Єдиний державний реєстр судових рішень
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
1[1]
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 січня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинуваченої ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
представника потерпілої ОСОБА_8 ,
у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за апеляційними скаргами представника потерпілої ОСОБА_9 , обвинуваченої ОСОБА_6 на вирок Васильківського міськрайонного суду Київської області від 28 серпня 2024 року за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 124 КК України,
ВСТАНОВИЛА:
Вироком Васильківського міськрайонного суду Київської області від 28 серпня 2024 року
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Єлізово Камчатського краю РСФСР, громадянки України, маючу середню освіту, пенсіонерки, зареєстровану та проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судиму,
визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 124 КК України, та призначено покарання у виді 1 року позбавлення волі. На підставі п. 2 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України звільнено ОСОБА_6 від відбування покарання у зв`язку із закінченням строків давності. Цивільний позов ОСОБА_10 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_10 завдану кримінальним правопорушенням моральну шкоду в розмірі 40 000 грн. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_10 процесуальні витрати в розмірі 45 100 грн. Скасовано арешт майна, накладений ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 17 квітня 2024 року (справа №362/5775/21) на земельну ділянку площею 0,0995 гектарів, кадастровий номер 3210700000:02:010:0017.
Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.
Судом визнано доведеним, 01 липня 2021 року о 19:09 ОСОБА_6 перебувала на території домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , й у цей час на територію домоволодіння вбіг ОСОБА_11 , який на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин почав застосовувати до ОСОБА_6 фізичне насильство, а саме завдавати їй ударів кулаками.
У цей час у ОСОБА_6 , яка належним чином не врахувала засоби захисту і нападу, маючи можливість припинити посягання із заподіянням явно меншої шкоди й усвідомлюючи наявність такої можливості, виник злочинний умисел на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_11 .
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_6 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, перевищуючі межі необхідної оборони, в частині умисного заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання та обстановки захисту, умисно нанесла йому один проникаючий удар ножем, який тримала у правій руці, в область грудної клітки зліва, внаслідок чого спричинила останньому тілесне ушкодження у вигляді проникаючого сліпого колото різаного поранення грудної клітини зліва з наявністю вхідної рани п`ятому міжребер`ї по передній пахвовій (аксілярній) лінії, напрямок ранового каналу спереду назад, зліва направо, ушкодженням по його ходу лівого передсердя, лівої легені і ділянці 4-5 сегментів, розвитком лівобічного гемопневматориксу, геморагічного шоку III ступеня, клінічної смерті.
Тим самим ОСОБА_6 заподіяла тяжке тілесне ушкодження ОСОБА_11 , оскільки без надання своєчасної спеціалізованої медичної допомоги призвело би до настання смерті.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, представник потерпілої ОСОБА_9 подав апеляційну скаргу в якій просить вирок Васильківського міськрайонного суду Київської області від 28 серпня 2024 року скасувати, ухвалити новий, яким ОСОБА_6 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, та застосувати щодо неї відповідне покарання, передбачене санкцією цієї статті. Цивільний позов ОСОБА_10 задовольнити повністю та стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_10 завдану кримінальним правопорушенням матеріальну шкоду в розмірі 136 660 грн 45 коп. та моральну шкоду в розмірі 500 000 грн.
В обгрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що висновки суду щодо кваліфікації дій обвинуваченої за ст. 124 КК України, не грунтуються на зібраних та досліджених судом доказах, в тому числі і показаннях обвинуваченої, яка перед подією вчиняла протиправні дії щодо потерпілого, а також свідка ОСОБА_12 , який пояснив, що обвинувачена показувала йому ножа та погрожувала нанести ним тілесні ушкодження, що вказує на те, що знаряддя злочину обвинувачена підготувала заздалегідь.
Також, апелянт не погоджується з вироком суду в частині часткового задоволення позовних вимог потерпілої, оскільки потерпіла понесла матеріальні збитки в результаті лікування свого чоловіка, також моральну шкоду, викликану постійними хвилюваннями, у зв`язку з чим, представник потерпілої вважає, що суми, які підлягають стягненню з обвинуваченої, слід збільшити.
Обвинувачена ОСОБА_6 подала апеляційну скаргув якій просить вирок Васильківського міськрайонного суду Київської області від 28 серпня 2024 року скасувати, постановити ухвалу про закриття кримінального провадження №362/5775/21 у зв`язку з відсутністю в її діях складу кримінального правопорушення; цивільний позов в частині стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_10 моральної шкоди у розмірі 40 000 грн. та витрат на правову допомогу у розмірі 45 100 грн. залишити без задоволення.
Свої вимоги мотивує тим, що судом першої інстанції не надано повної, всебічної та об`єктивної оцінки всім доказам у справі, які підтверджують те, що потерпілий, перебуваючи у крайньому ступені збудження та гніву, увірвався до її домоволодіння з погрозами, нецензурною лайкою, та почав наносити обвинуваченій удари по голові. В той же час, звертає увагу на те, що діяла в межах необхідної оборони, захищаючи своє життя від протиправних посягань з боку ОСОБА_11 , який фізично був значно більшим та агресивно себе поводив, увірвавшись на територію її домоволодіння та заподіюючи їй удари кулаками по голові, а тому в її діях відсутній склад інкримінованого кримінального правопорушення.
Окремо звертає увагу на помилковість вироку суду в частині вирішення цивільного позову. На думку апелянта, ОСОБА_10 не є потерпілою у даному кримінальному провадженні, їй не було спричинено ні матеріальної ні моральної шкоди. Зазначає, що смерть потерпілого ОСОБА_11 настала не внаслідок кримінального правопорушення.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, яка заперечувала проти задоволення апеляційних скарг, думку обвинуваченої та її захисника, які підтримали власну апеляційну скаргу, заперечили проти вимог представника потерпілої, пояснення представника потерпілої, який просив задовольнити його апеляційну скаргу та відмовити в задоволенні вимог обвинуваченої, вивчивши матеріали кримінального провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, частково повторно дослідивши докази, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Перевіркою матеріалів провадження встановлено, що судовий розгляд проведено з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, порушень вимог закону, які були б суттєвими і тягли за собою скасування вироку, колегією суддів не встановлено.
Доводи поданих апеляційних скарг про те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, не заслуговують на увагу, оскільки судом встановлено фактичні обставини кримінального провадження на підставі досліджених та належно оцінених доказів.
Відповідно до ст.94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Висновки суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 124 КК України, за встановлених судом обставин, підтверджуються зібраними та дослідженими в судовому засіданні доказами, яким суд першої інстанції дав вірну оцінку, з якою погоджується колегія суддів.
Покладені в основу вироку докази повністю викривають обвинувачену ОСОБА_6 в умисному заподіянні тяжких тілесних ушкоджень, вчинених при перевищенні меж необхідної оборони, тобто у вчиненні злочину, передбаченого 124 КК України, а твердження обвинуваченої про відсутність в її діях складу злочину, як і твердження представника потерпілої про наявність в діях обвинуваченої складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, були предметом ретельної перевірки судом першої інстанції і свого підтвердження не знайшли.
Суд навів належне мотивування своїх висновків щодо доведеності вини обвинуваченої у вчиненні злочину, за який її засуджено, який колегія суддів вважає обгрунтованим.
Так, суд першої інстанції, врахувавши всі досліджені під час судового розгляду докази, показання обвинуваченої та свідків, оцінивши їх у сукупності та взаємозв`язку, зокрема, достовірно встановлені фактичні обставини нанесення потерпілому тілесних ушкоджень, факт завдання тілесних ушкоджень обвинуваченій з боку ОСОБА_11 , які передували вчиненню нею інкримінованого діяння; обстановку та знаряддя злочину, характер і локалізацію тілесних ушкоджень, механізм їх нанесення; статуру та комплекцію ОСОБА_6 і ОСОБА_11 , дійшов умотивованого висновку про те, що ОСОБА_6 під час умисного нанесення тілесного ушкодження потерпілому ОСОБА_11 діяла з перевищенням меж необхідної оборони та кваліфікував її дії за ст. 124 КК України, як умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, вчинене у разі перевищення меж необхідної оборони.
Колегія суддів, повторно дослідивши докази, зокрема відеозапис з місця події, на якому зафіксовано фактичні обставини кримінального провадження в достатньому обсязі, уважає, що даних, які би ставили під сумнів зазначені висновки суду першої інстанції, під час апеляційного розгляду не встановлено.
Таким чином, доводи представника потерпілої про необхідність кваліфікації дій ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 121 КК України є неспроможними, як і непереконливими є доводи обвинуваченої про те, що її дії підпадають під ознаки ст. 36 КК України.
Що стосується доводів апеляційних скарг в частині неправильного вирішення місцевим судом цивільного позову потерпілої ОСОБА_10 , то колегія суддів звертає увагу на таке.
За приписами статей 128, 129 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства. Форма та зміст позовної заяви повинні відповідати вимогам, встановленим до позовів, які пред`являються у порядку цивільного судочинства. Ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази, позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів - ч. 5 ст. 177 ЦПК України).
При цьому суд зобов`язаний усебічно, повно й об`єктивно дослідити обставини справи, з`ясувати характер і розмір витрат, зумовлених злочином, установити злочинний зв`язок між діянням і шкодою, що настала, і дати у вироку належну оцінку таким обставинам.
Однак указаних вимог закону при розгляді кримінального провадження стосовно ОСОБА_6 судом першої інстанції дотримано не було.
Так, у розумінні ч. 1 ст. 55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.
У відповідності до ч. 6 ст. 55 КК України, якщо внаслідок кримінального правопорушення настала смерть особи або особа перебуває у стані, який унеможливлює подання нею відповідної заяви, положення частин першої - третьої цієї статті поширюються на близьких родичів чи членів сім`ї такої особи. Потерпілим визнається одна особа з числа близьких родичів чи членів сім`ї, яка подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого, а за відповідним клопотанням - потерпілими може бути визнано кілька осіб.
Як встановлено судом, смерть ОСОБА_11 не пов`язана із вчиненням щодо нього злочину.
При цьому, не з`ясовано та не наведено підстави визнання ОСОБА_10 ( дружину) потерпілою у кримінальному провадженні.
З огляду на наведене, колегія суддів не погоджується з рішенням місцевого суду в частині вирішення цивільного позову ОСОБА_10 , у зв`язку з чим ухвала суду в цій частині підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.
За таких обставин, колегія суддів уважає, що апеляційну скаргу представника потерпілої слід залишити без задоволення, апеляційну скаргу обвинуваченої - задовольнити частково; вирок суду від 28 серпня 2024 року в частині вирішення цивільного позову - скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 418 КПК України колегія суддів,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу представника потерпілої адвоката ОСОБА_9 - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_6 - задовольнити частково.
Вирок Васильківського міськрайонного суду Київської області від 28 серпня 2024 року щодо ОСОБА_6 , обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 124 КК України, в частині вирішення цивільного позову скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.
В іншій частині вирок залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді: _______________ ______________ ________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа № 11-кп/824/2214/2025
Головуючий у 1-ій інстанції: ОСОБА_13
Доповідач: ОСОБА_1
