Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 165/2454/21 Провадження № 11-кп/802/312/24 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1 Доповідач: ОСОБА_2
ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
О К Р Е МА ДУМКА
14 листопада 2024 року місто Луцьк
Колегією суддів Волинського апеляційного суду у складі головуючого - судді ОСОБА_2 , суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , за наслідками розгляду у відкритому судовому засіданні апеляційних скарг прокурора у кримінальному провадженні - прокурора відділу забезпечення діяльності у сфері запобігання та протидії корупції Волинської обласної прокуратури ОСОБА_5 , представника потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , вирок Рожищенського районного суду Волинської області від 24 січня 2024 року про визнання невинуватим ОСОБА_8 у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 162 КК України та його виправдання на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України, у зв`язку з недоведеністю в його діянні (діях) складу кримінального правопорушення, у якому обвинувачується особа - залишено без зміни.
Однак, на мою думку, зазначений вирок суду першої інстанції не відповідає вимогам ст. 370 КПК України, в аспекті установлених судом обставин, при розгляді матеріалів даного кримінального правопорушення, зокрема факту проникнення обвинуваченим ОСОБА_8 на територію іншого володіння потерпілих без рішення суду і без згоди власника, за підозрою ОСОБА_9 у вчиненні саме адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та положень чинного законодавства, що визначають підстави та порядок такого проникнення.
Так, частиною 2 ст. 19 Конституцією України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Тому, оцінка дій обвинуваченого ОСОБА_8 , саме як представника органу державної влади - службової особи, у контексті практики ЄСПЛ, у цьому конкретному випадку, не є правильною.
У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 38 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може проникнути до житла чи іншого володіння особи без вмотивованого рішення суду лише в невідкладних випадках, пов`язаних із: безпосереднім переслідуванням осіб, підозрюваних у вчиненні кримінального правопорушення, тоді як за національним законодавством ст. 130 КУпАП є адміністративним, а не кримінальним правопорушенням (злочином).
З урахуванням наведеного, а також того, що факт проникнення обвинуваченим ОСОБА_8 на територію іншого володіння потерпілих, за обставин місця та часу, зазначених у обвинувальному акті, не заперечується, вважаю наявним у його діях склад кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 162 КК України.
Поміж тим, зважаючи на конкретні обставини вчиненого та характеристики, наявні у матеріалах кримінального провадження, на мою думку, до обвинуваченого, підлягають застосуванню положення ч. 4 ст. 74 КК України, без призначення покарання.
Суддя ОСОБА_10
