Справа № 352/748/18
Провадження № 1-кп/352/173/18
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 червня 2018 року м. Івано-Франківськ
Тисменицький районний суд Івано-Франківської області
у складі: головуючого судді ОСОБА_1
з участю прокурора ОСОБА_2
захисника ОСОБА_3
секретаря ОСОБА_4
розглянувши у попередньому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та зареєстрованого в АДРЕСА_1 , жителя АДРЕСА_2 , у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст. 301 КК України, -
в с т а н о в и в:
Обвинуваченому ОСОБА_5 пред`явлено обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст. 301 КК України, вчинення умисних дій, які виразились у зберіганні з метою розповсюдження та розповсюдженні зображень та відеопродукції порнографічного характеру, що містять дитячу порнографію.
Ухвалою слідчого судді Тисменицького районного суду від 15.03.2018 р. підозрюваному ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту терміном до 13.05.2018 р.
Ухвалою слідчого судді від 06.04.2018 р. підозрюваному ОСОБА_5 змінено запобіжний захід у вигляді домашнього арешту на запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.
Прокурор у судовому засіданні заявив клопотання про обрання обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки злочин у вчиненні якого обвинувачується останній вчинений проти громадського порядку та моральності, згідно ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких, за вчинення якого передбачено безальтернативне покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років. Відповідно до вимог п.4 ч.1 ст. 184 КПК України встановлено наявність ризиків, передбачених п.п.1,3 ч.1 ст. 177 КПК України, тобто переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків.
Обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник у судовому засіданні заперечували щодо обрання запобіжногозаходу увигляді триманняпід вартою,оскільки ухвалусуду прозастосування запобіжногозаходу увигляді домашньогоарешту вінзавжди виконував,без дозволуслідчого непокидав місцепостійного проживання.З часупорушення кримінальноїсправи,це понад8місяців ОСОБА_5 у повномуоб`єміта добровільновиконував покладеніна ньогообов`язки,жодного разудо ньогоне застосувавалисьпередбачені закономзаходи примусу,від органівдосудового розслідуваннячи судуне переховувався,не перешкоджавкримінальному провадженню,не вчинявінших кримінальнихправопорушень.Крім того,не відповідаєдійсності здійсненнятиску насвідка ОСОБА_6 ,оскільки 22.05.2018р.перевірка зазаявою останньоїТисменицьким ВПГУНП вІвано-Франківськійобласті закінчената ОСОБА_6 винесено офіційнезастереження пронеприпустимість вчиненняантигромадської поведінки.Просили відмовитиу задоволенніклопотання.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя, суд враховує вимоги п.п.3 і 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому ризик переховування підозрюваного від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.
При вирішенні даного клопотання суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_5 раніше не судимий, має постійне місце проживання, постійне місце праці, має на утриманні малолітнього сина, за місцем проживання характеризується позитивно.
З огляду на те, що прокурор не довівнаявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбаченихст.177 КПК України, зокрема, переховування від органів досудового розслідування і суду, незаконний вплив на свідків, на що вказував прокурор, суд приходить до висновку про необґрунтованість клопотання.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 176-179, 184, 193, 194, 195, 196 КПК України, суд,-
у х в а л и в:
Відмовити у задоволенні клопотання прокурора Тисменицької місцевої прокуратури про застосування до обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на ухвалу суду до Апеляційного суду Івано-Франківської області подається протягом семи днів з дня її оголошення через Тисменицький районний суд.
Головуючий ОСОБА_1
