Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 465/7613/26 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/811/1899/26 Доповідач: ОСОБА_2
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 вересня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові в режимі відеоконференції апеляційні скарги адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 , ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Франківського районного суду м. Львова від 25 серпня 2026 року про накладення арешту на майно,
з участю адвоката ОСОБА_6 ,
власника майна ОСОБА_7 ,
прокурора ОСОБА_9 ,
в с т а н о в и л а :
вищезазначеною ухвалою клопотання задоволено.
Накладено у кримінальному провадженні №12026141370000424 від 24.07.2026 року арешт на тимчасово вилучене майно, а саме: 214 купюр номіналом по 100 доларів США; 9 купюр номіналом по 50 доларів США; 2 купюри номіналом по 20 доларів США; 1 купюра номіналом 10 доларів США; 2 купюри номіналом по 100 євро; 14 купюр номіналом 50 євро; 4 купюри номіналом по 20 євро; 2 купюри номіналом по 10 євро; 10 купюр номіналом по 100 злотих; ноутбук марки НР, моделі «Pro Book 445 G7, сірого кольору із зарядним пристроєм; флеш носій марки «Drive", сірого кольору; флеш носій марки L90004093, сірого кольору; флеш носій марки «Hilty", червоного кольору; флеш носій марки «Goodram", білого кольору; флеш носій марки «apacer", чорного кольору; флеш носій марки «ultra SPEED», чорного кольору; флеш носій марки «Sunters», сірого кольору; флеш носій марки «KINGSTON», чорного кольору; упаковка стартового пакету мобільного оператора «лайфсел», упаковка стартового пакету мобільного оператора «лайфселл» № НОМЕР_1 ; 2 стрейч картки мобільного оператора «Водафон», 2 стрейч картки мобільного оператора «Київстар»; 2 сім - картки мобільного оператора «Київстар» та «Лайфсел»; банківська картка АТ «Ощад банк» N? НОМЕР_2 та записник коричневого кольору; мобільний телефон торгової марки «Редмі», чорного кольору, IMEI: НОМЕР_3 , IMEI 2: НОМЕР_4 з мобільним телефоном НОМЕР_5 , яке вилучено 20.08.2026 за адресою: м. Львів, вул. Дубова, будинок, 7.
Заборонено на термін накладення арешту відчуження фізичним та юридичним особам вказаних вище речей до прийняття законного рішення у кримінальному провадженні.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, адвокат ОСОБА_6 подала апеляційні скарги в інтересах ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , в якій просить, скасувати ухвалу слідчого судді про арешт майна в частині накладення арешту на грошові кошти, та в цій частині постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання. Зобов`язати слідчу повернути вилучені грошові кошти.
В обґрунтування апеляційних вимог в інтересах ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_6 покликається на те, що ухвала слідчого судді є незаконною та необґрунтованою.
Зазначає, що слідчий суддя не надав оцінки жодному доводу представника особи, в якої було вилучено майно.
Під час проведення обшуку 20.08.2026 за місцем проживання ОСОБА_7 не виявлено і не вилучено: жодних договорів, укладених між ТОВ «Фабрика квартир» і клієнтами, підрядниками, іншими особами, кадрових документів тощо; будь-яких записів про розрахунки з клієнтами, у тому числі чорнових; печаток та штампів ТОВ «Фабрика квартир» або будь-яких інших суб`єктів господарювання.
Посадові обов`язки ОСОБА_7 та фактичні функції у ТОВ «Фабрика квартир» виключають її причетність до отримання коштів заявників і доказів протилежного слідчим не надано
ОСОБА_7 працювала у ТОВ «Фабрика квартир» на посаді інженера-кошторисника.
ОСОБА_7 не укладала від імені товариства договорів підряду на виконання ремонтно-будівельних робіт, не була уповноважена на їх укладення та не отримувала жодних грошових коштів від клієнтів на виконання таких договорів; також вона не мала доступу до рахунків Підприємства у банку та до грошових коштів підприємства у будь-якій формі (готівковій або безготівковій). Функції укладення договорів та проведення розрахунків із клієнтами, а також контролю й забезпечення виконання укладених договорів належали до компетенції інших осіб.
Попри доводи адвоката ОСОБА_6 , слідчий суддя не встановив власників вилучених коштів, хоча вони є спільною сумісною власністю подружжя.
Чоловік ОСОБА_7 - ОСОБА_8 - не є учасником кримінального провадження, до участі у розгляді клопотання не залучався, і суд не оцінив наслідків арешту для його права власності, чого прямо вимагає п. 5 ч. 2 ст. 173 КПК України.
Адвокатом ОСОБА_6 було доведено до відома слідчого судді, що вилучені кошти є заощадженнями подружжя, сформованими із задекларованих доходів.
Простий факт виявлення грошових коштів у місці проживання ОСОБА_7 за місцем її проживання та проживання її сім`ї при проведенні обшуку жодним чином й не підтверджує, що останні набуті кримінально протиправним шляхом.
В обґрунтування апеляційних вимог в інтересах ОСОБА_8 адвокат ОСОБА_6 покликається на те, що ОСОБА_8 є чоловіком ОСОБА_7 та співвласником арештованих грошових коштів, які є спільною сумісною власністю подружжя. Апелянт брав участь у розгляді питання про накладення арешту, оскільки він підписав письмові заперечення проти клопотання слідчого про арешт майна, які були подані слідчому судді до постановлення оскаржуваної ухвали. Попри це, оскаржувана ухвала не містить жодної згадки про апелянта -- ані про подані ним заперечення, ані про його право власності на арештовані кошти, ані про наслідки арешту для нього.
Адвокат звертає увагу на те, що ОСОБА_8 не є і ніколи не був працівником, засновником, учасником, посадовою особою чи контрагентом ТОВ «Фабрика квартир». Він не перебував у жодних правовідносинах із заявниками ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , не укладав з ними договорів і не отримував від них коштів.
Апелянт є фізичною особою підприємцем. Арештовані кошти є заощадженнями подружжя, сформованими у більшості з підприємницького доходу апелянта.
Разом із задекларованими доходами дружини (120 006,21 грн за 2025 рік та 55 290,61 грн за січень-червень 2026 року) сукупний документально підтверджений дохід подружжя становить 2 100 890,92 гри, що перевищує гривневий еквівалент вилученої іноземної валюти вдвічі.
Кошти знімалися з рахунку періодично, у міру надходження оплат від контрагентів, і зберігалися вдома у вигляді накопичень в іноземній валюті.
Згідно зі встановлювальною частиною самої ж ухвали заявники передавали кошти у національній валюті -- 2 138 625,32 грн, 1 132 896,00 грні 1 857 665,00 грн. Вилучено ж виключно долари США, євро та польські злоті, і жодної гривні. Доказів конвертації матеріали клопотання не містять. Серії та номери 258 вилучених банкнот ні з чим не зіставлені; жодних даних про їх збіг із купюрами, які передавалися заявниками, у справі немає. Банкноти не зберегли слідів кримінального правопорушення.
ОСОБА_7 , адвокат ОСОБА_6 , яка брала участь в розгляді апеляційної скарги в режимі відеоконфернеції апеляційні скарги підтримали, просили задоволити.
Прокурор ОСОБА_9 просив ухвалу слідчого судді залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали провадження, а також наведені доводи скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення з таких підстав.
Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, віднесено і засади недоторканості права власності. Згідно з вимогами ст. 16 КПК України позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому КПК України.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Відповідно до пункту 7 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження. Статтею 132 КПК України встановлені загальні умови, що не допускають застосування заходів забезпечення кримінального провадження, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Згідно з положеннями ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно з вимогами ст.ст. 94, 132, 173 КПК України повинен врахувати, зокрема, правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України), наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 КПК), розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Вказаних вимог кримінального процесуального закону слідчим суддею першої інстанції було дотримано в повному обсязі.
Згідно з клопотанням СВ ЛРУП №2 ГУ НП у Львівській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12026141370000424 від 24.07.2026, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України.
24.07.2026 на підставі ухвали слідчого судді Франківського районного суду м. Львова від 15.07.2026 ЛРУП N?2 ГУНП у Львівській області до Єдиного реєстру внесено відомості внесено відомості за заявою ОСОБА_10 від 03.07.2026, згідно з якою, остання просить вжити заходів щодо працівників ТОВ «Фабрика квартир» (код ЄДРПОУ 44981368), зокрема директора ОСОБА_13 , бухгалтера ОСОБА_14 , менеджера ОСОБА_15 та ФОП ОСОБА_16 , які в період часу з 11.08.2025 по 15.05.2026 шляхом обману та зловживання довірою, під приводом надання послуг з ремонту будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , заволоділи грошовими коштами потерпілої, не маючи на меті виконувати взяті на себе зобов?язання, заподіявши матеріальних збитків на суму 2 138 625.32 грн.
Окрім цього, 07.08.2026 у ЛРУП N? ГУНП у Львівській області надійшла заява ОСОБА_11 , згідно з якою, в період часу з 20.10.2025-29.05.2026, невідома особа шляхом обману та зловживання довірою, під приводом надання послуг з ремонту квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , заволоділа грошовими коштами потерпілого, не маючи на меті виконувати взяті на себе зобов?язання, заподіявши матеріальних збитків на суму 1 132 896 грн. 00 коп.
Окрім цього, 07.08.2026 у ЛРУП N?2 ГУНП у Львівській області надійшла заява ОСОБА_12 , згідно з якою останній просить прийняти міри до працівників компанії «Фабрика квартир», які шляхом обману та зловживання довірою, під приводом надання послуг з ремонту квартир, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 та за адресою: АДРЕСА_4 , заволоділа грошовими коштами потерпілого, не маючи на меті виконувати взяті на себе зобов?язання, заподіявши матеріальних збитків на загальну суму 1 857 665 грн.
17.08.2026 у ЛРУП N?2 ГУНП у Львівській області надійшов рапорт старшого оперуповноваженого в ОВС УКР ГУНП у Львівській області ОСОБА_17 , згідно якого вбачається, що до вчинення вказаних злочинів може бути причетна ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаюча за адресою: АДРЕСА_5 , яка виконувала обов?язки керівника відділу продажів ТОВ «Фабрика квартир» та здійснювала підготовку кошторисної документації, зокрема кошторисів на виконання додаткових робіт.
20.08.2026 на підставі ухвали Франківського районного суду м. Львова, проведено обшук за адресою: АДРЕСА_5 .
В ході обшуку виявлено та вилучено: грошові кошти, а саме: 214 купюр номіналом по 100 доларів США; 9 купюр номіналом по 50 доларів США; 2 купюри номіналом по 20 доларів США; 1 купюра номіналом 10 доларів США; 2 купюри номіналом по 100 євро; 14 купюр номіналом 50 євро; 4 купюри номіналом по 20 євро; 2 купюри номіналом по 10 євро; 10 купюр номіналом по 100 злотих; ноутбук марки НР, моделі «Pro Book 445 G7, сірого кольору із зарядним пристроєм; флеш носій марки «Drive", сірого кольору; флеш носій марки L90004093, сірого кольору; флеш носій марки «Hilty", червоного кольору; флеш носій марки «Goodram", білого кольору; флеш носій марки "apacer", чорного кольору; флеш носій марки «ultra SPEED», чорного кольору; флеш носій марки «Sunters», сірого кольору; флеш носій марки «KINGSTON», чорного кольору; упаковка стартового пакету мобільного оператора «лайфсел», упаковка стартового пакету мобільного оператора «лайфселл» НОМЕР_1 ; 2 стрейч картки мобільного оператора «Водафон», 2 стрейч картки мобільного оператора «Київстар»; 2 сім - картки мобільного оператора «Київстар» та «Лайфсел»; банківська картка АТ «Ощад банк» N? НОМЕР_2 та записник коричневого кольору; мобільний телефон торгової марки «Редмі», чорного кольору, IMEI: НОМЕР_3 , IMEI 2: НОМЕР_4 з мобільним телефоном НОМЕР_5 .
В ході слідства було встановлено, що в даному будинку проживає ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та відповідно, майно, що було виявлено у вищевказаній квартирі, остання володіла, користувалася чи розпоряджалася вищевказаним майном.
Постановою старшого слідчого ВРЗЗС СВ ЛРУП № 2 ГУ НП у Львівській області ОСОБА_18 від 20.08.2026 року згадані вище речі і документи визнано речовими доказами в кримінальному проваджені №12026141370000424 від 24.07.2026.
Задовольняючи дане клопотання сторони обвинувачення, внесене в межах кримінального провадження №12026141370000424 слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність накладення арешту на майно у зв`язку з наявністю достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, при цьому слідчим суддею було враховано розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Під час розгляду клопотання сторони обвинувачення слідчий суддя правильно встановив, що є достатні підстави вважати, що майно, на яке просять накласти арешт, відповідає вимогам ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, а тому потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи власника майна, про які йдеться в клопотанні слідчого.
З оскарженої ухвали вбачається, що слідчим суддею накладено арешт на майно, що є речовим доказом. При цьому слідчим у клопотанні зазначено підставу накладення такого арешту, а саме: з метою збереження речових доказів. Таким чином майно відповідає критеріям, визначеним ч. 1 ст. 98 КПК України.
Апеляційний суд вважає, що при вирішенні питання про арешт майна слідчим суддею на виконання вимог ч. 2 ст. 173 КПК України враховано можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, а також розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, що відповідає конституційним нормам.
Так, ЄСПЛ своїми рішеннями неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції» від 22 вересня 1994 року, Series А № 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява № 48191/99, пп. 49-62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A № 52). Таким чином, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовують, та метою, яку прагнуть досягти (рішення від 21 лютого 1986 року у справі «проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A № 98).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 7 червня 2007 року у справі «Смирнов проти України» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою майна у кримінальному провадженні належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку - вимагати охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей (майна) державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.
На переконання апеляційного суду, слідчим суддею при ухваленні оскаржуваного рішення було враховано не лише вимоги щодо захисту фундаментальних прав власників майна та прав третіх осіб, а й «справедливий баланс» між інтересом суспільства та приватним інтересом, що узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини.
Колегія суддів також враховує, що зазначений захід забезпечення кримінального провадження є тимчасовим, його межі у часі окреслені строками досудового розслідування, які, в свою чергу, чітко регламентуються нормами ст. 219 КПК України.
Викладені в апеляційній скарзі доводи про те, що грошові кошти на які накладено арешт є спільною власністю подружжя не є підставою для відмови у накладенні арешту на вказане майно.
Колегія суддів звертає увагу, що повноваження слідчого судді на даному етапі провадження обмежуються здійсненням судового контролю у визначених КПК України випадках, та під вирішення питання про арешт майна слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті.
Надання слідчим суддею аналізу відомостей щодо джерела походження коштів та їх належності на праві власності третім особам, створить ситуацію, за якої суд вдасться до встановлення у межах кримінального провадження факту належності майна тій чи іншій особі, що свідчитиме про вихід за межі предмета оцінки, яка здійснюється на даній стадії досудового розслідування під час розгляду клопотання про арешт майна, що не узгоджується із повноваженнями слідчого судді, визначеними у Розділі ІІ КПК України, та положеннями ч. 3 ст. 26 КПК України.
Крім того, режим спільної сумісної власності, на відміну від режиму спільної часткової власності, не передбачає виділу часток кожного власника в натурі. Даних про виділ таких частин апелянтами не надано.
Сама по собі наявність режиму спільної сумісної власності майна подружжя не створює обов`язку слідчого судді при розгляді клопотання про арешт майна встановлювати, яка саме частина майна, що перебуває у спільній сумісній власності подружжя, належить особі, оскільки це не передбачено нормами кримінального процесуального законодавства України, натомість, має встановлюватися в порядку цивільного судочинства. У межах кримінального провадження питання, пов`язані з правами на частку майна вказаних осіб, мають вирішуватись судом при постановленні вироку.
Інші зазначені в апеляційних скаргах обставини не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді у ході апеляційного розгляду не встановлено.
З урахуванням викладеного, колегія суддів апеляційного суду вважає, що оскаржуване рішення прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, апеляційні скарги - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 404, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів
п о с т а н о в и л а:
Ухвалу слідчого судді Франківського районного суду м. Львова від 25 серпня 2026 року про накладення арешту на майно залишити без змін, апеляційні скарги адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 , ОСОБА_8 - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4
