УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 липня 2025 року
м. Київ
справа № 352/748/18
провадження № 51-6074ск23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду
у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув касаційну скаргу прокурора ОСОБА_4 , який приймав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, на ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 28 квітня 2025 року щодо
ОСОБА_5 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Івано-Франківська, зареєстрованого у тому АДРЕСА_1 , жителя АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 301 Кримінального кодексу України (надалі - КК).
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 06 березня 2023 року ОСОБА_5 визнано винуватим і засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 301 КК, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі ст. 75 КК ОСОБА_5 звільнено від відбування призначеного судом покарання з випробуванням зі встановленням іспитового строку тривалістю 2 роки з покладенням обов`язків, визначених ст. 76 цього Кодексу.
Вирішено питання щодо заходів забезпечення кримінального провадження, цивільного позову, процесуальних витрат і речових доказів.
Згідно з пред`явленим обвинуваченням, ОСОБА_5 , достовірно знаючи та усвідомлюючи, що на запит користувачів програмного продукту «uTorrent 3.5» останні будуть отримувати доступ до файлів, які зберігаються в папці його комп`ютера, де знаходяться завантажені ним файли, мав на меті їх розповсюдження. Перебуваючи за місцем свого проживання у АДРЕСА_2 зберігав фото файли з ознаками дитячої порнографії на жорсткому диску свого персонального комп`ютера у відповідній папці. Зміст згаданих файлів став доступним іншим користувачам вказаного програмного продукту. Зокрема, у період з 16:12 по 16:47 27 липня 2017 ОСОБА_5 розповсюдив 404 фото файли з ознаками дитячої порнографії, серед користувачів програмного продукту «uTorrent 3.5» шляхом надання можливості завантажувати визначену хешсуму, яка є унікальною і містить 404 файли.
Ці файли ОСОБА_5 зберігав з метою подальшого розповсюдження до 27 липня 2017 року, тобто до моменту виявлення працівниками поліції факту розповсюдження.
Надалі ОСОБА_5 , діючи з умислом, спрямованим на зберігання та розповсюдження інформації порнографічного характеру, перебував за місцем проживання та, використовуючи ІР-адресу НОМЕР_1 доступу до всесвітньої мережі Інтернет, у невстановлений слідством час, за допомогою попередньо встановленого комп`ютерного продукту «uTorrent 3.5», завантажив на жорсткий диск свого персонального комп`ютера 11 відео файлів, які містять елементи з ознаками дитячої порнографії. Вказані відеофайли він зберігав з метою незаконного розповсюдження, яке здійснював з 29 червня по 27 липня 2017 року, тобто до моменту виявлення та вилучення персонального комп`ютера із жорстким диском працівниками поліції під час обшуку.
Івано-Франківський апеляційний суд ухвалою від 06 липня 2023 року змінив вирок місцевого суду в частині вирішення питання стосовно речового доказу та постановив конфіскувати у власність держави системний блок персонального комп`ютера із жорстким диском «Toshiba DT01ACA200», серійний номер 454XPN9AS.
Верховний суд постановою від 13 грудня 2023 року скасував ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 06 липня 2023 року та призначив новий розгляд у цьому суді.
За оскаржуваною ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 28 березня 2025 року вирок Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 06 березня 2023 року скасовано, а кримінальне провадження щодо ОСОБА_5 закрито у зв`язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у цьому суді.
Обґрунтовуючи доводи, викладені в касаційній скарзі, прокурор наводить мотиви незгоди з висновками апеляційного суду щодо відсутності в діях ОСОБА_5 складу кримінального правопорушення.
На думку прокурора, зібрані у справі докази підтверджують винуватість ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення і зазначає детальні аргументи в цій частині.
Крім того, касатор не погоджується з тим, що суб`єктивна сторона ч. 4 ст. 301 КК, зокрема розповсюдження матеріалів порнографічного характеру, характеризується лише прямим умислом і уважає безпідставним висновок апеляційного суду в цій частині.
Також прокурор уважає, що внаслідок необґрунтованого закриття кримінального провадження ОСОБА_5 не було призначено відповідне покарання і не вирішено питання щодо знищення персонального комп`ютера ОСОБА_5 , який визнаний речовим доказом.
Мотиви Суду
Перевіривши доводи, викладені в касаційній скарзі засудженого, дослідивши оскаржуване рішення, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити, виходячи з такого.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї копій судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.
За ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Як передбачено ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, встановлених цим Кодексом, а обґрунтованим - рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, тобто з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції згідно зі ст. 438 КПК є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. Вирішуючи питання про наявність зазначених підстав, суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу. Можливості скасування судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій через неповноту судового розгляду (ст. 410 КПК) та невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК) чинним кримінальним процесуальним законом не передбачено.
Оспорювання прокурором установлених за результатами судового розгляду фактів із викладенням власної версії події, що зводиться до тверджень про невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неповноту судового розгляду, з огляду на вимоги ст. 438 КПК не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.
У зв`язку з цим незгода з оцінкою доказів, наданою судом апеляційної інстанції, не входить до меж касаційного розгляду.
Згідно зі ст. 404 цього Кодексу апеляційна процедура передбачає оцінку оскаржуваного вироку щодо його відповідності нормам кримінального та процесуального законів, фактичним обставинам кримінального провадження, а також дослідженим у судовому засіданні доказам.
Ухвала апеляційного суду - це рішення вищого суду стосовно законності й обґрунтованості вироку, що перевіряється в апеляційному порядку, та повинна відповідати тим же вимогам, що і вирок суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 419 КПК в ухвалі суд апеляційної інстанції зобов`язаний проаналізувати й зіставити з наявними у кримінальному провадженні та додатково поданими матеріалами всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, і дати на кожен із них вичерпну відповідь, пославшись на відповідну норму права. При залишенні заявлених вимог без задоволення в ухвалі має бути зазначено підстави, на яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Під час перегляду вироку місцевого суду щодо ОСОБА_5 апеляційний суд наведених вимог КПК дотримався.
Спростовуючи версію сторони обвинувачення апеляційний суд в ухвалі здійснив ретельний аналіз доказів і не встановив прямого умислу у ОСОБА_5 на розповсюдження дитячої порнографії.
Суд апеляційної інстанції дав оцінку сукупності доказів на навів вичерпні мотиви прийнятого рішення.
Згідно з вимогами ст. 91 КПК доказуванню у кримінальному провадженні підлягають, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.
Обов`язок доказування зазначених обставин покладається на слідчого, прокурора та в установлених КПК випадках на потерпілого.
Обвинувальний вирок може бути постановлено судом лише в тому разі, коли винуватість обвинуваченої особи доведено поза розумним сумнівом.
Тобто, дотримуючись засади змагальності та виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна та безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, що є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване кримінальне правопорушення було вчинено і обвинувачений є винним у вчиненні цього кримінального правопорушення.
Так, суб`єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ст. 301 КК, характеризується виною у формі прямого умислу. Обов`язковою ознакою цього кримінального правопорушення є також мета - збут або розповсюдження.
Прямим є умисел у випадку, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання.
Отже, сторона обвинувачення повинна була довести, що ОСОБА_5 вчиняв активні дії, спрямовані на розповсюдження творів порнографічного характеру, усвідомлював факт такого розповсюдження і мав намір саме розповсюджувати такі твори та передавати їх іншим особам.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що апеляційний суд повно й усебічно розглянув обставини кримінального провадження, проаналізував зібрані органом досудового розслідування докази, які перевірив і належним чином оцінив та дійшов правильного висновку, що обвинувачення ОСОБА_5 ґрунтується лише на припущеннях і не підтверджується об`єктивними, достатніми доказами, отриманими в ході досудового слідства і наданими стороною обвинувачення суду.
Апеляційний суд звернув увагу на те, що в матеріалах справи є протокол огляду програмного забезпечення uTоrrеnt від 01 листопада 2017 року, який неілюстративний, але з якого видно, що після завантаження файл автоматично переходить до розділу Сідується та Завершено, і потім відбувається розповсюдження файлу іншим користувачам програми. З цього огляду не видно чи є можливість користувачу заборонити розповсюдження.
Суд апеляційної інстанції припустив, що можливо якісь неідентифіковані файли імовірно були завантажені під час контролю за вчиненням злочину свідком ОСОБА_6 . У протоколі від 27 липня 2017 року вказано, що з 16.12 по 16.47 з комп`ютера обвинуваченого здійснено завантаження файлу 31cc853d5e8680bl06998c055b45a49c5231edbc, в якому містяться ознаки дитячої порнографії. Суд зазначив, що із цих даних незрозуміло звідки свідок знав про поширення файлів порнографії з адреси обвинуваченого НОМЕР_1 , звідки свідок ОСОБА_6 знав про інтернет-ресурс www.icaccops.com, шлях до цих файлів з хеш-сумою 31cc853d5e8680bl06998c055b45a49c5231edbc, скільки файлів скачано, звідки відомо, що в них є ознаки порнографії до проведення відповідної експертизи. Таке попереднє знання може свідчити про підтасовку фактів і в будь-якому випадку ставить докази обвинувачення під розумний сумнів.
Водночас апеляційний суд зауважив, що протоколу огляду диска немає, що це за носій, як його можна ідентифікувати і що на нього конкретно записано невідомо. Між тим, це базова процесуальна дія, яка б мала фіксувати ідентифікаційні дані носія та зміст інформації, яка на ньому є.
Крім того, під час контролю за вчиненням злочину, згідно з указаним протоколом, цей диск не ідентифікувався, невідомо скільки файлів було на нього записано і що саме в них було. Звідки взялися саме 404 файли з ознаками дитячої порнографії, які фігурують в обвинуваченні, невідомо. З показань свідка ОСОБА_6 , які дослідженні в засіданні апеляційного суду, та свідка ОСОБА_7 , які вона дала в апеляційному суді відомо, що про ці файли їм сказали працівники поліції. Свідок ОСОБА_7 також показала в апеляційному суді, що як понята про зміст і кількість файлів вона дізналась від працівників поліції, файлів вони не рахували і не переглядали. Це, слід думати, і є основне джерело походження доказової інформації - невідомі особи.
Який саме диск, з якими реквізитами чи іншими даними ідентифікації був опечатаний і поміщений у паперовий конверт, теж невідомо.
Припущення, що це той же диск і з тими ж даними, завантаженими з комп`ютера обвинуваченого, не може бути покладено в основу обвинувального вироку.
Протокол добровільної видачі диска також жодної інформації, придатної для ідентифікації диска не містить.
Неідентифікований диск з неідентифікованою інформацією був надалі наданий у розпорядження експертів під інвентарним номером 290/17.
Експерти ретельно описали диск, який надійшов у їх розпорядження, виявили на ньому 724 фотофайли і встановили, що 404 з них містять ознаки дитячої порнографії. Висновок експерта від 23 серпня 2017 року.
Апеляційний суд вказав, що фототаблиці до висновку експертизи ілюстративні, справляють відповідне емоційне враження, але звідки вони взяті і як стосуються обвинувачення, невідомо. Установити і верифікувати ці факти обвинувачення неможливо, оскільки в матеріалах дослідження експерта про файл з хеш-сумою 31cc853d5e8680bl06998c055b45a49c5231edbc нічого не зазначено. На цьому диску виявлені інші файли, які в обвинувальному акті не фігурують і ідентифікації в межах висунутого обвинувачення не піддаються.
На переконання суду апеляційної інстанції, це ставить під розумний сумнів основне джерело доказів обвинувачення, достовірність якого має бути беззаперечною і безсумнівною, чого в цьому випадку немає.
Згідно з постановою від 28 серпня 2017 року речовим доказом уже визнаний диск з іншим інвентарним номером (не 290/17, а 290/19).
Вочевидь це описка, технічна помилка, але вона ілюструє низький рівень ретельності процесуального оформлення доказів справи і ставить під розумний сумнів дотримання умов, порядку та результати доказування.
Крім того, під час обшуку вдома в обвинуваченого 08 серпня 2017 року був вилучений системний блок. У протоколі немає відомостей, чи він у цей час працював, чи був вимкнений. Якщо він працював, то як його вимкнули і чи були на ньому програми видалення (знищення) чи зміни даних, невідомо, такі питання не досліджувалися. Не вирішувалося і не досліджувалося питання можливого дистанційного доступу до комп`ютера. Інформації про його огляд і фіксацію виявлених та оглянутих даних (ч. 2 ст. 100 КПК), немає. Відомості, що доказова інформація з нього була скопійована під час або після вилучення відсутні (ч. 1 ст. 159 КПК). На думку апеляційного суду, це свідчить про відсутність фіксації необхідних доказових даних на момент вилучення системного блоку та, відповідно, можливість їх зміни під час перебування системного блоку у віданні органу досудового розслідування, а отже й сумнів у їх достовірності.
В основу обвинувачення покладено те, що обвинувачений завантажив на жорсткий диск свого комп`ютера, зберігав там з метою розповсюдження та розповсюджував файли з дитячою порнографією. Згідно з експертизою цього системного блоку від 07 вересня 2017 року частина даних зашифрована і пароля немає, а на незашифрованих образах розділів жорсткого диску виявлено 234 видалені відеофайли, що містять зображення сексуальних контактів. Щодо таких (цих) видалених 234 та виявлених там ще 145, а потім ще 56 відеофайлів в обвинувальному акті нічого не вказано, тому доказовий логічний зв`язок висновків цієї експертизи з обвинуваченням невідомий, його практично немає.
В матеріалах цієї експертизи немає згадки ні про 404 файлів з порнографією, ні ще 11 файлів з дитячою порнографією, які інкриміновані обвинуваченому. Можливо дані експертизи якось і корелюються з обвинуваченням, але як невідомо. Ця ж експертиза констатувала, що встановити чи вивантажувалися відеофайли з ознаками порнографії в мережу неможливо. Ознак файлу з указаною в обвинуваченні хеш-сумою 31cc853d5e8680bl06998c055b45a49c5231edbc експерт не виявив, як не виявив і програми uTorrent. До зашифрованого розділу відсутній пароль.
Апеляційний суд зауважив, що відсутність файлу з хеш-сумою, яка фігурує в обвинуваченні може вказувати на зміну файлів, а значить і сумніви в достовірності цього обвинувачення.
Також апеляційний суд звернув увагу на те, що станом на 10 серпня 2017 року кінцеве обладнання вже було вилучене і перебувало 2 дні у віданні досудового розслідування. Хто здійснював 10 серпня 2017 року поширення порнографії і як це відбувалось, в обвинуваченні не указано. Між тим суд зазначив, що невідомо чи було увімкнено це кінцеве обладнання і хто мав до нього доступ після його вилучення під час обшуку 08 серпня 2017 року. Особи, які це робили після 08 серпня 2017 року не встановлені і до відповідальності не притягнуті, хоч саме поширення відбувалося.
Зазначені вище докази, на думку суду апеляційної інстанції, ставлять під розумний сумнів обвинувачення по епізоду щодо завантаження, зберігання з метою розповсюдження та розповсюдження 27 липня 2017 року 404 файлів з дитячою порнографією.
Апеляційний суд погодився із тим, що твердження сторони захисту про те, що після вилучення комп`ютер був у розпорядженні працівників поліції і саме під час цього огляду були змінені дані в системному блоці не спростоване.
Суд апеляційної інстанції дійшов думки, що верифікувати дані, які вказані в обвинуваченні неможливо - за показаннями сторін провадження системний блок у неробочому стані, що там на ньому було чи є - перевірити не вдалося в суді і як так сталося, що один із основних доказів фактично знищений, невідомо.
Експерт ОСОБА_8 , зокрема, не виключив, що дані могли б бути змінені в період між вилученням системного блоку під час обшуку і дослідженнями експертів, хоч у нього таких сумнівів під час проведення дослідження не виникало.
Показання свідка ОСОБА_9 вказують на можливі зацікавленості обвинуваченого в порнографічних зображеннях, але не підтверджують фактів об`єктивної сторони, які поставлені у вину. Аналогічно і показання свідка ОСОБА_10 жодним чином не підтверджують винуватість, а тільки вказують на те, що огляд системного блоку після обшуку не був проведений.
З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що факти об`єктивної сторони дій, які поставлені у вину належно не підтверджені, логічні зв`язки між ними і нормами не проведені, у існуванні обставин, які покладені в основу обвинувачення є розумний сумнів.
Так апеляційний суд вказав, що об`єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 4 ст. 301 КК доказами не підтверджена, а тому в діях обвинуваченого відсутня.
Отже, за наслідками всебічного, повного й неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку, апеляційний суд дійшов висновку, що не доведено, що в діянні ОСОБА_5 є склад інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Здійснивши перевірку ухвали апеляційного суду, колегія суддів погоджується з викладеними у ній мотивами, оскільки вони логічні послідовні і ґрунтуються на вимогах закону.
Враховуючи, що ухвала апеляційного суду, якою закрито кримінальне провадження щодо ОСОБА_5 у зв`язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення, є законною, колегія суддів не вдається до оцінки доводів в частині призначення покарання і знищення речового доказу.
З огляду на наведене вище, обґрунтування касаційної скарги не містить доводів, які викликають необхідність перевірки їх матеріалами кримінального провадження, а з касаційної скарги та копії оскаржуваного судового рішення убачається, що підстав для задоволення касаційної скарги засудженого немає.
У зв`язку з цим, Суд вважає, що відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника слід відмовити.
Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, Суд
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою прокурора ОСОБА_4 , який приймав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, на ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 28 березня 2025 року щодо ОСОБА_5 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3