договір від 22 липня 2021 року дарування земельної ділянки площею 0,0995 гектарів, кадастровий номер 3210700000:02:010:0017 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (двадцять три).
Верховний Суд постановою від 15 серпня 2023 року у цій же справі скасував постанову Київського апеляційного суду від 01 березня 2023 року, а рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 02 вересня 2022 року та додаткове рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 22 вересня 2022 року залишив у силі.
Суд першої інстанції у справі №362/2738/22, задовольняючи позов про визнання недійсними договорів дарування, виходив із того, що дії ОСОБА_3 з відчуження належного їй житлового будинку та земельної ділянки своєму синові після початку відносно неї кримінального розслідування і оголошення їй підозри у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 121 КК України, вказують на те, що оспорювані правочини вчинено ОСОБА_3 без наміру створення правових наслідків, обумовлених цими договорами, дії сторін цього договору спрямовані на фіктивний перехід права власності на нерухоме майно до близького родича з метою уникнення негативних правових наслідків у випадку притягнення її до кримінальної відповідальності за вчинення злочину та настання відповідних цивільно-правових наслідків за результатами розгляду її цивільного позову у кримінальному провадженні.
Своєю чергою, Верховний Суд у справі №362/2738/22 зауважив, що сукупність наведених обставин доводить той факт, що при укладенні договорів дарування спірного будинку та земельної ділянки воля відповідачів не відповідала зовнішньому прояву та не мала на меті реального настання правових наслідків, обумовлених оспорюваними правочинами.
Нормативно-правове регулювання і мотиви, з яких виходить суд
Відповідно до абзацу першого частини 1 статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Арешт майна допускається, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов) (пункт 4 частини 2 статті 170 КПК України).
Частиною 6 цієї ж статті обумовлено, що у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно обвинуваченого за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні .
При цьому відповідно до частини 8 статті 170 КПК України вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову повинна бути співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або зазначеної у цивільному позові .
Частинами 10, 11 зазначеної статті передбачено, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
За правилом пунктів 1, 4, 5, 6 частини 2 статті 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна суд повинен, серед іншого: враховувати:
-правову підставу для арешту майна;
-розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);
-розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;
-наслідки арешту майна для обвинуваченого.
Суд також виходить з того, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі «АГОСІ» проти Сполученого Королівства (AGOSI v. the United Kingdom від 24 жовтня 1986 року, пункт 52). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.
До того ж належить зауважити на тому, що в силу частини 7 статті 170 КПК України арешт може бути накладений на майно, на яке раніше накладено арешт відповідно до інших актів законодавства. У такому разі виконанню підлягає ухвала слідчого судді, суду про накладення арешту на майно відповідно до правил цього Кодексу.
Отже, проаналізувавши аргументи клопотання про арешт майна крізь призму вищенаведених норм процесуального права, беручи до уваги, що обвинуваченою вже вчинялись дії, спрямовані на відчуження належного їй нерухомого майна, суд дійшов висновку про наявність належного обґрунтування з боку цивільного позивача ймовірності ускладнення виконання вироку суду у разі задоволення цивільного позову.
Разом із цим, виходячи з принципів розумності та співрозмірності (пропорційності) втручання в право власності, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення клопотання, обмежившись накладенням арешту на належну цивільному відповідачеві земельну ділянку.
Керуючись статтями 170-173, 376 КПК України, суд
постановив:
1.Задовольнити клопотання частково.
2.Накласти арешт на земельну ділянку площею 0,0995 гектарів, кадастровий номер 3210700000:02:010:0017 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (двадцять три), шляхом заборони її відчуження.
3.В іншій частині клопотання залишити без задоволення.
Ухвала підлягає негайному виконанню, набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 532 КПК України, та може бути оскаржена протягом семи днів з дня її оголошення до Київського апеляційного суду через Васильківський міськрайонний суд Київської області.
Відповідно до частини 1 статті 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково за ухвалою суду, якщо сторона доведе, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба.
Повний текст ухвали оголошено 22 квітня 2024 року.
Суддя ОСОБА_1
