Єдиний державний реєстр судових рішень
УХВАЛА
31 жовтня 2024 року
м. Київ
справа № 202/5220/22
провадження № 61-14183ск24
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Коломієць Г. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 вересня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення,
ВСТАНОВИВ:
У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив суд:
- стягнути з ОСОБА_2 матеріальну шкоду, завдану вчиненим кримінальним правопорушенням, у розмірі 516 970,81 грн, інфляційні втрати та 3 % річних у розмірі 4 423 176,86 грн, упущену вигоду у розмірі 7 136 375,31 грн та моральну шкоду у розмірі 3 000 000,00 грн;
- зазначити обов`язок і право стягнення 1 949 289,13 грн з ОСОБА_2
у відшкодування спричинених інфляційних витрат, упущеної вигоди і моральної шкоди солідарним з ОСОБА_3 , з якого зазначену суму збитків
і шкоди стягнуто рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 20 червня 2011 року;
- зазначити обов`язок і право стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди у розмірі 516 970,81 грн солідарним
з ОСОБА_3 , з якого зазначені грошові кошти витребувано
з незаконного володіння рішенням Індустріального районного суду
м. Дніпропетровська від 20 червня 2011 року.
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26 грудня
2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення, задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, завдану вчиненим кримінальним правопорушенням, у розмірі 516 970,81 грн, яку стягувати солідарно з ОСОБА_3 відповідно до рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська у справі № 0417/2-154/11
від 20 червня 2011 року.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 інфляційні втрати
в розмірі 4 509 222,61 грн та 3 % річних у розмірі 299 837,90 грн, упущену вигоду
у розмірі 8 592 560,55 грн та моральну шкоду у розмірі 3 000 000,00 грн.
У частині вимог зазначити обов`язок і право стягнення 1 949 289,13 грн
з ОСОБА_2 у відшкодування спричинених інфляційних витрат, упущеної вигоди і моральної шкоди солідарним з ОСОБА_3 відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судові витрати по справі
в розмірі 14 493,60 грн.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 24 вересня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.
Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26 грудня
2023 року скасовано та прийнято нове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення, відмовлено.
24 жовтня 2024 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 вересня 2024 року (надійшла до суду 30 жовтня 2024 року), в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить суд скасувати оскаржуване судове, залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження з огляду на наступне.
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного
у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції
в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Касаційна скарга ОСОБА_1 не відповідає зазначеним вище вимогам закону.
Так, у касаційній скарзі заявник узагальнено посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права та цитує статтю 389 ЦПК України, проте не зазначає конкретні обов`язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює відкриття касаційного провадження.
За таких обставин, відповідно до вимог частини другої, четвертої статті 392 ЦПК України, заявнику необхідно надати суду уточнену редакцію касаційної скарги
з посиланням на підставу (підстави) касаційного оскарження, передбачену (передбачені) частиною другою статті 389 ЦПК України та надіслати копії уточненої редакції касаційної скарги і доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.
Відповідно до вимог частин другої, третьої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення їх недоліків.
Керуючись статтями 185, 389, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 вересня 2024 року залишити без руху та надати строк для виконання вимог ухвали, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настануть наслідки, передбачені законом.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Г. В. Коломієць
