Єдиний державний реєстр судових рішень
УХВАЛА
24 листопада 2025 року
м. Київ
справа №380/5886/22
адміністративне провадження №Зі/990/235/25
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Бевзенка В.М. (далі - Суд ), розглянувши у порядку письмового провадження заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮКСАР" про відвід суддів Коваленко Н.В., Бучик А.Ю. та Стеценка С.Г. від участі в розгляді заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮКСАР" про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Верховного Суду від 01 травня 2025 року, ухваленої у справі № 380/5886/22, за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Львівської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Термінал-ЛТД", про визнання протиправним і скасування рішення про затвердження містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Виконавчого комітету Львівської міської ради (далі - Виконком ЛМР, відповідач), третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Термінал-ЛТД" (далі - ТОВ "НВП "Термінал-ЛТД"), у якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради від 10 вересня 2021 року № 791, яким для Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Термінал-ЛТД" затверджені містобудівні умови та обмеження для проєктування нового будівництва багатоквартирного будинку з підземним паркінгом та офісного будівництва з вбудованими приміщеннями короткотривалого перебування дітей зі знесенням існуючих будівель за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2022 року в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2023 року рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2022 року скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено.
Постановою Верховного Суду від 02 липня 2024 року постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2023 року скасовано, адміністративну справу направлено на новий розгляд до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2024 року рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2022 року у справі № 380/5886/22, яким в задоволенні позову відмовлено, залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 01 травня 2025 року рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2024 року скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким позов задоволено.
У подальшому Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛЮКСАР" (далі - ТОВ "ЛЮКСАР"), яке не брало участі у розгляді справи № 380/5886/22, звернулось до Верховного Суду з заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови цього Суду від 01 травня 2025 року.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від для розгляду вищевказаної заяви визначений склад суду: головуюча суддя Коваленко Н.В., судді Бучик А.Ю., Стеценко С.Г.
Верховний Суд ухвалою від 22 жовтня 2025 року відкрив провадження у справі за вищевказаною заявою.
17 листопада 2025 року, ТОВ "ЛЮКСАР" подало до Верховного Суду заяву про відвід суддів Коваленко Н.В., Бучик А.Ю. та Стеценка С.Г. від участі у розгляді заяви.
На обґрунтування такої заяви наводяться доводи про те, що заявнику стало відомо про подання керівником ТОВ "ЛЮКСАР" дисциплінарної скарги на дії тих самих суддів, яким наразі заявляється відвід, й у тій самій справі, в якій зазначеним Товариством подана заява про перегляд постанови Верховного Суду від 01 травня 2025 року, в якій відкрите провадження за нововиявленими обставинами, і яка перебуває на розгляді Касаційного адміністративного суду у Верховному Суді у складі колегії суддів: головуючої судді Коваленко Н.В., суддів Бучик А.Ю. та Стеценка С.Г., яким заявлений відвід.
На думку заявника, факт подання дисциплінарної скарги на дії суддів у цій справі, а також ймовірне рішення Вищої ради правосуддя про притягнення/не притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності, можуть негативно вплинути і на результати касаційного перегляду в цій справі за заявою ТОВ "Люксар".
Заявник наголошує, що зазначені ним на обґрунтування відводу обставини зумовлюють виникнення у нього чіткого уявлення про неможливість здійснення вказаними у заяві суддями неупередженого та об`єктивного розгляду справи № 380/5886/22.
Існування сумніву в неупередженості головуючої судді Коваленко Н.В., суддів Бучик А.Ю., Стеценка С.Г., ТОВ "Люксар" пов`язує також з тим, що вказані судді розглядають справу в умовах, на його думку, наявного конфлікту інтересів, оскільки їм відомо про факт перебування на розгляді Вищої ради правосуддя дисциплінарної скарги керівника зазначеного Товариства щодо дій цих же суддів Верховного Суду.
Товариство вважає, що за таких умов наявність конфлікту інтересів є очевидною й попри відсутність суб`єктивних причин, ці обставини можуть викликати у зовнішнього незаангажованого спостерігача у разі не відведення суддів Коваленко Н.В., Бучик А.Ю., Стеценка С.Г. від розгляду цієї справи сумніви в неупередженості цих суддів.
Наведені заявником аргументи вказують на те, що підстави для відводу суддів у цьому випадку обґрунтовані пунктом 4 частини першої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України).
За наслідками вирішення питання про обґрунтованість заявленого відводу Верховний Суд постановив ухвалу від 20 листопада 2025 року, якою визнав необґрунтованою заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮКСАР"про відвід суддів Коваленко Н.В., Бучик А.Ю. та Стеценка С.Г. від участі в розгляді справи № 380/5886/22 та передав заяву до Секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення судді, який не входить до складу суду, що розглядає цю справу, в порядку, передбаченому КАС України, для розгляду питання про відвід.
Постановляючи зазначену ухвалу, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність визначених процесуальним законом підстав для відводу суддів Коваленко Н.В., Бучик А.Ю., Стеценка С.Г. у цій справі.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 листопада 2025 року, згадану заяву 21 листопада 2025 рокупередано на розгляд судді Бевзенка В.М.
Відповідно до частини восьмої статті 40 КАС України суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження.
За приписами частин одинадцятої, дванадцятої статті 40 КАС України питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.
З`ясувавши обставини, дослідивши аргументи заявника та проаналізувавши норми процесуального права, які регулюють порушене питання, покладені в основу заяви, Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про відвід суддів Коваленко Н.В., Бучик А.Ю., Стеценка С.Г. з огляду на наступне.
Приписи частини першої статті 36 КАС України визначають випадки, коли суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу), а саме:
1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;
2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;
3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді;
5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Згідно із частиною четвертою статті 36 КАС України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Положення частин першої, третьої статті 39 КАС України передбачають, що за наявності підстав, зазначених у статтях 36-38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід. За цими самими підставами їм може бути заявлено відвід учасниками справи. Відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи. Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими.
Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені статтею 36 КАС України, згідно з частиною першою якої суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) у тому числі, якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи та за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.
Отже метою запровадження інституту відводу судді (суддів) від розгляду справи є гарантування безсторонності суду, зокрема, з ціллю запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи.
Саме тому не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами.
Частина 1 статті 129 Конституції України встановлює, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Отже, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.
Європейський Суд з прав людини в пункті 49 рішення у справі «Білуха проти України» вказав, що наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно об`єктивного критерію цей суд указує на те, що при вирішенні питання, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (пункт 52 рішення у справі «Білуха проти України»).
Верховний Суд звертає увагу на те, що стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово «неупереджений» передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб`єктивної.
Для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб`єктивних та/або об`єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розгляду справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо).
Одночасно Верховний Суд підкреслює, що не можуть бути підставою для відводу суддів заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Тому відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Наведені позивачем підстави для відводу суддів Коваленко Н.В., Бучик А.Ю., Стеценка С.Г. є безпідставними, оскільки вони не викликають обґрунтованих сумнівів у об`єктивності суддів, а матеріали заяви не містять доказів, які містили б належні, достатні, допустимі та достовірні дані щодо порушення гарантій неупередженості цих суддів.
При цьому Суд вважає безпідставним та необґрунтованими покликання в обґрунтування заяви про відвід суддів на подання дисциплінарної скарги до Вищої ради правосуддя на дії цих суддів, оскільки з такими обставинами стаття 36 КАС України не пов?язує підстави для відводу судді, а заявником не обґрунтовано, яким чином такі обставини впливають на безсторонність чи неупередженість суддів. Крім того, подавши таку скаргу, заявник скористався наданим йому законом правом подати скаргу, а її подальша доля як і результат вирішення скарги від заявника не залежать і не можуть бути доказом наявності обґрунтованого сумніву в неупередженості або об`єктивності суддів і бути підставою для відводу.
Також не слід брати до уваги твердження заявника стосовно того, що вказані судді розглядають цю справу в умовах, на його думку, наявного конфлікту інтересів, оскільки заявник не довів того, що вказані судді мають будь-яку зацікавленість у результатах касаційного розгляду справи та не зазначив відповідних обставин, які б давали підстави для такого висновку.
Аналіз доводів заявника на обґрунтування своєї позиції дає підстави для висновку, що останні містять лише припущення про існування відповідних обставин та не підтверджені належними і допустимими доказами.
Інших підстав, визначених статтею 36 чи статтею 37 КАС України, які б свідчили про особисту упередженість суддів або їх необ`єктивність під час розгляду справи позивач у своїй заяві не вказав, а Суд під час розгляду відповідної заяви таких підстав також не встановив.
Підсумовуючи викладене, Суд зазначає про відсутність підстав, передбачених пунктом 4 частини першої статті 36 КАС, для відводу колегії суддів Коваленко Н.В., Бучик А.Ю., Стеценка С.Г. від участі у розгляді справи № 380/5886/22.
Керуючись положеннями статей 36, 39, 40, КАС України, Верховний Суд
У Х В А Л И В:
Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮКСАР" про відвід суддів Коваленко Н.В., Бучик А.Ю. та Стеценка С.Г. від участі в розгляді заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮКСАР" про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Верховного Суду від 01 травня 2025 року, ухваленої у справі № 380/5886/22, за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Львівської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Термінал-ЛТД", про визнання протиправним і скасування рішення про затвердження містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною і не оскаржується.
Суддя В. М. Бевзенко
