Єдиний державний реєстр судових рішень
СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
УХВАЛА
29 червня 2026 року м. Харків Справа № 917/209/24
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Демідова П.В., суддя Тарасова І.В.,
розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Компанія «Райз» (вх. №1363П) на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 08.06.2026 у справі №917/209/24
за позовом Експортно-Імпортного Банку Сполучених Штатів (Export-Import Bank of The United States) 811, Вермонт Авеню, NW, Вашингтон, Округ Колумбія, 20571, Сполученні Штати Америки, адреса для листування в Україні: вулиця Івана Франка, 4-Б, офіс 49, місто Київ, 01054, Україна
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротермінал Констракшин», вулиця Заводська, будинок 1, смт Степанівка, Сумська область, 42305, Україна, ідентифікаційний код 39838125,
Товариства з обмеженою відповідальністю «Елеватор-Агро», вул. Чубинського Павла, буд. 5А, місто Заводське, Миргородський р-н, Полтавська область, 37240, ідентифікаційний код 36913885,
Приватного акціонерного товариства «Західний Торгово-Промисловий Дім», провулок Центральний, буд. 1, місто Дубно, Рівненська область, 35600, Україна, ідентифікаційний код 32665494,
Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Монополіум Фінанс», провулок Лабораторний, будинок 1, кімната 255, місто Київ, 01133, Україна, ідентифікаційний код 39785812 та
Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Фавор», вулиця Князів Острозьких, буд. 32/2, місто Київ, 01010, Україна, ідентифікаційний код 43345155
за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів
Приватне акціонерне товариство «Компанія «Райз», 01014, Україна, місто Київ, вулиця Катерини Білокур, будинок 5/17,
Акціонерне товариство «УКРСИББАНК» 04070, місто Київ, Подільський район, вулиця Андріївська, будинок 2/12, код ЄДРПОУ 09807750
про визнання укладеними та дійсними додаткових договорів поруки, визнання дійсними Додаткових Договорів Забезпечення, визнання недійсними фраудаторних договорів іпотеки, припинення правовідношень, визнання іпотечних прав на об`єкти нерухомості, стягнення заборгованості за кредитними договорами та звернення стягнення на предмети іпотек, про припинення правовідношень іпотеки (прав іпотеки)
ВСТАНОВИВ:
Експортно-Імпортний Банк Сполучених Штатів (далі - Ексім Банк США) звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовом до ТОВ «Агротермінал Констракшин», ТОВ «Елеватор-Агро», ПрАТ «Західний Торгово-Промисловий Дім», ТОВ «Фінансова Компанія «Монополіум Фінанс», АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Фавор», в якому просить: визнати укладеними та дійсними додаткові договори поруки; визнати дійсними додаткові договори забезпечення (Степанівка, Заводське, Дубно); визнати недійсними фраудаторні договори іпотеки; визнати іпотечні права Ексім Банку США на об`єкти нерухомості, включаючи відповідні допоміжні споруди, які є невід`ємними частинами цих об`єктів; стягнути солідарно з (1) ТОВ «Агротермінал Констракшин», (2) ТОВ «Елеватор-Агро» та (3) ПрАТ «Західний торгово-промисловий дім» на користь Ексім Банку США загальну суму заборгованості на дату позову (22.02.2024) на суму 79298546,40 доларів США, а також складні проценти після дати позову; в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 27.03.2013 та кредитним договором від 13.09.2013 звернути стягнення на користь Ексім Банку США на предмети іпотек; встановити процедуру та механізм виконання рішення суду; стягнуті від реалізації цілих зернових елеваторів суми розподілити.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 30.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №917/209/24, постановлено справу розглядати у порядку загального позовного провадження.
03.06.2026 від ПрАТ «Компанія «Райз» надійшло клопотання про витребування оригіналів доказів (вх. № 7642).
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 08.06.2026 у справі №917/209/24 залишено без розгляду клопотання третьої особи - Приватного акціонерного товариства «Компанія «Райз» про витребування оригіналів доказів (вх. № 7642 від 03.06.2026).
ПрАТ «Компанія «Райз» звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Полтавської області від 08.06.2026 у справі №917/209/24 про залишення без розгляду клопотання Приватного акціонерного товариства «Компанія «Райз» про витребування оригіналів доказу скасувати; зобов`язати Господарський суд Полтавської області розглянути клопотання ПрАТ «Компанія «Райз» про витребування оригіналів доказу (вх. №7642 від 03.06.2026) та витребувати в Експортно Імпортного Банку Сполучених Штатів оригінал письмового доказу, який містяться в електронній справі у файлі «Додаток 2» до позовної заяви, а саме додаток 02.02, додатковий договір № 1 та приєднання до кредитного договору від 06 квітня 2016 року (Кредит на Техніку) для огляду у судовому засіданні. Також, заявник просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Полтавської області від 08.06.2026 у справі №917/209/24.
24.06.2026 від Експортно-Імпортного Банку Сполучених Штатів надійшла заява про повернення апеляційних скарг Компанії «Райз» та ЗТПД на ухвали про залишення без розгляду клопотань про витребування оригіналів доказів.
Дослідивши матеріали апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про повернення апеляційної скарги з огляду на таке.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, учасником якої є Україна, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.
Реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 № 11-рп/2007).
Однією з конституційних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України). Забезпечення права на апеляційний перегляд справи визначено також серед основних засад (принципів) господарського судочинства (пункт 8 частини третьої статті 2 ГПК України).
Забезпечення права на апеляційний перегляд справи, передбаченого пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України, слід розуміти як гарантоване особі право на перегляд її справи в цілому судом апеляційної інстанції. Забезпечення права на апеляційний перегляд справи - одна з конституційних засад судочинства - спрямоване на гарантування ефективного судового захисту прав і свобод людини і громадянина з одночасним дотриманням конституційних приписів щодо розумних строків розгляду справи, незалежності судді, обов`язковості судового рішення тощо (абзац 13 підпункту 2.3 пункту 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.06.2019 №4-рн/2019).
Зазначені конституційні приписи закріплені також у статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та реалізуються в порядку, передбаченому відповідними процесуальними нормами.
Водночас таке право не є абсолютним і з метою забезпечення належного здійснення правосуддя та дотримання, зокрема, принципу правової визначеності, підлягає певним обмеженням.
Реалізація конституційного права на апеляційне оскарження судових рішень ставиться в залежність від положень процесуального закону - ГПК, який регламентує порядок здійснення господарського судочинства.
Відповідно до ч.2 ст. 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
Частина перша статті 255 ГПК України містить вичерпний перелік ухвал, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції: 1) про відмову у видачі судового наказу; 2) про забезпечення доказів, відмову в забезпеченні доказів, скасування ухвали про забезпечення доказів; 3) про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову; 4) про скасування забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову, відмову у скасуванні чи заміні заходів забезпечення позову; 5) про зустрічне забезпечення, зміну чи скасування зустрічного забезпечення; 6) про повернення заяви позивачеві (заявникові); 7) про відмову у відкритті провадження у справі; 8) про передачу справи на розгляд іншого суду; 9) про відмову поновити або продовжити пропущений процесуальний строк; 10) про затвердження мирової угоди; 11) про призначення експертизи; 12) про зупинення провадження у справі; 13) про закриття провадження у справі; 14) про залишення позову (заяви) без розгляду; 15) окрема ухвала; 16) про стягнення штрафу в порядку процесуального примусу; 17) у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства; 18) про внесення, відмову у внесенні виправлень у рішення; 19) про відмову ухвалити додаткове рішення; 20) про роз`яснення чи відмову у роз`ясненні судового рішення; 21) про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами; 22) про поновлення, відмову у поновленні пропущеного строку для пред`явлення наказу до виконання; 23) про внесення чи відмову у внесенні виправлень до виконавчого документа, визнання чи відмову у визнанні виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; 24) щодо відстрочки або розстрочки виконання рішення, ухвали, постанови, зміну способу та порядку їх виконання; 25) про розгляд скарг на рішення, дії (бездіяльність) органів Державної виконавчої служби, державного виконавця, приватного виконавця; 26) про заміну чи відмову у заміні сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження; 27) про поворот виконання чи відмову у повороті виконання; 28) про звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам, чи нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку; 29) щодо тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України; 30) про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами; 31) про відмову у відкритті провадження у справі про скасування рішення третейського суду; 32) про повернення заяви про скасування рішення третейського суду; 33) про повернення заяви про видачу наказу за рішенням третейського суду без розгляду; 34) про залишення без розгляду заяви про відновлення втраченого судового провадження; 35) про відновлення чи відмову у відновленні повністю або частково втраченого судового провадження; 36) про відмову у задоволенні заяви про зобов`язання боржника подати звіт про виконання судового рішення; 37) про прийняття або відмову у прийнятті звіту боржника про виконання судового рішення.
Частиною третьою статті 255 ГПК України передбачено, що заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Щодо посилання скаржника на положення пункту 14 частини першої статті 255 ГПК, колегія суддів зазначає таке.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.11.2024 у справі № 757/47946/19-ц зробила висновок, що законодавець передбачив право оскарження в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише ухвали суду першої інстанції про залишення позову (заяви) без розгляду, а не будь-якої іншої заяви (клопотання). Під вжитим у цій нормі права поняттям «заява» необхідно розуміти таку заяву (вид звернення до суду), яка за своїм змістом тотожна поняттю «позов». Такими заявами в господарському процесуальному законодавстві є, зокрема, заяви в наказному провадженні (розд. ІІ ГПК України), заяви у справах про оскарження рішень третейських судів та про видачу наказів на примусове виконання рішень третейських судів (розд. VІІ ГПК України).
Також колегія суддів зазначає, що зазначені процесуально-процедурні обмеження права на апеляційне оскарження деяких ухвал місцевого господарського суду окремо від остаточного рішення суду встановлено з метою ефективного здійснення правосуддя і вони не зменшують для сторін можливості доступу до суду апеляційної інстанції та не ускладнюють їм цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, оскільки сторони не позбавляються права на апеляційне оскарження таких проміжних ухвал місцевого господарського суду взагалі, їх право лише відтерміновується до винесення остаточного рішення у справі (постанови від 18.10.2018 у справі №912/1398/18, від 12.03.2019 по справі №918/361/18, від 14.09.2020 у справі №910/404/20, від 10.11.2021 у справі №922/1543/19, від 14.12.2022 у справі №920/1346/21).
Ухвала суду першої інстанції, якою вирішено процесуальні (процедурні) питання, пов`язані з рухом справи, не може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду першої інстанції. Заперечення щодо такої ухвали відповідно до приписів ч. 3 ст. 255 ГПК України мають розглядатися судом при оскарженні судового рішення, яке підлягає оскарженню в апеляційному порядку (постанов Верховного Суду від 27.01.2022 у справі №910/14747/21, від 20.12.2022 у справі №914/4080/21).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.11.2024 у справі №757/47946/19-ц, досліджуючи питання щодо апеляційного оскарження окремо від рішення суду ухвал суду першої інстанції, які не зазначені в переліку, викладеному в ч.1 ст.255 ГПК України, погодилась зі сформованим при застосуванні норм процесуального права підходом щодо права на апеляційне оскарження ухвал суду першої інстанції, в основу якого покладена ідея неодмінності дотримання конституційного права особи на судовий захист.
У контексті наведеного Велика Палата Верховного Суду зазначила:
«24. Суть цього підходу полягає в такому:
1) ухвали, вказівка про можливість оскарження яких прямо зазначена в частині першій статті 353 ЦПК України (статті 255 ГПК України), є самостійними об`єктами апеляційного оскарження;
2) заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду (частина друга статті 353 ЦПК України, статті 255 ГПК України);
3) ухвали суду, які залежно від їх змісту та стадії процесу не можуть бути оскаржені шляхом включення заперечень до рішення суду, можуть бути оскаржені окремо від рішення, якщо це зумовлено потребою судового захисту процесуальних прав та інтересів особи.
25. Тож ухвала суду, яка не зазначена у переліку ухвал, викладеному в частині першій статті 353 ЦПК України (статті 255 ГПК України), може бути оскаржена окремо від рішення суду, якщо цього вимагає забезпечення права особи на судовий захист.
26. Велика Палата Верховного Суду з такими висновками погоджується та констатує, що з урахуванням основних засад судочинства й необхідності забезпечення права на апеляційний перегляд будь-яка ухвала суду першої інстанції підлягає апеляційному оскарженню або самостійно, або разом із рішенням суду по суті спору.
27. Наведене узгоджується з пунктом «d» статті 3 Рекомендації R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо введення в дію та поліпшення функціонування систем і процедур оскарження у цивільних і торговельних справах від 07 лютого 1995 року на забезпечення того, щоб суд апеляційної інстанції розглядав лише вагомі питання, держави мають відтермінувати реалізацію права на оскарження з низки проміжних питань до подання основної скарги у справі.
28. Перелік ухвал, на які апеляційна скарга може бути подана окремо від рішення суду, наведений у частині першій статті 353 ЦПК України (статті 255 ГПК України). Велика Палата Верховного Суду зауважує, що законодавець цілеспрямовано обмежив коло процесуальних питань, результат вирішення яких - ухвали суду - підлягають самостійному апеляційному оскарженню, з огляду на пріоритетність вирішення тих чи інших процесуальних питань. Надання учасникам судового процесу права на апеляційне оскарження всіх ухвал суду першої інстанції окремо від рішення суду незалежно від їх процесуальної суті і значення стало б передумовою для зловживання учасниками справи процесуальними правами та безпідставного затягування розгляду справи, що не відповідало б основним завданням судочинства.
29. Водночас, на переконання Великої Палати Верховного Суду, наведений у частині першій статті 353 ЦПК України (статті 255 ГПК України) перелік судових рішень не є вичерпним: ухвала, зазначена в цій нормі процесуального права, безумовно може бути оскаржена в апеляційному порядку; за відсутності ухвали в зазначеному переліку встановленню та оцінці судом підлягає те, чи перешкоджає ця ухвала подальшому провадженню в справі та/або чи може вона бути оскаржена разом із рішенням суду (тобто чи є в особи, яка подає апеляційну скаргу, можливість поновити свої права в інший спосіб).
30. Тлумачення частини другої статті 352 ЦПК України (статті 254 ГПК України), за яким ухвали підлягають апеляційному оскарженню окремо від рішення суду лише в разі їх зазначення в переліку, наведеному в частині першій статті 353 ЦПК України (статті 255 ГПК України), є звужувальним; таким, що не враховує випадки, за яких ухвали постановлені вже після ухвалення рішення суду по суті спору або особа з інших причин не має можливості відновити свої права без оскарження ухвали місцевого суду в апеляційному порядку».
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.11.2024 у справі № 757/47946/19-ц також зазначила:
« 44. Водночас та обставина, що ухвала про залишення заяви про забезпечення доказів без розгляду не зазначена в пунктах 2 та 16 частини першої статті 353 ЦПК України (пунктах 2, 14 частини першої статті 255 ГПК України), сама по собі ще не виключає можливості апеляційного оскарження такої ухвали у певному порядку (див. пункт 24 цієї постанови).
45. Як зазначалося, для правильної оцінки ухвали місцевого суду як такої, що підлягає або не підлягає самостійному апеляційному оскарженню, потрібно встановити, чи перешкоджає така ухвала подальшому провадженню у справі та/або чи має особа, яка подає апеляційну скаргу, можливість відновити свої права в інший спосіб, аніж шляхом оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду».
У даному випадку предметом апеляційного оскарження є ухвала місцевого господарського суду, якою залишено без розгляду клопотання про витребування доказів.
Така ухвала не є остаточним судовим рішенням, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, а є процедурним наслідком розгляду судом першої інстанції клопотання про витребування доказів.
На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що ухвала про залишення клопотання про витребування доказів без розгляду не підлягає оскарженню в апеляційному порядку окремо від рішення суду, оскільки, по-перше, вона відсутня в наведеному вище переліку та, по-друге, ця ухвала не перешкоджає подальшому провадженню у справі, а заявник не позбавлений можливості включити свої заперечення на цю ухвалу до апеляційної скарги на рішення суду, ухвалене по суті спору.
Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 260 ГПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Крім того, згідно з п. 2 ч. 3 ст. 258 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.
Правові засади справляння судового збору, платники, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України «Про судовий збір».
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Ставка судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пп.7, п. 2 ч. 2 ст. ст. 4 Закону України «Про судовий збір»).
Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Отже, за подання апеляційної скарги заявник повинен сплатити судовий збір у розмірі 2662,40 грн (3328,00 грн * 0,8).
Проте, до матеріалів апеляційної скарги не надано доказів сплати судового збору у встановленому законом порядку та розмірі.
Враховуючи наявність підстав для повернення апеляційної скарги, клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали не розглядається.
Оскільки апеляційна скарга подана через електронний кабінет, її роздруковані судом матеріали заявнику не надсилаються.
Керуючись статтями 234, 254, 255, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України,
УХВАЛИВ:
Повернути апеляційну скаргу Приватному акціонерному товариству «Компанія «Райз» (вх. №1363П) на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 08.06.2026 у справі №917/209/24.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями. Порядок та строки оскарження ухвали передбачені статтями 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя О.О. Крестьянінов
Суддя П.В. Демідова
Суддя І.В. Тарасова
