Єдиний державний реєстр судових рішень
УХВАЛА
29 липня 2026 року
м. Київ
cправа № 917/209/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Студенець В.І. - головуючий, судді: Бакуліна С.В., Кролевець О.А.
розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Елеватор-Агро"
на ухвалу Господарського суду Полтавської області
(суддя - Сірош Д.М.)
від 13.04.2026
та постанову Східного апеляційного господарського суду
(головуючий суддя - Гребенюк Н.В., судді: Слободін М.М., Шутенко І.А.)
від 26.05.2026
та заяву Експортно-Імпортного Банку Сполучених Штатів (Export-Import Bank of The United States)
про відмову у відкритті касаційного провадження та зловживання процесуальними права
у справі №917/209/24
за позовом Експортно-Імпортного Банку Сполучених Штатів (Export-Import Bank of The United States)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротермінал Констракшин", Товариства з обмеженою відповідальністю "Елеватор-Агро", Приватного акціонерного товариства "Західний Торгово-Промисловий Дім", Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія Монополіум Фінанс", Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Фавор",
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: Приватне акціонерне товариство "Компанія "Райз", Акціонерне товариство "УКРСИББАНК"
про визнання укладеними та дійсними додаткових договорів поруки, визнання дійсними додаткових договорів забезпечення, визнання недійсними фраудаторних договорів іпотеки, припинення правовідношень, визнання іпотечних прав на об`єкти нерухомості, стягнення заборгованості за кредитними договорами та звернення стягнення на предмети іпотек, про припинення правовідношень іпотеки (прав іпотеки),
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 07.04.2026 (вступна та резолютивна частини) у справі №917/209/24 задоволено клопотання Експортно-Імпортного Банку Сполучених Штатів про часткове залишення його позову без розгляду. Частково залишено без розгляду позов Експортно-Імпортного Банку Сполучених Штатів щодо визнання фраудаторного Договору Іпотеки-Заводське №3778 від 24.12.2009 з усіма змінами.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 13.04.2026 у справі №917/209/24 задоволено клопотання Експортно-Імпортного Банку Сполучених Штатів про часткове залишення його позову без розгляду. Частково залишено без розгляду позов Експортно-Імпортного Банку Сполучених Штатів щодо визнання фраудаторного Договору Іпотеки-Заводське № 3778 від 24.12.2009 з усіма змінами.
Не погодившись з ухвалами місцевого господарського суду від 07.04.2026 та від 13.04.2026, Товариство з обмеженою відповідальністю "Елеватор-Агро" звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.
Судом апеляційної інстанції було встановлено, що ухвала від 13.04.2026 є повним текстом ухвали від 07.04.2026. Фактично предметом апеляційного перегляду є ухвала Господарського суду Полтавської області від 13.04.2026, якою задоволено клопотання Експортно-Імпортного Банку Сполучених Штатів про часткове залишення його позову без розгляду та частково залишено без розгляду позов Експортно-Імпортного Банку Сполучених Штатів щодо визнання фраудаторного Договору Іпотеки-Заводське № 3778 від 24.12.2009 з усіма змінами. Вступна та резолютивна частини ухвали не підлягають оскарженню, і помилкове зазначення судом першої інстанції дати повного тексту ухвали - 13.04.2026 не має наслідком необхідності подання апеляційної скарги на скорочений текст ухвали від 07.04.2026.
Відтак, судова колегія розцінили апеляційну скаргу ТОВ "Елеватор-Агро" як таку, що подана на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 13.04.2026, оскільки саме вказаною ухвалою наведено мотиви та підстави задоволення відповідного клопотання, яким буде надана оцінка судом апеляційної інстанції.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 26.05.2026 ухвалу Господарського суду Полтавської області від 13.04.2026 у справі №917/209/24 залишено без змін.
Не погоджуючись з ухвалою Господарського суду Полтавської області від 13.04.2026 та постановою Східного апеляційного господарського суду від 26.05.2026 у справі №917/209/24, Товариство з обмеженою відповідальністю "Елеватор-Агро" подало касаційну скаргу на зазначені судові рішення.
Ухвалою Верховного Суду від 13.07.2026 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Елеватор-Агро" на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 13.04.2026 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.05.2026 у справі №917/209/24 залишено без руху та надано скаржнику строк для усунення недоліків, що не перевищує десять днів з дня вручення ухвали.
На виконання вказаної ухвали Товариством з обмеженою відповідальністю "Елеватор-Агро" подано до суду заяву про усунення недоліків касаційної скарги з доданою до неї платіжною інструкцією № 1057 від 20.07.2025 про сплату судового збору у розмірі 2662, 40 грн.
Разом з тим, від Експортно-Імпортного Банку Сполучених Штатів (Export-Import Bank of The United States) надійшла заява про відмову у відкритті провадження за касаційною скаргою ТОВ "Елеватор-Агро" та визнання її подання зловживанням процесуальними правами.
Наведену заяву мотивовано тим, що про очевидну необґрунтованість касаційної скарги свідчить те, що право позивача просити суд залишити позов без розгляду повністю чи частково є абсолютним і не може залежати від думки інших учасників процесу, зокрема відповідачів. Наведене узгоджується із сталою практикою Верховного Суду, зокрема у постанові від 21.12.2023 у справі № 905/2330/21 зазначено наступне: «Суд не наділений повноваженнями відмовити позивачу, який просить не розглядати його позовні вимоги по суті. Встановивши, що у підготовчому засіданні, тобто до початку розгляду справи по суті, позивач заявив клопотання про залишення частини позовних вимог без розгляду, з огляду на принцип диспозитивності цивільного процесу, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, дійшов законного та обґрунтованого висновку про залишення частини позовних вимог Фонду гарантування вкладів фізичних осіб без розгляду з підстав, передбачених пунктом 5 частини першої статті 226 ГПК України.»
Відповідно, суд першої інстанції правомірно задовольнив заяву Ексім Банку США про залишення позову без розгляду у відповідній частині, а апеляційний суд - відмовив у задоволенні апеляційної скарги ТОВ «Елеватор-Агро», якою відповідач просив її скасувати, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції від 13.04.2026, залишивши без змін. Застосування судами відповідних норм процесуального права не викликає ніякого сумніву. Як наслідок, касаційна скарга ТОВ «Елеватор-Агро» є очевидно необґрунтованою, що є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження згідно зі ст. 293.2 ГПК України.
Також Ексім Банк США звертає увагу Верховного Суду, що дана справа розглядається у суді першої інстанції вже третій рік. І коли до винесення остаточного рішення по справі залишаються лічені місяці відповідачі вдаються до оскарження ухвал суду, які жодним чином не порушують їхні права з єдиною метою відтермінувати ухвалення рішення по суті справи. Касаційний перегляд оскаржуваної ухвали спрямований не на захист порушених прав Елеватора-Агро, оскільки залишення частини позовних вимог без розгляду навпаки знімає з відповідачів необхідність захищатися від вимог позивача, а на затягування розгляду справи. Касаційний перегляд оскаржуваної ухвали лише створюватиме перешкоди для подальшого розгляду справи в суді першої інстанції. Відповідачі прагнуть штучного витребування паперових матеріалів справи у разі відкриття касаційного провадження та, як наслідок, зупинення провадження у справі судом першої інстанції. Така поведінка не відповідає завданню господарського судочинства (Стаття 2.1 ГПК України), а відповідно до практики Верховного Суду (ухвала від 16 серпня 2022 року у Справі № 908/2049/20) подання касаційних скарг без легітимного інтересу захистити порушене право є зловживанням процесом.
Суд касаційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення заяви Експортно-Імпортного Банку Сполучених Штатів (Export-Import Bank of The United States) та повернення касаційної скарги з огляду на наступне.
Частинами першою, другою статті 2 ГПК України визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до частини першої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Тобто кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань у судовому порядку.
Проте, слід враховувати, що право подання позову, заяв (клопотань), скарг як і вчинення інших процесуальних дій у справі має межі, оскільки суб`єктивне право є міра свободи, міра можливої поведінки правомочної особи в правовідносинах.
Господарське процесуальне законодавство містить застереження щодо заборони учасникам судового процесу зловживати наданими їм процесуальними правами.
Частиною першою статті 43 ГПК України визначено, що учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.
Принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав. Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб.
Під добросовісністю у процесуальних правовідносинах необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників процесу, заборону зловживати наданими правами.
Обов`язок добросовісного користування процесуальними правами передбачає їх використання не на шкоду іншим учасникам справи, а також не всупереч завданням господарського судочинства. Отже добросовісність при реалізації процесуальних прав і повноважень включає в себе, зокрема, неприпустимість зловживання своїм правом, яку пунктом 11 частини третьої статті 2 ГПК України віднесено до однієї з основних засад (принципів) господарського судочинства. Такі ж положення закріплені в частині першій статті 43 ГПК України, яка визначає, що зловживання процесуальними правами не допускається.
Зловживання правом - це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право (постанова Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 910/1873/17).
Відповідно до частини другої статті 43 ГПК України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема: 1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; 2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; 3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; 4) необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи, або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою; 5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.
При цьому перелік дій, що можуть бути визнані за статтею 43 ГПК України зловживанням процесуальним права, не є вичерпним, отже суд може визнати зловживанням процесуальними правами також інші дії, які мають відповідну спрямованість.
Чинний ГПК України не містить норм, які б встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій сторони у справі щодо подання скарги, заяви, клопотання як зловживання, однак очевидно, що під такими діями можна розуміти таку реалізацію стороною своїх процесуальних прав внаслідок якої виникають підстави для залишення без розгляду або повернення скарги, заяви, клопотання.
Зловживання - це особливий різновид процесуального порушення, що полягає у зловживанні процесуальними правами, за якого відбувається порушення умов реалізації суб`єктивних процесуальних прав, і визначається як поведінка, що перевищує (або порушує) межі здійснення суб`єктивних прав.
Проявом наведеного може бути протиправне, недобросовісне та неналежне використання учасником справи (його представником) належних йому процесуальних прав, що виражається у винних процесуальних діях (бездіяльності), які ззовні відповідають вимогам процесуальних норм, але здійснюються з корисливим мотивом, що спричиняє шкоду інтересам правосуддя та/або інтересам учасників справи чи недобросовісна поведінка в інших формах.
Отже особливість зловживання правом полягає в тому, що особа використовує ззовні законні способи задоволення своїх потреб, тобто обґрунтовує правомірність здійснення свого суб`єктивного права для досягнення та реалізації "нібито законних цілей", однак насправді особа переслідує приховані цілі, які не відповідають змісту, призначенню права та суперечать принципам права.
Суд звертає увагу, що правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - винесення законного та обґрунтованого рішення, а також створення особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав, а також прав та інтересів інших осіб.
Так, Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що це - роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див. рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010), і запобігання неналежній та такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі є завданням саме державних органів (див. рішення названого Суду у справі Мусієнко проти України, no. 26976/06, від 20.01.2011).
Як встановлено судами попередніх інстанцій, від Експортно-Імпортного Банку Сполучених Штатів надійшла заява про часткове залишення без розгляду позовних вимог у справі №917/209/24, в якій позивач просив Господарський суд Полтавської області залишити без розгляду позовну вимогу про визнання недійсним фраудаторного Договору Іпотеки-Заводське №3778 від 24 грудня 2009 року з усіма змінами.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 13.04.2026 у справі №917/209/24, яку залишено без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 26.05.2026, задоволено клопотання Експортно-Імпортного Банку Сполучених Штатів про часткове залишення його позову без розгляду. Частково залишено без розгляду позов Експортно-Імпортного Банку Сполучених Штатів щодо визнання фраудаторного Договору Іпотеки-Заводське № 3778 від 24.12.2009 з усіма змінами.
У касаційній скарзі товариство просить скасувати зазначені судові рішення з огляду на те, що до заяви позивача про залишення позовних вимог без розгляду не було додано доказів її відправки іншим учасникам справи, тому суд першої інстанції мав не задовільнити її, а повернути без розгляду.
Проте, колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що у спірних правовідносинах очевидно, що позивач скористався своїм правом на подання заяви про часткове залишення позову без розгляду, а не заяви про часткову відмову у позові. Подана позивачем заява зазначена як "заява про залишення без розгляду позовної вимоги про визнання недійсним фраудаторного Договору Іпотеки-Заводське №3778"; відповідна вимога заявлена і в прохальній частині заяви. А доводи скаржника про інше свідчать про довільне тлумачення норм процесуального законодавства на свою користь.
Касаційний перегляд оскаржуваної ухвали спрямований не на захист порушених прав товариства, оскільки залишення частини позовних вимог без розгляду навпаки знімає з відповідачів необхідність захищатися від вимог позивача, а - на затягування розгляду справи. Касаційний перегляд оскаржуваної ухвали лише створюватиме перешкоди для подальшого розгляду справи в суді першої інстанції.
Крім того, суд касаційної інстанції бере до уваги те, що дана справа розглядається у суді першої інстанції вже третій рік, натомість відповідачі систематично звертаються до судів з апеляційними та касаційними скаргами на будь-які ухвали суду першої інстанції.
Така поведінка не відповідає завданню господарського судочинства, а подання касаційних скарг без легітимного інтересу захистити порушене право є зловживанням процесом.
Частиною четвертою статті 43 ГПК України визначено, що суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.
Відповідно до частини третьої статті 43 ГПК України якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.
Нормами зазначеної статті передбачено право суду на будь-якій стадії судового процесу визнати дії скаржника як зловживання процесуальними правами.
Виходячи з викладеного, з метою запобігання зловживанням скаржником процесуальними правами, недопустимості порушення прав учасників справи, колегія суддів визнає подання Товариством з обмеженою відповідальністю "Елеватор-Агро" касаційної скарги на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 13.04.2026 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.05.2026 у справі №917/209/24 зловживанням процесуальними правами та повертає касаційну скаргу, оскільки товариством вчинені дії, спрямовані на безпідставне затягування та перешкоджання розгляду справи.
Керуючись статтями 43, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд, -
У Х В А Л И В:
1. Заяву Експортно-Імпортного Банку Сполучених Штатів (Export-Import Bank of The United States) про відмову у відкритті касаційного провадження та про зловживання процесуальними права задовольнити частково.
2. Визнати подання Товариством з обмеженою відповідальністю "Елеватор-Агро" касаційної скарги на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 13.04.2026 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.05.2026 у справі №917/209/24 зловживанням процесуальними правами.
3. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Елеватор-Агро" на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 13.04.2026 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.05.2026 у справі №917/209/24 повернути скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуючий В. Студенець
Судді С. Бакуліна
О. Кролевець
