Єдиний державний реєстр судових рішень
УХВАЛА
05 вересня 2025 року
м. Київ
справа №380/5886/22
адміністративне провадження №Зі/990/147/25
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Тацій Л.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Люксар» про відвід колегії суддів Коваленко Н.В., Бучик А.Ю., Стеценка С.Г. від участі в розгляді справи №380/5886/22 за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Львівської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Термінал-ЛТД», про визнання протиправним і скасування рішення,
У С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Виконавчого комітету Львівської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Термінал-ЛТД», в якому просив визнати протиправним і скасувати рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради від 10.09.2021 №791, яким для Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Термінал-ЛТД» затверджено містобудівні умови та обмеження для проєктування нового будівництва багатоквартирного будинку з підземним паркінгом та офісного будівництва з вбудованими приміщеннями короткотривалого перебування дітей зі знесенням існуючих будівель за адресою: м. Львів, вул. Тернопільська 42.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 21.09.2022 у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.02.2023 скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове судове рішення про задоволення позову.
Постановою Верховного Суду від 02.07.2024 скасовано постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.02.2023, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.10.2024 рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21.09.2022 у справі №380/5886/22 залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 01.05.2025 рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21.09.2022 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.10.2024 скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким позов задоволено.
Не погодившись із судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Товариство з обмеженою відповідальністю «Люксар» (далі також - заявник, Товариство) як особа, яка не брала участі у справі і суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та обов`язки, звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду визначено склад колегії: Коваленко Н.В., Бучик А.Ю., Стеценко С.Г.
На адресу Верховного Суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Люксар» про відвід суддів Коваленко Н.В., Бучик А.Ю., Стеценка С.Г. від участі в розгляді справи №380/5886/22.
За наслідками вирішення питання про обґрунтованість заявленого відводу Верховний Суд постановив ухвалу від 04.09.2025, якою визнав необґрунтованою заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Люксар» про відвід суддів: Коваленко Н.В., Бучик А.Ю., Стеценка С.Г. від участі в розгляді справи №380/5886/22 та передав заяву до Секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення судді, який не входить до складу суду, що розглядає цю справу, в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС), для розгляду питання про відвід.
За наслідками автоматизованого розподілу заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Люксар» передано на розгляд судді-доповідачу Тацій Л. В.
Відповідно до частини восьмої статті 40 КАС суддя, якому передано заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження.
Вирішуючи заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Люксар» про відвід суддів: Коваленко Н.В., Бучик А.Ю., Стеценка С.Г. від участі в розгляді справи №380/5886/22, суддя-доповідач виходить з такого.
Перш за все Суд вважає за необхідне дати оцінку доводу заявника про наявність підстави для відводу судді, передбаченої пунктом 5 частини першої статті 36 КАС, а саме порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Так, Товариство зазначає, що відповідно до пункту 2.11 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Верховному Суді у разі надходження до суду касаційної інстанції касаційної скарги після закінчення касаційного розгляду справи таку касаційну скаргу автоматизованої системи документообігу суду розподіляє в загальному порядку, передбаченому Положенням та цими Засадами, якщо інше не встановлено зборами суддів.
Крім того, заявник наголошує, що вищенаведені засади, які затверджені постановою Пленуму Верховного Cуду від 21.03.2025, визначають яким чином повинен проводитись розподіл в даній ситуації - у стороннього спостерігача не повинно бути сумнівів щодо безсторонності суду та той самий склад суду не вправі знову здійснювати перегляд судового рішення, щодо якого вже закінчено касаційний розгляд.
Рішенням Ради суддів України від 02.04.2015 №25 (зі змінами та доповненнями) затверджено Положення про автоматизовану систему документообігу суду (далі - Положення).
Відповідно до пункту 2.3.1. Положення розподіл судових справ здійснюється в суді в день їх реєстрації, на підставі інформації, внесеної до автоматизованої системи, уповноваженою особою апарату суду, відповідальною за здійснення автоматизованого розподілу судових справ.
Згідно з пунктом 2.3.2 цього Положення визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи здійснюється автоматизованою системою шляхом: автоматизованого розподілу судових справ під час реєстрації відповідної судової справи; пакетного автоматизованого розподілу судових справ після реєстрації певної кількості судових справ; розподілу судових справ шляхом передачі судової справи раніше визначеному у судовій справі судді; визначення складу суду з метою заміни судді (суддів); повторного автоматизованого розподілу судових справ.
Пунктом 2.3.44 цього Положення передбачено, що раніше визначеному в судовій справі головуючому судді (судді-доповідачу) передаються, зокрема, апеляційні та касаційні скарги, що надійшли до суду відповідної апеляційної чи касаційної інстанцій після визначення судді-доповідача у цій судовій справі, якщо провадження не закінчено.
Відповідно до пункту 2.3.13. Положення збори суддів відповідного суду мають право визначати особливості здійснення автоматизованого розподілу судових справ, зокрема, у разі повторного надходження до суду позовних заяв, апеляційних і касаційних скарг, з передбачених процесуальним законом підстав.
Тимчасові засади використання автоматизованої системи документообігу суду та визначення складу суду у Верховному Суді, затвердженні Постановою Пленуму Верховного Суду від 14.12.2017 №8, передбачають, що збори суддів касаційного суду (далі - збори суддів) для здійснення автоматизованого розподілу судових справ між суддями визначають, окрім іншого, у разі необхідності особливості застосування Засад відповідними касаційними судами з урахуванням положень процесуального законодавства.
На підставі зазначених норм Положення та Тимчасових засад використання автоматизованої системи документообігу суду та визначення складу суду рішенням зборів суддів Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді від 22.07.2024 №9 «Про окремі питання передачі судових справ у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду раніше визначеному складу суду (судді-доповідачу, колегії суддів)» із змінами, внесеними рішенням зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 06.12.2024 №19 вирішено, що передача апеляційних і касаційних скарг раніше визначеному судді-доповідачу в судовій справі здійснюється щодо всіх апеляційних і касаційних скарг, поданих у межах однієї судової справи, зокрема на різні судові рішення та ті, що подано повторно.
Підсумовуючи викладене, Суд констатує, що передача справи №380/5886/22 раніше визначеному складу суду здійснена з дотриманням Положення про автоматизовану систему документообігу суду, Тимчасових засад використання автоматизованої системи документообігу суду та визначення складу суду у Верховному Суді, а також згідно з рішенням зборів суддів Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді від 22.07.2024 №9.
За таких обставин посилання заявника на підставу для відводу суддів у цій справі, передбачену пунктом 5 частини першої статті 36 КАС, є безпідставним.
Інші сумніви в неупередженості колегії суддів заявник пов`язує, зокрема, з тим, що дана колегія суддів вже прийняла судове рішення у даній справі - постанову від 01.05.2025, а суддя Бучик А.Ю. також брала участь при ухваленні постанови від 02.07.2024, отже у стороннього спостерігача, зокрема і у Товариства, обґрунтовано виникли сумніви в неупередженості суддів - оскільки касаційна скарга у даній справі розподілена без застосування основного принципу КАС в частини роботи автоматизованої системи діловодства суду - принципу випадковості та в хронологічному порядку, а суд вже прийняв з порушенням норм процесуального права судові рішення у цій справі, зокрема внаслідок виходу за межі касаційного перегляду справи, визначені статтею 341 КАС.
Товариство доводить, що вищезазначені доводи свідчать про виникнення у нього чіткого уявлення про те, що дана справа не буде розглянута неупереджено та об`єктивно даним складом суду.
Згадані вище твердження Товариства з обмеженою відповідальністю «Люксар» Суд оцінює в контексті підстави для відводу судді, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 36 КАС, згідно з яким суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу), за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.
Метою запровадження інституту відводу судді (суддів) від розгляду справи є гарантування безсторонності суду, зокрема, з ціллю запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У зв`язку із цим Верховний Суд звертає увагу на те, що стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручання, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово "неупереджений" передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб`єктивної.
Варто зауважити, що жодна норма національного права не визначає зміст нормативної конструкції "неупередженість" ("безсторонність") судді", а тому під час з`ясування основних критеріїв неупередженості Суд вважає за потрібне керуватися джерелами міжнародного права, зокрема принципами, сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Білух проти України", заява №33949/02, пункт 49; "Fey v. Austria", заява №14396/88, пункти 27, 28 та 30; "Wettstein v. Switzerland", заява №33958/96, пункти 42-43, "Pullar v. United Kingdom", заява №22399/93, пункт 38 та інші) обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з:
1) "об`єктивним критерієм", який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з`ясовано, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність; вирішальною є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;
2) "суб`єктивним критерієм", який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.
Таким чином, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.
Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб`єктивних та/або об`єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розгляду справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо).
Аналіз доводів Товариства на обґрунтування своєї позиції дає підстави для висновку, що останні містять лише припущення про існування відповідних обставин та не підтверджені належними і допустимими доказами.
Крім того заявник фактично висловлює свою незгоду із судовими рішеннями Верховного Суду, ухваленими в межах цієї справи, та, відповідно, висловленою правовою позицією Суду, тоді як відповідно до частини четвертої статті 36 КАС незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Підсумовуючи викладене, Суд зазначає про відсутність підстав, передбачених статтею 36 КАС, для відводу колегії суддів Коваленко Н.В., Бучик А.Ю., Стеценка С.Г. від участі в розгляді справи №380/5886/22.
Керуючись статтями 36, 37, 40 КАС, Суд
П О С Т А Н О В И В:
Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Люксар» про відвід колегії суддів Коваленко Н.В., Бучик А.Ю., Стеценка С.Г. від участі в розгляді справи №380/5886/22 за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Львівської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Термінал-ЛТД», про визнання протиправним і скасування рішення,.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Верховного Суду Л.В. Тацій
