Єдиний державний реєстр судових рішень
27.07.26
Справа № 642/1023/23
Провадження № 1-кп/642/526/26
УХВАЛА
Іменем України
22 липня 2026 року м. Харків
Холодногірський районний суд м. Харкова у складі колегії суддів:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинуваченої ОСОБА_6 ,
захисника адвоката ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 62022170020000493 від 19.07.2022 за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки міста Ізюм, Харківської області, громадянки України, офіційно не працевлаштованої, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 7 ст. 111-1 КК України,
ВСТАНОВИВ:
В провадженні Холодногірського районного суду м. Харкова перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 7 ст. 111-1 КК України.
Стосовно ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 15.08.2026.
22.07.2026 у підготовчому судовому засіданні прокурор заявила клопотання про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченої ОСОБА_6 .
В обґрунтування клопотання зазначено, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України державній зраді, тобто діянні, умисно вчиненому громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній та інформаційній безпеці України: переході на бік ворога в період збройного конфлікту, вчиненому в умовах воєнного стану; а також продовжують існувати ризики, передбачені п. п. 1, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Так, прокурор вказує у клопотанні, що досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_6 , обіймаючи згідно з наказом Головного управління Національної поліції в Харківській області від 22.02.2022 № 110 о/с, посаду поліцейського - водія логістики відділення поліції № 1 Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області, починаючи з 01.04.2022, з особистих мотивів, діючи умисно на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній та інформаційній безпеці України, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, маючи достатній рівень освіти, спеціальних знань і життєвого досвіду для усвідомлення фактів військової агресії РФ проти України, з власної ініціативи, добровільно перейшла на бік ворога в період збройного конфлікту в умовах воєнного стану та співпрацювала з представниками збройних формувань РФ, які здійснили окупацію міста Ізюм Харківської області. Так, в період часу з 01.04.2022 по 08.06.2022, ОСОБА_6 , перебуваючи за адресою: Харківська область, місто Ізюм, провулок Сухий Ізюмець, 6, будучи працівником правоохоронного органу України, протиправно, умисно, за власним бажанням, не маючи на те відповідних встановлених законодавством повноважень, без отримання будь-яких вказівок від керівництва Національної поліції України, з метою надання допомоги ворожій державі РФ та заподіяння шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, державній та інформаційній безпеці України, в період збройного конфлікту в умовах воєнного стану, вступила у контакт з невстановленими в ході досудового розслідування представниками збройних формувань РФ на території міста Ізюм Харківської області. В подальшому ОСОБА_6 отримала від вказаних осіб пропозицію про співпрацю з представниками РФ, з метою становлення та зміцнення окупаційної влади РФ та недопущення контролю України над територією міста Ізюм Харківської області, тобто переходу на бік ворога, що виражалося у наданні інформації про місця розташування адміністративних будівель та здійсненні патрулювання міста Ізюм Харківської області, а також вступі ОСОБА_6 до незаконно створеного органу, так званої «Народной милиции», яку в подальшому було перейменовано в «Отделение полиции № 2 (дислокация г. Изюм) Управления внутренних дел Военно-гражданской администрации Харьковской области» з метою забезпечення громадського порядку в інтересах окупаційної влади міста Ізюм, а також забезпечення безпечного перебування військовослужбовців РФ на вказаній території. Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на вчинення державної зради, шляхом переходу на бік ворога в період збройного конфлікту, вчинений в умовах воєнного стану, ОСОБА_6 , наприкінці квітня, у денний час доби, точна дата та час в ході досудового розслідування не встановлені, перебуваючи на вулиці Донця-Захаржевського в місті Ізюм, Харківської області, вказувала військовослужбовцям РФ на місця розташування Ізюмської окружної прокуратури Харківської області та інших адміністративних будівель міста Ізюм. Продовжуючи свій злочинний умисел, спрямований на вчинення державної зради шляхом переходу на бік ворога в період збройного конфлікту, вчиненого в умовах воєнного стану, в період часу з 01.05.2022 по 08.06.2022, більш точна дата та час в ході досудового розслідування не встановлені, ОСОБА_6 , перебуваючи у приміщенні Центру надання адміністративних послуг, розташованому за адресою: Харківська область, місто Ізюм, вулиця Соборна, 50, прийняла пропозицію від невстановлених в ході досудового розслідування представників збройних формувань РФ та окупаційної адміністрації території міста Ізюм Харківської області про перехід на їх сторону та здійснення функцій слідчого на окупованій території міста Ізюм Харківської області в незаконно створеному органі «Народная милиция», яку в подальшому було перейменовано в «Отеление полиции № 2 (дислокация г. Изюм) Управления внутренних дел Военно-гражданской администрации Харьковской области», за умови співпраці вказаного органу з представниками РФ та за законодавством РФ. При цьому ОСОБА_6 , з метою забезпечення зміцнення окупаційної влади РФ на вказаній території та безпечного перебування військовослужбовців збройних сил та інших військових формувань РФ, представників окупаційної влади РФ на окупованій території міста Ізм Харківської області, своїми діями повинна була проводити слідчі дії за законодавством РФ з метою розслідування злочинів на території міста Ізюм. Перебуваючи на вказаній посаді, в середині червня 2022 року, точна дата та час в ході досудового розслідування не встановлені, ОСОБА_6 , будучи працівником правоохоронного органу, з особистих мотивів, діючи умисно на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній та інформаційній безпеці України, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, будучи одягнута у цивільний одяг з білою пов?язкою на руці, всупереч Закону України «Про Національну поліцію», разом із військовослужбовцями РФ здійснювала патрулювання на території міста Ізюм, Харківської області на території міста Ізюм, Харківської області, зокрема, на території ринку, що розташований за адресою: вулиця Московська, 20, місто Ізюм, Харківської області, перешкоджаючи таким чином налагодженню громадського порядку та законності.
Крім того, у період з червня по вересень 2022 року, точна дата та час органом досудового розслідування не встановлені, ОСОБА_6 , будучи працівником правоохоронного органу України, з особистих мотивів, діючи умисно на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній та інформаційній безпеці України, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, добровільно погодившись на співпрацю з представниками окупаційної влади РФ, користуючись повноваженнями представника окупаційної адміністрації, здійснювала функціональні обов?язки слідчого поліції та проводила слідчі дії за законодавством РФ, в тому числі за участю представників збройних формувань РФ та окупаційної адміністрації території міста Ізюм Харківської області, з метою розслідування злочинів на території міста Ізюм.
Прокурор зазначає у клопотанні, що вина ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України підтверджується письмовими доказами та показаннями свідків. 08.07.2022 стосовно ОСОБА_6 складено письмове повідомлення про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, яке у зв`язку із неможливістю вручення через перебування ОСОБА_6 на тимчасово окупованій території України направлено на опублікування в засобі масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора. 08.07.2022 ОСОБА_6 набула процесуального статусу підозрюваної та була викликана для проведення допиту та інших слідчий (розшукових) дій на 10 год. 14.07.2022 та 15.07.2022. Між тим, в порушення вимог ст. ст. 42, 135 КПК України підозрювана ОСОБА_6 на виклики не з?явилася, причини своєї неявки слідчому не повідомила, документів, які б підтверджували поважність причин неявки не надала. У зв?язку з цим, постановою слідчого від 22.07.2022 підозрювану ОСОБА_6 оголошено у розшук. 29.07.2022 ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Полтави надано дозвіл на затримання ОСОБА_6 . 14.09.2022 підозрювану ОСОБА_6 затримано на підставі вищевказаної ухвали слідчого судді. 15.09.2022 на підставі ухали слідчого судді Київського районного суду м. Полтави стосовно ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у ДУ «Харківський слідчий ізолятор», який в подальшому неодноразово продовжувався. 28.02.2023 обвинувальний акт відносно ОСОБА_6 направлено до Ленінського районного суду м. Харкова для розгляду по суті. 07.11.2024 прокурором у провадженні змінено обвинувачення у кримінальному провадженні та ОСОБА_6 інкриміновані кримінальні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 111 та ч. 7 ст. 111-1 КК України. Під час судового розгляду даного кримінального провадження колегією суддів Ленінського районного суду м. Харкова запобіжний захід відносно обвинуваченої ОСОБА_6 неодноразово продовжувався, останній раз 11.10.2024. Вироком Ленінського районного суду м. Харкова від 12.12.2024 ОСОБА_6 засуджено за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 7 ст. 111-1 КК України та призначено покарання, з застосуванням положень ч. 1 ст. 70 КК України у виді 15 років позбавлення волі з конфіскацією всього її майна з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах на строк 15 років, який залишений без змін ухвалою Харківського апеляційного суду від 20.02.2025. Постановою Верховного Суду від 07.04.2026 ухвалу Харківського апеляційного суду від 20.02.2025 скасовано, призначено новий судовий розгляд в суді апеляційної інстанції та до ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів. Ухвалою колегії суддів Харківського апеляційного суду від 17.06.2026 вирок Ленінського районного суду від 12.12.2024 скасовано та справу направлено на новий судовий розгляд у суд першої інстанції. Цією ж ухвалою ОСОБА_8 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою до 15.08.2026.
Прокурор вказує у клопотанні, що метою продовження строку тримання обвинуваченої ОСОБА_6 під вартою є забезпечення покладених на обвинувачену процесуальних обов`язків та запобігання ризикам, передбаченим п. п. 1, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченою інкримінованого їй кримінального правопорушення.
З огляду на вказане прокурор вважає, що до обвинуваченої ОСОБА_6 не може бути застосовано більш м`який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, без визначення розміру застави.
Крім того, 22.07.2026 у підготовчому судовому засіданні захисник обвинуваченої ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_7 заявив клопотання про зміну запобіжного заходу стосовно ОСОБА_6 з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.
В обґрунтування клопотання захисник обвинуваченої зазначив, що ОСОБА_6 є єдиною особою, яка може надавати допомогу її рідному дядьку - ОСОБА_9 , який є інвалідом першої групи з втратою змоги самостійного пересування та самообслуговування. Місцевий територіальний центр соціальної допомоги в м. Ізюмі не надає цілодобового догляду, а соціальна допомога, що призначена ОСОБА_9 є занадто низькою задля оплати послуг доглядальниці. Вказана підстава, на думку сторони захисту, є достатньою для зміни запобіжного заходу стосовно обвинуваченої з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.
Також захисник обвинуваченої надав суду копію посвідчення про призначення державної соціальної допомоги ОСОБА_9 , копію довідки до акту огляду МСЕК серії 10 ААА № 603551, складеної на підставі огляду ОСОБА_9 , копію висновку № 31/242 від 05.06.2026 ЛКК КНП «ЦПМСД м. Ізюм», копію свідоцтва про народження ОСОБА_6 , копії свідоцтв про смерть ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_9 .
У підготовчому судовому засіданні прокурор підтримала подане нею клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченої ОСОБА_6 , посилалася на обставини, викладені у клопотанні, заперечила проти задоволення клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу стосовно ОСОБА_6 . Крім того прокурор просила призначити судовий розгляд на підставі вказаного обвинувального акту.
Обвинувачена ОСОБА_6 у підготовчому судовому засіданні заперечувала проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченої, зазначила, що її затримання правоохоронними органами було незаконним, зазначила, що вона не була обізнана про те, що перебувала у розшуці, в неї був відсутній умисел вчинення інкримінованих їй кримінальних правопорушень, вказувала на необґрунтованість пред`явленого їй обвинувачення та на необхідність здійснення догляду за рідним дядьком, який є особою з інвалідністю. Просила змінити запобіжний захід стосовно неї з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт. Проти призначення судового розгляду не заперечувала.
Захисник обвинуваченої у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченої ОСОБА_6 , просив обрати щодо обвинуваченої запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, вказав на необґрунтованість пред`явленого ОСОБА_6 обвинувачення, зазначив, що сторона обвинувачення не довела наявності умислу в діях обвинуваченої на вчинення інкримінованих їй злочинів. Також захисник обвинуваченого вказав, що обвинувачена ОСОБА_6 є єдиною особою, яка наразі може здійснювати догляд за її рідним дядьком, який потребує постійного піклування. Проти призначення судового розгляду не заперечував.
Заслухавши думку учасників судового провадження, розглянувши клопотання прокурора, клопотання захисника обвинуваченої, дослідивши матеріали справи, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Частиною 1 статті 183 КПК України встановлено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як зокрема до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
При цьому суд враховує, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, бере до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, № 182). Вимога обґрунтованої підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Судом встановлено, що 08.07.2022 стосовно ОСОБА_6 складено письмове повідомлення про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, яке у зв`язку із неможливістю вручення через перебування ОСОБА_6 на тимчасово окупованій території України направлено на опублікування в засобі масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
22.07.2022 підозрювану ОСОБА_6 оголошено у розшук. 29.07.2022 ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Полтави надано дозвіл на затримання ОСОБА_6 . 14.09.2022 підозрювану ОСОБА_6 затримано та 15.09.2022 на підставі ухали слідчого судді Київського районного суду м. Полтави стосовно ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у ДУ «Харківський слідчий ізолятор», який в подальшому неодноразово продовжувався ухвалами Ленінського районного суду м. Харкова, Харківського апеляційного суду, Верховного Суду, останній раз ухвалою Харківського апеляційного суду від 17.06.2026 зі строком дії до 15.08.2026.
07.11.2024 прокурором змінено обвинувачення у кримінальному провадженні та ОСОБА_6 інкриміновані кримінальні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 111 та ч. 7 ст. 111-1 КК України.
Відповідно до ст. 12 КК України ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжких кримінальних правопорушень-злочинів, передбачених: ч. 2 ст. 111 КК України, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк п`ятнадцять років або довічного позбавлення волі, з конфіскацією майна; ч. 7 ст. 111-1 КК України, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від дванадцяти до п`ятнадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п`ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої.
Матеріали справи та наявні у клопотанні прокурора відомості свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, що їй інкримінуються.
Як ризик, який дає достатні підстави вважати, що обвинувачена може здійснити дії, передбачені п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від суду, варто розцінювати те, що ОСОБА_6 згідно з ч. 5 ст. 12 КК України обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, у разі визнання її винуватою їй може бути призначене покарання у виді довічного позбавлення волі, у разі незастосування до обвинуваченої запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 через тяжкість кримінальних правопорушень та покарання, яке може їй загрожувати, може переховуватись від суду. Крім того у суду наявні відомості про те, що обвинувачена ОСОБА_6 на стадії досудового розслідування після повідомлення їй про підозру у вчиненні кримінального правопорушення переховувалася від органів досудового розслідування, у зв`язку з чим перебувала у розшуці, що також підтверджує наявність вказаного ризику.
Крім того наявний ризик, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, оскільки наявні у матеріалах справи відомості дають суду можливість обґрунтовано вважати, що ОСОБА_6 , будучи у минулому працівником правоохоронного органу, обізнана про ведення правоохоронної діяльності, зокрема про проведення слідчих (розшукових) дій та може використати такі знання та досвід роботи з метою перешкоджання кримінальному провадженню.
Також наявний ризик, визначений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: вчинення обвинуваченою іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому обвинувачується ОСОБА_6 . На наявність вказаного ризику вказує те, що ОСОБА_6 тривалий час перебувала на окупованій території, при цьому є достатні підстави вважати, що обвинувачена виконувала вказівки працівників окупаційної адміністрації, що також свідчить про те, що існує ризик того, що обвинувачена могла бути завербована представниками ворожих спецслужб та виконуватиме поручені ними завдання.
На підставі викладеного судом встановлено наявність обставин, передбачених пунктами 1 та 2 частинами ст. 194 КПК України, а саме: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, на які вказує прокурор.
На переконання суду застосування більш м`якого запобіжного заходу не зможе запобігти встановленим ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Судом враховано відомості про особу обвинуваченої, а саме те, що ОСОБА_6 незаміжня, раніше не судима, не працевлаштована, дітей не має.
Відомостей щодо наявності у обвинуваченої захворювань, які унеможливлюють її перебування в умовах тримання під вартою, на час розгляду клопотання суду не надано та матеріали справи не містять.
Суд критично ставиться до посилання сторони захисту про наявність у обвинуваченої необхідності здійснювати догляд за її рідним дядьком, який є особою з інвалідністю, оскільки суду не надано достатніх доказів на підтвердження таких доводів.
Так, стороною захисту не доведено того факту, що ОСОБА_6 є єдиною особою, яка на теперішній час може піклуватися за рідним дядьком, який є особою з інвалідністю та має потребу у постійному піклуванні, оскільки, як зазначив сам захисник у своєму клопотанні про зміну запобіжного заходу, на теперішній час за ОСОБА_12 здійснює догляд інша особа.
При цьому суд зауважує, що потреба у піклуванні зі сторони обвинуваченої не може нівелювати наявність встановлених судом ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, при цьому обставини цієї справи свідчать про превалювання потреби захисту загальносуспільних прав та інтересів над окремим приватним інтересом обвинуваченої.
З огляду на вказане суд не вбачає підстав для задоволення клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу стосовно обвинуваченої з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.
Отже суд із врахуванням всіх обставин справи дійшов висновку про доведеність того, що продовжують існувати ризики, зазначені у клопотанні прокурора, та неможливість застосування більш м`якого запобіжного заходу, оскільки тільки запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на переконання суду зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченої ОСОБА_6 та виконання покладених на неї процесуальних обов`язків.
Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків передбачених цим Кодексом наслідків передбачених частиною четвертою цієї статті. Водночас відповідно до абзацу 8 ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.
Враховуючи викладене та беручи до уваги наявні ризики, відомості, що характеризують особу обвинуваченої, суд вважає недоцільним визначення обвинуваченій ОСОБА_6 розміру застави.
Крім того суд, вислухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши обвинувальний акт та додані до нього документи, дійшов висновку про можливість призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту у цьому кримінальному провадженні, оскільки кримінальне провадження підсудне Холодногірському районному суду м. Харкова, обвинувальний акт складений відповідно до вимог ст. 291 КПК України, підстави для прийняття рішень, передбачених п.п. 1-4 ч. 3 ст. 314 КПК України, зокрема повернення обвинувального акту прокурору чи закриття кримінального провадження, відсутні.
Відповідно до ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 31, ч. 10 ст. 615 КПК України кримінальне провадження слід розглядати у відкритому судовому засіданні колегіально у складі трьох суддів.
Керуючись ст. ст. 177, 178, 182, 183, 194, 196, 197, 314, 372, 376 КПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Клопотання прокурора задовольнити.
Продовжити обвинуваченій ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) діб, тобто до 19.09.2026 включно, без визначення розміру застави.
У задоволенні клопотання захисника обвинуваченої про зміну запобіжного заходу відмовити.
Призначити судовий розгляд у кримінальному провадженні № 62022170020000493 від 19.07.2022 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 7 ст. 111-1 КК України, у відкритому судовому засіданні на 29.07.2026 об 11 год. в приміщенні Холодногірського районного суду м. Харкова (м. Харків, вул. Полтавський Шлях, буд. 20).
Ухвала в частині продовження строку дії запобіжного заходу стосовно обвинуваченої підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Встановити строк дії цієї ухвали в частині продовження строку дії запобіжного заходу до 19.09.2026 включно.
Ухвала в частині продовження строку дії запобіжного заходу стосовно обвинуваченої може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, в іншій частині ухвала суду оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали суду складено 27.07.2026.
Головуючий суддя ОСОБА_13
Суддя ОСОБА_14
Суддя ОСОБА_15
