Єдиний державний реєстр судових рішень
ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
__________________________________________________________________
Справа №642/1023/23 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/818/1368/23 Суддя-доповідач: ОСОБА_2
Категорія:ч.2ст.111КК України
УХВАЛА
Іменем України
09 жовтня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду в складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
обвинуваченої - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Харкові в режимі відеоконференції кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченої на ухвалу Ленінського районного суду м. Харкова від 25 серпня 2023 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_8 , -
встановила:
Вказаною ухвалою у задоволенні клопотання обвинуваченої ОСОБА_8 щодо зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м`який запобіжний захід відмовлено та задоволено клопотання прокурора.
Продовжено ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» на строк 60 днів, а саме до 23 жовтня 2023 року включно, без визначення застави.
Вирішуючи питання про продовження дії строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченій, суд першої інстанції вважав, що ризик переховування обвинуваченої від суду є реальним з огляду на тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_8 , суворістю можливого покарання, пов`язаними із цим негативними для особи наслідками та іншими обставинами. Підставою продовження строку запобіжного заходу обвинуваченій ОСОБА_8 є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні вказаного правопорушення, яке є особливо тяжким злочином, що вказує на підвищену суспільну небезпеку як самого діяння, так і особи обвинуваченої.
Не погодившись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції обвинувачена ОСОБА_8 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою крім запобіжного заходу тримання під вартою, передбачити також заставу у розмірі вісімдесяти прожиткових мінімумів.
Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які зазначені прокурором, є припущенням та недоведені.
Обвинувачена зазначала, що по кримінальному провадженню вже допитані усі свідки, які є працівниками правоохоронних органів, закінчені всі процесуальні дії. Крім того, вона має тісні соціальні зв`язки (матір, дідусь пенсіонер, дядько інвалід першої групи) та постійне місце проживання АДРЕСА_1 .
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши думку обвинуваченої та її захисника, які підтримали апеляційну скаргу, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши представлені матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи із наступного.
Як слідуєз матеріалівпровадження, ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.
Відповідно до ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Під час апеляційного перегляду, колегією суддів встановлено, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим та постановлено з дотриманням зазначених вимог чинного вітчизняного та міжнародного законодавства.
Колегія суддів погоджується висновками суду першої інстанції щодо продовження існування ризиків передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які не відпали на теперішній час, а саме: існує ймовірність того, що обвинувачена може переховуватись від суду; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим, постановленим з дотриманням зазначених вимог чинного та міжнародного законодавства та погоджується з висновками щодо продовження існування ризиків передбачених ст. 177 КПК України, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству.
Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).
Надаючи оцінку можливості обвинуваченій переховуватися від суду або незаконно впливати на інших учасників провадження, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що остання з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину може вдатися до відповідних дій.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Крім того, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
При цьому належить врахувати, що саме внаслідок суспільної небезпечності дій є об`єктивні підстави вважати, що обвинувачений може переховуватись від правоохоронних органів та суду, що в свою чергу призведе до порушення розумних строків судового розгляду, а також належне дотримання сторонами їх процесуальних прав та обов`язків.
Також суд апеляційної інстанції враховує положення ч. 6 ст. 176 КПК України, якою передбачено, що під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Крім цього, відповідно до абз. 8 ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого, в тому числі, статтею 111 КК України.
З огляду на викладене, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, суд апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги ОСОБА_8 щодо визначення розміру застави вважає такими, що задоволенню не підлягають.
Доводи апеляційноїскарги ОСОБА_8 щодо не доведеності ризиків та не підтвердження їх існування спростовані матеріалами кримінального провадження та не свідчать про прийняття слідчим суддею необґрунтованого рішення.
Доводи апеляційноїскарги проте,що обвинуваченамає міцнісоціальні зв`язки,постійне місцепроживання, самі по собі не спростовують висновків суду першої інстанції щодо доцільності продовження тримання її під вартою, не зменшують існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України, зазначених в оскаржуваній ухвалі.Крім того,ці обставини існували на час вчинення інкримінованого обвинуваченій злочину, і не стали стримуючим фактором для ОСОБА_8 від противоправних дій.
З огляду на значимі для даного провадження обставини, за переконанням колегії суддів, суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з`ясованих обставин, з якими закон пов`язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином всі наявні в матеріалах провадження відомості та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Крім того, як встановлено у судовому засіданні суду апеляційної інстанції під час розгляду апеляційної скарги ОСОБА_8 , 06.10.2023 судом першої інстанції обвинуваченій вже було продовжено строк тримання під вартою.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що застосування інших, більш м`яких запобіжних заходів не зможе забезпечити виконання обвинуваченою її процесуальних прав та обов`язків, що безпосередньо впливає на дотримання розумних строків судового розгляду.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_8 та відсутності жодних підстав для зміни чи скасування рішення за доводами апеляційної скарги обвинуваченої.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу обвинуваченої залишити без задоволення.
Ухвалу Ленінського районного суду м. Харкова від 25 серпня 2023 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_8 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий -
Судді:
